Постанова № 18137929, 14.07.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2490/2011

14 липня 2011 року 10год. 30хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у м.Рівне

доОСОБА_1

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

08.06.2011 року Державна податкова інспекція у м.Рівне звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по податку на доходи з фізичних осіб в сумі 479 грн. 48 коп.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав клопотання, в якому, просить про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, в судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, судом не визнавалася обовязковою участь сторін в судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не забезпечується.

Повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 23.12.2009 року гр.ОСОБА_1 (ідент. НОМЕР_1) було подано до Державної податкової інспекції у м.Рівне декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2008 року. Відповідно до п.1.2 розділу 1 вищезазначеної декларації, відповідачкою в 2008 році одержано дохід внаслідок прийняття у дар 1/2 жилого будинку на загальну суму 9589,50 грн. Вказане майно не являється майном, яке подароване членом подружжя, у межах спільної часткової чи спільної сумісної власності, батьками чи дітьми.

Відповідно до п.14.1. ст.14 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889 від 22.05.2003 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини. За правилами пп.13.2.2 п.13.2 ст.13 вказаного Закону, об`єкти спадщини оподатковуються за ставкою податку, визначеною п.7.2. ст.7 цього Закону. В свою чергу, згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889 від 22.05.2003 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, ставка податку становить 5% від об`єкта оподаткування.

Згідно з вимогами ст.ст.18, 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889 від 22.05.2003 року та пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.2000 року, чинних на час існування відповідних правовідносин, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору, є контролюючий орган.

На підставі поданої відповідачем декларації, ДПІ у м.Рівне було здійснено розрахунок податку (5% від отриманого доходу 9589,50 грн.) і визначено податкове зобов'язання на загальну суму 479,48 грн. На вказану суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб було виставлено податкове повідомлення форми "Ф" №0019941744/0 від 29.12.2009 року, яке було надіслане відповідачці рекомендованим відправленням і отримене нею 30.12.2010 року (а.с.9).

Наведені обставини стверджені дослідженими у судовому засіданні доказами: копією декларації про доходи (а.с.4-5), копією договору дарування від 23.04.2008 року (а.с.8), копією розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб (а.с.14), копією корінця податкового повідомлення форми “Ф” (а.с.9).

В силу вимог п.п.5.2.1 п.5.2. та пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.2000 року, чинного до 01.01.2011 року, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення. Платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання протягом 30-ти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення.

Однак, на момент узгодження податкового зобов'язання, з 01.01.2011 року набув чинності Податковий кодекс України, в силу вимог п.59.1 ст.59 якого, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Тому, 04.02.2011 року ДПІ у м. Рівне виставила платнику податків податкову вимогу №1 на суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 479,48 грн. (а.с.10), однак відповідачем сума податкового боргу після виставлення податкової вимоги не погашалась.

Станом на 30.05.2011 року згідно даних обліку позивача за відповідачем рахувалась заборгованість перед бюджетом по сплаті податку з доходів фізичних осіб від отриманого платником доходу в сумі 479,48 грн., що підтверджено дослідженими у судовому засіданні довідкою про стано розрахунків з бюджетом (а.с.12), обліковою карткою платника податків - відповідача у справі (а.с.13), розрахунком суми податкового боргу відповідача (а.с.14).

Станом на день слухання справи заборгованість відповідача перед бюджетом по сплаті податку з доходів фізичних осіб від отриманого платником доходу не погашена.

Стаття 67 Конституції України прямо передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.5.4. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки визнається сумою податкового боргу платника податків. Така ж норма передбачена пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України. Таким чином, вищевказане податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб є податковим боргом відповідача.

Згідно з п.41.5. ст.41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

У відповідності зі ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Водночас ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать і органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року, державним податковим інспекціям надано право подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

За наведених обставин, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у звязку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з віповідача - ОСОБА_1 до місцевого бюджету м. Рівне на р/р 33211846700002 в ГУДКУ в Рівненській області, МФО 833017, код ЄДРПОУ 22586331, код платежу 11011400, заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 479 (чотириста сімдесят дев"ять) грн. 48 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Друзенко Н.В.