Постанова № 18131220, 20.07.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 липня 2011 року Справа № 2а-4323/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:Прудника С.В.

при секретарі: Шматковій Д.О.

за участю сторін:

представника позивача: Лукянова В.С.

представника відповідача:Білаш Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Укрдонбасекологія» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську про скасування податкових повідомлень-рішень №0000122344 від 20.05.2011 та №0000132344 від 20.05.2011 ,-

В С Т А Н О В И В :

30 травня 2011 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства «Укрдонбасекологія» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську про скасування податкових повідомлень-рішень №0000122344 від 20.05.2011 та №0000132344 від 20.05.2011.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, 06.05.2011 відповідачем була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ДП «Укрдонбасекологія», за результатами якої складено акт №323/23/20161768. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, тому угоди поставки є нікчемними. В порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 підприємством занижено податок на прибуток за 2 квартал 2008 року в сумі 57860,00 грн.; в порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 46287,00 грн.

Із змісту акту вбачається, що в основу такого висновку покладено той факт, що валові витрати ТОВ «Агроконтракт» за 2 квартал 2008 року, від якого позивач отримав дизельне пальне, сформовано тільки по операціях з контрагентом ТОВ ВКФ «Восток-Сервіс-Плюс».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2009 визнано недійсним запис про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ ВКФ «Восток-Сервіс-Плюс» та припинено дану юридичну особу. Вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 01.06.2010 визнано винним засновника та директора ТОВ ВКФ «Восток-Сервіс-Плюс» ОСОБА_3 у створені субєкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності та у скоєні злочинів, направлених на порушення порядку здійснення підприємницької діяльності та навмисне ухилення від сплати податків.

З зазначеними висновками позивач не згодний, оскільки, за його твердженням, угода підприємства позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт» фактично мала місце, товар придбавався, про що у позивача є підтверджуючи документи. Все, про що відповідач зазначив в акті перевірки, все, що за його думкою стало підставою для визнання угоди позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт» нікчемною, нічим не підтверджено документально та необґрунтовано. Стосовно нікчемної діяльності підприємства постачальника ТОВ «Агроконтракт», позивач зазначив, що відповідачем не надано відомостей, які б підтверджували те, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Агроконтракт» скасовано або про те, що державна реєстрація даного підприємства скасована.

Також позивач зазначив, що ДП «Укрдонбасекологія» жодних господарських стосунків із ТОВ ВКФ «Восток-Сервіс-Плюс» не мав, а відтак визнання недійсною його реєстрації у 2009 році жодним чином не може впливати на податкові зобовязання позивача.

У звязку з чим позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000122344 від 20.05.2011 та №0000132344 від 20.05.2011.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Стахановська обєднана державна податкова інспекція Луганської області позов не визнала, про що подала суду заперечення проти адміністративного позову, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на таке.

За результатами проведеної 06.05.2011 співробітниками ДПІ в м. Свердловську позапланової документальної невиїзної перевірки ДП «Укрдонбасекологія» було встановлено, що ДП «Укрдонбасекологія» було задіяно в ланцюгу операцій, які відбувались без мети реального настання правових наслідків, а саме ТОВ ВКФ «Восток-Сервіс-Плюс» мало взаємовідносини з покупцем ТОВ «Агроконтракт», а в подальшому ТОВ «Агроконтракт» було укладено договори від 03.04.2008 №153, від 08.05.2001 №201, від 26.05.2008 №225 з ДП «Укрдонбасекологія» на поставку палива.

В ході проведення перевірки було досліджено первинні бухгалтерські та податкові документи, які були складені по взаємовідносинам ТОВ ВКФ «Восток-Сервіс-Плюс» з ТОВ «Агроконтракт».

З боку ТОВ ВКФ «Восток-Сервіс-Плюс» первинні бухгалтерські та податкові документи складені від імені ОСОБА_3, бухгалтерський та податковий облік на підприємстві вівся невстановленими особами, які не були уповноважені у встановлений законом спосіб. Тому складені від імені ОСОБА_3 первинні бухгалтерські та податкові документи не відповідають вимогам чинного законодавства та, відповідно, не мають юридичної сили.

Оскільки взаємовідносини ТОВ «Агроконтракт» з постачальником ТОВ ВКФ «Восток-Сервіс-Плюс» укладені в порушення ч.1, 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст.ст. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, то договори, укладені між ТОВ «Агроконтракт» та ДП «Укрдонбасекологія» в силу своєї нікчемності не створюють ніяких юридичних наслідків, тому складені документи від імені ТОВ «Агроконтракт» на виконання вищезазначених договорі в адресу ДП «Укрдонбасекологія» не можуть братися до уваги та не надають позивачу права на включення до валових витрат виробництва та відображення в податковому обліку.

Крім того, при проведенні перевірки податковому органу не були надані документи, підтверджуючі якість товару, що також підтверджує, що товари на адресу ДП «Укрдонбасекологія» не поставлялись.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, повязані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно статті 200 Податкового кодексу України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, Державне підприємство «Укрдонбасекологія» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області 20.09.2004, номер запису про державну реєстрацію 1391123 0000 000024 (а.с. 18).

На податковому обліку ДП «Укрдонбасекологія» знаходиться у ДПІ в м. Свердловську, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 23.03.2009 за № 107 (а.с. 15).

У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”(який був чинним до 01 січня 2011 року) ДП «Укрдонбасекологія» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 300077912130, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.08.2005 № 16581868 (а.с. 15).

03.04.2008, 08.05.2008 та 26.05.2008 ДП «Укрдонбасекологія» уклало з ТОВ «Агроконтракт» договори № 153, 201 та 225 поставки дизельного палива відповідно (а.с. 28-33).

За вказаними договорами ТОВ «Агроконтракт» надало ДП «Укрдонбасекологія» податкові накладні від 10.04.2008, 18.04.2008, 24.04.2008, 08.05.2008, 14.05.2008, 28.05.2008 (а.с. 34-36).

06.05.2011 відповідачем була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ДП «Укрдонбасекологія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Агроконтракт» за період з 01.04.2008 по 30.06.2008, за результатами якої складено акт №323/23/20161768 (а.с. 50-60). Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, тому угоди поставки є нікчемними. В порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 підприємством занижено податок на прибуток за 2 квартал 2008 року в сумі 57860,00 грн.; в порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 46287,00 грн.

Висновок про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток обґрунтований тим, що договори поставки, укладені ДП «Укрдонбасекологія» з ТОВ «Агроконтракт», є нікчемними.

На підставі акта від 06.05.2011 за №323/23/20161768 ДПІ в м. Свердловську винесені податкові повідомлення-рішення від 20.05.2011 № 0000122344 про визначення позивачу грошових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 57858,75 грн., у тому числі 46287,00 грн. за основним платежем, 11571,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 26) та від 20.05.2011 №0000132344 про визначення позивачу грошових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 72325,00 грн., у тому числі 57860,00 грн. за основним платежем, 14465,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 27)

В судовому засіданні встановлено, що ДП «Укрдонбасекологія» було задіяно в ланцюгу операцій, які відбувались без мети реального настання правових наслідків, а саме ТОВ ВКФ «Восток-Сервіс-Плюс» мало взаємовідносини з покупцем ТОВ «Агроконтракт», а в подальшому ТОВ «Агроконтракт» було укладено договори від 03.04.2008 №153, від 08.05.2001 №201, від 26.05.2008 №225 з ДП «Укрдонбасекологія» на поставку палива.

Так, вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 01.06.2009 визнано винним засновника та директора ТОВ ВКФ «Восток-Сервіс-Плюс» ОСОБА_3 у створені субєкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності та у скоєні злочинів, направлених на порушення порядку здійснення підприємницької діяльності та навмисне ухилення від сплати податків.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2009 визнано недійсним запис про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ ВКФ «Восток-Сервіс-Плюс» та припинено її юридичну особу.

Таким чином, вказані обставини підтверджують відсутність самостійної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, яка була б спрямована на досягнення економічних та соціальних результатів з метою одержання прибутку, що свідчить про відсутність поставки товарів на адресу ТОВ «Агроконтракт», та, як слідство, на адресу ДП «Укрдонбасекологія».

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що укладені ДП «Укрдонбасекологія» з ТОВ «Агроконтракт» договори поставки нафтопродуктів від є правочинами, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки є безтоварним та направленим на безпідставне формування податкового кредиту та протиправне одержання доходу за рахунок відшкодування податку на додану вартість, а тому є нікчемним та таким, що підлягає виключенню з податкового обліку позивача, з огляду на нижчевикладене.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недійсним у відповідності із частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що надані позивачем документи є обовязковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Агроконтракт», оскільки податковий орган, ухвалюючи податкові повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, виходив з того, що позивач не отримував від свого контрагента дизельне паливо і правочин був безтоварним.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обовязкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Виходячи з вищевикладеного, обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України та пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно з пунктом 4.3 договорів поставки нафтопродуктів від 03.04.2008 №153, від 08.05.2001 №201, від 26.05.2008 №225 поставка “товару” проводиться автомобільним транспортом.

Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496 (надалі - Інструкція № 281/171/578/155), встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів, вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пунктом 5.4 Інструкції № 281/171/578/155 врегульовано порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом:

- 5.4.1 Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 “Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования”. З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900;

- 5.4.2 Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом;

- 5.4.3 Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом закріплено пунктом 7.5 Інструкції № 281/171/578/155:

- 7.5.1 Нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання;

- 7.5.2 Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється;

- 7.5.3 Міри повної місткості з нафтопродуктами під час їх відвантаження мають пломбуватись вантажовідправником (якщо інше не передбачено договором);

- 7.5.4 Нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни;

- 7.5.5 На вимогу вантажоодержувача може застосовуватись вибіркове контрольне зважування розфасованих нафтопродуктів. За відсутності розбіжностей у вимірюванні маси брутто із зазначеною на тарі маса нафтопродукту визначається за трафаретом на тарі;

- 7.5.6 Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності;

- 7.5.7 ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства;

- 7.5.8 Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства;

- 7.5.9 Заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок нафтопродуктів заборонено;

- 7.5.10 ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер;

- 7.5.11 На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.

Документів на підтвердження обставин щодо приймання та відпуску нафтопродуктів від ТОВ «Агроконтракт», передбачених пунктом 5.4 та пунктом 7.5 Інструкції № 281/171/578/155, позивачем не надано.

В судовому засіданні 18.07.2011 позивача було зобовязано надати суду товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (Форма 1-ТТН (нафтопродукти) щодо отримання та відвантаження дизельного палива, отриманого від ТОВ «Агроконтракт» згідно договорів поставки від 03.04.2008 №153, від 08.05.2001 №201, від 26.05.2008 №225, але витребувані документи суду не надані.

Долучені позивачем до матеріалів справи товарно-транспортні накладні за формою № 1-ТН (арк. справи 37-46), суд з огляду на принципи належності та допустимості доказів, закріплені в статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді даної справи не бере до уваги, оскільки вимогами Інструкції № 281/171/578/155 чітко закріплено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється на підставі товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт).

Крім того, слід зазначити, що дизельне паливо відноситься до 3 класу небезпечних вантажів (згідно Закону України від 06 квітня 2000 року № 1644-III “Про перевезення небезпечних вантажів” небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин: клас 3 - легкозаймисті рідини).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією в м. Свердловську обґрунтовано визнано нікчемними договори поставки від 03.04.2008 №153, від 08.05.2001 №201 та від 26.05.2008 №225, укладені ДП «Укрдонбасекологія» з ТОВ «Агроконтракт».

Визначення податковим органом грошових зобовязань за платежем “податок на додану вартість” в сумі 57858,75 грн. та «податок на прибуток» в сумі 72325,00 грн. узгоджується з нормами податкового законодавства. Правомірність визначення грошових зобовязань доводить правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, розмір яких відповідає вимогам пункту 7 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” Податкового кодексу України.

Відповідно до положень ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи без діяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративному позову.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідач довів, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень №0000122344 від 20.05.2011 та №0000132344 від 20.05.2011 ДПІ в м. Свердловську діяла у межах наданих їй повноважень та на підставі вимог закону.

Тому суд вважає, що у задоволенні позову Державного підприємства «Укрдонбасекологія» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську про скасування податкових повідомлень-рішень №0000122344 від 20.05.2011 та №0000132344 від 20.05.2011 слід відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Укрдонбасекологія» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську про скасування податкових повідомлень-рішень №0000122344 від 20.05.2011 та №0000132344 від 20.05.2011 відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 25 липня 2011 року.

Суддя С.В. Прудник