Постанова № 18132476, 27.07.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2011 р. № 2а-5107/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Журомської М.В.

за участю секретаря судового засідання Новосада В.М.

представника відповідача Мусійчук А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Західбудсервіс»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання дій протиправними щодо анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватне підприємство «Західбудсервіс», звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача, Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова щодо анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідача не було передбачених законом підстав для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість оскільки підприємство мало оподатковувані операції протягом 12-ти податкових звітних періодів, про що свідчить звітність за період з 01.03.2010 року по 28.02.2011 року.

У судове засідання представник позивача не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні, пояснив, що підставою для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість став акт документальної невиїзної перевірки у якому викладено висновок про відсутність у позивача обєктів оподаткування у звязку з не формуванням податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представника відповідача, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство «Західбудсервіс»зареєстроване як юридична особа 09.04.2001р. виконавчим комітетом Львівської міської ради з присвоєнням ідентифікаційного коду 31442493. Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова позивачу видано свідоцтво №17735542 про реєстрацію платника податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру 314424913038.

Відповідачем 11.04.2011 року проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю ПП «Західбудсервіс»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за січень 2010р.,лютий 2010р., березень 2010р., квітень 2010р., травень 2010р., червень 2010р., липень 2010р., серпень 2010р., вересень 2010р., жовтень 2010р., листопад 2010р., грудень 2010р., січень 2011р., лютий 2011р. за результатами якої складено акт №827/15-2/31442493.

За змістом акта перевірки, внаслідок аналізу податкової звітності ПП «Західбудсервіс»з податку на додану вартість у розрізі його контрагентів, на підставі відомостей з АРМ «Звіт», АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України «контрагенти», а також на підставі матеріалів, отриманих від підрозділів податкової міліції, ДПІ у Залізничному районі м. Львова вирішила, що між ПП «Західбудсервіс»та його контрагентами укладались цивільно-правові угоди та проводились безтоварні операції, спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. На думку органу ДПС, посадові особи ПП «Західбудсервіс»фактично не могли здійснювати господарських операцій з огляду на свої виробничі потужності, наявні трудові ресурси, транспортні засоби, місцезнаходження майна, віддаленість контрагентів один від одного, оперативність виконання таких господарських операцій, що у свою чергу свідчить про нікчемність цих правочинів. У підсумку орган ДПС дійшов висновку, що у ПП «Західбудсервіс»відсутній обєкт оподаткування по операціях придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у розумінні ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акта перевірки відповідач 12.04.2011 року прийняв рішення №27 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Західбудсервіс»з тих підстав, що платником подано податкові декларації з ПДВ, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців на підставі підп. «г»п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.1.1.ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

В силу ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків)

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно із ст.79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Разом з тим, відповідно до п.78.1.1. п.78.1 ст.78 ПК України, однією з обставин, що обумовлює проведення документальної позапланової перевірки є та, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Проте, згідно п.79.2 ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Таким чином, відповідач в силу вказаних норм права зобов'язаний був надіслати позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У супереч наведеним нормам Податкового кодексу України, відповідачем не надано суду доказів направлення позивачу такого письмового запиту, неотримання відповіді на який стало підставою для проведення згідно п.78.1.1. п.78.1 ст.78 ПК України документальної позапланової перевірки.

Відповідно до ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Якщо платник податків протягом чотирьох днів з дня надсилання йому контролюючим органом відповідного документа не повідомив такий контролюючий орган про зміну податкової адреси, повернення документів, як таких, що не знайшли адресата, не звільняє платника податку від їх виконання.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п.5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Згідно із п.6.2 Порядку, виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

З огляду на наведені норми Порядку, Акт перевірки може бути складений виключно у випадку встановлення фактів порушення податкового законодавства, оскільки контроль за його дотриманням покладено на органи державної податкової служби. В свою чергу, наявність в акті перевірки висновку лише про порушення цивільного законодавства (контроль за дотриманням якого на ОДПС не покладено) прямо виключає складення акта перевірки.

Однак, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 згаданого Кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За змістом наведеної норми, документальна перевірка має проводитись на підставі перелічених у згаданому підпункту документів фінансової і податкової звітності, а також первинних бухгалтерських документів.

Вимога щодо аналізу правомірності оподаткування фінансово-господарських операцій на підставі первинних бухгалтерських документів та документів фінансової і бухгалтерської звітності, також передбачена Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984. зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772 (п.6 Розділ І. підп.5.2 п.5 Розділу II).

Всупереч наведеному, зазначені документи не були предметом дослідження перевірки і вказана обставина не спростована відповідачем.

Відтак викладені у акті перевірки висновки відповідача про безтоварність та нікчемність правочинів без дослідження первинних бухгалтерських документів та документів бухгалтерської і фінансової звітності є безпідставними та необґрунтованими.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними»від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

А оскільки відповідач при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Щодо обставин подання платником ПДВ обовязкової звітності та її показників в контексті наявності/відсутності постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобовязання чи податкового кредиту суд встановив, що позивачем подано відповідачу звітні декларації з податку на додану вартість за періоди з березня 2010 року по лютий 2011 року, що підтверджується наявними на них відмітками. Факт подання платником податкових декларацій протягом дванадцяти послідовних місяців визнається органом ДПС.

У всіх поданих позивачем податкових декларацій з ПДВ за березень 2010 року лютий 2011 року підприємством задекларовано відповідні суми податку на додану вартість.

Анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість здійснюється за наявності підстав, вичерпний перелік яких передбачено статтею 184 розділу V Податкового кодексу України, та в порядку, визначеному розділом V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 978 від 22.12.2010 року.

Відповідно до підп. «г»п. 18.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Отже, реєстрація платника ПДВ на підставі підп. «г»п. 18.1 ст. 184 Податкового кодексу України анулюється з двох самостійних підстав:

1) якщо протягом 12 послідовних податкових місяців платник ПДВ не подає податкових декларацій з ПДВ;

2) якщо протягом 12 послідовних податкових місяців платник ПДВ подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобовязання чи податкового кредиту.

З системного аналізу наведеної норми у контексті спірних правовідносин суд дійшов висновку, що в другому випадку свідченням такої відсутності постачання/придбання товарів є відповідні відмітки у самій декларації, тобто проставлені прочерки, які означають, що у звітному (податковому) періоді платник податку не здійснював господарських операцій, що є обєктом оподаткування ПДВ.

У той же час спірне рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ґрунтується на одних лише висновках акта «позапланової невиїзної»перевірки від 11.04.2011 року про нікчемність правочинів ПП «Західбудсервіс», і як наслідок відсутність обєкта оподаткування.

Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків вже визнано ДПА України та доведено до відома нижче стоячих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

На підставі долучених до матеріалів справи та досліджених у судовому засіданні доказів, про які зазначено вище, суд встановив, що протягом періоду, який перевірявся, позивач своєчасно подавав звітні декларації з ПДВ, які свідчили про здійснення операцій з постачання/придбання товарів, оподатковуваних ПДВ.

Зважаючи на наведені вище обставини справи та норми закону, що регулюють спірні правовідносини, в органу ДПС не було фактичних та правових підстав для анулювання реєстрації ПП «Західбудсервіс»як платника податку на додану вартість.

У статті 19 Конституції України зазначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доказів наявності підстав для анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, передбачених підпунктом «г»п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України відповідач суду не надав.

Отже, ДПІ у Залізничному районі м. Львова при прийнятті рішення № 27 від 12.04.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Західбудсервіс», зазначаючи підп. «г»п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України як на підставу для анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість, діяла всупереч вимог закону щодо підстав для прийняття такого рішення, з порушенням способу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, передбаченого законодавством України, необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення, упереджено, нерозсудливо, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких було спрямоване це рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ПП «Західбудсервіс»підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 86, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати дії Державної податкової інспекції в Залізничному районі м.Львова щодо виключення з Реєстру платників податку на додану вартість та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість протиправними.

Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції в Залізничному районі м.Львова № 27 від 12 квітня 2011 року про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку визначеному ст.254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 29.07.2011 року.

Суддя Журомська М.В.