Постанова № 18137930, 14.07.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2301/2011

14 липня 2011 року 14год. 14хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: Таргоній А.В.,

позивача: представник Коханська В.Т.,

відповідача: представник Мамай І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Дочірнього підприємства "Фокстрот - Рівне"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне,

орган прокуратури, що вступив у справу - прокуратура Рівненської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Фокстрот-Рівне" (далі ДП "Фокстрот-Рівне") звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі ДПІ у м.Рівне) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004352342/0 від 24.11.2010 року, №0004352342/1 від 20.12.2010 року та №0004352342/2.

В справу, в порядку, передбаченому ст.60 КАС України, вступив орган прокуратури прокуратура Рівненської області.

В судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримані представником позивача, яка на їх обґрунтування покликалася на ту обставину, що товариством правомірно віднесено до складу податкового кредиту у серпні 2010 року ПДВ в загальній сумі 1124560,12 грн. по господарським операціям з ТОВ "Пулінг", позаяк податкові накладні видані на суму ПДВ, сплаченого ДП "Фокстрот-Рівне" в ціні товарів призначених для подальшої реалізації в межах господарської діяльності позивача, оформлені належним чином та виписані субєктом господарювання, який є зареєстрованим платником ПДВ. Вказала, що висновки податкового органу про безпідставне формування ДП "Фокстрот-Рівне" податкового кредиту у вказаній сумі зводяться лише до встановлення за базою даних "Бест Звіт" факту неподання декларації з ПДВ за серпень 2010 року ТОВ "Пулінг". Та обставина, що вказаний контрагент не подав податкову декларацію, та відповідно, не задекларував аналогічну податковому кредиту позивача суму податкових зобовязань, і була покладена в основу висновків про порушення позивачем вимог п.1.6 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Доводила, що ДП "Фокстрот-Рівне" не може відповідати за дії свого контрагента, який в той же час, усунув виявлені перевіркою порушення і подав до податкового органу за місцем своєї реєстрації декларацію з ПДВ за серпень 2010 року, внаслідок чого на сьогоднішній день розбіжності у співставленні податкових зобовязань та податкового кредиту усунуті. На таких підставах просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. Вказала, що ДП "Фокстрот-Рівне" в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/94-ВР від 03.04.1997 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, сформувало податковий кредит серпня 2010 року в тому числі за рахунок віднесення до його складу ПДВ, сплаченого в ціні придбаних товарів у ТОВ "Пулінг", яке згідно автоматизованої бази співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, до бюджету вказаний податок не сплатило. А тому у податкового органу на час перевірки були всі підстави трактувати відповідну суму податкового кредиту, як непідтверджену, і, відповідно, нарахувати позивачу суму податкового зобовязання даного податкового періоду. На таких підставах просила в позові відмовити.

Прокурор, підтримавши в судовому засіданні позицію відповідача, зазначив, що податковим органом правомірно та обґрунтовано винесено податкові повідомлення-рішення, а тому підстав для їх скасування немає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, прокурора та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач має статус юридичної особи (а.с.17 том 1, а.с.188 том 2), перебуває на обліку в ДПІ у м.Рівне та являється зареєстрованим платником податку на додану вартість (а.с.189 том 2). Основними видами його діяльності є: роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо- та телеапаратурою, оптова торгівля радіотелевізійною апаратурою та засобами звуко- та відеозапису, оптова торгівля електропобутовими приладами, дослідження конюнктури ринку та виявлення суспільної думки.

11 листопада 2010 року ДПІ у м.Рівне проведено документальну невиїзну перевірку ДП "Фокстрот-Рівне" з питань достовірності декларування податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ "Пулінг". Її результати оформлені актом №1842/23-100/31479130 від 15.11.2010 року (а.с.6-9 том 1).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004352342/0 від 24.11.2010 року, згідно з яким ДП "Фокстрот-Рівне" визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 1461928,00 грн., в тому числі 1124560,00 грн. за основним платежем та 337368,00 грн. за штрафними санкціями (а.с.4 том 1).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до керівників ДПІ у м.Рівне, ДПА в Рівненській області та ДПА України, рішеннями яких скарги платника податків відхилені, а податкове повідомлення-рішення №0004352342/0 від 24.11.2010 року залишено без змін (а.с.10-16 том 1). В результаті процедури апеляційного узгодження в межах 2010 року податковим органом винесено рішення з дробом "1", згідно з яким сума залишилась незмінною (а.с.5 том 1). Доказів винесення рішення дробом "2" позивачем не надано і наявність такого рішення відповідачем заперечується.

За висновками акту перевірки, які покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення (податкових повідомлень-рішень з урахуванням оскарження і винесеного в процедурі апеляційного узгодження) позивачем зайво віднесено до податкового кредиту серпня 2010 року ПДВ в сумі 1124560,12 грн. по господарським операціям з ТОВ "Пулінг", який податкове зобовязання по ПДВ в даній сумі не задекларував, а отже до бюджету податок не сплачено, що на переконання податкового органу свідчить про порушення позивачем вимоги п.1.6. ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на час існування відповідних правовідносин.

Згідно з долученими до матеріалів справи письмовими доказами в серпні 2010 року позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Пулінг" (індивідуальний податковий номер 322092126554), яке відповідно до умов договору №3004-02 від 30.04.2010 року поставило ДП "Фокстрот-Рівне" партіями товари (побутову техніку в асортименті) на загальну суму 6747360,63 грн. з ПДВ (а.с.99-210 том 1). На суму ПДВ - 1124560,12 грн. постачальником виписано податкові накладні (а.с.217-250 том 1, а.с.1-187 том 2), які позивачем включені в реєстр отриманих податкових накладних за серпень 2010 року (а.с.211-216 том 1) та до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за серпень 2010 року (а.с.51-54 том 1). Оплату за товар позивачем проведено згідно платіжних доручень (а.с.55-98 том 1). Факт отримання позивачем товару з метою його подальшого продажу через роздрібну торгову мережу в межах господарської діяльності ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не заперечувався.

Не заперечуючи в цілому правильність податкового обліку та звітності позивача в розрізі формування податкового кредиту та податкових зобовязань за серпень 2010 року відповідач стверджує, що виявлене завдяки системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, проведеного на рівні ДПА України, порушення призвело до завищення позивачем податкового кредиту за серпень 2010 року на суму 1124560,12 грн., оскільки за даними такого автоматизованого співставлення, проведеного 01.11.2010 року, сума ПДВ у розмірі 1124560,12 грн. не була відображена контрагентом позивача - ТОВ "Пулінг" в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року, так як даних про подану ним звітність не знайдено (а.с.49-50 том 1).

З такими твердженнями суд погодитись не може з огляду на наступне.

Згідно з нормою п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з законом про податок на додану вартість. Вказаним нормативно-правовим актом передбачений і порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Також в пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що постачальником послуг позивачу були виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 1124560,12 грн., які містять всі, передбачені п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону, реквізити.

На момент виписування податкових накладних і на даний час контрагент позивача - ТОВ "Пулінг" є зареєстрованим платником ПДВ (а.с.190 том 2).

Відповідно, податковий кредит, сформований позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Пулінг " вважається підтвердженим.

Слід зазначити, що Закон України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що був чинним на час існування відповідних правовідносин, не передбачав залежності права на податковий кредит платника податку від змісту декларації з ПДВ постачальника товарів для такого платника податку.

Таким чином, та обставина, що звітність постачальника з якихось обставин ним не подана чи не прийнята податковим органом за місцем його реєстрації, і відповідно не внесена в базу даних, по якій проводиться автоматизоване співставлення податкового кредиту і податкових зобовязань на рівні ДПА України, не впливає на право позивача (покупця) по віднесенню до складу податкового кредиту сплаченого в ціні товару податку на додану вартість постачальнику такого товару. Питання формування податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо навіть контрагент постачальник і не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету (шляхом декларування податкових зобовязань), то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником позивача сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту позивача, який відніс до його складу суму податку на додану вартість, сплачену контрагенту в ціні товару.

До того ж, відповідач не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допустив його контрагент, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є обєктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій поставки.

Закон України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що був чинним на час існування відповідних правовідносин, регулював порядок визначення суми податку, що підлягав сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Так, згідно з п.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

З урахуванням встановлених судом обставин, та наданих позивачем на підтвердження правильності визначення суми податкового кредиту за серпень 2010 року документів, суд приходить до висновку, що ДП "Фокстрот-Рівне" в декларації з ПДВ за серпень 2010 року розрахувало позитивне значення між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту на рівні 6344,00 грн. у повній відповідності до п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Доцільно відмітити, що доводи відповідача про розбіжності, які існували при співставленні податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів в автоматизованій базі на рівні ДПА України на сьогоднішній день усунуті (а.с.48 том 1), позаяк ТОВ "Пулінг" 21.03.2011 року подало в електронній формі податкову декларацію з ПДВ за серпень 2010 року і додатку №5 в складі своїх податкових зобовязань відобразило операції по контрагенту з індивідуальним податковим номером 314791317164, що є номером ДП "Фокстрот-Рівне" на суму поставки без ПДВ 5622800,51 грн., та ПДВ 1124560,12 грн. (а.с.38-39 том 1).

За таких обставин податковий орган безпідставно не взяв до уваги первинні документи наданні позивачем на підтвердження правильності розрахунку суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками серпня 2010 року, не вірно витлумачив норми податкового права та передчасно оцінив дані звітності контрагента позивача, внаслідок чого прийняв необґрунтоване податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене та вимоги п.1) ч.2 ст. 162 КАС України, згідно з якою у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з нормою ч.11 ст.171 КАС України, а позивачем фактично оскаржуються правові акти індивідуальної дії, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в спосіб визнання податкового повідомлення-рішення №0004352342/0 від 24.11.2010 року, протиправним та його скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення з дробом "1", то воно за своєю правовою суттю не є повторним визначенням податкового зобов'язання, а відтак підстав для його скасування суд не вбачає.

Так, згідно п.6.1 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час винесення вказаного рішення, у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст.4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Згідно п.4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платниками податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України №253 від 21.06.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 06.07.2001 року за №567/5758, чинного до 14.01.2011 року, номер податкового повідомлення складається з таких частин: порядковий номер у межах відділу, номер відділу, який склав повідомлення, через дріб номер скарги, щодо якої надсилається податкове повідомлення. Пунктом 5.3 цього Порядку визначено, що з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання. Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем була подана первинна скарга на рішення податкового органу, яка залишена без задоволення.

Підстави та порядок відкликання податкових повідомлень-рішень були встановлені п.п.6.4 - 6.6 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного до 01.01.2011 року, якими не передбачено випадків їх відкликання в разі складання та надсилання платнику податків податкових повідомлень, які мають номер первинного податкового повідомлення, а через дріб проставлено номер скарги, щодо якої воно складене та доведено новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем податкове повідомлення-рішення з дробом "1" винесене з дотриманням вимог чинного на час його прийняття Порядку, воно не встановлює нові підстави для прийняття, не є повторним визначенням зобовязань, а відтак для захисту прав позивача достатньо скасування податкового повідомлення-рішення №0004352342/0 від 24.11.2010 року, і додатково скасовувати аналогічне рішення з дробом "1", прийняте в рамках процедури адміністративного узгодження не потрібно.

Стосовно позовної вимоги про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004352342/2, слід зазначити наступне.

З 01.01.2011 року набрав чинність Податковий кодекс України, а з 14.01.2011 року новий Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України №985 від 22.12.2010 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за №1440/18735, нормами яких не передбачено направлення платнику податків податкових повідомлень, з дробами у яких проставлено номер скарги, в рамках проведення процедури адміністративного узгодження.

Враховуючи ту обставину, що рішення ДПА у Рівненській області за результатами розгляду повторної скарги позивача прийнято 22.02.2011 року, правових підстав для надіслання платнику податків податкового повідомлення-рішення з дробом "2" в ДПІ у м.Рівне не було, і докази щодо його прийняття субєктом владних повноважень відсутні.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету в пропорційній задоволеним позовним вимогам частині.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0004352342/0 від 24.11.2010 року, згідно якого Дочірньому підприємству "Фокстрот-Рівне" визначено суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 1461928,00 грн., в тому числі 1124560,00 грн. за основним платежем та 337368,00 грн. за штрафними санкціями, визнати протиправним та скасувати.

В решті позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь позивача Дочірнього підприємства "Фокстрот-Рівне" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.