Постанова № 18136978, 26.07.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/3868/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серги С.М.,

при секретарі Лайко О.В.,

за участю:

представника позивача - Прохорової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист ЛТД"про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

11 травня 2011 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі- позивач)звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист ЛТД" (далі- відповідач, ТОВ "Аметист ЛТД")про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4718,18 грн та пені у розмірі 36,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів зазначив, що відповідач порушив вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в результаті чого утворилась заборгованість по несплаті адміністративно-господарських санкцій та пені до Фонду соціального захисту інвалідів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. В письмових запереченнях просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на працевлаштування 1 особи, якій встановлено інвалідність, у період з 01.08.2009 по 31.03.2010. Крім того, вказував на подання до Лубенського міськрайонного центру зайнятості звітів про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875 (далі Закон № 875) в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин, для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 статті 19 вищезазначеного Закону регламентовано, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї ж статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Судом встановлено, що 21.02.2011 відповідачем подано до Полтавського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в цей період становила 11 осіб.

На виконання приписів статті 19 Закону № 875 відповідачем протягом 2009 року на підприємстві працевлаштовано 1 особу, якій встановлена інвалідність, яка у 2010 році пропрацювала 3 місяці (січень, лютий, березень). Проте, відповідачем помилково обраховано середньооблікову кількість інвалідів, яка на думку відповідача, становить 1 замість 0 (оскільки 3 (кількість відпрацьованих місяців) / 12 (кількість місяців у році) дорівнює 0,25).

Частиною 3 статті 18 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В ході судового розгляду з'ясовано, що протягом 2009 року середньооблікова кількість працевлаштованих інвалідів становила 0 осіб, проте кількість створених для інвалідів робочих місць відповідала встановленому законом нормативу та дорівнювала 1.

Разом з тим, судом встановлено, що у період з червня по грудень 2010 року відповідач своєчасно подавав звіти за формою №3-ПН про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, до Лубенського міськрайонного центру зайнятості, що підтверджується листом Полтавського обласного центру зайнятості № 043-02-2090/0-11 від 07.06.2011.

Таким чином, відповідачем у період з 01.01.2010 по 31.03.2010 виконувались приписи Закону № 875 в частині працевлаштування осіб, яким встановлена інвалідність; з червня по грудень 2010 року - дотримані вимоги щодо обов'язку звітуватись про наявність робочих місць, але інваліди, які перебували на обліку у Лубенському міськрайонному центрі зайнятості, до відповідача не направлялись, що підтверджується листом Полтавського обласного центру зайнятості № 043-02-2090/0-11 від 07.06.2011.

Отже, у періоди з 01.01.2010 по 31.03.2010 та з 01.06.2010 по 31.12.2010 відповідачем вжито усіх передбачених частиною 3 статті 18 Закону № 875 заходів, спрямованих на запобігання порушення прав інвалідів на працевлаштування, а тому посилання представника позивача на недотримання відповідачем протягом всього 2010 року вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” суд вважає безпідставними.

Позивачем не надано до суду доказів того, що у періоди з 01.01.2010 по 31.03.2010 та з 01.06.2010 по 31.12.2010 останнім не працевлаштовано інваліда, не створено робочі місця для їх працевлаштування або відмовлено у працевлаштуванні.

Разом з тим, відповідачем не представлено доказів на виконання вимог Закону № 875 протягом квітня - травня 2010 року - у період з 01.04.2010 (після припинення трудових відносин з особою, якій встановлено інвалідність) по 08.06.2010 (початок звітування про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів).

Статтею 19 Закону №875-ХІІ передбачено, що керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно з частиною 2 статті 20 Закону України № 875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої за повну суму недоїмки за весь її строк.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені підлягають задоволенню в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій за квітень - травень 2010 року у розмірі 786,36 грн та пені у розмірі 6,13 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист ЛТД" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист ЛТД" (код ЄДРПОУ 23561422) на користь Полтавського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р № 31210230700011 в ГУДК України в Полтавській області, МФО 831019, отримувач - УДК у м.Лубни, код ЄДРПРУ 34698631) адміністративно-господарські санкції у розмірі 786 (сімсот вісімдесят шість) гривень 36 (тридцять шість) копійок та пені у розмірі 6 (шість) гривень 13 (тринадцять) копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним направленням копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 01 серпня 2011 року.

Суддя С.М. Серга