Постанова № 18131374, 19.07.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2011 року Справа № 2а-5226/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Ірметової О.В.,

при секретарі судового засідання: Мосійчук О.А.

за участю сторін:

представника позивача: Чертенков С.О.

представника відповідача:Войтенко Н.Г., Бойко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдар Агро Трейд» до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Айдар Агро Трейд» з адміністративним позовом до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області, яким просив визнати протиправним та скасувати податковІ повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року №0000132300 та від 15 червня 2011 року №0000142300.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проводилась позапланова перевірка підприємства з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту за період з 01.04.2010 по 30.06.2010, за результатами якої було складено акт та прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Контролюючий орган посилається на те, що порушення мали місце у звязку з тим, що підприємство провадило господарські операції з ТОВ «Транс Термінал 5», який має ознаки фіктивності. Позивач з такими висновками не згодний, оскільки на момент видачі податкових накладних ТОВ «Транс Термінал 5» було платником податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні позовним вимогам.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що позивач під час перервірки не надано первинні документи. Крім того ОСОБА_5, директора ТОВ «Транс Термінал 5», визнано винним у суоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст. 205 КК України. Таким чином податковий орган дійшов висновку про відсутність поставки товару на виконання договору від 27.07.2009 №2707/05.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлені наступні фактичні обставини.

На підставі наказу від 30.05.2011 №162-00 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Айдар Агро Трейд» на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податкових зобовяань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.04.2010 по 31.05.2010 повноти нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.04.2010 по 30.06.2010., за результатами якої складено акт від 15.06.2011 №165/2300-3341574.

Як зазначено в наказі на проведення перевірки повинна бути проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, але в самому наказі зазначено, що перевірку позивача здійснено на підставі ст.78 Податкового кодексу України.

Так ст.78 Податкового кодексу України регулює порядок проведення позапланових виїзних перевірок.

Саме п.п.78.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України встановлює, що позапланова виїзна документальна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обовязковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту

В акті перевірки, як в документі в якому фіксується порушення податкового законодавства, не зазначено та під час розгляду справи відповідач не надав суду письмовий запит до платника податку про надання документів на підтвердження формування податкових зобовязань та пподаткового кредиту , повноти нарахування та сплати податку на прибуток за визначений в наказі період, з доказами отримання такого запиту.

Крім того, з тексту акту перевірки вбачається, що до перевірки надано первинні документи (аркуш 6 акту перевірки) та пояснення, що виключає проведення перевірки на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Айдар Агро Трейд» п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон №334), п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого були занижені валові витрати, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 31719 грн. за три квартали 2010 року (другий та третій квартал) по нікчемним угодам; п.п.7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168), п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого були занижені валові витрати, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 25375 грн., в тому числі за квітень 2010 року на 20884 грн., за травень 2010 року на 4491 грн. по нікчемним угодам.

На підставі акту перевріки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року №0000132300 про збільшення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 31719,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 7929,75 грн., №0000142300 про збільшення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 25375,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 6343,75 грн.

До висновку про заниження валових витрат податковий орган дійшов з огляду на те, що до складу валових витрат включені витрати, які не підтверджені відповідними первинними документами за рахунок відображення у податковому обліку операцій по укладеним нікчемним угодам з ТОВ «Транс Термінал 5», які не підтверджені товарно-транспортними накладними, сертифікатами якості пшениці та обвинуваченим вироком відносно ОСОБА_5 (директора ТОВ «Транс Термінал 5») у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України.

На 19 аркуші акту перевірки податковий орган зазначає, що представнлені перевірці видаткові накладні, податкові накладні, товарно-трарнспорнті накладні на придбання пшеніці та отримані в ході опрацювання подорожні листи не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обовязкового реквізиту справжнього підпису особи, яка дійсна уповноважена діяти від імені ТОВ «Транс Термінал 5».

На аркуші 15 акту перевірки податковий орган дійшов висновку, що транспортування було здійснено ПП «ЛОАС», з яким договір безпосередньо укладено ТОВ «Айдар Агро Трейд», тобто товарно-транспортні накладні повинні бути виписані ТОВ «Транс Термінал 5», як замовником перевезення.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані здійснювати сої функції , у тому числі стосовно проведення перевірок субєктів господарювання виключно на підставі, у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, яким до набрання Податковим кодексом України встановлено порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовується до платників податків контролюючими органами є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ (надалі - Закон 2181).

Відповідно до підпункту «б» пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону 2181 встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно із п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94 (Закон №334) не включається до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких, передбачено правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.5.п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168) не підлягає включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними.

Згідно п.5 Наказу Державної податкової адміністрації від 30.05.1997, № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" (яка діяла на час спірних правовідносин) податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Крім того, суд зазначає, що п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2. ст.1, п.2.1 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де зазначено, що первині документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дані вимоги закону узгоджуються з приписами п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Таким чином законодавець встановив обовязкові реквізити для первинних документів, на підставі яких субєкти господарювання формують податковий кредит та податкові зобовязання.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 (далі - Порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 1.7. ст.1 Закону № 168 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 7.2. Закону нарахування податкового кредиту здійснюється «за наявності вірно оформленої податкової накладної, за винятком тих випадків, коли підставою для нарахування податкового кредиту є інші первинні документи (ВМД, касові чеки, транспортний квиток, готельний рахунок тощо)».

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктом 3 ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» однією з функцій Державної податкової адміністрації України є затвердження форм податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразку картки фізичної особи платника податків та інших обов'язкових платежів, форми повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форм звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби. Відповідно до пунктів 2, 5 Порядку № 165, затвердженого ДПА України на виконання Закону України «Про податок на додану вартість»та ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» одночасно із затвердженням форми податкової накладної, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно пункту 18 зазначеного Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Податкова накладна оформлена відповідно до чинного законодавства, підпис уповноваженої особи скріплена печаткою підприємства.

В силу частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Так вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 10.03.2011 по справі №1-406/11 було обвинувачено ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України.

Але даний вирок не є належним доказом у адміністративній справі, оскільки у вироку не проведено аналізу договірним відносинам ТОВ «Транс Термінал 5» з позивачем. Крім того, вирок суду має лише висновок щодо оприбуткування прибутку ТОВ «Транс Термінал 5» за 1 квартал 2010 року, а податковий орган дійшов висновку про порушення формування податкового зобовязання та податкового кредиту, оподаткування прибутку підприємства ТОВ «Айдар Агро Трейд» за ІІ-ІІІ квартал 2010 року.

Крім того, у вироку суду по обвинуваченню ОСОБА_5 відсутні будь-які посилання на почеркознавчу експертизу, що надавало би висновку про складання податкових накладних не уповноваженою особою.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та ТОВ «Транс Термінал 5» договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей вбачається, що зазначеним договором та додатковими угодами до них сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було предявлено зауважень один до одного з приводу виконання укладеного договору.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені наступні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків).

З систематичного аналізу зазначених норм вбачається, що недійсною визнається угода, яка укладена з метою, що завідомо суперечна інтересам держави та суспільства. З огляду на це податковий орган повинен довести у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення безпосередньо спірної угоди, а також вину сторони у формі умислу.

Відповідачем не доведено наявність наміру у обох сторін. Крім цього відповідачем не наведені факти та не надані відповідні докази, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри суперечать інтересам держави і суспільства.

Також відповідно до вимог п. 86.7 ст.86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом пяти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом пяти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у звязку з необхідністю зясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Згідно з п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийнятті у день підписання акту перевірки та вручення його примірника платнику податку, чим фактично порушило право платника податку наданим заперечення на акт перевірки та врегулювати спір в адмінстративному порядку.

У судовому засіданні достовірно було встановлено, що податковий орган безпідставно здійснив позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Айдар Агро Трейд» на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, оскільки ця норма визначає провдення позапланової виїзної перевірки, та позивачем були надані первинні документи на підтвердження правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту, повноти нарахування та сплати податку на прибуток.

Оскільки акт перевірки було складено в порушення порядку проведення перевірок, відповідно до вимог ч.3 ст.70 КАС України, яка визначає, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, суд не приймає як належний доказ акт перевірки від 15.06.2011 №165/2300-34341574.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки відповідачем не наведені факти та не надані відповідні докази, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри суперечать інтересам держави і суспільства, невиїзну позапланову перевірку було проведено в порушення вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, та акт перевірки судом не визнано як належний доказ, матеріалами справи підтвердження правильності формування валових витрат та податкового кредиту, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтею 2, 11, 17, 18, 71, 87, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдар Агро Трейд» до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року №0000132300, прийнятих Старобільською міжрайонною державною податковою інспекцією Луганської області, про збільшення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 31719,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 7929,75 грн., №0000142300 про збільшення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 25375,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 6343,75 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдар Агро Трейд» з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 25 липня 2011 року.

СуддяО.В. Ірметова