Постанова № 18132315, 07.07.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2011 р.                                                                                 № 2а-1899/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді                              Ланкевича А.З.

секретар судового засідання                    Гіщинська С.Я.

за участі представників

позивача                                        ОСОБА_1,

                                                            ОСОБА_2

відповідача                                        ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісова промислова заготівельна компанія»до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

встановив :

Львівським окружним адміністративним судом отримано позовну заяву, в якій позивач просить: визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача №0000312320/0/9289 від 15 липня 2009 року.

В процесі розгляду справи від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить визнати протиправними податкові повідомлення-рішення відповідача №0000312320/0/9289 від 15 липня 2009 року, №0000312320/1/12323 від 24 вересня 2009 року, №0000312320/2/15743 від 07 грудня 2009 року, №0000312320/3/1997 від 23 лютого 2010 року.

Посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем позапланової документальної виїзної перевірки позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ПП ОСОБА_4, ТОВ «Свиспан-Лімітед», ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «Кано-Микалаїв», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ПП ОСОБА_5, ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов»за період господарської діяльності позивача з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, складено Акт перевірки №650/23-1/31579043 від 06 липня 2009 року в якому зазначені необгрунтовані висновки про допущення позивачем порушень вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», шляхом безпідставного формування податкового кредиту з сум податку на додану вартість, сплачених у вартості товарів, отриманих згідно нікчемних договорів. Зазначає, що на підставі Акту перевірки відповідачем 15 липня 2009 року винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000312320/0/9289, яким позивачу визначено суму зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 4008 989 грн. Стверджує, що таким правомірно на підставі первинних документів сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких він просить в позові відмовити, посилається на те, що таким проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ПП ОСОБА_4, ТОВ «Свиспан-Лімітед», ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «Кано-Микалаїв», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ПП ОСОБА_5, ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов»за період господарської діяльності позивача з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено Акт перевірки №650/23-1/31579043 від 06 липня 2009 року. Вказує на те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних його контрагентами –ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ТОВ «Кано-Миколаїв», ПП ОСОБА_5, ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «Трансліссервіс», оскільки товари, що начебто придбані у таких контрагентів, насправді отримані від ПП ОСОБА_4, який не є платником податку на додану вартість. Стверджує, що безтоварність операцій по виконанню договорів з вищенаведеними контрагентами підтверджуються висновками спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області №460 від 29 квітня 2009 року. Крім того, зазначає, що вищенаведені висновки підтверджуються документами, зібраними в процесі розслідування кримінальної справи, зокрема документами вилученими в офісі ПП ОСОБА_4 та протоколами допиту свідків. Стверджує, що відповідачем правомірно та обґрунтовано винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з урахуванням вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначає, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Акті перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Представники позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримали лише в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача №0000312320/0/9289 від 15 липня 2009 року, просять їх задоволити, посилаються на підстави викладені в позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечила, просить відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На виконання вимог подання УПМ ДПА в Рівненській області №195/7/26-34дек, постанови старшого слідчого СВ ПМ Сарненської МДПІ від 20 травня 2009 року та від 16 червня 2009 року та на підставі направлень Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області №64 від 23 червня 2009 року та №69 від 30 червня 2011 року працівниками Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ПП ОСОБА_4, ТОВ «Свиспан-Лімітед», ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «Кано-Микалаїв», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ПП ОСОБА_5, ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов»за період господарської діяльності позивача з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено Акт перевірки №650/23-1/31579043 від 06 липня 2009 року.

Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 2 672 659 грн.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 15 липня 2009 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000312320/0/9289, яким позивачу визначено суму зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 4008 989 грн., з яких 2672 659 грн. за основним платежем та 1336330 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач на підтвердження своєї позиції щодо правомірності винесення оскаржуваного повідомлення-рішення та обґрунтованості висновків перевірки, вказує на те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних його контрагентами –ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ТОВ «Кано-Миколаїв», ПП ОСОБА_5, ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «Трансліссервіс», оскільки товари, що начебто придбані у таких контрагентів, насправді отримані від ПП ОСОБА_4, який не є платником податку на додану вартість. Стверджує, що безтоварність операцій по виконанню договорів з вищенаведеними контрагентами підтверджуються висновками спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області №460 від 29 квітня 2009 року. Крім того, зазначає, що вищенаведені висновки підтверджуються документами, зібраними в процесі розслідування кримінальної справи, зокрема документами вилученими в офісі ПП ОСОБА_4 та протоколами допиту свідків. Посилаючись на вищенаведене, вважає, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту податкові накладні, виписані вказаними контрагентами.

За результатами адміністративного оскарження вищенаведеного податкового повідомлення-рішення до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області, Державної податкової адміністрації у Львівській області, Державної податкової адміністрації України, скарги позивача залишено без задоволення, а суми визначенні у вищенаведеному податковому повідомленні-рішенні - без змін; винесено податкові повідомлення-рішення №0000312320/1/12323 від 24 вересня 2009 року, 0000312320/2/15743 від 07 грудня 2009 року, №0000312320/3/1997 від 23 лютого 2010 року.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205, з наступними змінами та доповненнями, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

У відповідності до п.2.3.4 п.2.3 вищенаведеного Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Позивачем з метою доведення його позиції про товарність усіх операцій згідно договорів укладених між ним та його контрагентами ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ТОВ «Кано-Миколаїв», ПП ОСОБА_5, ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «Трансліссервіс», представлено суду самі договора, відповідні видаткові та податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, договір укладений з ТОВ «Свиспан Лімітед», який підтверджує те, що товари контрагентів використовувались в межах господарської діяльності позивача, а саме реалізовувались вказаному суб’єкту господарювання.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону Україн «Про податок на додану вартість», чинному на час існування правовідносин з приводу яких виник спір, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вищенаведеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.1.3 ст.1 вищенаведеного Закону, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

В пункті 10.2 ст.10 вищенаведеного Закону зазначено, платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що наявні у податкового органу відомості про випадки укладення суб’єктом господарювання договорів з контрагентами, щодо яких є підстави припускати про їх фіктивність, не може свідчити про удаваність усіх договорів за участі такого суб’єкта, а несплата податку на додану вартість продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом беруться до уваги вищенаведені представлені позивачем первинні документи, які підтверджують товарність вказаних операцій.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №9999/10-19/1731/1732/11-19 від 17 лютого 2011 року, призначеній в межах розслідування кримінальної справи №82/232-09, за період з 01 січня 2006 року по 21 грудня 2008 року службовими особами ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія»при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ТОВ «Кано-Миколаїв», ПП ОСОБА_5, ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «Трансліссервіс»обґрунтовано сформований податковий кредит з податку на додану вартість, а з ПП ОСОБА_4 податковий кредит не формувався, оскільки останній не є платником ПДВ; за взаємовідносинами ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія»із ТОВ «Свиспан Лімітед»сформовані податкові зобов’язання, так як останній є покупцем товару; донарахування податкового зобов’язання ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія» з податку на додану вартість на підставі акту перевірки Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області від 06 липня 2009 року №650/23-1/31579043 у сумі 2672659 грн. документально та нормативно не підтверджуються.

Згідно постанови заступника начальника СВ ПМ ДПІ у м.Рівне від 04 березня 2011 року, кримінальну справу порушенун щодо директора ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія»ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України та щодо ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.336 Кримінального кодексу України - закрито за недоведеністю участі у вчиненні злочину.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгрід-Південь ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантика-Україна»за участі третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісова промислово-заготівельна компанія»про застосування наслідків нічкемності правочинів, в задоволенні позову відмовлено та встановлено, що доводи податкового органу про нікченмість договорів укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лісова промислово-заготівельна компанія»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інгрід-Південь ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантика-Україна» не підтвердились.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року у справі за позовом Фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції, за участі третьої особи Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, позов задоволено повністю та встановлено відсутність зі сторони Фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 порушень податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія».

За результатами апеляційного перегляду вищенаведеної постанови Рівненського окружного адміністративного суду, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року таку залишену без змін.

Частиною 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

А відтак, вищенаведені встановлені судом обставини ставлять під сумнів та спростовують висновки спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області №460 від 29 квітня 2009 року.

Згідно пояснень представника відповідача, даних в судовому засіданні, судом встановлено, що перевірка здійснювалась податковим органом шляхом аналізу відомостей, наявних у такого за результатами попередньої планової перевірки, та матеріалів, зібраних в процесі розслідування кримінальної справи, зокрема висновку спеціаліста №460 від 29 квітня 2009 року. А відтак, у відповідача на час перевірки були відсутні необхідні первинні документи, на підставі яких можуть встановлюється факти щодо здійснення господарських операцій суб’єктом господарювання. Вказані документи з пояснень представника відповідача були вилучені органами дізнання та попереднього слідства з метою розслідування кримінальної справи.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

З вищенаведеного вбачається, що нікчемним є договір лише у випадках прямо передбачених законом.

Однак, відповідач не надав суду достатніх та належних доказів з яких можливо було б встановити спрямованість вищезгаданих договорів проти публічного порядку, що могло б слугувати підставою для розцінення таких нікчемними.

Судом також береться до уваги той факт, що договори, які на думку відповідача є нікчемними, в судовому порядку недійсним не визнавалися.

На пропозицію суду відповідач не навів жодних інших обставин на підтвердження своїх тверджень про безтоварність операцій з виконання договорів укладених позивачем з його контрагентами.

Тому, зазначені в Акті перевірки висновки про безтоварність операцій, з виконання договірних зобов’язань між позивачем та його вищенаведеними контрагентами є нічим іншим як припущеннями, оскільки зроблені без наявності достатніх та відповідних на те доказів.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за превірений період, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача - скасуванню.

Щодо резолютивної частини постанови, суд вважає за доцільне використовувати формулювання наведене в ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задоволити в повному обсязі.

Скасувати винесене Державною податковою інспекцією у Жидачівському районі Львівської області податкове повідомлення-рішення №0000312320/0/9289 від 15 липня 2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісова промислова заготівельна компанія» 3 (три) грн. 40 коп. витрат понесених останнім на сплату судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений вищенаведеним Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 12 липня 2011 року.

                    Головуючий                                                                       Ланкевич А.З.