Постанова № 18137484, 08.08.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/6269/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Супруна Є.Б.,

при секретарі Дубовик О.І.,

за участю:

представників позивача - Макаренкко Т.В., Єщенко К.М.,

представників відповідача - Оринчина В.Г., Тонконог І.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна фірма "Астра"до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

22 липня 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна фірма "Астра" (далі ТОВ "БФ "Астра")звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - Полтавська МДПІ, відповідач)про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2010 р. №0001542301/0, №0001532301/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.12.2010 р. №0001562301.

Мотивуючи свої вимоги позивач стверджує, що висновки акту перевірки від 09.12.2010 р. №754/23/13938392 щодо порушення ТОВ "БФ "Астра" законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині заниження податку на прибуток в сумі 176 827,00 грн., завищення податкового кредиту у сумі 141462,00 грн. та несвоєчасного надходження виручки від нерезидента, є хибними, а податкові повідомлення-рішення від 23.12.2010 р. №0001542301/0, №0001532301/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.12.2010 р. №0001562301, суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що господарські операції з ТОВ "Софи", ТОВ "Сокєр" та ТОВ "Союз Меркурій" зафіксовані та підтверджені первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Висновки перевіряючих про нікчемність правочинів, ознаки фіктивності контрагентів, безтоварний характер операцій нічим не обгрунтовані та спростовуються наданими суду документами. Відтак, на думку позивача, в діях ТОВ "БФ "Астра" відсутні порушення податкового законодавства.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що ТОВ "Софи", ТОВ "Сокєр" та ТОВ "Союз Меркурій", з якими позивач укладав господарські операції протягом перевіряємого періоду, відсутні за місцем знаходження, а первинні документи, надані до перевірки на підтвердження господарських операцій із вказаними контрагентами, не відповідають вимогам чинного законодавства або не підтверджують дійсність укладених угод.

Також зазначав, що позивачем порушено законодавчо встановлені строки розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у зв'язку з чим до ТОВ "БФ "Астра" застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14 887,12 грн.

Звідси, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийняті правомірно, а позовні вимоги ТОВ "БФ "Астра" - необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали заперечення проти позову та просили суд у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ТОВ "БФ "Астра" зареєстроване як юридична особа Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області 05.05.1992 р. (ідентифікаційний код 13938392). На даний час позивач перебуває на податковому обліку в Полтавській МДПІ та є платником ПДВ (свідоцтво №23790819).

У період з 17.09.2010 р. по 02.12.2010 р. працівниками Полтавської МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "БФ "Астра" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р., результати якої оформлено актом від 09.12.2010 р. №754/23/13938392.

Висновками акту перевірки встановлено порушення підприємством пп.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9, пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 1.3, 1.7 ст. 1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 176 827,00 грн. та занижено ПДВ в розмірі 141 462,00 грн. Крім цього встановлено порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині несвоєчасного надходження виручки від нерезидента.

На підставі зазначеного акту перевірки Полтавською МДПІ 23.12.2010 р. винесено податкові повідомлення-рішення №0001542301/0, яким ТОВ "БФ "Астра" визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 212 193,00 грн. (141 462,00 грн. за основним платежем, 70 731 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), №0001532301, яким ТОВ "БФ "Астра" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 265 240,50 грн. (176 827,00 грн. за основним платежем, 88 413,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким до ТОВ "БФ "Астра" застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14 887,12 грн.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Полтавською МДПІ 25.02.2011 р. вказані рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

Рішеннями ДПА у Полтавській області від 28.04.2011 р. та ДПА України від 12.07.2011 р. скарги платника податків також залишені без задоволення.

У зв'язку з оскарженням позивачем висновків акту перевірки та на викоання листа ДПА у Полтавській області від 14.04.2011 р. працівниками Полтавської МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "БФ "Астра" з питань формування податкового кредиту та валових витрат з контрагентами по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "Софи", ТОВ "Союз Меркурій", ТОВ "Сокєр" та правильності нарахування пені у сфері ЗЕД за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р., результати якої оформлено актом від 27.04.2011 р. №350/23/13938392.

Висновками вказаного акту підтверджено висновки акту від 09.12.2010 р. №754/23/13938392, на підставі якого винесені оскаржувані рішення.

Не погодившись із висновками контролюючого органу, позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 23.12.2010 р. №0001542301/0, №0001532301/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.12.2010 р. №0001562301 до суду.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням та рішенню про застосування штрафних (фінансових) санкцій , суд виходить з наступного.

Платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон №168/97-ВР).

Пунктом 1.3 статті 1 Закону №168/97-ВР встановлено, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно приписів п.1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 цієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Правові відносини з приводу формування валових витрат врегульовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, чинного на час існування спірних правовідносин (далі - Закон №334/94-ВР), згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону №334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону №334/94-ВР встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

- організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

- придбання лотерей, участь в азартних іграх;

- фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Як свідчать матеріали справи, позивач протягом перевіряємого періоду формував податковий кредит та валові витрати за наслідками госопдарських взаємовідносин із ТОВ "Софи", ТОВ "Сокєр" та ТОВ "Союз Меркурій".

Так, 08.12.2008 р. між ТОВ "Сокєр" (постачальник) та ТОВ "БФ "Астра" (покупець) укладено договір поставки товару №261107, за яким постачальник протягом строку дії цього договору зобов'язується систематично постачати покупцю на умовах і в строки, визначені цим договором, а покупець зобов'язується систематично приймати цей товар та оплачувати його вартість в порядку та на умовах, вказаних у даному договорі.

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме:

- накладні;

- видаткові накладні;

- податкові накладні;

- платіжні доручення;

- банківські виписки;

- акт звіряння взаємних розрахунків.

06.01.2009 р. між ТОВ "Софи" (постачальник) та ТОВ "БФ "Астра" (покупець) укладено договір поставки №168/2009, у відповідності до якого постачальник зобов'язується постачати товар (масло соняшникове рафіноване, дезодороване, виморожене, належної якості), а покупець - одержувати й оплачувати його в строки, установлені даним договором.

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме:

- банківські виписки;

- податкові накладні;

- накладні;

- видаткові накладні;

- посвідчення про якість;

- реєстр отриманих та виданих податкових накладних;

- контракти;

- вантажно - митні декларації;

- договір про транспортно - експедиційні послуги;

- акти здачі - прийняття робіт;

- договір на перевезення вантажів в межах міжнародного сполучення;

- ліцензія;

- акт звірення взаємних розрахунків.

12.03.2009 р. між ТОВ "Союз Меркурій" (продавець) та ТОВ "БФ "Астра" (покупець) укладено договір купівлі - продажу №12/03-2009/1, за яким продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити будівельні матеріали - бітум БН 90/10, рубероїд, ДВП (2,745*1,700*3,2), ДВП (2,14*1,22*3,2), ДСП в об'ємі, кількості, вартості та найменуванню згідно пред'явлених рахунків та накладних.

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме:

- платіжне доручення;

- банківські виписки;

- акт звіряння взаємних розрахунків;

- податкові накладні;

- накладні;

- видаткові накладні;

- акти здачі - приймання виконаних робіт;

- товарно - транспортні накладні;

- договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполучені;

- договори перевезення вантажів автомобільним транспортом;

- рахунки;

- ліцензії;

- акт виконаних робіт.

Також позивачем надано докази складського обліку та реалізації, а саме:

- договір оренди;

- картка складського обліку номенклатури;

- видаткові накладні;

- накладні;

- довіреності.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що всі господарські операції позивача з ТОВ "Софи", ТОВ "Сокєр" та ТОВ "Союз Меркурій" мали реальний характер та підтверджуються наявними у справі первинними документами, на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік.

Висновки акту перевірки щодо нікчемності угод не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Частиною 2 статі 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б вказували на укладення позивачем договорів з метою, спрямованою на незаконне заволодіння майном держави або з іншими протиправними цілями.

Навпаки, виконання вищевказаних договорів характеризується дотриманням кожною стороною його умов, про що свідчать залучені до справи документи первинного бухгалтерського обліку.

Роблячи висновок про нікчемність правочину, укладеного позивачем із ТОВ "Сокєр", відповідач посилається на ту обставину, що контрагент взятий на податковий облік у Ленінській МДПІ м. Луганська, проте договір поставки товару від 08.12.2008 р. №261107 укладено у м. Вінниця.

У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до п.2 ст. 211 Цивільного кодексу України місце вчинення дво- або багатостороннього правочину встановлюється відповідно до статті 647 цього Кодексу, у відповідності з якою договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином законодавець не прив'язує суб'єкта господарювання до його місця державної реєстрації чи постановки на облік у податковій інспекції, навпаки з метою створення умов для вільного зайняття підприємницькою діяльністю допускає можливість укладання правочинів у місці, яке обумовлено договором.

Посилання в акті перевірки на те, що позивачем занижено суму ПДВ та податку на прибуток в результаті відсутності за місцем знаходження головних контрагентів суд оцінює критично, оскільки станом на момент укладення угод, виконання робіт та складення податкових накладних ТОВ "Софи", ТОВ "Сокєр" та ТОВ "Союз Меркурій" були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, записів в ЄДР про їх відсутність чи припинення діяльності внесено не було, та мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які на момент виникнення спірних відносин не були анульовані. Відповідачем зазначені відомості спростовано не було та не доведено протилежне.

Доводи відповідача про порушення контрагентами позивача порядку заповнення податкових накладних, як обставину, що доводить неправомірність включення до складу податково кредиту сум, сформованих на підставі цих накладних, суд оцінює критично з огляду на наступне.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення врегульовано наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165, чинного на момент виписки накладних. Так, положеннями п.18 цього Порядку визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Як свідчать матеріали справи, податкові накладні від постачальниквів містять всі необхідні реквізити. Чинне законодавство України не покладає на сторони договірних відносин обов'язок з перевірки справжності підписів під час оформлення первинних документів, в тому числу податкових накладних.

З огляду на викладене, суд не вбачає у господарській діяльності позивача порушень Законів України "Про податок на додану вартість" та "Про оподаткування прибутку підприємств".

Отже, висновок перевірки про заниження податку на прибуток в сумі 176 827,00 грн. та заниження ПДВ в розмірі 141 462,00 грн. не ґрунтується на вимогах законодавства та фактичних обставинах справи встановлених у ході судового розгляду.

Разом з тим, актом перевірки встановлено, що на виконання імпортного договору від 01.10.2008 р., укладеного з іноземним приватним виробничо-торговим унітарним підприємством "Олімп" (Білорусь), резидентом 07.10.2008 р. перераховано на користь нерезидента 365 053,92 рос. руб. за поставку партії плити деревостружкової (граничний термін надходження товару 05.04.2009 р.).

У зв'язку з ненадходженням товару по імпортному договору, резидент звернувся з позовною заявою до Господарського суду Гомельської області про стягнення з нерезидента, зокрема, заборгованості у сумі 365 053,92 рос. руб., за якою 02.06.2009 р. винесено ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження по справі №485-8/2009.

Рішенням Господарського суду Гомельської області по справі №485-8/2009 вирішено стягнути з іноземного приватного виробничо-торгового унітарного підприємства "Олімп" (Білорусь) на користь ТОВ "БФ "Астра" заборгованість у сумі 380 023,9 рос. руб., де 365 053,92 рос. руб. основного боргу та 14 969,98 рос. руб. держаного мита, в іншій частині позову відмовлено.

Перевіркою нараховано 14 887,12 грн. пені за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі акту перевірки рішенням Полтавської МДШ від 23.12.2010 р. №0001562301 застосовано до ТОВ "БФ "Астра" штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14887,12 грн. пені за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Порядок та механізм розрахунків при здійсненні суб'єктами експортно-імпортних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності встановлено спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. №185/94-ВР (далі Закон №185/94-ВР).

Статтею 2 Закону №185/94-ВР передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 4 Закону №185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості, недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Таким чином, враховуючи встановлені перевіркою обставини, суд приходить до висновку, що відповідач нараховуючи пеню у сфері зовнішньо - економічної діяльності за несвоєчасне надходження виручки від нерезидента, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, правомірно нарахувавши субєкту господарювання штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 887,12 грн.

Отже вимоги в частині скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.12.2010 р. №0001562301 задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 23.12.2010 р. №0001542301/0, №0001532301/0, а тому вони підлягають скасуванню.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна фірма "Астра"до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської областівизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області від 23.12.2010 р. №0001542301/0, №0001532301/0.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12.08.2011 р.

СуддяЄ.Б. Супрун