Постанова № 18131358, 15.06.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2011 року Справа № 2а-3368/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Щипачової Г.Є.,

за участю секретаря Лихоліт Ю.С.

сторін:

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність №1-3/3д-2 від 24.12.2010)

представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність №14976/10/10-013 від 13.08.2010)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Ровенькиантрацит» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Луганську про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0001998012 від 08.04.2011, -

В С Т А Н О В И В:

19 квітня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Ровенькиантрацит» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Луганську про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0001998012 від 08.04.2011.

Ухвалою суду від 16 травня 2011 року провадження у справі за вищезазначеним позовом було відкрите після усунення позивачем недоліків, які були виявлені судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.03.2011 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з ВПП у м. Луганську було проведено перевірку Державного підприємства «Ровенькиантрацит» за результатами якої було складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість № 191/08-2/32320704. У висновку Акту перевірки вказано, що дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкового зобов'язання заявленого у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року, та відповідальність платника передбачена пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України. 29.03.2011 р. до адреси відповідача було направлено Заперечення до Акту перевірки у якому вказано, що дії ДП «Ровенькиантрацит» відповідають вимогам податкового законодавства. 05.04.2011 р. Відповідачем було направлено до адреси ДП «Ровенькиантрацит» відповідь на заперечення № 29.03.2011 р., у якій були викладені факти такі саме, як і у Акті перевірки. 12.04.2011 року від відповідача до адреси ДП «Ровенькиантрацит» надійшло податкове повідомлення - рішення № 0001998012 від 08.04.2011 року, згідно якого встановлено порушення п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, п.п. 5.9.1, п. 5.9, п. 5.10 ст. 5 Порядку заповнення та подання податків декларацій по податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 1, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання Державним підприємством «Ровенькиантрацит» за платежем податок на додану вартість на загальну суму 271 095 грн.

Позивач вважає дії відповідача щодо викладення висновків у Акті перевірки та у подальшому направлення податкового повідомлення - рішення, безпідставним та таким, що протиричить законодавству України, оскільки підприємством, як платником податку було отримано податкову накладну № 100111018 від 10.01.2011 р. на суму ПДВ - 3333,33 грн, № 2101022 від 21.01.2011 р. на суму ПДВ - 266666,67 грн., № 2601001 від 26.01.2011 р. на суму ПДВ - 1093,37 грн. від Виробничо - комерційної фірми «Укрпромснаб». Загальна суму податку на додану вартість, згідно трьох податкових накладних, складає 271 094 грн. Таким чином, на виконання вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, підприємством суму податку на додану вартість у розмірі 271 094 грн. було віднесено до податкового кредиту. Дана обставина підтверджується даними викладеними у порядковому номері № 188 розділу І. «Податкові зобов'язання» Додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість № 9000599289 від 21.02.2011 р. ДП «Ровенькиантрацит». За таких підстав позивач вважає, що підприємством не були порушені вимоги п. 198.2 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України.

Щодо висновку позивача про нікчемність угод, на підставі яких було здійснено постачання товарів від Виробничо - комерційної фірми «Укрпромснаб»: договір № 110-3135гп від 17.09.2010 р. та договір № 110/4044 від 22.12.2010 р., позивач вважає, що відповідачем безпідставно вказано, що угоди, укладені з ВКФ «Укрпромснаб» нікчемні, оскільки у Акті перевірки не зроблено посилання на жоден факт/обставину, як підтвердження того, що вказані правочини дійсно нікчемні з урахуванням вимог Цивільного кодексу України. Дані договірні правовідносини підтверджуються первинними документами та свідчать про те, що правочини укладені між ДП «Ровенькиантрацит» та ВКФ «Укрпромснаб», відповідають вимогам Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позову не визнав у повному обсязі, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що згідно бази даних розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток №5 до Декларацій з податку на додану вартість), реєстру виданих та отриманих податкових накладних та звітної форми «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за січень 2011 року ДП „Ровенькиантрацит" мало взаємовідносини з ПП ВКФ «Укрпромснаб» на загальну суму ПДВ 271 093,58 грн. Окрім цього був отриманий лист від ГВПМ СДПІ ВПП у м.Луганську, згідно якого отримано інформацію, що при відпрацюванні ПП ВКФ „Укрпромснаб" встановлено, що за адресою реєстрації підприємства: м. Луганськ, вул. Артема, б. 417/а, підприємство ПП ВКФ „Укрпромснаб" не знаходиться. Відповідачем отримано акт Ленінської МДПІ у м. Луганську № 158/23-34202109 від 28.03.2011р. про результати невиїзної документальної перевірки ПП ВКФ «Укрпромснаб» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011р по 31.01.2011р. Згідно акту перевірки встановлено, що ПП ВКФ «Укрпромснаб» не знаходиться за вказаною юридичною адресою, відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Також в акті від Ленінської МДПІ у м. Луганську №158/23-34202109 від 28.03.2011р зазначено, що згідно відповіді №2897/7/26-34 від 25.03.2011р. отриманої від ВПМ Ленінської МДПІ у м.Луганську, в результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведенних операцій та надання послуг, встановлено, що у ПП ВКФ «Укрпромснаб» з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, а саме: відсутні працівники, будь які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим. За раніше проведеного опитування ОСОБА_4 встановлено, що він не орієнтується в нормативно - законодавчих актах, які регламентують види діяльності підприємства та в заповненні податкової звітності". У відповідності до вищенаведеного, фахівцями Ленінської МДПІ зроблено висновок щодо нікчемності правочинів між ПП ВКФ «Укрпромснаб» та його контрагентами. Оскільки на ПП „Укрпромснаб" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що правочини вчинені між ДП «Ровенькиантрацит» та ПП ВКФ «Укрпромснаб» не спричиняють реального настання правових наслідків. За таких підстав відповідач дійшов висновку про заниження позивачем суми податкового зобовязання, заявленого у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року у сумі 271094,00 грн., а тому були усі підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що позивач Державне підприємство «Ровенькиантрацит» зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності юридична особа виконавчим комітетом Ровенківської міської ради 17.04.2003, № запису 1389107 0071 000007 (а.с.54), 19.04.2011 внесено дані щодо субєкта підприємницької діяльності до ЄДРПОУ (а.с.55), позивач перебуває на обліку у СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську як платник податків з 21.05.2003 за № 40 (а.с.56) та зареєстрований в якості платника податку на додану вартість 22.05.2003, що підтверджується свідоцтвом № 100330249 (а.с.57).

21.03.2011 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з ВПП у м. Луганську було проведено перевірку Державного підприємства «Ровенькиантрацит» за результатами якої було складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість № 191/08-2/32320704. Камеральну перевірку було здійснено на підставі п.200.10 ст. 200 Податкового кодексу України за січень 2011 року на підставі податкової декларації з податку на додану вартість від 21.02.2011 №9000599289.

За результатами перевірки було встановлено, що згідно бази даних розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток №5 до Декларацій з податку на додану вартість), реєстру виданих та отриманих податкових накладних та звітної форми «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за січень 2011 року ДП „Ровенькиантрацит" мало взаємовідносини з ПП ВКФ «Укрпромснаб» на загальну суму ПДВ 271 093,58 грн., яким не відображено у складі податкових зобовязань звітного періоду відповідних сум.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що згідно листа ГВПМ СДПІ від 18.03.2011 №2268/7/26-0131, неможливо встановити місцезнаходження ПП ВКФ «Укрпромснаб», декларація з ПДВ за січень 2011 року відсутня, декларація з податку на прибуток за 2010 рік відсутня, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). З огляду на ці обставини дійшов висновку про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а тому зазначені угоди мають ознаки нікчемності.

За вих.№6/196 від 29.03.2011 позивач направив на адресу відповідача заперечення на акт перевірки, яким не визнав висновки податкового органу за результатами камеральної перевірки.

На зазначений лист відповідачем було надано відповідь від 05.04.2011 за №6007/10/08-217 , яким відмовив позивачу в задоволенні заперечень.

08.04.2011 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001998012, яким було збільшено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 271094,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ДП «Ровенькиантрацит» 21.02.2011 подав по податкового органу податкову декларацію за січень 2011 року та виправлення помилок за грудень 2010 року, в який зазначив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 29439337,00 грн., та виправлено помилку зазначивши позитивне значення у сумі 544,00 грн., та розмір штрафу 27 грн.

В додатку №5 до вказаної податкової декларації в розділі «Операції з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту» за №188 зазначив індивідуальний номер постачальника ПП ВКФ «Укрпромснаб» та суму ПДВ за обсягами поставки 271093,58 грн.

Правомірність включення позивачем даної суми до податкового кредиту підтверджується податковими накладними від Виробничо-комерційної фірми «Укрпромснаб»: № 100111018 від 10.01.2011 на суму ПДВ 3333,33 грн., № 2101022 від 21.01.2011 на суму ПДВ 266666,67 грн., № 2601001 від 26.01.2011 на суму ПДВ 1093,37 грн. Ці податкові накладні були виписані на підставі договорів, укладених між ДП «Ровенькиантрацит» та ПП ВКФ «Укрпромснаб», а саме: договір про закупівлю №110-3135гп від 17.09.2010 за результатами відкритих торгів, які відбулися 03.08.2010 та договір поставки № 110-4044 від 22.12.2010. За вказаними договорами була зроблена поставка товарів, що підтверджується: видатковими накладними № 702110005 від 07.02.2011, № 802110008від 08.02.2011, № 902110001 від 09.02.11 та товаро-транспортними накладними від 07.02.2011, 08.02.2011, 09.02.2011.

Відповідно до п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом

Згідно з п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обовязкова.

Відповідно до п.200.10 ст.200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з п.76.2 ст. 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п.86.2 ст.86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з п.200.11 ст.200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Як свідчать матеріали справи, податковий орган в межах наданих йому повноважень здійснив камеральну перевірку, склав акт та надіслав на адресу платника податку податкове повідомлення-рішення.

Спірне питання полягає в тому, що на думку позивача, відповідач безпідставно дійшов висновку про нікчемність договору постачання, укладеного позивачем з ВКФ «Укпромснаб», у звязку з чим було порушено порядок формування податкового кредиту.

З огляду на спірне питання суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтею 16 ПК України встановлені обовязки платника податків, зокрема вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, повязані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

У такому разі податковий орган не повинен звертатися з окремими позовом до адміністративного суду про визнання недійсним такого правочину. Натомість орган державної податкової служби має право або предявити позов про стягнення в дохід держави з осіб, що вчинили нікчемний правочин, отриманого ними на виконання такого правочину із застосуванням частини першої статті 208 Господарського кодексу України, або визначити платнику податків податкове зобовязання за результатами перевірки, вказавши на нікчемність правочину в акті перевірки із посиланням на частину першу статті 207 Господарського кодексу України та статтю 228 Цивільного кодексу України

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Слід зазначити, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття “добросовісний платник податків”. Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Але подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Крім того, порядок дій органів ДПС при визнанні нікчемності правочинів регламентується та розяснюється наказами ДПА України від 22.02.2008 р. N 106 “Про організацію роботи юридичних підрозділів в органах державної податкової служби” та від 18.04.2008 р. N 266 “Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів”, Методичними рекомендаціями (орієнтовним алгоритмом дій) органів державної податкової служби по руйнуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, доведеними до регіональних ДПА листом від 03.02.2009 р. N 2012/7/101017/256, які на день здійснення камеральної перевірки відповідачем є чинними та обовязковими для працівників ДПС, в яких зокрема зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемним.

Таким чином, з огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Виходячи із вимог статті 71 КАС України, обовязок доведення відповідних обставин у спорах між особою та субєктом владних повноважень покладається на субєкт владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Отже, суд повинен досліджувати насамперед доводи органів державної податкової служби, що свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи відповідача щодо нікчемності договорів, укладених між ДП «Ровенькиантрацит» та ВКФ «Укпромснаб», через не подання останнім податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року, що призвело до порушення формування податкового кредиту позивачем. Крім того, представником відповідача у судовому засіданні була надана довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо рєстрації ПП «ВКФ «Укромснаб», в якій вказано, що 16.03.2011 підтверджувалися відомості про юридичну особу. Тобто, на момент уладення договорів між ДП «Ровенькиантрацит» та ВКФ «Укпромснаб», місце знаходження останнього було відомо.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність висновків, викладених відповідачем в акті камеральної перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Ровенькиантрацит» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Луганську про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0001998012 від 08.04.2011 задовольнити повністю.

Визнати дії Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Луганську щодо викладення порушень у акті про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість №191/08-2/32320704 від 21.03.2011 протиправними.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011 №0001998012 про донарахування податкового зобовязання та штрафної санкції, прийняте Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Луганську.

Стягнути на користь Державного підприємства «Ровенькиантрацит» з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 20 червня 2011 року.

СуддяГ.Є. Щипачова