Постанова № 18131477, 17.08.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 серпня 2011 року Справа № 2а-5936/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Свергун І.О.,

при секретарі Липовій К.С.,

за участю:

представників позивача Сімонова О.Д., Жариніної Л.Г.,

представник відповідача № 1 не прибув,

представника відповідача № 2 Сірої О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2011 року ТОВ «Автоцентр» (надалі позивач) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінської МДПІ у м. Луганську (надалі відповідач № 1) та Головного управління Державного казначейства України в Луганській області (надалі відповідач № 2), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2011 № 0002521600 та від 20.05.2011 № 000035236, стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Автоцентр» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по деклараціях за січень 2011 року в розмірі 23540 грн. та лютий 2011 року в розмірі 31325 грн., на загальну суму 54865 грн., стягнути з відповідача № 1 витрати зі сплати судового збору в сумі 548,65 грн. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує наступним.

ТОВ «Автоцентр» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради від 29.07.1999. Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 17245067 від 17.06.2000, перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську з 06.08.1999.

Позивачем було подано до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкову декларації з податку на додану вартість із зазначенням відємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача: за січень 2011 року (зареєстрована 16.02.2011 за № 9000322213) 23540 грн., за лютий 2011 року (зареєстрована 15.03.2011 за № 9000936837) 31325 грн. Загальна сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок платника податку, складає 54865 грн.

19.04.2011 Ленінською МДПІ у м. Луганську було проведено невиїзну перевірку ТОВ «Автоцентр» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника в банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 19.04.2011 № 571/16/30464940, в якому відповідач зробив висновок про неможливість підтвердити факт сплати суми ПДВ по ланцюгам постачання до Державного бюджету України за результатами проаналізованих даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів на рівні ДПА України. Зазначені факти, на думку відповідача, свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства п. 187.1 ст. 187 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем № 1 було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 № 0002521600 про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року на суму 23540 грн. та нарахована фінансова санкція в розмірі 5885 грн.

27.04.2011 Ленінською МДПІ у м. Луганську було розпочато проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Автоцентр» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011 року. За результатами перевірки відповідачем складено довідку від 10.05.2011 № 264/23-616/30464940, згідно висновку якої не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування, що повязано з неотриманням відповідей за запити про проведення перевірок по основним постачальникам підприємства. 16.05.2011 відповідачем проведено невиїзну перевірку бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011 року, про що було складено акт від 16.05.2011 № 280/23-616/30464940. Зазначеним актом також встановлено неможливість підтвердити факт сплати сум ПДВ по ланцюгам постачання до Державного бюджету України за результатами проаналізованих даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів на рівні ДПА України. Зазначені факти, на думку відповідача, свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства п. 187.1 ст. 187 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки Ленінською МДПІ у м. Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2011 № 0000352360 про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011 року на суму 31325 грн. та нарахування фінансової санкції в розмірі 1 грн.

Позивач уважає податкові повідомлення-рішення необґрунтованими й такими, що порушують його права та інтереси. Податковий кредит було сформовано позивачем на підставі податкових накладних, виданих постачальниками товарів та послуг. Розрахунки з постачальниками товарів та послуг здійснювалися відповідно до укладених договорів, накладних та інших первинних бухгалтерських документів. Зазначене підтверджується матеріалами перевірок, за результатами яких відповідачем не встановлено порушень при визначенні ТОВ «Автоцентр» як сум податкового кредиту, так і сум податкових зобовязань. Позивач не несе відповідальність за порушення законодавства, у тому числі з питань оподаткування, допущеного іншою особою, з якою в нього відсутні будь-які господарські стосунки.

Крім того, позивач посилається, що відповідно до п. 7 розділу ХХ Податкового кодексу України за період з 1 січня по 30 червня 2011 року за порушення податкового законодавства застосовуються штрафні санкції в розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. Проте відповідачем № 1 податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2011 № 0002521600 в порушення зазначеної норми до підприємства застосовано фінансову санкцію в розмірі 5885 грн.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в позовній заяві, та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача № 1 в ході судового розгляду справи заперечував проти адміністративного позову, посилаючись, що проведеними перевірками встановлено порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ «Автоцентр» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року в сумі 23540 грн. та за лютий 2011 року в сумі 31325 грн. Позивач безпідставно відніс до податкового кредиту зазначених періодів суми ПДВ у звязку з не підтвердженням сплати податку по ланцюгу постачання. Право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обовязкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету. Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з Державного бюджету. Згідно проведеного аналізу ланцюгів постачання встановлено, що податковий кредит сформовано підприємствами, які мали незадовільні стани (підприємства-банкроти, підприємства, відсутні за місцезнаходженням), а також підприємствами, які мають розбіжності при автоматизованому співставленні податкових зобовязань та податкового кредиту («податкові ями»), тобто суми податку не відображені в податкових зобовязаннях по ланцюгу постачання. Також по ланцюгам постачання не встановлені підприємства-виробники або імпортери. Таким чином, враховуючи дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання не можливо встановити період виникнення податкових зобовязань по всьому ланцюгу постачання, як це визначено у п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України. Тому вказаний відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

У судове засідання 17.08.2011 представник відповідача не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду клопотання про перенесення розгляду справи, не навівши обґрунтування такого клопотання. Судом не встановлено поважних причин неприбуття представника відповідача, який є субєктом владних повноважень, тому справу розглянуто за його відсутності відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача № 2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на таке. Орган Державного казначейства України видає платнику податку суму бюджетного відшкодування на підставі висновку відповідного органу державної податкової служби шляхом перерахування з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку. Після закінчення процедури судового оскарження орган державної податкової служби протягом пяти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобовязаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Вважає, що органи казначейства вже не повинні залучатися до даної категорії справ. Висновок Ленінської МДПІ у м. Луганську про відшкодування ТОВ «Автоцентр» бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 23540 грн. та лютий 2011 року в сумі 31325 грн. не надавався, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилося. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд приходить до наступного.

Судом установлено, що позивач ТОВ «Автоцентр» зареєстрований у якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 29.07.1999, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1382120 0000 000941 (арк. справи 8 т. 1). Згідно свідоцтва № 17245067, виданого 17.06.2000, позивач є платником податку на додану вартість (арк. справи 18 т. 1). ТОВ «Автоцентр» перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII зі змінами та доповненнями (далі Закон № 509), рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.03.1997 № 168/97-ВР, який діяв до 01.01.2011 (надалі Закон № 168), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону № 168, бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок відємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок відємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

П.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Розділ V Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, визначає платників податку на додану вартість, обєкт оподаткування, дату виникнення податкових зобовязань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобовязання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок відємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, якам відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п. 200.11).

Відповідно до п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобовязань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі зясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобовязання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобовязання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Судом установлено, що позивач ТОВ «Автоцентр» зареєстрований у якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 29.07.1999, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1382120 0000 000941 (арк. справи 8 т. 1). Згідно свідоцтва № 17245067, виданого 17.06.2000, позивач є платником податку на додану вартість (арк. справи 18 т. 1). ТОВ «Автоцентр» перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську.

Позивачем було подано до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкову декларації з податку на додану вартість із зазначенням відємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача: за січень 2011 року (зареєстрована 16.02.2011 за № 9000322213) 23540 грн. (арк. справи 20-32 т. 1), за лютий 2011 року (зареєстрована 15.03.2011 за № 9000936837) 31325 грн. (арк. справи 33-45 т. 1). Таким чином, загальна сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок платника податку, складає 54865 грн.

19.04.2011 Ленінською МДПІ у м. Луганську на підставі наказу від 15.04.2011 № 724 було проведено невиїзну перевірку ТОВ «Автоцентр» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника в банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 19.04.2011 № 571/16/30464940, в якому відповідач зробив висновок про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2011 року на суму 23540 грн. При цьому відповідач № 1 посилається про неможливість підтвердити факт сплати суми ПДВ по ланцюгам постачання до Державного бюджету України за результатами проаналізованих даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів на рівні ДПА України (арк. справи 48-53 т. 1).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем № 1 було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 № 0002521600 про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року на суму 23540 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 5885 грн. (арк. справи 53 т. 1).

На підставі наказу від 27.04.2011 № 836 Ленінською МДПІ у м. Луганську було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Автоцентр» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011 року. За результатами перевірки відповідачем складено довідку від 10.05.2011 № 264/23-616/30464940, згідно висновку якої не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування, що повязано з неотриманням відповідей за запити про проведення перевірок по основним постачальникам підприємства (арк. справи 61-76 т. 1).

На підставі наказу від 10.05.2011 № 873 відповідачем № 1 було проведено невиїзну перевірку бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011 року, за результатами якої було складено акт від 16.05.2011 № 280/23-616/30464940. В акті зроблено висновок про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2011 року на суму 31325 грн. В акті відповідач № 1 зазначає про неможливість підтвердити факт сплати сум ПДВ по ланцюгам постачання до Державного бюджету України за результатами проаналізованих даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів на рівні ДПА України (арк. справи 95-104 т. 1).

На підставі вказаного акту перевірки Ленінською МДПІ у м. Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2011 № 0000352360 про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011 року на суму 31325 грн. та нарахування фінансової санкції в розмірі 1 грн. (арк. справи 112 т. 1).

Суд вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Судом установлено, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 54865 грн. виникла в результаті провадження позивачем господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Автоцентр» було укладено договори: від 01.10.2009 № 09-68 з ТОВ «Берліо-Інтер-Кард» (арк. справи 7-11 т. 2), від 04.01.2010 № 1 з ПП ОСОБА_4 (арк. справи 12-15 т. 2), від 02.11.2009 № 954/010909/3 з ПП ОСОБА_5 (арк. справи 16-19 т. 2), від 04.01.2011 № 99 з ПП ОСОБА_5 (арк. справи 20-22 т. 2), від 03.01.2011 № 100018 з ФОП ОСОБА_6 (арк. справи 23-25 т. 2), від 30.10.2009 № Л-006/09 з ТОВ «Спецторг Трак» (арк. справи 26 т. 2).

Сума податкових зобовязань та податкового кредиту підтверджені податковими накладними (арк. справи 113-210 т. 1) та платіжними дорученнями (арк. справи 211-238 т. 1). Фактична поставка товарів від контрагентів до ТОВ «Автоцентр» та виконання робіт (послуг) підтверджуються актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (арк. справи 27-28 т. 2), видатковими накладними (арк. справи 29-136 т. 2), квитанцією про доставку вантажу (арк. справи 137 т. 2).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як убачається з пояснень представника відповідача № 1 підставою для відмови у відшкодуванні ПДВ позивачу є неможливість підтвердити факт сплати суми ПДВ по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера.

Але суд наголошує, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України право платника податку не поставлено в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару своїх зобовязань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Чинним законодавством України на покупця товару платника податку не покладено обовязку при формуванні податкового кредиту на заявлені суми відємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань до бюджету.

У судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що матеріалами перевірок Ленінської МДПІ у м. Луганську не встановлено порушень при розрахунку ТОВ «Автоцентр» як сум податкового кредиту, так і сум податкових зобовязань. Так, за даними перевірок частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) складає: у січні 2011 року 23540 грн. (арк. справи 52 т. 1), у лютому 2011 року 31325 грн. (арк. справи 103 т. 1). Крім того, достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011 року підтверджена довідкою від 10.05.2011 № 264/23-616/30464940 (арк. справи 75 т. 1).

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що у відповідача не було підстав для зменшення ВАТ «Автоцентр» сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Пунктами 200.15 та 200.13 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом пяти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 20.12.2010 № 960/495, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1387/18682. Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкові органи надають органам Державного казначейства України висновки про суми відшкодування податку на додану вартість та Реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану.

Положення вищенаведеного Порядку встановлюють взаємодію податкових органів та органів державного казначейства, які діють як органи державної влади, через які держава набуває і здійснює свої права та обовязки.

Незважаючи на наявність суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, зазначений висновок про відшкодування податку на додану вартість податковим органом до органу державного казначейства не надавався.

У звязку з цим суд вважає, що у разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник податків вправі скористатись свої правом на судове оскарження такої бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.

Всупереч вимогам діючого законодавства суми податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за січень 2011 року в розмірі 23450 грн. та лютий 2011 року в розмірі 31325 грн. не відшкодовані.

За таких обставин доводи позивача знайшли своє обґрунтування в судовому засіданні, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволенні адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як убачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 548 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 07.07.2011 № 965 (арк. справи 2), тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2011 № 0002521600 та від 20.05.2011 № 0000352360, прийняті Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією в місті Луганську, про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» (код ЄДРПОУ 30464940, п/р № 26005060026697 у ЛФ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Луганськ, МФО 304795) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за деклараціями з податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 23540 грн. (двадцять три тисячі пятсот сорок грн.) та за лютий 2011 року в розмірі 31325 грн. (тридцять одна тисяча триста двадцять пять грн.), а всього 54865 грн. (пятдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят пять грн.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 548 грн. 65 коп. (пятсот сорок вісім грн. 65 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено в повному обсязі 22 серпня 2011 року.

СуддяІ.О. Свергун