Постанова № 18130939, 20.06.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2011 року Справа № 2а-4216/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Ірметової О.В.,

при секретарі судового засідання: Вівдюк М.М., Мосійчук О.А.

за участю сторін:

представника позивача: Тарасов С.А.

представника відповідача:Протасенко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Донпромрезерв» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганськ про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулося ПП «Донпромрезерв» з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податково існпекції в м.Луганську, яким просив втзнати дії відповідача щодо проведення невиїзної перевірки протиправними та щодо складання акту перевірки від 28.03.2011 №143/23-31196276 з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.12.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.03.2011 року спеціалістами Ленінської МДПІ у м. Луганську 5уз складений акт №143/23-31196276 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Донпромрезерв», код за ЄДРПОУ 31196276 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.10 по 31.12.10».

Перевірка була проведена на підставі п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового Кодексу України відповідно до наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 25.03.11 № 536.

За результатами перевірки спеціалістами податкової служби були встановлені наступні порушення з боку 1111 «Донпромрезерв»:

-п.З ст. 5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.03р. №436-ІУ; п.2 ст.З Закону України від 16.07.1999р. № 996-Х1У «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. З, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, в результаті чого за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р завищено податковий кредит у сумі 780083 грн., та завищено податкове зобов'язання у сумі 821141 грн.

-враховуючи, що у ПП «Донпромрезерв» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст.228 Цивільного кодексу України, угоди з вищезазначеним підприємством є нікчемними.

При детальному огляді акта перевірки вбачається, що висновки, викладені в акті перевірки не грунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням п. 5.2. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПАУ № 984 від 22.12.10, в якому зазначено наступне:

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Висновки відповідача грунтуються на здогадках, є абстрактними і не можуть взагалі прийматися як обґрунтування висновку, оскільки припущення, зроблені без дослідження самих угод (договорів), первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не є доказом і не можуть бути покладені в основу висновків, які тягнуть за собою негативні наслідки для суб'єкта господарювання. Вказане свідчить про те, що висновки про порушення підприємством норм законодавства є передчасними та невмотивованими, не грунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, а тому не можуть бути доказами вчинення позивачем порушень.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Ленінська МДПІ в акті перевірки зазначає, що згідно службової записки ВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську від 25.03.11 № 2904/7/26-34 отримано інформацію щодо відповідно відпрацювання ПП «Донпромрезерв» (код 31196276) встановлено, що документів, яки підтверджують господарську діяльність підприємства за період з 01.12 10

по 31.12.10, не надано. У телефонному режимі встановлено Тарасова С. А. який підтвердив свою причетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, від явки до ВПМ та дачі письмових пояснень та документів, які підтверджують взаємовідносини з контрагентами у грудні 2010 року категорично відмовився.

Також в акті зазначено, що в ході бесіди ОСОБА_1 не зміг пояснити при яких обставинах було проведено господарські операції, хто був ініціатором їх проведення, де познайомився із посадовою особою контрагента, деталізовано описати проведені взаємовідносини, пояснити економічну складову проведених операцій.

Крім цього, на інші питання, які було поставлено в ході бесіди, навіть без уточнення дати проведення взаємовідносин, прізвищ та номерів автотранспорту директор ПП «Донпромрезерв» ОСОБА_1 пояснити нічого не зміг. Але ці пояснення не можуть бути належними доказами, оскільки чинним законодавством встановлено порядок проведення документальної перевірки тільки на підставі первинних документів, які відповідачем не були запрошені.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав пояснення аналогічні позовним вимогам.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що МДПІ у м. Луганську було направлено запит від 04.03.2011 № 9526/8/23-5-300 щодо надання пояснень та документального підтвердження господарських операцій, постачання товарів, послуг, повноти декларування податкових зобов'язань та формування податкового кредиту платником ПДВ за грудень 2010 року та їх документальне підтвердження.

Відповідь підприємством, в 10-ти денний термін від дня отримання запиту, не надано Зпдно службової записки ВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську від 25.03 11 № 2904/7/26-34 отримано інформацію щодо відпрацювання ПП «Донпромрезерв» (код 31196276) про те що документів які підтреуджують господарську діяльність підприємства за період з 01.12.10 по 31.12.10 не надано.

За результатами проведених заходів встановити та опитати посадових осіб вказаного підприємства не надалося можливим у зв'язку з їх відсутністю на момент виходу при вивченні фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг встановлено що у ПП «Донпромрезерв» з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, а саме відсутні працівники, будь які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим.

Керуючись викладеним, враховуючи що директором ПП «Донпромрезерв» фактично не могла виконуватись та здійснюватися фінансово-господарська діяльність, направлена на отримання прибутку, у підприємства відсутня необхідна матеріальна база для виконання підприємницької діяльності, що у сукупності вказує на «нікчемність».

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів звітів, інформації від ВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Тому Ленінською МДПІ у м. Луганську було проведено перевірку 25.03.2011 року та складений акт від 28.03.2011 року № 143/23-31196276.

Також представник відповідача зазначив, що актом перевірки ГШ «Донпромрезерв» для позивача не встановлено будь-якого обов'язку, не порушено конкретних прав платника податків. Акти(довідки) та рішення органу ДПС є такими, що не породжують певних правових наслідків, не створюють юридичний стан платника податків і тому не можуть бути предметом судового оскарження. Оскарження самого акту або довідки (як і дій по його складанню), який не встановлює для позивача будь-яких обов'язків, не передбачено діючим законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт(довідка) може бути визнана в якості доказу при вирішенні іншого спору, де б оскаржувались дії, рішення, які є обов'язковими до виконання.

З огляду на зазначене, відповідач вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями інспекції, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач Приватне підприємство «Донпромрезерв» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 18 жовтня 20000 року.

ПП «Донпромрезерв» взято до податкового обліку Ленінською МДПІ у м. Луганську 24.10.2000, що підтверджується довідкою №303 від 16.03.2009 про взяття на облік.

ПП «Донпромрезерв» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100217402 від 30.10.2000.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Ленінської МДПІ у м.Луганську від 25.03.2011 №536 проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.12.2010.

За результатами перевірки було складено акт від 28.03.2011 №143/23-31196276.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом на адресу підприємства надсилався запит від 04.03.2011 №9526/8/23-5-300 щодо здійснення господарських операцій, постачання товарів, послуг, повноти декларування податкових зобовязань правомірності формування податкового кредиту платиком ПДВ та документальне підтвердження.

За результатами невиїзної документальної перевірки податковий орган дійшов висновку, що ПП «Донпромрезерв» порушив

До цього висновку податковий орган дійшов з огляду на те, що аналізом податкової звітності з ПДВ (декларацій та уточнюючих розрахунків з додатками №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (розділ «податкові зобов'язання»)), наданих ПП «Донпромрезерв» до Ленінської МДШ у м. Луганську на виконання вимог Наказу ДПА України від 18.04.2008р. №266 «Про організацію взаємодії органів податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» (далі -Наказ №266) встановлено, що податкові зобов'язання підприємства ПП «Донпромрезерв» у зазначені періоди сформовано на загальну суму 821141 грн. за рахунок контрагентів-покупців.

З акту перевірки вбачається, що на думку податкового органу, ПП «Донпромрезерв» безпідставно сформовано податкові зобов язання з ПДВ по операціям продажу товарів, робіт та послуг в сумі 821141 гри., в тому числі за грудень 2010р. у сумі 821141 грн. та завищено податковий кредит з ПДВ по операціях з придбання товарів, робіт та послуг в сумі 780083,00 грн. за грудень 2010 року.

У зв'язку з тим, що підприємством не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань з ПДВ по операціям продажу товарів, робіт та послуг: головні книги, журнали-ордери та картки рахунків №№ 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов'язання», 681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні, тощо. За таких підстав податковий орган дійшов висновку угоди укладені між ПП «Донпромрезерв» та його покупцями не спричинила реального настання правових наслідків.

Спірне питання на думку позивача полягає в тому, що податковим органом допущено процедуру проведення невиїзної документальної перевірки та викладених у акті висновків щодо завищення податкового кредиту та податкового зобовязання, нікчемності угод.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до п.п.20.1.1, 20.1.4, 20.1.8 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право:

- запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків);

- проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом;

- під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, повязані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і повязані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно з п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, перелічених в цій статті, зокрема п.п.78.1.4, на який посилається Ленінська МДПІ у м. Лугнаську в своєму наказі від 25.03.2011 №536 - виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

У судовому засіданні достовірно було встановлено, що відповідачем в порушення вимог п.42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, запит щодо надання пояснень та письмових доказів не було надіслано рекомендованою кореспонденцією, а тому у відповідача Ленінської МДПІ у м. Луганську не було обставин, які надають право податковому органу на проведення позапланової документальної перевірки.

Відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Порядок листування з платником податків визначено ст.42 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

З систематичного аналізу зазначених норм Податкового кодексу вбачається, що податковий орган має право приступити до проведення позапланової документальної перевірки за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Так у судовому засіданні достовірно було встановлено, що відповідач в порушення п. 42.2 ст.42, п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України не вручив платнику податку або його уповноваженому представнику копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та не надіслав платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, тому у відповідача Ленінської МДПІ у м. Луганську не було підстав для початку проведення перевірки.

Згідно до вимог пункту 73.3 ст. 73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших субєктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків або іншим субєктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав :

за результатами аналізу податкової інформації, отриманої установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому субєкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші субєкти інформаційних відносин зобовязані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзаці першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обовязку надавати відповідь на такий запит.

Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1245 від 27 грудня 2010 року (далі Порядок), у запиті зазначаються: 1) посилання на норму закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; 2) підстави для надіслання запиту; 3) опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Пунктом 15 Порядку встановлено, що у разі, коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 Порядку, субєкт інформаційних відносин звільняється від обовязку надати відповідь на такий запит.

Згідно до вимог ст. 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІХ Прикінцевих положень ПК України Закон України «Про податок на додану вартість» визнано таким, що втратив чинність.

Враховуючи, що відповідно до ст.ст.33, 34 ПК України звітний період позивача наступив у січні 2011 року за грудень 2010 року, та відповідно до положень ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операції з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до ч. 2 п. 201.15 ст. 201 ПК України платники податку щомісяця, в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено податковий звітний податковий період квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Дії позивача з надання відповідачеві тільки податкових накладних цілком відповідають вимогам діючого податкового законодавства, враховуючи, що відповідач не давав запит у встановленій законодавством формі та не вказував переліку необхідних йому документів та підстав з їх надання.

Із системного аналізу зазначених норм податкового законодавства України виходить, що відповідачем було порушено вимоги та положення ст. ст. 16, 44, 46, 73, 75, 77, 78, 79, 83 та 85 ПК України, що призвело до порушення порядку витребування документів у платника податків, призначення перевірки, її проведення та оформлення результатів, а також розгляду заперечень на акт перевірки.

Відповідно до п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобовязання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

На момент складання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість діяв Порядок заповнення податкової декларації, затверджений наказо ДПА України № 166 від 30.05.97, зареєстрований в Міністерстві м.Київ юстиції України 09 липня 1997 року за N 250/2054 (далі Порядок №166).

Підповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 Порядку №166 у рядках 1-5 декларації вказуються загальні обсяги поставки, за якими у платника в даному звітному періоді виникло податкове зобовязання (оподатковувані за ставкою 20 відсотків, нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 5 Закону №168 та тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до статті 11 Закону чи інших нормативно-правових актів), та обсяги поставки, що не є обєктом оподаткування (пункт 3.2 статті 3 Закону).

Згідно з п. 5.7. Порядку №166 до розділу II “Податковий кредит” (рядки 10-15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5 статті 6 Закону (168/97-ВР), окремо за цілями використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є обєктом оподаткування).

З матеріалів справи вбачається, що при поданні декларації позивачем було зазначено у відповідних рядках суми податкового зобовязання та податкового кредиту, які підтвержують правомірність формування податкового зообовязання та податкового кредиту.

Щодо висновку відповідача про нікчемність угод, укладених ПП «Донпромрезерв» з контрагентами суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою,яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зокрема, недійсним , відповідно до ст. 215 ЦК України є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Положення ст. ст. 207 і 208 ГК України застосовуються з урахуванням того, що правочин,який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно із ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 626 та статтею 629 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. При цьому договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України,за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Суд дійшов висновку, що позивачем було здійснено фактичні господарські операції, що було підтверджено їм належними первинними документами бухгалтерського обліку, наданими разом із запереченнями органу державної податкової служби одразу після отримання акту перевірки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XІV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

Згідно до ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити : назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Оскільки позивачем на підтвердження здійснення господарської діяльності позивачем були надані суду копії первинних докуметів суд дійшов висновку, що зазначені первинні документи бухгалтерського обліку підтверджують факт здійснення позивачем господарської операції із придбання товарів (робіт, послуг) та встановлюють факт здійснення правочину із реальними наслідками для сторін.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що у відповідача були відсутні обставини для проведення позапланової перевірки та відсутні підстави для початку проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, та висновки відповідача щодо нікчемності угод спростовані наданими первинними документами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПП «Донпромрезерв».

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтею 2, 11, 17, 18, 71, 87, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Донпромрезерв» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганськ про визнання дій протиправними задовольнити у повному обсязі.

Визнати дії Ленінської МДПІ у м.Луганську щодо проведення невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Донпромрезерв» протиправними.

Визнати протиправними дії Ленінської МДПІ у м.Луганську щодо складання акту перевірки від 28.03.11 №143/23-31196276 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Донпромрезерв», код за ЄДРПОУ 31196276, з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.10 по 31.12.10».

Стягнути на користь Приватного підприємства «Донпромрезерв» з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 25 червня 2011 року.

СуддяО.В. Ірметова