Постанова № 18131828, 20.07.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2011 р. № 2а-3461/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карпяк О.О.

при секретарі судового засідання Денькович Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача Білик Н.М., Карпа Н.В.

від відповідача Чабан О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

ПП "ВКФ "ПластикПак"

до Державна податкова інспекція у Франківському районі м.Львова

пропро скасування податкового повідомлення-рішення ,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Виробничо комерційна фірма «Пластикпак»»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 23.02.2011 року №0000282320 та №0000242320.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на момент здійснення господарських операцій по придбанню ковпачка пластикового з висувним дозаторним пристроєм, контрагент ТзОВ «Віктор Ко»був включений до ЄДРПОУ, був зареєстрований платником ПДВ, відтак покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, ні за факт відсутності виробничих потужностей. Вказує, що Законом України «Про податок на додану вартість»закріплено право на формування податкового кредиту з моменту настання першої з подій: або дати списання коштів з рахунку, або дати отримання податкової накладної. При цьому закон встановлює, що до складу податкового кредиту не включаються лише суми, сплачені в рахунок оплати товару, які не підтверджені податковими накладними. Ніяких додаткових вимог до формування податкового кредиту законодавство не встановлює. Позивач вважає, що ним у повному обсязі на підставі первинних документів своєчасно здійснювався первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складалась статистична інформація, а також надавалась відповідно до вимог закону відповідна фінансова звітність та статистична інформація щодо своєї господарської діяльності. Відтак вважає, що висновки податкового органу про недотримання ним обовязкового порядку ведення бухгалтерського обліку, а тому встановлення на підставі цього факту завищення валових витрат та заниження зобовязання з ПДВ, є хибним та не відповідає дійсності.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просять позов задоволити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов (том 1 а.с. 185-186). Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 20 липня 2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

На підставі направлення від 20.12.2010 року №23-2/820 ДПІ в Франківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ПП «ВКФ «Пластикпак»»з питань правових відносин з ТзОВ «Віктор Ко»за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 10.02.2011 року №141/23-2/33849880 (далі акт перевірки).

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення рішення:

-№0000282320 від 23.02.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 998643,75 грн.( в тому числі за основним платежем 798915 грн. та штрафні санкції 199728,75 грн.) за порушення п.7.4.1. п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

-№0000242320 від 23.02.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток в сумі 1248305 грн. (в тому числі за основним платежем 998644 грн. т за штрафними санкціями 249661 грн.) за порушення п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом встановлено: порушення п.5.1. пп.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено податок на прибуток в сумі 998644 грн. за 2 квартал 2010 року; порушення пп.7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податок на додану вартість за червень 2010 року на суму 798915 грн.

Як вбачається з акта перевірки, для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ТЗОВ «Віктор Ко», позивачем надано первинні документи, журнали ордери та оборотно сальдові відомості по рахунках 28 «Товар», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», податкові накладні, реєстр отриманих податкових накладних за червень 2010 року.

Як вбачається з акта перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.7.4.1.ю 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ґрунтуються на висновках акта від 30.12.2010 року №3282/23-20/20799703, складеного за результатами позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Віктор Ко»за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року, проведеної ДПІ в Залізничному районі м. Львова, якою встановлено, що операції по взаєморозрахунках ПП «ВКФ «Пластикпак»із ТзОВ «Віктор Ко»не мали реального характеру. Вказується, що наявність у ПП «ВКФ «Пластикпак»видаткових накладних та сплати коштів не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару мала місце; фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками; у ТзОВ «Віктор Ко»відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які б приймали б участь у здійсненні господарських операціях. В акті перевірки вказується, що наявність у ПП «ВКФ «Пластикпак»»документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»є необхідними для формування податкового кредиту податкових накладних, виданих ТОВ «Віктор Ко»не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у звязку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних немає можливості ідентифікувати як такі, що призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

01.06.2010 року між ПП «ВКФ «Пластикпак»(покупець) та ТзОВ «Віктор Ко»(продавець) укладено договір №01/06/10 купівлі продажу (том.1 а.с.140-142).

Як вбачається з додатку до договору №01/06/10 від 01.06.2010 року, транспортні затрати постачальника враховані до відпускної ціни на товари.

Згідно накладної №0259 від 16.06.2010 року від ТзОВ «Віктор Ко» передано ПП «ВКФ «Пластикпак»»згідно угоди №01/06 від 01.06.2010 року ковпачки пластмасові з висувним клапаном для укупорювання скляних пляшок з покриттям Silk Touch New(срібло) 1122 тис. шт. на суму 1622412 грн. в тому числі ПДВ 270402 грн.

Згідно накладної №0258 від 16.06.2010 року ТзОВ «Віктор Ко»передано ПП «ВКФ «Пластикпак»»згідно угоди №01/06 від 01.06.2010 року ковпачки пластмасові з висувним клапаном для укупорювання скляних пляшок з покриттям Silk Touch New(срібло) 1122 тис. шт. на суму 1622412 грн. в тому числі ПДВ 270402 грн.

Згідно накладної №0257 від 16.06.2010 року ТзОВ «Віктор Ко»передано ПП «ВКФ «Пластикпак»»згідно угоди №01/06 від 01.06.2010 року ковпачки пластмасові з висувним клапаном для укупорювання скляних пляшок з покриттям Silk Touch New (срібло) 1071 тис. шт. на суму 1548666 грн. в тому числі ПДВ 258111 грн.

16.06.2010 року продавцем ТзОВ «Віктор Ко» виписано позивачу податкові накладні №0460, №0461, №0462 за наслідками проведених операцій по договору №01/06 від 01.06.2010 року.

Як вбачається з арк.6 акта перевірки та наявних в матеріалах справи виписок банку (том 1 а.с.188-195, том 2 а.с.68-79), розрахунки між позивачем та ТзОВ «Віктор Ко»по операціях за договором №01/06/10 від 16.06.2010 року у безготівковій формі, відповідно до журналів ордерів по рахунку 311 та 63 позивачем проведено оплату на загальну суму 4793490 грн. в тому числі ПДВ 798915 грн. та станом на 30.09.2010 року заборгованість відсутня.

Вищевказані суми включено позивачем до складу валових витрат за 2 квартал 2010 року в сумі 3994575 грн. та відображено у рядку 04.1 декларацій.

Як вказано податковим органом та відображено у акті перевірки, підтверджується матеріалами справи, підтверджується факт документування вказаних операцій по регістрах бухгалтерського обліку бухгалтерськими проводками (том 1 а.с.13).

Вказані ковпачки пластмасові з висувним клапаном для укупорювання скляних пляшок з покриттям Silk Touch New(срібло) були використані позивачем у його господарській діяльності для подальшої реалізації ДП «Імідж холдинг»АК»Імідж холдинг АпС», що підтверджується: листом №695 від 30.06.2011 року ДП «Імідж холдинг», видатковими накладними ,накладними, прихідними накладними, товаро транспортними накладними (том 2 а.с.244-249), податковими накладними (том 1, а.с.155-159).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Подані позивачем докази в сукупності підтверджують наявність у нього мети використання вказаного товару (ковпачків)у господарській діяльності, що придбані ним у ТзОВ «Віктор Ко», а саме для подальшої реалізації з метою отримання доходу. Вказані операції спричинили реальні зміни в структурі активів та зобовязань позивача, що підтверджується описаними вище документами та документами бухгалтерського обліку, поданих позивачем.

Відповідачем не подано жодних доказів про дефекти у правовому статусі контрагента позивача ТзОВ «Віктр Ко»чи про обізнаність позивача про такі обставини. Натомість, як вбачається з акта перевірки та пояснень представника відповідача, податковим органом не заперечується факту, що на момент проведення операцій 16.06.2010 року контрагент позивача ТзОВ «Віктор Ко» ліквідованим не був, свідоцтво платника ПДВ анульовано не було.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із внесеними змінами та доповненнями (далі Закон № 283/97-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 283/97-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.11.2.1 п.11.2. ст.11 Закону 334, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п.1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами і доповненнями (далі Закон 168), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.4.1. ст. 7 Закону 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР):

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відображення операцій, які досліджуються, у податковому обліку та бухгалтерському обліку ПП «ВКФ «Пластикпак»свідчить про те, що позивач прийняв участь у господарській діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України "Господарська діяльність та господарські відносини", оскільки проведені операції направлені на розширення діяльності товариства, у майбутньому матимуть вплив на стан його активів і, відповідно, зростання власного капіталу, що підпадає під визначення господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704: "Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".

Системний аналіз вищезазначених норм та документів, наявних в матеріалах справи (договору купівлі продажу №01/06/10 від 16.06.2010 року, накладних, податкових накладних, листа №695 від 30.06.2011 року ДП «Імідж холдинг», доказів використання вказаного товару у господарській діяльності, а саме накладних на реалізацію вказаної продукції, прихідних накладних, товаро транспортних накладних (том 2 а.с.244-249), податкових накладних (том 1, а.с.155-159)) дає підстави зробити висновок, що документи, на підставі яких позивач включив вказані суми до валових витрат відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій по купівлі ковпачки пластмасові з висувним клапаном для укупорювання скляних пляшок з покриттям Silk Touch New(срібло). Відтак, зазначені дії позивача, щодо формування валових витрат та податкового кредиту є правомірними.

Як вбачається з установлених судом обставин справи, подані позивачем первинні документи та документи бухгалтерського обліку за якими позивачем здійснювалася оплата цих товарів (ковпачків), такі містять інформацію щодо змісту проведених досліджень у рамках договору, є достовірними доказами виконання контрагентом позивача вимог, обумовлених договором. Документи мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг, при цьому відповідні відомості можуть бути викладені і у декількох окремих документах.

Окрім того, суд дійшов висновку, що достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету є наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Позивачем на підставі податкових накладних від 16.06.2010 року №0460, №0461, №0462. правомірно були включені до податкового кредиту відповідні суми ПДВ. Слід також зазначити, що наведені податкові накладні не мають недоліків та порядок їх заповнення відповідає вимогам встановленим чинним законодавством. Належних доказів зворотного ДПІ суду не надано.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають обєктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Обставини, на які посилається орган державної податкової служби викладені в акті перевірки контрагента ТзОВ «Віктор Ко», складеного ДПІ в Залізничному районі м. Львова 30.12.2010 року №3282/23-2/20799703 за результатами позапланової невиїзної перевірки (далі акт перевірки контрагента) та обґрунтовуються відсутністю в контрагента виробничих потужностей, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутні у достатній кількості штатні працівники та фахівці, які б приймали участь у здійснені господарських операцій. У звязку з чим податковий орган вважає, що такі обставини вказують про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами постачальниами і підприємствами покупцями товарів.

Дані обставини не можуть вказувати на безтоварність господарських операцій та нереальність операцій по купівлі ковпачків в сукупності з іншими доказами, які наявні в матеріалах справи (договору купівлі продажу №01/06/10 від 16.06.2010 року, накладних, податкових накладних, листа №695 від 30.06.2011 року ДП «Імідж холдинг», доказів використання вказаного товару у господарській діяльності, а саме накладних на реалізацію вказаної продукції, прихідних накладних, товаро транспортних накладних (том 2 а.с.244-249), податкових накладних (том 1, а.с.155-159)), оскільки передані контрагентом товарно-матеріальні цінності не потребували наявності неабияких офісних та складських приміщень, транспортних засобів та кваліфікованих спеціалістів.

Як вбачається з акта перевірки та пояснень представника відповідача, податковим органом не заперечується факту, що на момент проведення операцій 16.06.2010 року контрагент позивача ТзОВ «Віктор Ко» ліквідованим не був, свідоцтво платника ПДВ анульовано не було. Дані обставини також підтверджується наявним в матеріалах справи спеціальним витягом з ЄДРПОУ.

Крім того, належить зазначити про те, що акт перевірки контрагента підтверджує факт відображення останнім (ТзОВ «Віктор Ко») у бухгалтерському обліку згаданих господарських операцій (том. 1 а.с.13).

А тому, висновки органу державної податкової служби про безтоварність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТзОВ «Віктор Ко», які ґрунтуються на обставинах викладених в акті перевірки контрагента, без дослідження первинних бухгалтерських документів позивача не можуть бути обґрунтованими. При перевірці контрагента податковим органом не досліджувалось питання про наявність укладених договорів оренди приміщень, земельних ділянок та транспортних засобів контрагентом.

Висновки про нікчемність правочинів викладена лиш в акті перевірки контрагента.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

У разі кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України повинна враховуватися вина, яка полягає в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, ухвалений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна або незаконного заволодіння ним тощо.

В ході судового розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача, яка полягає в намірі порушити публічний порядок. Відтак, правочин, укладений позивачем не є нікчемним, тобто його нікчемність законом не встановлена.

Таким чином, ненадання контрагентом до перевірки документів та порушення ним податкової дисципліни не може слугувати підставою для позбавлення платника податку ПП «ВКФ «Пластикпак»права на отримання податкової вигоди у вигляді зменшення податкових зобов'язань та права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо ним виконані усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентом позивача своїх зобов'язання щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків.

Враховуючи вищенаведене, орган державної податкової служби прийшов до помилкового висновку про порушення позивачем п.5.1. пп.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задоволити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення винесені ДПІ в Франківському районі м. Львова від 23.02.2011 року №0000282320 та №0000242320.

3.Стягнути з Державного Бюджету України на користь Приватного підприємства «Виробничо комерційна фірма «Пластикпак»»(адреса:79053, м.Львів, вул. В.Великого, 17/17, код ЄДРПОУ 33849880) 3 (три) гривні 40 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна