Постанова № 18132036, 24.06.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2011 р. № 2а-2357/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

представник позивача не зявився,

представник відповідача не зявився,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «ОСОБА_1»до Державної екологічної інспекції в Львівській області про визнання наявності чи відсутності компетенції субєкта владних повноважень та зобовязання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Фермерське господарство «ОСОБА_1»(далі ФГ «ОСОБА_1») звернулося до суду з вказаним вище адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції в Львівській області (далі ДЕІ в Львівській області), в якому просить суд: встановити наявність чи відсутність повноважень відповідача у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенню водних ресурсів, а саме чи на підставі Водного кодексу України, в період з 01.01.2000р. по цей час, до повноважень ДЕІ в Львівській області належить встановлення та заборона права ФГ «ОСОБА_1» на загальне водокористування на ставкові в с.Поториця Сокальського району, який знаходиться в користуванні ФГ «ОСОБА_1»; встановити наявність чи відсутність повноважень відповідача у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенню водних ресурсів, а саме чи на підставі Водного кодексу України в період з 01.01.2000р. по цей час, до повноважень ДЕІ в Львівській області належить встановлення права ФГ «ОСОБА_1»на спеціальне водокористування на ставкові в с.Поториця Сокальського району, який знаходиться в користуванні ФГ «ОСОБА_1»; зобовязати відповідача не проводити перевірки ФГ «ОСОБА_1»по факту водокористування на ставкові в с.Поториця Сокальського району в порядку ст. 47 Водного кодексу України та надати документ, що підтверджує наповнення вказаного ставка водою з обєкта загальнодержавного значення; зобовязати відповідача надати обґрунтовану відповідь по скарзі позивача від 21.01.2011 року за вих. № 35.

Позовні вимоги мотивовані тим, що водокористувачі мають право здійснювати загальне та спеціальне водокористування. Позивач як водокористувач не встановлював спеціального водокористування. Питання, які стосуються порядку видачі дозволу на спеціальне водокористування, відповідно до ст. 49 Водного кодексу України належать до компетенції Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач має право здійснювати перевірку по факту отримання дозволу на спеціальне водокористування на підставі рішення відповідної ради про обмеження права загального водокористування. Додатково зазначає, що встановлення та заборона на загальне чи спеціальне водокористування не належить до повноважень ДЕІ в Львівській області.

Позивач в судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення. Подав до суду клопотання № 118 від 14.03.2011 року, в якому просить суд розглядати справу без його участі, а тому суд ухвалив розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомив, а тому суд ухвалив розглядати справу без його участі. В судових засіданнях, в яких брав участь представник відповідача проти позову заперечив. Пояснив, що забір поверхневих вод здійснюється для риборозведення, водокористування є спеціальним. Згідно з ст. 49 Водного кодексу України таке водокористування здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. В порушення вимог ст.ст. 6, 48, 49 Водного кодексу України позивач здійснював самовільний забір поверхневих вод без спеціального дозволу. Враховуючи викладене вище, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку що позов підлягає до задоволення частково.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

14.10.2005 року відповідачем, на підставі вимоги прокуратури Сокальського району Львівської області здійснено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ФГ «ОСОБА_1». За результатами вказаної перевірки встановлено, що згідно з рішенням Сокальської ради від 05.03.1999 року № 6 позивачу надано в постійне користування землі водосховища ВАТ «Сокальський ЗХВ»для риборозведення.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що дозвіл на спеціальне використання водних ресурсів позивачу Державним управлінням екології та природних ресурсів в Львівській області не видавався.

Щодо вимоги позивача про встановлення наявності чи відсутності повноваження ДЕІ в Львівській області у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенню водних ресурсів щодо встановлення та заборони права на загальне та спеціальне водокористування, суд зазначає наступне.

Водні відносини в Україні регулюються головним чином Водним кодексом України та Законом України «Про охорону природного навколишнього середовища».

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 13 Водного кодексу України державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві Ради та їх виконавчі комітети, спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади та інші державні органи відповідно до законодавства України. Спеціально уповноваженими органами державної виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань водного господарства, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань геології та використання надр, їх органи на місцях та інші державні органи відповідно до законодавства.

Згідно з ст.ст. 18, 19 Водного кодексу України контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів полягає в забезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства. Державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, державними органами охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими державними органами відповідно до законодавства України.

Центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів в галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року №1524, яке здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в його складі урядові органи державного управління, орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальні органи, інспекції, установи та організації, що належать до сфери його управління.

Компетенція спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів в галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів визначається ст. 15 вказаного Кодексу.

Як вбачається з положень ст. 15 Водного кодексу України до відання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів в галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить, зокрема: здійснення державної екологічної експертизи; видача дозволів на спеціальне водокористування в разі використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення; прийняття у встановленому порядку рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №55 від 19.02.2007р. затверджено Положення про Державні управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до норм вказаного Положення вбачається, що Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області є територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, до компетенції якого, зокрема, належить видача дозволів на спеціальне водокористування в разі використання води з водних обєктів загальнодержавного значення.

Компетенція Державної екологічної інспекції в Львівській області визначена Положенням про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006 року № 548.

Згідно з нормами вказаного Положення Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Інспекція) є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції. Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.

Основним завданням Державної екологічної інспекції в областях, містах Києві та Севастополі є здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами на відповідній території.

Крім того, з аналізу норм вказаного Положення вбачається, що Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі вправі подавати до Мінприроди, територіальних органів Мінприроди пропозиції щодо видачі, зупинення дії чи анулювання в установленому законодавством порядку дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів. Проте, безпосередньо видача таких дозволів не належить до її компетенції, оскільки видача таких дозволів в цьому випадку є компетенцією Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області, про що і зазначено відповідачем у відповіді від 31.01.2011р. №03-312.

Право загального водокористування передбачене ст. 47 Водного кодексу України. Як вбачається з положень вказаної статті, загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

З метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших, передбачених законодавством підстав, районні і міські Ради за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду та інших спеціально уповноважених державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об'єктах, розташованих на їх території.

Враховуючи те, що загальне водокористування здійснюється без надання відповідних дозволів, ДЕІ в Львівській області не наділена повноваженнями на встановлення чи заборону права на загальне водокористування. Вказані повноваження належать до компетенції відповідних районних та міських Рад.

Право на здійснення спеціального водокористування визначене ст. 49 Водного кодексу України. Згідно з положеннями вказаної статті, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Питання, що стосуються порядку видачі дозволу на спеціальне водокористування, відповідно до ст. 49 Водного кодексу України належать до компетенції Державного управління охорони навколишнього природного середовища.

Правила видачі дозволу на здійснення спеціального водокористування визначаються Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 321. Суд зазначає, що дозвіл на спеціальне водокористування є документом дозвільного характеру.

Частиною 3 ст. 49 Водного кодексу України передбачено обов'язок суб'єктів погодити клопотання про отримання дозволу на спеціальне водокористування з різними державними органами в залежності від особливостей водного об'єкта.

Відповідач зазначив, що забір поверхневих вод з меліоративного каналу басейну річки Західний Буг із застосуванням технічних споруд і пристроїв, що здійснюється для риборозведення, водокористування є спеціальним, а згідно з ст. 49 Водного кодексу України, вказане вище водокористування здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Суд звертає увагу на те, що ДЕІ в Львівській області у відповіді від 31.01.2011р. №03-312 розяснила позивачу, що дозвіл на спеціальне водокористування належить до компетенції іншого державного органу Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області. Таким чином, відповідачем не вчинялося жодних дій з приводу яких міг виникнути публічно-правовий спір в частині визнання наявності чи відсутності компетенції субєкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України особа має право на судовий захист, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Судом в процесі розгляду цієї справи не встановлено, а позивачем не зазначено, в чому полягало порушення його прав, свобод або інтересів при здійсненні ДЕІ в Львівській області владних управлінських функцій в контексті позовних вимог про визнання наявності чи відсутності компетенції.

У звязку з наведеним вище, суд дійшов висновку, що між сторонами не існує спору з приводу визнання наявності чи відсутності компетенції ДЕІ в Львівській області у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенню водних ресурсів по встановленню та заборони права позивача на загальне та спеціальне водокористування. З огляду на це, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо вимоги позивача зобовязати ДЕІ в Львівській області не проводити перевірки позивача з питань водокористування та надати документ про наповнення ставка с. Поториця Сокальського району водою з обєкту загальнодержавного значення, суд зазначає наступне.

Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, Інспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінприроди та Держекоінспекції, а також цим Положенням.

До повноважень ДЕІ в Львівській області належить здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами на відповідній території.

Повноваження ДЕІ в Львівській області щодо проведення перевірок з питань водокористування передбачено Положенням про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

З огляду на це, суд не вправі забороняти субєкту владних повноважень використовувати надані чинним законодавством повноваження, а лише може надавати правову оцінку його рішенням, діям чи бездіяльності у разі звернення до суду особи, яка вважає, що порушенні її права, свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин. Тому, позивачем обрано неправильний спосіб захисту своїх прав, інтересів та свобод.

Належним способом захисту прав позивача може бути звернення із відповідним позовом про оскарження дій (бездіяльності) щодо проведення перевірки ДЕІ в Львівській області або рішення, прийнятого нею за результатами проведення перевірки.

Крім того, чинним законодавством не передбачено обовязку ДЕІ в Львівській області надавати документи, що підтверджують здійснення наповнення водних обєктів водою з обєкту загальнодержавного значення.

Таким чином, вимоги позивача в частині зобовязання ДЕІ в Львівській області не проводити перевірки позивача по факту водокористування та надати документ щодо наповнення ставка с. Поториця Сокальського району водою з обєкту загальнодержавного значення, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про зобовязання відповідача надати обґрунтовану відповідь на звернення ФГ «ОСОБА_1»від 21.01.2011 року за вих. № 35, суд зазначає наступне.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, обєднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, визначаються Законом України «Про звернення громадян».

Розгляд заяв (клопотань) передбачений ст. 15 Закону України «Про звернення громадян». Як вбачається з положень вказаної статті, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 19 вказаного Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову, а також письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Позивач звернувся до ДЕІ в Львівській області із зверненням від 21.01.2011 року вих. № 35, в якому просив надати відповідь на запитання, які стосуються правового режиму користування водними обєктами.

На вказане вище звернення позивача відповідачем надано відповідь від 31.01.2011 року № 03-3/2, в якій останній надав відповідь, суть якої зводиться до наступного: землі водосховища надані фермеру ОСОБА_1 в постійне користування для риборозведення; забір поверхневих вод з меліоративного каналу басейну річки Західний Буг із застосуванням технічних споруд і пристроїв здійснюється для риборозведення і, що таке водокористування є спеціальним та здійснюється на підставі дозволу, який позивачу не видавався; видача дозволу на спеціальне водокористуванні належить до компетенції Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області.

Із вказаної відповіді вбачається, що по суті звернення позивача належним чином не розглянуте, не надано відповіді в повному обсязі на поставлені питання, чітко не зазначено, на яке із питань дається відповідь.

Також, у відповіді ДЕІ в Львівській області зазначено, що вказані позивачем питання були предметом розгляду 16.12.2010р. у Львівському апеляційному адміністративному суді при розгляді справи №81394/09/9104. При дослідженні судом ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010р. у справі №81394/09/9104 встановлено, що вказана ухвала не містить відомостей стосовно предмету звернення позивача в цій справі. Тому, посилання ДЕІ в Львівській області на це судове рішення є необґрунтованим та безпідставним.

З огляду на це суд, дійшов висновку, що звернення позивача від 21.01.2011 року вих.№ 35 розглянуто відповідачем не обєктивно та не в повному обсязі. Позивачу не надано відповіді щодо порушених ним у зверненні питань, а тому вимога про надання обґрунтованої відповіді є правомірною.

Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії субєкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача необхідно стягнути судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобовязати Державну екологічну інспекцію в Львівській області надати повну та вичерпну відповідь на звернення Фермерського господарства «ОСОБА_1»від 21.01.2011 року за вих. № 35 відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян»та Закону України «Про інформацію».

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити на користь Фермерського господарства «ОСОБА_1» (код ЄДРПОУ 25235046) з Державного бюджету судові витрати у розмірі 00 грн. 85 коп. (вісімдесят пять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 червня 2011 року.

Суддя Гулик А.Г.

З оригіналом згідно

Суддя Гулик А.Г.