Постанова № 18130762, 24.01.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2011 року 6485/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі

головуючого –судді Старової Н.Е.,

при секретарі судового засідання –Теплухіній М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укренергохолдинг»

доПереяслав-Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

проскасування податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Укренергохолдинг»(далі –позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Переяслав-Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі –відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2010р. № 0000122300/0 та від 08.06.2010р. № 0000132300/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставним та необґрунтованими, оскільки висновки податкового органу суперечать нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги мотивовано підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у встановленому законодавством порядку.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З березня 2010 року по квітень 2010 року Переяслав-Хмельницькою ОДПІ (відповідач) проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Укренергохолдинг»(позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року. 25 травня 2010 року відповідачем складено акту перевірки №99/23-1/34628035.

Згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем: п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині заниження валового доходу на суму 395074,00 грн.; пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 та п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині завищення валових витрат на суму 1875000, 00 грн.; та пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині завищення податкового кредиту на суму 2471000,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем видано та наслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 8 червня 2010 року №0000122300/0, яким визначено податкове зобов‘язання з податку на прибуток підприємств на суму 567518,50 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 113504,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 8 червня 2010 року №0000132300/0, яким визначено податкове зобов‘язання з податку на додану вартість на суму 2471000,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій на суму 1235500,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про заниження валового доходу на суму 395074,00 грн., в частині заниження приросту балансової вартості запасів у розмірі витрат на транспортно-заготівельні роботи при придбанні природного газу та скрапленого газу, зроблений на підставі пункту 9.3. наказу № 20-ОП від 01.01.2009 року «Про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку». Проте, як встановлено судом та підтверджено представниками сторін у судовому засіданні, дія пункту 9.3. наказу № 20-ОП від 01.01.2009 року «Про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку»припинена, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що наказ № 20-ОП від 01.01.2009 року «Про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку»не може розглядатися, як підстава для висновку про заниження позивачем валового доходу на суму 395074,00 грн.

За змістом пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків.

Згідно п. 5.9. ст. 5 України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Позивач відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включав витрати на транспортно-заготівельні роботи при придбанні природного газу та скрапленого газу до складу валових витрат. Тим самим подібні витрати не збільшували балансову вартість запасів позивача та не могли призвести до заниження валового доходу на суму 395074,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивачем укладено з ТОВ «ПТО Технологія»договір № 15-м від 16 березня 2009 років. Відповідно до договору № 15-м від 16 березня 2009 року (з урахуванням додаткової угоди від 05 травня 2009 року) позивач замовляв у ТОВ «ПТО Технологія»маркетингові послуги по дослідженню ринків України. Загальна вартість наданих позивачу послуг за договором № 15-м від 16 березня 2009 року становила 3600000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 600000,00 грн. Факт надання послуг за договором № 15-м від 16 березня 2009 року підтверджений первинними документами –актами прийому-передачі наданих послуг. Факт оплати послуг за договором № 15-м від 16 березня 2009 року підтверджений банківськими документами.

Позивачем також укладено з ТОВ «ПТО Технологія»договір № 27-ІТ від 30 березня 2009 року та договір № 39-ю від 01 червня 2009 року. Відповідно до договору № 27-ІТ від 30 березня 2009 року позивач замовляв у ТОВ «ПТО Технологія» інформаційно-технічні послуги по створенню, доступу та диспетчерсько-інформаційному обслуговуванню абонентського пункту бази даних. Відповідно до договору № 39-ю від 1 червня 2009 року позивач замовляв у ТОВ «ПТО Технологія»послуги по юридичному супроводженню документів, позовних заяв, організації та веденню претензійному роботі, представництву інтересів позивача в судах. Загальна вартість наданих послуг за договором становить 2406000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 401000,00 грн. Факт надання послуг за договором № 27-ІТ від 30 березня 2009 року та договором №39-ю від 1 червня 2009 року підтверджений первинними документами –актами прийому-передачі. Факт оплати послуг за цими угодами підтверджений банківськими документами.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини 2 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1. ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Посилання відповідача на те, що 25 березня 2010 року ТОВ «ПТО Технологія»визнано банкрутом не можуть бути прийняті судом до увагу. З акту перевірки слідує, що періодом, який перевірявся, є період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року. В цей період ТОВ «ПТО Технологія»було юридичною особою наділеною правоздатністю та дієздатністю. Отже, ТОВ «ПТО Технологія»мало право укладати з позивачем будь-які договори в тому числі договір № 39-ю від 1 червня 2009 року, договір № 15-м від 16 березня 2009 років та договір № 27-ІТ від 30 березня 2009 року. Чинним законодавством України не встановлено наслідків нікчемності договорів, укладених юридичною особою, яка в подальшому визнана банкрутом. Відповідачем не доведено та не надано доказів того, що договори, укладені позивачем з ТОВ «ПТО Технологія»мали за мету ухилення від оподаткування.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначені об'єкти оподаткування для платників податку на прибуток –прибуток, визначений шляхом зменшення суми скорегованого валового прибутку на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати платника податків мають бути підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов‘язковість по зберіганню та складанню яких передбачено правилами податкового обліку. Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що факт здійснення господарської операції має бути підтверджений первинними документами, які мають містити обов‘язкові реквізити. Відповідач не заперечував проти оформлення первинних документів. Перевіривши форму первинних документів, підписаних позивачем з ТОВ «ПТО Технологія», суд дійшов висновку про відповідність їх оформлення вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Правила формування податкового кредиту визначені п.п.7.4 –7.6 ст.7 Закону України«Про податок на додану вартість», в тому числі у зв’язку з придбанням товарів чи послуг за операціями з використанням векселів. Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України«Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи –платника податку. Відповідач належність податкових накладних, виданих ТОВ «ПТО Технологія» або їх реквізитів не оскаржував. Також відповідач не надавав доказів, які б вказували, що ТОВ «ПТО Технологія»не було платником податку на додану вартість на момент видачі податкових накладних позивачу.

Пунктом5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначені випадки, коли витрати не відносяться до складу валових витрат. У вказаному пункті відсутні випадки про заборону включення до складу валових витрат вартості послуг, які надавалися позивачу ТОВ «ПТО Технологія»згідно договору № 39-ю від 1 червня 2009 року, договору № 15-м від 16 березня 2009 років та договору № 27-ІТ від 30 березня 2009 року –відсутні.

Відповідно до п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»додаткових обмежень, щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі не дозволяється.

Суд погоджується з доводами позивача про правомірність включення позивачем до валових витрат вартості послуг, які надавалися позивачу ТОВ «ПТО Технологія»на підставі дійсних договорів, та з правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Судом встановлено, що висновки акту перевірки про порушення позивачем пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5, п. 5.1. ст. 5 та п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не відповідають законодавству України. Це свідчить, що податкове повідомлення-рішення від 8 червня 2010 року №0000122300/0 та податкове повідомлення-рішення від 8 червня 2010 року №0000132300/0 є такими, що суперечить вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч зазначеним вимогам відповідач, як суб‘єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його заперечення і не довів правомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 8 червня 2010 року №0000122300/0 та податкового повідомлення-рішення від 8 червня 2010 року №0000132300/0.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 71-72, 86, 94, 158–163, 167, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергохолдинг» - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2010 № 0000122300/0 та податкове повідомлення-рішення від 08.06.2010 № 0000132300/0 винесені Переяслав-Хмельницькою об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Якщо апеляційну скаргу було подано не у встановлений сорок, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 186, 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.