Постанова № 18131726, 05.07.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2011 р. № 2а-1642/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-суддіЛанкевича А.З.

суддівКарпяк О.О.,

Мартинюка В.Я.

секретар судового засіданняГіщинська С.Я.

за участі

представника відповідачаКармелюка Т.Б.

представника відповідачаРобейко А.А.

третьої особиОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив :

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МБК Груп»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень залишенно без розгляду.

Третя особа ОСОБА_5 заявив самостійні вимоги на предмет спору, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 26 січня 2011 року №№0000102300/1945, 0000102300/1944.

Посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МБК Груп»з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період його господарської діяльності з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2009 року складено Акт перевірки №1976/342/23-2/35943641 від 30 грудня 2010 року в якому зазначені необгрунтовані, на думку третьої особи, висновки про допущення підприємством порушень вимог п.1.23 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі вищенаведеного Акту відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26 січня 2011 року №0000102300/1945, яким підприємству визначено зобовязання з податку на прибуток в сумі 1900 212, 50 грн., в тому числі 1 520170 грн. за основним платежем та 380042, 50 грн. штрафними (фінансовими) санкціями; №0000102300/1944, яким підприємству визначено зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1156897, 50 грн., в тому числі 925 518 грн. за основним платежем та 231 379, 50 грн. штрафними (фінансовими) санкціями. Стверджує, що висновки перевірки є необґрунтованими, оскільки підприємством на час перевірки надавались усі необхідні первинні документи, які підтверджують правомірність визначення в податкових деклараціях сум валового доходу, валових витрат та податкового кредиту.

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких він просить в позові відмовити, посилається на те, що відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «МБК Груп»з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період його господарської діяльності з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено Акт перевірки №1976/342/23-2/35943641 від 30 грудня 2010 року. Як вбачається з вищенаведеного Акту перевірки, пояснює відповідач, перевіряючими зроблено висновок про допущення Товариством з обмеженою відповідальністю «МБК Груп»порушень вимог: п.1.23 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з чим занижено податок на прибуток в періоді, що перевіряється, всього на суму 1520170 грн.; пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, всього на суму 925518 грн. Зазначає, що на підставі вищенаведеного Акту перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зокрема на підтвердження обгрунтованості вказаних висновків вказує на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «МБК Груп»при здійсненні робіт по поточному ремонту приміщень готелю «Сихів» з використанням потужностей субпідрядника ТзОВ «Іртас», списано матеріалів, вартість яких перевищує вартість матеріалів, використаних при виконанні таких будівельних робіт, а відтак неоприбутковано матеріалів на суму 1007216, 85 грн. Крім того, до складу валових витрат зайво включено витрати з придбання товарів та будівельних робіт, отриманих від ТзОВ «Втордеревпром», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Іртас»на загальну суму 5073462 грн., не підтверджених первинними документами, а саме належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, в яких було б вказано, яке саме підприємство здійснювало перевезення, місце відправлення вантажу та місце доставки вантажу, копії дорожніх листів, чи будь-які інші документи, які б підтверджували фактичне транспортування та отримання ТзОВ «МБК Груп»товарно-матеріальних цінностей. Вказує на те, що вищенаведені контрагенти ТзОВ «МБК Груп»не мають достатніх основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень, що вказує на неможливість фактичного здійснення ними господарської діяльності, а суми податкових зобовязань задекларовані вказаними субєктами господарювання не відповідають показникам наявним в податковій звітності ТзОВ «МБК Груп». Зазначає, що ТзОВ «МБК Груп»безпідставно сформовано податковий кредит на загальну суму 925518 грн. з операцій з вищенаведеними контрагентами, оскільки такі на думку відповідача є безтоварними, а договори укладені між такими субєктами - нікчемними. Вказує на те, що аргументи позивача та третьої особи не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Акті перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги, заявлені третьою особою, підтримав в повному обсязі, просить задоволити позов з підстав наведених в позовній заяві.

Представники відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечили, просять відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову, висловили позицію, що оскаржуваними повідомленнями-рішеннями відповідача не можуть порушуватися права третьої особи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

В період з 26 листопада по 23 грудня 2010 року на підставі направлення №954 від 26 листопада 2010 року працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львові проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «МБК Груп»з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період його господарської діяльності з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено Акт перевірки №1976/342/23-2/35943641 від 30 грудня 2010 року.

Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідач дійшов до висновку про допущення Товариством з обмеженою відповідальністю «МБК Груп»порушень вимог: п.1.23 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з чим занижено податок на прибуток в періоді, що перевіряється, всього на суму 1520170 грн.; пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, всього на суму 925518 грн.

Згідно відомостей зазаначаених в Акті перевірки, керівником підприємства станом на час проведення перевірки був ОСОБА_5 третя особа у даній судовій праві.

На підтвердження висновків перевірки щодо допущених позивачем порушень відповідач в Акті перевірки вказує на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «МБК Груп»при здійсненні робіт по поточному ремонту приміщень готелю «Сихів»з використанням потужностей субпідрядника ТзОВ «Іртас», списано матеріалів, вартість яких перевищує вартість матеріалів, використаних при виконанні таких будівельних робіт, а відтак неоприбутковано матеріалів на суму 1007216, 85 грн. Крім того, до складу валових витрат зайво включено витрати з придбання товарів та будівельних робіт, отриманих від ТзОВ «Втордеревпром», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Іртас»на загальну суму 5073462 грн., не підтверджених первинними документами, а саме належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, в яких було б вказано, яке саме підприємство здійснювало перевезення, місце відправлення вантажу та місце доставки вантажу, копії дорожніх листів, чи будь-які інші документи, які б підтверджували фактичне транспортування та отримання ТзОВ «МБК Груп»товарно-матеріальних цінностей. Вказує на те, що вищенаведені контрагенти ТзОВ «МБК Груп»не мають достатніх основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень, що вказує на неможливість фактичного здійснення ними господарської діяльності, а суми податкових зобовязань задекларовані вказаними субєктами господарювання не відповідають показникам наявним в податковій звітності ТзОВ «МБК Груп». Зазначає, що ТзОВ «МБК Груп»безпідставно сформовано податковий кредит на загальну суму 925518 грн. з операцій з вищенаведеними контрагентами, оскільки такі на думку відповідача є безтоварними, а договори укладені між такими субєктами - нікчемними.

Відповідачем на підставі вищенаведеного Акту перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26 січня 2011 року №0000102300/1945, яким підприємству визначено зобовязання з податку на прибуток в сумі 1900 212, 50 грн., в тому числі 1 520170 грн. за основним платежем та 380042, 50 грн. штрафними (фінансовими) санкціями; №0000102300/1944, яким підприємству визначено зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1156897, 50 грн., в тому числі 925 518 грн. за основним платежем та 231 379, 50 грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

Із акту перевірки вбачається, що відповідачем зроблено висновок про заниження ТзОВ «МБК Груп»валового доходу ІІ-го кварталу 2010 року у звязку з не включенням до такого 1007217 грн. вартості безоплатно отриманих матеріалів.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 вищенаведеного Закону, валових доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

У відповідності до п.1.12 ст.1 вищенаведеного Закону, безоплатно надані товари (роботи, послуги) це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Підпунктом 11.3.1 п.11.3 ст.11 вищенаведного Закону передбачено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Судом встановлено, що висновок перевірки про заниження ТзОВ «МБК Груп»валового доходу на суму вартості безоплатно отриманих товарів не ґрунтується на показниках жодного первинного документа, який би підтверджував наявність такої події у вказаному податковому періоді. Акт не містить даних про субєктів, від яких безоплатно отримано будівельні матеріали, доказів такого безоплатного отримання.

Натомість в матеріалах справи містяться первинні та банківські документи, які підтверджують, що ТзОВ «МБК Груп»у 2010 року придбано будівельних матеріалів на загальну суму 4860309, 28 грн. (без ПДВ), які використовувались для виконання підрядних робіт, зокрема договори купівлі-продажу, договір на виконання робіт, товарні та податкові накладні, докази оплати.

А відтак, судом встановлено, що ТзОВ «МБК Груп»обґруновано та підставно визначено суму валового доходу за перевірений відповідачем період.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищенаведеного Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищенаведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 вищенаведеного Закону передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В матеріалах справи містяться первинні документи, що підтверджують товарність операцій здійснених між ТзОВ «МБК Груп»та його контрагентами - ТзОВ «Втордеревпром», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Іртас», зокрема податкові накладні, товарні накладні, квитанції, довідки про вартість робіт, відповідні договори, укладені між такими субєктами господарювання.

Щодо посилання органу державної податкової служби на відсутність товарно-транспортних накладних, судом встановлено, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, в частині обовязковості складання товарно-транспортних накладних на сьогодні не є чинними на підставі рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємсництва від 24 лютого 2006 року №27.

Форма товарно-транспортної накладної встановлена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля».

Однак, даний наказ не було внесено до державного реєстру нормативно-правових актів, у звязку з чим його норми носять рекомендаційний характер.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205, з наступними змінами та доповненнями, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

У відповідності до п.2.3.4 п.2.3 вищенаведеного Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону Україн «Про податок на додану вартість»(чинному на час існування правовідносин з приводу яких виник спір) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вищенаведеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відсутність в субєкта господарювання виробничих потужностей, транспортних засобів та великого штату працівників, на що посилається відповідач, не може бути достатнім підтвердженням його висновків про неможливість ведення підприємницької діяльності таким субєктом, оскільки вказані ресурси можуть залучатися на підставі договорів підряду. А наявні у податкового органу відомості про ймовірні випадки порушення субєктами господарювання вимог податкового законодавства при заповненні податкових декларацій, не можуть свідчити про фіктивність усіх договорів за участі таких субєків.

Судом беруться до уваги вищенаведені представлені позивачем первинні документи, які підтверджують товарність операцій проведених між ним та його контрагентами.

Тому, зазначені в Акті перевірки висновки про безтоварність операцій, з виконання договірних зобовязань між ТзОВ «МБК Груп»та його контрагентами - ТзОВ «МБК Груп»та його контрагентами - ТзОВ «Втордеревпром», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Іртас», є нічим іншим як припущеннями, оскільки зроблені без наявності достатніх та відповідних на те доказів.

Виходячи з цього, ТзОВ «МБК Груп»без порушень норм чинного законодавства сформовано валові витрати та податковий кредит по вищезазначених господарських операціях.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

З вищенаведеного вбачається, що нікчемним є договір лише у випадках прямо передбачених законом.

Однак, відповідач не надав суду достатніх та належних доказів з яких можливо було б встановити спрямованість договорів, зазначених в Акті перевірки, проти публічного порядку, що могло б слугувати підставою для розцінення такого нікчемним.

Судом також береться до уваги той факт, що договір, який на думку відповідача є нікчемним, в судовому порядку недійсним не визнавався.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст.55 Господарського Кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Статтею 84 Цивільного Кодексу України передбачено, що товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Згідно ст.96 вищенаведеного Кодексу, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

В ч.1 ст.113 вищенаведеного Кодексу надано дефініцію поняття господарського товариства, зокрема зазначено, що таким є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Частинами 1 та 2 ст.140 вищенаведеного Кодексу передбачено, що товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

Отже, третя особа ОСОБА_5, будучи станом на день винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «МБК Груп», згідно вимог вищенаведених норм законодавства не відповідає за податкові зобовязання вказаного підприємства, а оскаржувані рішення жодним чином не впливають на обсяг його прав чи обовязків.

Враховуючи те, що оскаржуваними повідомленнями-рішеннями відповідача не порушуються права третьої особи, позовні вимоги останнього до задоволення не підлягають.

На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, та яким не представлено жодного документального підтвердження понесення витрат повязаних із залучення свідків і проведенням судових експертиз, жодні судові витрати не підлягають до відшкодування сторонам.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

В задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений вищенаведеним Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 10 липня 2011 року.

Головуючий Ланкевич А.З.

СуддяКарпяк О.О.

СуддяМартинюк В.Я.