Постанова № 18137932, 14.07.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2649/2011

14 липня 2011 року 14год. 45хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: не прибув,

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Прокурора м.Кузнецовськ в інтересах держави в особі Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції

доСуб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Прокурор м. Кузнецовська звернувся в суд з позовом до суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з єдиного податку в сумі 1993,49 грн.

Прокурор та представник позивача у судове засідання не прибули, подали клопотання, в якому, зазначивши, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, в судове засідання не прибув повторно, причини неприбуття суду не повідомив. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, судом не визнавалася обов’язковою участь сторін в судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не забезпечується.

          Повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

          Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Кузнецовської міської ради 30.05.2006 року (а.с.11), перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та є платником єдиного податку (а.с.10).

          Згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності відповідач здійснює такий вид діяльності, як оптова торгівля деревиною (а.с.9).

          Згідно даних облікової картки платника податків - відповідача у справі (а.с.6, 30,31), станом на 01.01.2011 року - період, що передував даті звернення позивача до суду, за відповідачем рахувалася заборгованість перед бюджетом по сплаті єдиного податку в сумі 1993,49 грн.

          Позивачем для відповідача, відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, вручено податкові вимоги №1/70 від 27.02.2009 року та №2/87 від 03.04.2009 року (а.с.8,7), які на момент подання адміністративного позову останнім не задоволені та у встановленому порядку не оскаржувалися.

          В силу вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

          Однак, відповідно до п.59.5. ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги, а нова вимога не виставляється.

          Оскільки відповідачем сума податкового боргу з єдиного податку після виставлення йому податкових вимог повністю не погашалась, підстав для винесення податкової вимоги в 2011 році не виникало.

          Статтею ст. 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

          Пунктом 3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” №1251-XII від 25.06.1991 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

          Згідно з ч.2 п.2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” №727/98 від 03.07.1998 року, ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

          Ставка єдиного податку для обраного відповідачем виду діяльності встановлена в розмірі 200 грн. (а.с.32-38).

          За правилами ч.6 п.2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” №727/98 від 03.07.1998 року, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

          Відповідач повністю не сплачував єдиний податок на протязі 2009 року, внаслідок чого сума заборгованость перед бюджетом по сплаті єдиного податку, з урахуванням переплати попередніх періодів, склала 1993,49 грн.

          Станом на день розгляду справи у суді заборгованість перед бюджетом не погашена.

          Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

          Згідно з п.41.5. ст.41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

          У відповідності зі ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Водночас ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать і органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно з п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” №509-XII від 04.12.1990 року, державним податковим інспекціям надано право подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

          За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

          Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

          Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до місцевого бюжету м. Кузнецовська на р/р 34213379700004 в ГУДКУ в Рівненській області, МФО 833017, код ЄДРПОУ 23304211, код платежу 18050200, податкову заборгованість в сумі 1993 (тисяча дев"ятсот дев"яносто три) грн. 49 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                   Друзенко Н.В.