Постанова № 18131136, 18.07.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №9

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2011 року Справа № 2а-4233/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Єгоровій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунальної установи "Луганська обласна база спеціального медичного постачання" до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальна установа "Луганська обласна база спеціального медичного постачання" (далі База СМП), звернувся до суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області (далі КРУ) з вимогами:

- визнати протиправними пункт 5 та пункт 7 вимоги "Про усунення виявлених порушень" від 14.06.2010 №12-04-14-14/5641, пред'явленої Контрольно-ревізійним управлінням в Луганській області до Комунальної установи "Луганська обласна база спеціального медичного постачання",

- скасувати та визнати нечинними пункт 5 та пункт 7 вимоги "Про усунення виявлених порушень" від 14.06.2010 №12-04-14-14/5641, пред'явленої Контрольно-ревізійним управлінням в Луганській області до Комунальної установи "Луганська обласна база спеціального медичного постачання"

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали повністю.

Відповідач проти позову заперечував, вважає вимогу контрольно-ревізійного управління правомірною та законною, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи на конкретні обставини справи щодо оскарження двох окремих пунктів вимоги КРУ, які стосуються різних за змістом правовідносин фактичні обставини, пояснення та заперечення сторін будуть викладені судом послідовно щодо кожного пункту вимоги.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідка, дослідивши матеріали справи у їх сукупності суд встановив наступне.

КРУ в Луганській області відповідно до пункту 1.2.2 плану контрольно-ревізійної роботи на 2 квартал 2010 року з 09.04.2010 по 31.05.2010 (протягом 30 робочих днів) було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності комунальної установи "Луганська обласна база спеціального медичного постачання" за період з 01.01.2007 по 01.04.2010, результати якої оформлені актом ревізії №04-21/013 від 31.05.2010 (а.с. 30-77).

На підставі акту ревізії прийнято вимогу від 14.06.2010 №12-04-14-14/5641, в якій, зокрема, зазначено:

Пункт 5) В порушення вимог п. 1.3 Міжгалузевих норм споживання електричної та теплової енергії для установ і організації бюджетної сфери України, затверджених наказом Державного комітету України з енергозбереження від 25.10.1999 №91 протягом періоду, що ревізувався понаднормовнативно списано 91,733 тон вугілля на загальну суму 38478,41 грн., у зв'язку з чим:

- стягнути з осіб, винних у понаднормативному списанні матеріальних цінностей на суму 38487,41 грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому :т. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Пункт 7) Ревізією з питання якісного стану медичних препаратів матеріального резерву встановлено, що в порушення пункту 12 Порядку формування,: розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою КМУ від 08.10.1997 №1129, пунктів 236, 255, 256 Інструкції про тривале зберігання матеріальних цінностей на медичних складах 1990 року, затвердженої Міністерством охорони здоров'я СРСР та погодженої з Головним управлінням по матеріальним резервам при Раді Міністрів СРСР Базою СМП вчасно не здійснено заміну та освіження медикаментів на загальну суму 24865,25 грн., що станом на 01.04.2010 призвело до прострочення термінів придатності та, відповідно, до псування медикаментів, у зв'язку з чим:

- забезпечити поновлення лікарських засобів (за відповідним переліком, який додається до матеріалів ревізії на суму 24865,25 грн.), які не були своєчасно освіжено, у тому числі шляхом звернення до підприємства "Фармація", яка у відповідності до пункту 269 Інструкції про тривале зберігання матеріальних цінностей на медичних складах 1990 року, затвердженої Міністерством охорони здоров'я СРСР та погодженої з Головним управлінням по матеріальним резервам при Раді Міністрів СРСР несе відповідальність за своєчасність та повноту виконання заявок на майно для освіження (заміни) та шляхом звернення до Держкомрезерву України з відповідним запитом.

Позивач не погодився з прийнятою вимогою та звернувся до суду із даним позовом.

На обґрунтування заявленого позову позивач зокрема зазначив, що відповідач перевищив свої повноваження прийнявши вказану вимогу, оскільки відповідно до п. 7 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів. Водночас відповідно до пункту 47 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006р. № 550 про результати ревізії, якою виявлено порушення законів та інших нормативно-правових актів, інформуються органи управління об'єкта контролю та за необхідності відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Позивач є комунальною установою, яка є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління якою здійснює Луганська обласна рада або уповноважений нею орган. Вугілля, про яке йде мова у вимозі, яке було використано позивачем для опалення, отримувалося за рахунок коштів місцевого бюджету, тому є комунальною власністю.

Таким чином, оскільки позивач є комунальною установою і зазначене майно (вугілля) є комунальною власністю та набуто за рахунок коштів місцевого бюджету, то пред'явлення відповідачем позивачу вимоги щодо стягнення з осіб, винних у понаднормовому списанні матеріальних цінностей на суму 38487,41 грн., шкоди здійснено з перевищенням повноважень, оскільки понаднормове списання вугілля у цьому випадку ніяким чином не порушує інтересів держави, а саме вугілля, яке використовувалося для опалення, не є державною власністю.

В даному випадку відповідач мав право на підставі п. 47 Порядку №550 інформувати органи управління позивача та за необхідності відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування про результати ревізії.

Відповідач проти цих доводів позивача заперечував, вважає, що прийняття вимоги входить до його компетенції і ним не було допущення перевищення повноважень при прийнятті оскаржуваного документу.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" №2939-XII від 26.01.1993 головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно.

Перелічені установи є підконтрольними установами органів контрольно-ревізійної служби.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

За таких обставин доводи позивача про відсутність у відповідача повноважень на складання та пред'явлення вимоги судом відхиляються.

Стосовно викладених в акті перевірки та вимозі порушень.

Так, в акті ревізії відповідачем здійснено висновок про порушення позивачем пункту 1.3 Міжгалузевих норм споживання електричної та теплової енергії для установ і організації бюджетної сфери України, затверджених наказом Державного комітету України з енергозбереження від 25.10.1999 №91, що призвело до понаднормового списання по обліку вугілля в загальній кількості 91,733 тон на суму 38478,41 грн. (2007 рік-38,659 тон на суму 13139,51 грн., 2008 рік-38,112 тон за суму 16097,90 грн., 2009 рік - 11,635 тон на суму 791,90 грн. та І квартал 2010 року - 3,327 тон на 1749,91 грн.).

Так, для опалення трьох складів Бази СМП, які розташовані за адресами: Луганська обл., Лутугинський р-н, смт. Георгіївка, вул. Мічуріна, 3 (склад №1011), Луганська обл.. м. Брянка, вул. Черкаська, 10-а (склад №1012) та .Луганська обл., Кременський р-н, сел. Краснореченське, вул. Фрунзе, 253 склад №1171) використовуються власні котельні, які працюють на твердому палеві (вугіллі). Всього за період з 01.01.2007 по 01.04.2010 на потреби котелень складів Бази СМП було використано 662,82 тон вугілля на суму 317458,82 гривень.

Для з'ясування питання щодо додержання граничнодопустимих норм споживання теплової енергії, при використанні вугілля з урахуванням температури зовнішнього середовища, КРУ в Луганській області направлено запит до Луганського обласного центру з гідрометеорології, щодо середньомісячної температури зовнішнього середовища у вищезазначених населених пунктах.

Також, для проведення ревізії правильності списання вугілля необхідного для опалення складів Бази СМП та здійснення відповідного розрахунку був залучений завідуючий сектору контролю за дисципліною газопостачання Територіального управління державної інспекції з енергозбереження по Луганській області ОСОБА_2 (далі за текстом - фахівець інспекції з енергозбереження).

Судом встановлено, що позивач при визначенні кількості вугілля необхідного для опалення будівель складів користувався "Нормами витрат води, палива на комунально-пробутові потреби та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби по Українській РСР", затвердженими постановою Госплану УРСР від 22.03.1982 №25 (238-239, т.1) (далі нормативи УРСР), відповідно до яких визначення кількості вугілля відбувається шляхом помноження об'єму приміщень на нормативний показник в залежності від виду використовуємого палива.

Відповідно до розрахунків денна нормативна кількість вугілля необхідного для опалення складів складала 336-490 кг (а.с. 240-242, т.1).

Судом було досліджено документи складського обліку, що підтверджують надходження та використання вугілля для опалення накладні, відомості на списання, посвідчення якості.

З цих документів вбачається, що вугілля списувалося на нужди опалення у кількості, що була визначена позивачем відповідно до нормативу УРСР (акти та відомості на списання вугілля (а.с. 1-138, т.2).

Відомостями складського обліку та актом ревізії підтверджується, що вугілля використовувалося лише для опалення, фактів розкрадання, нестачі, нецільового використання вугілля не встановлено.

Втім під час проведення ревізії перевіряючим органом було залучено до участі у проведенні перевірки спеціаліста Державної інспекції з енергозбереження, яким було здійснено розрахунок необхідної теплової енергії для опалення будівель складів та кількості вугілля необхідного для вироблення такої кількості теплової енергії на підставі Міжгалузевих норм споживання електричної та теплової енергії для установ і організації бюджетної сфери України, затверджених наказом Державного комітету України з енергозбереження від 25.10.1999 №91 (далі Міжгалузеві норми).

Позивач у своєму позові зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для застосування Міжгалузевих норм, оскільки позивач не є закладом охорони здоров'я і не відноситься до організацій на які розповсюджується дія даного нормативного документа.

В судовому засіданні було досліджено статут позивача у справі, відповідно до розділу 1.2 якого, позивач у справі є комунальною установою охорони здоров'я, яка є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст луганської області.

Пунктом 4 Міжгалузевих норм визначено перелік об'єктів нормування до яких належать:

- системи народної освіти (дитячі дошкільні заклади, школи, професійно-технічні й середні спеціальні навчальні заклади, вищі навчальні заклади);

- установи охорони здоров'я (поліклініки, лікарні, будинки відпочинку, пансіонати, санаторії, профілакторії);

- заклади культури (бібліотеки, будинки культури, клуби);

- адміністративно-управлінські установи.

За таких обставин суд вважає обґрунтованим застосування відповідачем при визначенні обсягу теплової енергії необхідної для опалення будівель складів Міжгалузевих норм та не погоджується з доводами позивача щодо неможливості застосування до нього цих норм.

Виходячи із довідки та розрахунків фахівця інспекції з енергозбереження, за період з 01.01.2007 по 01.04.2010 для потреб складів Бази СМП в тепловій енергії на забезпечення нормального опалення в опалювальні періоди потрібно було 2753,529 Гкал (а.с. 78-88, т.1)

Між сторонами відсутні розбіжності щодо визначення обсягу теплової енергії необхідної для опалення складів.

Для того щоб визначити кількість палива необхідного для виробництва такої кількості теплової енергії використовується показник нижчої теплоти згорання палива, що вимірюється у ккал/кг. Відповідно чим вище значення нижчої теплоти згорання, тим менша кількість палива (в даному випадку вугілля) необхідна для отримання певного обсягу теплової енергії і навпаки, чим нижче нижча теплота згорання вугілля, тим більша його кількість потрібна для отримання такого ж обсягу теплової енергії.

Судом встановлено та підтверджується показаннями свідка ОСОБА_2 і представника відповідача, який безпосередньо брав участь у проведенні ревізії, Булгакової Н.В., що при складанні довідки про кількість необхідного вугілля в якості нижчої теплоти згорання вугілля було прийнято показник зазначений у посвідченнях якості вугілля від 2007, 2008, 2009 років (а.с. 90, т.1, 35,36, т.3) 7980 ккал/кг.

Свідок ОСОБА_2 зазначив, що під час проведення перевірки він одразу ж повідомив представників КРУ, що зазначений у посвідченнях якості показник 7980 ккал/кг є очевидно завищеним та таким, що не відповідає дійсній нижчій теплоті згорання вугілля. Представниками сторін підтверджено у судовому засіданні, що встановлення фактичної нижчої теплоти згорання вугілля не відбувалося ні під час його приймання на склади, ні при використанні протягом 2007-2010 років. Лише після проведення ревізії позивач звернувся до акредитованої установи ТОВ "ССІ" (а.с. 7-12, т.3) з метою проведення дослідження даного питання. На підставі лабораторних випробувань партії вугілля, залишки якої знаходяться на складах позивача було встановлено фактичну нижчу теплоту згорання залишків вугілля, яка складає 5340 ккал/кг, що підтверджується відповідним сертифікатом відбору проб та випробувань (а.с. 89, т.1)

Як вбачається цей показник значно нижчий, ніж вказаний в посвідченні якості на останню партію вугілля показник 7980 ккал/кг (а.с. 90, т.1).

На вимогу суду спеціалістом Державної інспекції з енергозбереження ОСОБА_2 було здійснено розрахунок кількості вугілля необхідного для опалення приміщень складів виходячи з нижчої теплоти згорання визначеної лабораторними випробуваннями. Відповідно до цієї довідки позивач навпаки допустив не перевитрату, а економію вугілля у кількості 118 тон. (а.с. 20-30, т.3).

Відповідач заперечував проти прийняття як доказу довідки складеної представником інспекції з енергозбереження на вимогу суду виходячи з нижчої теплоти згорання, визначеної лабораторними випробуваннями в розмірі 5340 ккал/кг, оскільки дані випробування відбулися вже після проведення ревізії, а на момент здійснення ревізії та прийняття вимоги у відповідача були відсутні ці відомості, до того ж досліджено було лише залишки вугілля, що ж до вугілля використаного у 2007-2010 роках відсутні відомості щодо його фактичної нижчої теплоти згорання.

Суд приймаючи до уваги дане заперечення відповідача та встановлені фактичні обставини дійшов висновку про недоведеність факту понаднормативного використання вугілля.

Відповідач при здійсненні ревізій вірно встановив, що позивачем використовується застарілий нормативний акт при визначенні кількості вугілля необхідного для опалення норматив УРСР замість Міжгалузевих норм. Однак, при здійсненні розрахунку необхідної кількості вугілля для опалення на підставі Міжгалузевих норм відповідач припустився використання у розрахунку необгрунтованого показника нижчої теплоти згорання палива в розмірі 7980 ккал/кг, виходячи з наявних відомостей, зазначених у посвідченнях якості вугілля. В судовому засіданні представники відповідача неодноразово зазначали, що в них не було достовірних відомостей щодо саме нижчої теплоти згорання вугілля, а тому використовувалися наявні показники щодо теплоти згорання вугілля, зазначені в посвідченнях якості. Також представниками відповідача не заперечується той факт, що не дивлячись на зауваження спеціаліста ОСОБА_2 щодо сумніву у достовірності наданих даних фактичне випробування вугілля на предмет встановлення його нижчої теплоти згорання не відбувалося. Таким чином суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для використання в розрахунку не підтверджених даних (7980 ккал/кг) зазначених у посвідченнях якості, оскільки зазначена в посвідченні якості теплота згорання вугілля не є нижчої теплотою згорання, яка використовується у розрахунку. Так само не може використовуватися у розрахунку необхідної кількості вугілля для опалення за 2007-2010 роки і нижча теплота згорання вугілля встановлена лабораторними випробуваннями (5340 ккал/кг), оскільки ці дані правомірні до використання лише щодо вугілля, яке залишилося на складах позивача.

Таким чином за відсутності достовірних відомостей про нижчу теплоту згорання вугілля, використаного в 2007-2010 роках, відповідач не міг здійснити обґрунтований розрахунок необхідної (нормативної) кількості вугілля для опалення, а відтак і висновок про перевищення цього нормативу є необґрунтованим.

Фактично висновок про понаднормативне використання вугілля виник внаслідок необгрунтованого використання показника нижчої теплоти згорання вугілля, яка, як це наглядно проілюсторовано складеною на вимогу суду довідкою, суттєво впливає на кінцевий результат чи то перевитрата, чи то економія вугілля.

На думку суду відповідач в своїй вимозі міг вказати на недоліки в роботі позивача щодо використання застарілого нормативу та зобов'язати його визначати кількість вугілля необхідного для опалення на підставі Міжгалузевих норм із врахуванням при цьому фактичних відомостей щодо нижчої теплоти згорання вугілля, втім, не мав права робити висновок про понаднормативне використання вугілля виходячи з неперевірених даних.

Удавшись до висновку про понаднормативне списання вугілля відповідач зобов'язав своєю вимогою позивач стягнути суму заподіяної шкоди з винних осіб в порядку ст. 130-136 КЗпП України.

Розглянувши ці вимоги суд погоджується з доводами позивача про їх неправомірність, оскільки, по-перше позивач не є органом стягнення та не має права "стягувати" заподіяну шкоду, підприємство дійсно має право утримати суму шкоди, заподіяної з вини працівника. Утримання шкоди в порядку статей 130-136 КЗпП України можливе лише з осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством. Відповідно до статті 136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу або за заявою прокурора.

Як встановлено судом особи, визначені відповідачем винними в акті ревізії у понаднормативному списанні вугілля є директорами позивача (ОСОБА_4 та ОСОБА_5), до того ж колишній директор позивача ОСОБА_4 на час проведення ревізії та складення вимоги від 14.06.2010 вже не перебував у трудових відносинах з позивачем (звільнений 23.03.2009 розпорядження голови обласної ради та рішення Луганської обласної ради (а.с. 179-180, т.1), що взагалі унеможливлює застосування до нього правил статей 130-136 КЗпП України.

По-друге, стягнення шкоди за будь-яких умов можливе лише, якщо доведена протиправність поведінки особи, реальне заподіяння шкоди (у вигляді збитків чи неотриманого прибутку) та наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями особи та заподіяною шкодою і, нарешті, вина особи у заподіянні шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не допускалося використання вугілля не за призначенням, тобто на цілі інші ніж опалення приміщень складів, фактів нестачі чи розкрадення вугілля також ревізією не встановлено. Судом встановлено, що висновок про понаднормативне використання вугілля здійснений відповідачем безпідставно. Відповідачем так і не визначено в чому ж полягала вина колишнього керівника позивача ОСОБА_4 та теперішнього директора ОСОБА_5.

За таких обставин суд задовольняє вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування пункту 5 вимоги КРУ від 14.06.2010 №12-04-14-14/5641.

Щодо пункту 7 вимоги судом встановлено наступне.

Станом на 01.04.2010 у матеріальному резерві зберігаються медичні препарати на загальну суму 25635,25 грн., з яких медикаменти, термін придатності яких закінчився на суму 24865,25 грн., та медичні препарати незареєстровані у Державному реєстрі лікарських засобів України на суму 768,92 грн.

Тобто, станом на 01.04.2010 у матеріальному мобілізаційному резерві, що зберігається на складах Бази СМП, знаходиться лише один медичний препарат, а саме розчин брильянтовий зелений у кількості 0,12 кг на суму 1,08 грн., який придатний до використання.

Згідно з пунктом 4 статті 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" від 24.01.1997 №51/97 за рішення центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, проводиться відпуск із державного резерву матеріальних цінностей, що підлягають освіженню (поновленню) і зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву.

При цьому, відповідно до пункту 255 Інструкції про тривале зберігання матеріальних цінностей на медичних складах, затвердженої Міністерством охорони здоров'я СРСР освіження майна необхідно проводити систематично та своєчасно у відповідності до встановлених термінів з метою уникнення псування або погіршення його якості, закладаючи рівну кількість аналогічних цінностей свіжих строків виготовлення. За вимогами пункту 236 зазначеної Інструкції 1990 року, освіження (заміна) проводять без розриву у часі за рахунок майна, що надходить у розпорядження місцевих органів охорони здоров'я для поточних потреб.

Відповідно до пункту 12 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою КМУ від 08.10.1997 №1129 (далі - Порядок від 08.10.1997 №1129), відпуск матеріальних цінностей із державного резерву, що зберігаються на підприємствах, в установах та організаціях системи державного резерву, у зв'язку з їх освіженням і заміною здійснюється за планами освіження.

Враховуючи вимоги пункту 12 Порядку від 08.10.1997 №1129 та пункту 270 Інструкції 1990 року, позивачем на підставі актів постійної технічної комісії складаються щорічні Плани заміни та освіження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (форма бмр) та Плани-заявки на освіження майна, що зберігається на складах Бази СМП. При цьому, до щорічних Планів заміни та освіження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та Планів-заявок на освіження майна, що зберігається на складах Бази СМП на 2001, 2004, 2006,2007-2009 роки, як такі, що підлягають заміні та освіженню, включено медикаменти, які на 01.04.2010 зберігаються у резерві з простроченим терміном придатності та незареєстровані.

Плани заміни та освіження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (форма бмр) на 2001, 2004, 2006, 2007 складено начальником відділу медичних бактерійних препаратів, перев'язувальних матеріалів та деззасобів Погребняком П.П, за 2008, 2009 роки складено начальником відділу медичних бактерійних препаратів, перев'язувальних матеріалів та деззасобів Онопрієнко М. та затверджені директором Бази СМП ОСОБА_4.

Відповідно до відміток на супровідних листах примірники Планів заміни та освіження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, на 2001, 2004, 2006, 2007-2009 роки спрямовувалися на адресу Центральної бази СМП та Держкомрезерву.

Плани-заявки на освіження майна, що зберігається на складах Бази СМП 2001, 2004, 2006-2009 роки, підписано з боку директора Бази СМП ОСОБА_4, затверджено заступником начальника Управління охорони здоров'я облдержадміністрації Перепеліциним Ю.І., ОСОБА_6, ОСОБА_3 та погоджено з заступником генерального директора підприємства "Фармація" Приліпкіним П.В.

Відповідно до відміток на супровідних листах примірники Планів-заявок на освіження майна, що зберігається на складах Бази СМП на 2001, 2004, 2006, 2007-2009 роки спрямовувалися на адресу підприємства "Фармація" та обласного аптечного складу.

Наведені вище обставини викладені в акті ревізії (а.с. 68-70, т.1) та повністю документально підтверджуються наданими сторонами доказами (а.с. 109-138, 152-175, т.1; 187-241, т.2)

Втім, не зважаючи на фактично встановлені обставини, щодо виконання позивачем свого обов'язку по складанню планів-заявок на освіження медикаментів, термін придатності яких спливає та направлення їх компетентним органам для вирішення питання про освіження цих медикаментів, відповідач в акті ревізії робить висновок про допущення порушення колишнім директором позивача ОСОБА_4 пункту 12 Порядку №1129 та пунктів 236, 255, 256 Інструкції СРСР від 1990 року, яким не виконано плани-заявки на освіження медикаментів, що призвело до прострочення термінів придатності та відповідно псування медикаментів і завдало державі матеріальної шкоди на 24865,25 грн.

Суд не може погодитися з таким висновком відповідача, оскільки матеріалами справи доведено, що позивачем було вжито всіх необхідних заходів щодо освіження медикаментів, складено плани-заявки та направлено їх до органів, які вирішують питання про поновлення медикаментів. Які ще дії повинен був здійснити позивач для фактичного освіження медикаментів, за відсутності у нього повноважень і цільового фінансування на їх самостійне придбання, неможливість реалізації медикаментів, строк придатності яких спливає, без надання дозволу Держкомрезерву на розбронювання цих позицій, представники відповідача пояснити суду не змогли.

Що ж стосується пункту 7 вимоги від 14.06.2010, то відповідач зобов'язує позивача забезпечити поновлення лікарських засобів шляхом звернення із письмовими запитами до підприємства "Фармація" та Держкомрезерву, тобто зобов'язує позивача вчинити дії, які ним і так самостійно вчинялися у перевіряємий період.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність висновків відповідача про порушення позивачем пункту 12 Порядку №1129 та пунктів 236, 255, 256 Інструкції СРСР від 1990 року та задоволення вимог позивача про визнання пункту 7 вимоги КРУ від 14.06.2010 протиправним та його скасування.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Комунальної установи "Луганська обласна база спеціального медичного постачання" до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати пункти 5 та 7 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 14.06.2010 року №12-04-14-14/5641.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунальної установи "Луганська обласна база спеціального медичного постачання", м. Луганськ, вул. Совєтская, буд. 68-Д, ід. код 00180404 витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 25.07.2011.

СуддяА.М. Каюда