Постанова № 18130850, 25.07.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2011 року Справа № 1170/2а-2700/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Сагуна А.В.;

при секретарі - Мітіній І.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративний позово ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, про зміну дати звільнення в запас та призначення пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2, звернувся в суд із адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, в якому просив скасувати наказ начальника УМВС України в Кіровоградській області №126 від 03.04.2010 про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ, зобовязати видати новий наказ про звільнення останнього за п.п. «й»п.64 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, внести зміни до трудової книжки, зобовязати направити матеріали до головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, допустити рішення до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивача звільнено оскаржуваним наказом за порушення дисципліни, хоча, на його думку підставою звільнення був обвинувальний вирок суду щодо позивача який не набрав законної сили. Тому право звільнення позивача, відповідно до вимог закону України «Про міліцію»та Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, виникло після вступу обвинувального вироку в законну силу, а саме з 07 жовтня 2010 року. Само звільнення відбулося із порушенням, передбаченої законодавством, процедури, а саме не відбиралось пояснення, з наказом про дисциплінарне стягнення під розпис позивач не був ознайомлений.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову з мотивів законності та обґрунтованості оскаржуваного наказу та безпідставності та необґрунтованості інших позовних вимог. Як зазначає відповідач, позивача звільнено відповідно до фактів зазначених в атестаційному листі від 02.04.2010 після винесення вироку П»ятихатським районним судом Дніпропетровської області. Враховуючи, що позивача 02.04.2010 було взято під варту в приміщені суду, рішення атестаційною комісією приймалося без його участі 03.04.2010. Крім того, п.п. «й»п.64 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, який просить застосувати позивач, як підставу звільнення у новому наказі, не діяв на час звільнення позивача. Також, ст. 256 КАС України не передбачено негайне виконання вимог викладених в позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення згідно позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Згідно п.2 ч.1 ст.17 КАС України Компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пункт 15 частини 1 статті 3 КАС України визначає, що під публічною службою розуміється діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року 565-XII, міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно зі ст.7 України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року565-XII, міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

Відповідно до п.1, п.6 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 2006 року № 1383 (далі-Положення) Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління, управління МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управління і відділи МВС на транспорті, районні, районні у містах, міські управління і відділи, а також внутрішні війська, підприємства, установи і організації, що належать до сфери його управління.

Ст.20 Закону України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року №565-XII ( в подальшому - Закон України «Про міліцію») вказує, що працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.

Таким чином суд зазначає, що у звязку з тим, що органи Міністерства внутрішніх справ України є державними органами виконавчої влади, управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області є територіальним органом Міністерства внутрішніх справ України, який утворюється МВС України і йому підпорядковується, служба в управлінні УМВС України в Кіровоградській області відноситься до публічної служби.

Відповідно до роз'яснення Верховного Суду України від 23 березня 1998 р. № 1-4/83, проходження служби рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ України регулюється не Кодексом законів про працю України, а законодавством про ці органи, в тому числі Законом України “Про міліцію”, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 р. № 114, тобто спеціальними нормами права.

Виходячи з викладеного, вказані спірні правовідносини регулюються Законом України “Про міліцію”, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, Дисциплінарним статутом працівників органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 р. №3460-ІV, що визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про міліцію”, порядок та умови проходження служби в міліції, а також підстави звільнення зі служби регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 10 зазначеного Положення, особи рядового і начальницького складу органів користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обовязки громадян, передбачені Конституцією країни та іншими законодавчими актами, а їх права, обовязки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Судом встановлено, що вироком П»яихатського районного суду Дніпропетровської області від 02.04.2010 ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.121, ч.ч. 2,3 ст.365 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України до 8 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в органах державної виконавчої влади на 3 роки (а.с.7).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.10.2010 вирок залишено без змін (а.с.8).

Ухвалою судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 02.06.2011 вирок П»ятихатського районного суду Дніпропетровської області та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області залишено без змін (а.с.7-9).

Нказом управління Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області №126 від 03 квітня 2010 року "По особовому складу" звільнено капітана міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України з 03 квітня 2010 року за п.64 «є»за порушення дисципліни.

Відповідачем не надано доказів ознайомлення позивача із зазначеним наказом або доказів вручення останньому.

Суд не приймає, як доказ ознайомлення позивача із оскаржуваним наказом, лист Олександрійського РВ УМВС України в Кіровоградській області №24/2160 від 03.04.2010 (а.с.22), оскільки відсутнє підтвердження про його отримання позивачем. Крім того, в судовому засіданні зясоване, що на дату підпису зазначеного листа позивач знаходився під вартою, а лист направлено за місцем його проживання.

Згідно розписки ОСОБА_3 (батька позивача) трудову книжку позивача ним отримано лише 21.06.2011 (а.с.23).

Відповідно до пояснень наданих в судовому засіданні представником відповідача та письмових доказів атестаційного листа від 02.04.2010, подання від 02.04.2010 (а.с.58-61) підставою для звільнення позивача став вирок П»ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 02.04.2010.

Згідно ч.6 ст. 21 Закону України «Про міліцію»( в редакції чинній на момент звільнення позивача) звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили.

Відповідно до п.67 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України ( в редакції чинній на момент звільнення позивача) особи рядового і начальницького складу, засуджені за вчинення злочину (в тому числі і без позбавлення спеціального звання), підлягають звільненню зі служби в органах внутрішніх справ після вступу в законну силу вироку суду

Згідно ст.401 КПК України вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, а вирок апеляційного суду - після закінчення строку на подання касаційної скарги, внесення касаційного подання, якщо його не було оскаржено чи на нього не було внесено подання. В разі подачі апеляцій, касаційної скарги чи внесення касаційного подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи відповідно апеляційною чи касаційною інстанцією, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У тих випадках, коли оскаржено або внесено подання тільки на частину вироку або коли засуджено декількох підсудних, а вирок оскаржено чи внесено подання щодо одного з них, вирок в інших частинах або щодо інших засуджених осіб законної сили не набирає до моменту винесення апеляційною чи касаційною інстанцією ухвали.

Обвинувальний вирок виконується після набрання ним законної сили.

На час звільнення позивача вирок П»ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 02.04.2010 не набрав законної сили, тому суд вважає, що наказ управління Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області №126 від 03 квітня 2010 року "По особовому складу" в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України з 03 квітня 2010 року за п.64 «є»Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за порушення дисципліни, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зобовязання видати новий наказ про звільнення позивача за п.п. «й»п.64 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, внести зміни до трудової книжки, то суд виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2009, № 1432 "Деякі питання організації проведення спеціальної перевірки щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування" пункт 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України доповнено підпунктам "й" такого змісту:

й) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину у сфері службової діяльності або адміністративної відповідальності за корупційне адміністративне правопорушення.";

Відповідно до п.4 зазначеної вище Постанови ця постанова набирає чинності з дня введення в дію Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції", крім пункту 1, який набирає чинності з дня втрати чинності Указом Президента України від 19 листопада 2001 р. N 1098 "Про обов'язкову спеціальну перевірку відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців".

Вказана постанова набрала чинності 01.01.2011.

З огляду на викладене, на момент звільнення позивача та на час набрання вироком законної сили п.п. "й" пункт 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України не діяв, тому в задоволенні позовної вимоги щодо зобовязання видати новий наказ про звільнення позивача за п.п. «й»п.64 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ з 07.10.2010, внесення змін до трудової книжки належить відмовити.

Щодо зобовязання відповідача направити матеріали до головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, допустити рішення до негайного виконання то суд виходить з наступного.

Представником позивача в судовому засіданні не доведено, що відповідач ухилявся від виконання будь яких дій повязаних з наданням документів необхідних доля призначення пенсії позивачу, тому в задоволені зазначеної позовної вимоги належить відмовити.

Суд не допускає до негайного виконання постанову, оскільки ст.256 КАС України,по даній категорії позовних вимог, не передбачено негайне виконання.

З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Судових витрат які б підлягали відшкодуванню сторонам не встановлено.

Керуючись ст. ст. 94, 162, 163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ управління Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області №126 від 03 квітня 2010 року "По особовому складу" в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України з 03 квітня 2010 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, впродовж десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови в повному обсязі - 28.07.2011.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В. Сагун