Постанова № 18130832, 04.07.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

< Список >

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

04 липня 2011 року Справа № 1170/2а-1465/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді МогиланС.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська ливарна компанія»

до відповідача: Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександрійська ливарна компанія»звернулося з позовом до Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень:

- №000262310/0 від 05.04.2011 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 24682,00грн. основного платежу та 6171,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №000242310/0 від 05.04.2011 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 30852,00грн. основного платежу та 7713,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Олександрійською обєднаною державною податковою інспекцією в Кіровоградській області на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ПП «Авто-СВ-2009»та ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., висновками якого є порушення, на думку відповідача, п. 1.32 ст. 1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 30 852,00 грн. та п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за рахунок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по угодах визнаних податковим органом нікчемними у сумі 24682,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ТОВ «Олександрійська ливарна компанія»у ПП «Авто-СВ-2009»і ФОП ОСОБА_1 фактично придбавався товар, що підтверджується рахунками, накладними та податковими накладними. Позивач зазначає, що при укладені угод, контрагентами надавалися завірені копії свідоцтва про реєстрацію їх субєктами підприємницької діяльності та свідоцтв про сплату ПДВ. При цьому позивач вказує, що на момент здійснення господарських операцій кримінальні справи відносно посадових осіб ПП «Авто-СВ-2009»та відносно ОСОБА_1 були відсутні.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки ПП «Авто-СВ-2009»та СПД ФО ОСОБА_1 не здійснювали реальної діяльності, а тому позивачем неправомірно сформовано валові витрати та податковий кредит.

В судовому засіданні 04 липня 2011 року представник позивача подав заяву про подальший розгляд справи в письмовому провадженні з огляду на те, що в ході судових засідань, на його думку, зясовано усі обставини справи (а.с.229). На підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 04.07.2011 р., подальший розгляд справи проведено в порядку ст.122 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та покази свідка, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2011 р. посадовою особою Олександрійської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська ливарна компанія»з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ПП «Авто-СВ-2009»та ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. за наслідками якої складено акт №97/23-10-31907552 від 21.03.2011 р. (а.с.99-107), висновками якого є порушення, на думку відповідача:

- п. 1.32 ст. 1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 30 852,00 грн.; у тому числі за І квартал 2009 року в сумі 14245,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 16607,00грн. за рахунок включення до складу валових витрат вартості матеріалів отриманих від ПП «Авто-СВ-2009»та ФОП ОСОБА_1 по угодах, визнаних податковим органом нікчемними;

- п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за рахунок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по угодах, визнаних нікчемними, у сумі 24682,00 грн., в тому числі за січень 2009 року в сумі 11396,00 грн., за липень 2009 року в сумі 9159,00 грн., за серпень 2009 року в сумі 4127,00 грн.

На підставі акту перевірки Олександрійською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- №000262310/0 від 05.04.2011 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 24682,00грн. основного платежу та 6171,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №000242310/0 від 05.04.2011 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 30852,00грн. основного платежу та 7713,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податкове повідомлення-рішення №000242310/0 від 05.04.2011 р. з податку на прибуток.

Як встановлено в судовому засіданні податкове зобовязання з податку на прибуток (основний платіж), визначене оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями у звязку із включенням до складу валових витрат у І кварталі 2009 року та ІІІ кварталі 2009 року вартості товару, отриманого від ФОП ОСОБА_1 та ПП «Авто-СВ-2009». Вказані господарські операції, на думку перевіряючих, не носять реального характеру.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2009 р. (а.с.152-155) позивачем до складу валових витрат віднесено 123408,00 грн., в тому числі за І квартал 2009 року в сумі 56978,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 66 430,00 грн., за взаємовідносинами з СПД ФОП ОСОБА_1 та ПП «Авто-СВ-2009»згідно накладних №23/1 від 23.01.2009р. на суму 28 489,00 грн. без ПДВ, №27/1 від 27.01.2009 р. на суму 28 489,00 грн. без ПДВ, №РН-0000166 від 24.07.2009 року на суму 2622,15 грн. без ПДВ, від 24.07.2009р., №27/07 від 27.07.2009 р. на суму 18387,25 грн. без ПДВ, №29/07 від 29.07.2009 р. на суму 24785,56 грн. без ПДВ, №10/08/09 від 10.08.2009р. на суму 5871,72 грн. без ПДВ, №12/08/09 від 12.08.2009 р. на суму 831,70 грн. без ПДВ та №24/08/09 від 24.08.2009 р. на суму 13931,50 грн. без ПДВ. (36, 39, 42, 45, 48, 51, 54, 57).

Правовідносини з ПП «Авто-СВ-2009» виникли на підставі письмового договору б/н від 01.07.2009 року, відповідно до змісту якого ПП «Авто-СВ-2009»взяло на себе зобовязання передати у власність позивача відповідну продукцію на умовах, визначених домовленістю сторін (а.с.32-34). В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «Олександрійська ливарна компанія»та СПД ФО ОСОБА_1 письмових договорів та угод не укладалося.

Оплата за придбаний товар проведена в повному обсязі згідно платіжних доручень №38 від 04.08.2009 р., №45 від 03.02.2009 р., №732 від 04.08.2009 р. та №822 від 04.09.2009 року, що знайшло своє підтвердження під час перевірки (а.с.103, 104, 194-196).

Згідно п.5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На підставі п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно до п.11.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 2.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська ливарна компанія», предметом діяльності Товариства є ливарне виробництво та механічна обробка металів.

Судом встановлено, що ТОВ «Олександрійська ливарна компанія»придбавало у ФОП ОСОБА_1 та ПП «Авто-СВ-2009»запасні частини, які є сировиною для виготовлення литва (полоса 2000*90*30, труба С 4 Ду 200*20, ДУ Д=350х12, втулки малі, замки мотовила, пальці жатки тощо).

Відповідач вважає, що вищевказані видаткові накладні, а також податкові накладні, видані ПП «Авто-СВ-2009»за господарськими операціями, які не носили реального характеру оскільки від імені ПП «Авто-СВ-2009»підписані ОСОБА_2, який фактично не є посадовою особою підприємства, бо відповідно до протоколу від 23.09.2010 р., складеного старшим слідчим ОВС СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області, він не підписував будь-які фінансово-господарські та бухгалтерські документи від імені ПП«Авто-СВ-2009». (а.с.135-137).

Окрім цього відповідач в акті перевірки посилався на те, що по факту створення субєкта підприємницької діяльності ПП «Авто-СВ-2009»14.09.2010 р. порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (а.с.134). Додатково посилається на те, що Кременчуцькою ОДПІ проведено планову документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.12.2008 р. по 30.06.2010 р., якою встановлено факт відсутності необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, Кременчуцькою ОДПІ. Додатково відповідач повідомив, що ДПІ в м.Чернівці здійснено перевірку ПП«Авто-СВ-2009». За результатами цих перевірок Кременчуцька ОДПІ та ДПІ в м.Чернівці дійшли висновку про нікчемність угод укладених ФОП ОСОБА_1 та ПП «Авто-СВ-2009»із позивачем (а.с.87-94, 113-133). Доказів визнання цих угод нікчемними в судовому порядку відповідачем не надано.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 19 квітня 2011 року суд витребовував у Олександрійської ОДПІ копію протоколу допиту ОСОБА_2 від 23.09.2010 р., складеного старшим слідчим ОВС СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області.

Надана відповідачем копія протоколу допиту ОСОБА_2 від 23.09.2010 р. оцінюється судом критично, оскільки підписів допитуваного протокол не містить (а.с.135-137).

За ініціативою суду в судове засідання викликався в якості свідка ОСОБА_2, однак конверт з повісткою повернувся до суду за закінченням терміну зберігання (а.с.226).

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки ТОВ «Олександрійська ливарна компанія», правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу норм ст.228 Цивільного кодексу України та п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочинів недійсними із мотивів їх спрямування на порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки Кременчуцької ОДПІ, ДПІ в м.Чернівці та, як наслідок, і Олександрійської ОДПІ в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобовязань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

В судовому засіданні встановлений факт відображення господарської операції з придбання у СПД ФОП ОСОБА_1 та ПП «Авто-СВ-2009»запасних частин, які є сировиною у ливарній діяльності в бухгалтерському обліку позивача (а.с175-187).

В матеріалах справи містяться накладні на внутрішнє переміщення №ЛК-0000036 від 28.01.2009 р. (а.с.189), №ЛК-0000554 від 28.08.2009 р. (а.с.191), №ЛК-0000477 від 29.07.2009 р. та звіти про переміщення номенклатури на складах (а.с.188, 190, 192), відповідно до яких відбулося переміщення придбаного товару на складі та його використання.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_1 пояснив, що у січні 2009 р. він поставляв вищевказані товари ТОВ «Олександрійська ливарна компанія» та видавав позивачу видаткові накладні №23/1 від 23.01.2009р. на суму 28 489,00 грн. без ПДВ та №27/1 від 27.01.2009 р. на суму 28 489,00 грн. без ПДВ ( 54, 57); оплату за ТМЦ отримав у повному обсязі безготівковим розрахунком.

В матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні від 23.01.2009 р. (а.с.211), від 27.01.2011 р. (а.с.212), які засвідчують факт перевезення придбаного у СПД ФО ОСОБА_1 товару до ТОВ «Олександрійська ливарна компанія».

В судове засідання представник відповідача не зявився, інших доказів в обґрунтування своєї позиції не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарської операції між ТОВ «Олександрійська ливарна компанія»та СПД ФО ОСОБА_1 та ПП «Авто-СВ-2009»та факт повязаності їх з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), а тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №000242310/0 від 05.04.2011 р. підлягають задоволенню.

Податкове повідомлення-рішення №000262310/0 від 05.04.2011 р. з податку на додану вартість.

Як встановлено в судовому засіданні податкове зобовязання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у звязку із включенням ТОВ «Олександрійська ливарна компанія»до складу податкового кредиту:

- у січні 2009 року ПДВ у сумі 11396,00 грн. (а.с.157-159) за податковими накладними: №23/1 від 23.01.2009р. в сумі 5697,80 грн. (а.с.55) та №27/1 від 27.01.2009 р. в сумі 5697,80 грн. (а.с.58), виданими фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1;

- у липні 2009 року ПДВ у сумі 9159,00 грн. (а.с.167) за податковими накладними: №194 від 24.07.2009р. в сумі 524,43 грн. (а.с.46), №27/07 від 27.07.2009 р. в сумі 3677,45 грн. (а.с.40) та №29/1 від 29.07.2009 р. в сумі 4957,11 грн. (а.с.43), виданими ПП «Авто-СВ-2009»;

- у серпні 2009 року ПДВ у сумі 4127,00 грн. (а.с.174) за податковими накладними: №04/08/09 від 04.08.2009р. в сумі 1174,35 грн. (а.с.52), №12/08/09 від 12.08.2009 р. в сумі 166,34грн. (а.с.49) та №24/08/09 від 24.08.2009 р. в сумі 2786,30, грн. (а.с.37), виданими ПП«Авто-СВ-2009».

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Олександрійська ливарна компанія»та в якості доказів отримання товару надано копії видаткових накладних, накладних на внутрішнє переміщення, товарно-транспортних накладних від 23.01.2009 р. (а.с.211), від 27.01.2011 р. (а.с.212).

Як описано вище, в судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 та ПП «Авто-СВ-2009».

В судовому засіданні встановлено, що контрагенти ТОВ «Олександрійська ливарна компанія»- ФОП ОСОБА_1 та ПП «Авто-СВ-2009»на момент видачі податкової накладної, були зареєстровані платниками податку на додану вартість та були юридичними особами, не обмеженими будь-яким чином щодо здійснення господарської операції з купівлі-продажу, а тому відповідно до вимог п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»мали обовязок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15.04.2010 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 4 грудня 2007 року, прийнятій у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват комплект" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження. Сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.

В силу приписів пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР в редакції чинній на час виникнення податкового кредиту), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Відповідно до п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної, що узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постанові №08-158 від 09.09.2008 року.

Пунктом 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних виданих йому контрагентами за договорами за перевіряємий період.

Також в судовому засіданні встановлено, що розрахунки ТОВ «Олександрійська ливарна компанія»з контрагентами проводились у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки контрагентів. Дані обставини встановлено під час проведення перевірки Олександрійською ОДПІ та відображено в акті перевірки №97/23-10-31907552 від 21.03.2011 р.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №000262310/0 від 05.04.2011 р. підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000262310/0 від 05 квітня 2011 року, винесене Олександрійською обєднаною державною податковою інспекцією, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Олександрійська ливарна компанія»визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 24682,00грн. основного платежу та 6171,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000242310/0 від 05 квітня 2011 року, винесене Олександрійською обєднаною державною податковою інспекцією, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Олександрійська ливарна компанія»визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 30852,00грн. основного платежу та 7713,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Олександрійська ливарна компанія», код ЄДРПОУ 31907552 (28000, м.Олександрія, Кіровоградської області, пр.Леніна, 63) з Державного бюджету України (рахунок №31118095600002, УДК в Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 24145329) судовий збір в сумі 3,40грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного судуС.В. Могилан