Постанова № 18132028, 14.07.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2011 р. № 2а-3771/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представник відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними постанов, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (далі ВДВС ГУЮ у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправною постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 20.01.2011 року ВП № 13550209 та постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, у звязку з неодержанням вказаної вище постанови та постанови про відкриття виконавчого провадження. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору виноситься у разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання. Строк для добровільного виконання рішення встановлюється у постанові про відкриття виконавчого провадження. При цьому, державний виконавець починає виконувати рішення, тільки після того, як пересвідчиться, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження. Враховуючи викладене, вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору винесена до закінчення строку на добровільне виконання рішення, а тому є протиправною. Крім того, зазначає, що у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, у звязку з чим, позивач вважає протиправною постанову про відкриття виконавчого провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві. Додатково пояснив, що постанова про стягнення виконавчого збору повинна бути винесена до початку здійснення примусового заходу. Крім того, постанова про стягнення виконавчого збору державним виконавцем після пересвідчення в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження та здійсненні ним дій, спрямованих на добровільне виконання рішення та закінчення добровільного строку для виконання рішення, але до початку здійснення примусового заходу. На підставі викладеного вище, просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомив, заперечення проти позову не подав, а тому суд ухвалив розглядати справу без його участі.

Суд, зясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат»та п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, видано виконавчий напис № 1201 від 17.06.2009 року, яким запропоновано звернути стягнення на нерухомість, а саме нежитлові приміщення 5-го поверху (праве крило) № НОМЕР_1, НОМЕР_2-НОМЕР_3, НОМЕР_4, загальною площею 505,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, які належать на праві власності ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Вказані вище нежитлові приміщення на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 16.07.2008 року, за реєстровим № 2546, переданий в забезпечення виконання кредитного договору № 399/МБ-ЦВ від 16.07.2008 року, укладеного між ВАТ КБ «Надра»і ОСОБА_2 в іпотеку ВАТ КБ «Надра».

Згідно з вказаним виконавчим написом за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна запропоновано задовольнити вимоги ВАТ КБ «Надра». Виконавчий напис предявлений до виконання до Шевченківського ВДВС ЛМУЮ.

На підставі заяви стягувача, керуючись ст.ст. 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження», Шевченківським ВДВС ЛМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2009 року ВП № 13550209 щодо примусового виконання виконавчого напису № 1201, виданого 17.06.2009 року нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про звернення стягнення на нерухомість, а саме нежитлові приміщення 5-го поверху (праве крило) № НОМЕР_1, НОМЕР_2-НОМЕР_3, НОМЕР_4, загальною площею 505,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, які належать на праві власності ОСОБА_2 за рахунок коштів, отриманих від реалізації вищезазначеного майна задовольнити вимоги ВАТ КБ «Надра»у розмірі 4607787 грн. 12 коп., що в еквіваленті становить 605379,71 доларів США, 71 цент загальної заборгованості та 25000 грн. 00 коп. за вчинення виконавчого напису. Позивачу надано строк для добровільного виконання рішення до 09.07.2009 року та повідомлено про те, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, вказане рішення буде виконано в примусовому порядку із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, повязаних з провадженням виконавчих дій.

Крім того, на вказані вище нежитлові приміщення 5-го поверху (праве крило) № НОМЕР_1, НОМЕР_2-НОМЕР_3, НОМЕР_4 загальною площею 505,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 державним виконавцем накладено арешт в межах суми звернення стягнення в розмірі 4632787 грн. 10 коп., що також підтверджується актом опису й арешту майна від 06.07.2009 року, постановою від 17.12.2009 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також витягом про реєстрацію в Єдиному реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

Згідно з постановою ВДВС ГУЮ у Львівській області від 26.04.2010 року про передачу виконавчого провадження, постановою від 19.05.2010 року про прийняття до виконання виконавчого провадження, матеріали вказаного вище виконавчого провадження ВП № 13550209 передано у ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області та прийнято відповідачем для подальшого виконання.

Зазначені арештовані нежитлові приміщення, які є предметом іпотеки, передано на реалізацію спеціалізованим організаціям та реалізовано, що підтверджується витягом з протоколу № 5 засідання конкурсної комісії ВДВС ГУЮ у Львівській області та актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 29.10.2010 року, який винесено на підставі протоколу № 1410013-1 проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна (предмет іпотеки) від 06.08.2010 року.

Під час проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого напису № 1201 від 17.06.2009 року відповідачем встановлено, що коштів, одержаних від реалізації нежитлових приміщень 5-го поверху (праве крило) № НОМЕР_1, НОМЕР_2-НОМЕР_3, НОМЕР_4 загальною площею 505,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, недостатньо для повного задоволення вимог стягувача за виконавчим документом та відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. У звязку з цим, на підставі ст. 38, п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повернуто стягувачеві, про що винесено постанову від 21.01.2011 року ВП № 13550209.

Враховуючи те, при виконанні провадження з примусового виконання виконавчого напису № 1201, виданого 17.06.2009 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 фактично стягнуто суму у розмірі 579090 грн. 00 коп., що підтверджується актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 29.10.2010 року, керуючись ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.01.2011 року ВП № 13550209, якою вирішено стягнути з позивача виконавчий збір в розмірі 57909 грн. 00 коп. Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору виділено в окреме провадження.

На підставі ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», відповідачем 15.03.2011 року відкрито виконавче провадження з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.01.2010 року ВП № 13550209, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 25260297 від 15.03.2011 року. Позивачу надано строк для добровільного виконання вказаного рішення протягом семи днів з моменту винесення постанови.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року № 606-XІV.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з положеннями ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і вказаним Законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів. Виходячи з аналізу цієї статті, одним з видів виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою є виконавчі написи нотаріусів.

Як вбачається з положень ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Щодо твердження позивача про протиправність постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.01.2011 року ВП № 13550209, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями ст. 31 вказаного Закону передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобовязаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З системного аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження»вбачається, що починаючи виконувати рішення, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійсненні ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Відповідно до ст. 32 вказаного Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно з положеннями ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя шляхом його реалізації. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним не отримано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 13550209 від 02.07.2009 року. У звязку з цим, позивач був позбавлений можливості добровільно виконати виконавчий напис нотаріуса, а, тому у відповідача не було б підстав виносити постанову про стягнення виконавчого збору. Проте, в процесі розгляду справи судом встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2009р. направлялась на адресу позивача простою кореспонденцією, що підтверджується супровідним листом від 02.07.2009 року №В-4/11592 та витягом з книги вихідної кореспонденції Шевченківського ВДВС ЛМУЮ за 02.07.2009 року. Додатково суд зазначає, що ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»в редакції чинній на момент винесення постанови передбачала надсилання копій постанов державного виконавця супровідними листами простою кореспонденцією.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження надсилалась належним чином і відповідно в позивача був строк на добровільне виконання виконавчого напису нотаріуса.

Судом встановлено, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №13550209 винесена відповідачем 21.01.2010 року та відповідно до ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження»надіслана позивачу належним чином, що, в свою чергу, підтверджується супровідним листом від 21.01.2010 року № 09-01-45/139/В-5/465, а також витягом з журналу реєстрації відправлення кореспонденції підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Львівській області № 07-36 від 04.01.2011 року.

Безпідставними є твердження позивача про пропуск строків винесення постанови про стягнення виконавчого збору як на підставу для визнання її протиправною у звязку з наступним.

Під час розгляду справи судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем після початку здійснення примусового заходу, а саме звернення стягнення на заставлене майно. Примусові заходи по виконавчому провадженню ВП №13550209 здійснювались в серпні жовтні 2010р., що підтверджується протоколом №1410013-1 проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна (предмет іпотеки) від 06.08.2010 року та актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 29.10.2010 року. З цих документів вбачається, що нежитлові приміщення, зазначені у виконавчому написі нотаріуса № 1201 від 17.06.2009 року, які були предметом стягнення реалізовані з прилюдних торгів 06.08.2010 року. Відповідно постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.01.2011 року ВП №13550209 винесена після початку здійснення примусового заходу.

На думку позивача, постанова про стягнення виконавчого збору повинна виноситись в будь якому разі до моменту початку здійснення примусового заходу. Суд не погоджується з позицією позивача в цій частині, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується з боржника за постановою державного виконавця у разі невиконання боржником рішення у строк, встановлений частиною другою статті 25 Закону для самостійного його виконання. Згідно з п.4.16.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано. Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 7 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що законодавством визначено лише підставу для стягнення виконавчого збору, якою є невиконання рішення протягом строку для самостійного його виконання. При цьому, конкретний строк чи момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору законодавством не визначений, а тому така постанова може бути винесена і після початку здійснення примусового виконання рішення.

Крім того, на думку суду, винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору після початку примусового виконання рішення в будь якому випадку не може бути достатньою правовою підставою для визнання такої постанови протиправною, у звязку з тим, що винесення такої постанови державним виконавцем, в разі її правомірності по суті, жодним чином не впливає на обовязок позивача сплатити виконавчий збір.

Суд зазначає, що інші підстави для визнання протиправною постанови про стягнення з боржника виконавчого збору позивачем не наведено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.01.2011 року ВП № 13550209 є правомірною.

Щодо твердження позивача про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 25260297 від 15.03.2011 року, суд зазначає наступне.

Порядок стягнення виконавчого збору та винесення про це постанови регламентований ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з ч. 7 вказаної статті, у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору. Таким чином, вказана стаття регулює строки відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови про стягнення виконавчого збору у випадку, коли такий не стягнутий до моменту закінчення виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий документ був повернутий стягувачеві на підставі ст. 38, п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з постановою державного виконавця ВП № 13550209, яка винесена 21.01.2011 року і надіслана позивачу, що підтверджується супровідним листом від 21.01.2010 року № 09-01-45/139/В-5/463, а також витягом з журналу реєстрації відправлення кореспонденції № 07-36 від 04.01.2011 року. Відповідачем 21.01.2011р. було винесено постанову про стягнення виконавчого збору з позивача. З огляду на це, норма ч.7 ст. 28 Закону України не може застосовуватись до спірних правовідносин. Разом з тим, чинним законодавством не визначено конкретні строки винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови про стягнення виконавчого збору, за винятком ч.7 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження». Тому, державний виконавець вправі винести постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови про стягнення виконавчого збору і до закінчення виконавчого провадження.

Інших підстав для визнання протиправними ВП № 25260297 від 15.03.2011 року про відкриття виконавчого провадження позивачем не наведено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 25260297 від 15.03.2011 року є правомірною.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а тому вказаний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати згідно з ст. 94 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 липня 2011 року.

Суддя Гулик А.Г.

З оригіналом згідно

Суддя Гулик А.Г.