Постанова № 18130685, 19.07.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2011 року 2а-1811/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Креаре»до Переяслав-Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

08.04.2011 р. приватне підприємство «Креаре»(далі –позивач, підприємство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі –відповідач) про визнання незаконними (недійсними) та повне скасування податкових повідомлень-рішень № 0000031702/0, № 0000032300/0, № 0000042300/0 від 03.03.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірку ПП «Креаре»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої прийнято оспорювані повідомлення-рішення, проведено неправомірно та з порушенням строків і законодавства щодо проведення та оформлення результатів документальної перевірки.

Згідно з твердженням позивача в ході проведення перевірки з 28.12.2010 р. по 09.02.2011 р. посадовими особами Переяслав-Хмельницької ОДПІ в Київській області допущені численні порушення норм діючого законодавства, а саме:

-          направлення на перевірку під розписку не отримувалось;

-          письмове повідомлення про проведення перевірки та направлення на перевірку не містять дати закінчення проведення заходу, а зазначено, що його тривалість становить 20 днів, хоча така перевірка повинна тривати не більше 10 днів;

-          строк здійснення перевірки продовжувався, про що платник податків не повідомлявся;

-          акт перевірки позивачеві вручено без додатків, які є його невід’ємною частиною;

-          податкові повідомлення-рішення прийнято без розгляду заперечень платника податку всупереч чинному законодавству.

Відповідач вважає, що обставини наведені у позовній заяві є необґрунтованими, безпідставними та не відповідають дійсності.

Зокрема, про проведення планової перевірки платника повідомлено належним чином; відповідно до законодавства контролюючий орган мав право здійснювати перевірку протягом 20 днів; строк здійснення перевірки продовжувався відповідно до встановленого порядку, проте повідомити про це платника не було можливості; акт перевірки позивачеві вручено без додатків, оскільки їх наявність не передбачена законом і вони носять виключно інформативний характер; заперечення позивача стосовно акту перевірки відповідачем не розглядалися у зв’язку з пропущенням строку їх подання. Крім того, дрібні порушення порядку проведення перевірки та оформлення її результатів не тягне за собою недійсності повідомлень-рішень.

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини та докази, викладені в позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на обставини та докази, зазначені в поданому до суду письмовому запереченні проти позову, в якому зазначає, що посадові особи Переяслав-Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції Київської області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 16.12.2010 р. ОСОБА_1, який працює у Приватному підприємстві «Креаре»на посаді юриста та є чоловіком директора цього підприємства ОСОБА_2, отримав повідомлення про проведення планової документальної перевірки, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією розписки №26.

28.12.2010 р. підприємством також, отримано направлення про проведення планової виїзної перевірки, тобто більш ніж через 10 днів з дня отримання повідомлення про здійснення заходу.

26.01.2011 р. наказом Переяслав-Хмельницької ОДПІ №40 продовжено терміни проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «Креаре». Того ж дня комісія в складі працівників відповідача здійснила виїзд за юридичною адресою позивача для вручення наказу для продовження планової перевірки, де було встановлено відсутність працівників підприємства, про що складено відповідний акт.

Позиція позивача стосовно того, що термін проведення перевірки суб’єктів малого підприємництва не повинен перевищувати 10 робочих днів судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до чинного на момент початку перевірки законодавства тривалість планової виїзної перевірки не повинна була перевищувати 30 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 20 робочих днів.

16.02.2011 р. працівниками Переяслав-Хмельницької ОДПІ було здійснено виїзд на юридичну адресу ПП «Креаре»для вручення копії акту про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 16.02.2011 р. № 14/23-1/36571583 (далі –акт перевірки). За місцем знаходження юридичної особи було встановлено, що службові особи відсутні, про що складено акт.

Другий примірник акту перевірки без додатків відповідачем відправлено 18.02.2011 р. ПП «Креаре»рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за юридичною адресою, проте фактично акт перевірки позивачем отримано 21.02.2011 р.

Посилання позивача на факт отримання копії акта перевірки без додатків судом до уваги не береться при розгляді спірних правовідносин по суті, оскільки вказана обставина не впливає на обґрунтованість виявлених і зафіксованих в акті перевірки порушень законодавства, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

25.02.2011 р. позивачем на адресу відповідача відправлено заперечення на акт перевірки від 16.02.2011 р. Проте, в порушення п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України вказані заперечення податковим органом до уваги не взято, відповіді за результатами його розгляду підприємству не надано, на підставі пропущення п’ятиденного строку на таке оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято наступні повідомлення-рішення:

-          від 03.03.2011 р. №0000042300/0, в якому встановлені порушення пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 24924691 грн. 85 коп., в тому числі за основним платежем у сумі 19939 753 грн. 48 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4984938 грн. 37 коп.;

-          від 03.03.2011 р. №0000032300/0, в якому встановлені порушення пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» та збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 31163459 грн. 81 коп., в тому числі за основним платежем у сумі 24930767 грн. 85 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6232691 грн. 96 коп.;

-          від 03.03.2011 р. №0000031702/0 в якому встановлені порушення пп. 6.3.2. п. 6.3. ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та збільшено суму грошового зобов’язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 1760 грн. 63 коп., в тому числі за основним платежем у сумі 1 117 грн. 32 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 643 грн. 31 коп.

Стосовно обставин та порушень вимог чинного податкового законодавства, що стали підставою для збільшення грошового зобов’язання та застосування штрафних (фінансових) санкції, встановлені у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, позивачем жодних доводів не наведено.

Той факт, що податковим органом не дотримано в повній мірі вимог порядку прийняття акта, його вручення, а також прийняття на його підставі податкових повідомлень-рішень з порушенням вимог п.86.8 ст. 86 ПК України, тобто без врахування заперечень позивача на акт проведеної перевірки, загалом не свідчить про незаконність самих податкових повідомлень-рішень та зазначених в них порушень податкового законодавства з боку підприємства і вимог.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до положень п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службі в Україні»№ 509-ХІІ в редакції від 02.12.2010 р. (далі-Закон), які були чинними на момент початку здійснення перевірки, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні планові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності.

Також, ст. 11-1 вказаного Закону зазначено, що тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 30 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 20 робочих днів. Подовження термінів проведення планової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 15 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів. Тобто відповідачем не було порушено строків здійснення перевірки.

Статтею 11-2 цього ж Закону зазначено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби. Тобто, посилання позивача на таке порушення як відсутність у направленні на перевірку дати її закінчення є безпідставним.

Також, відповідно до п. ст. 11-2 Закону необхідних документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Таким чином, суд приходить висновку, що, у випадку не отримання чи неналежного отримання повідомлення або направлення на перевірку, позивач мав всі підстави для недопущення посадових осіб податкових органів до її проведення.

Згідно з п. 17.1.6. ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом. Проте, як вбачається з матеріалів справи та наявних доказів, позивач уникав отримання акта перевірки наручно та його підписання.

Відповідно до п. 86.3. ПК України акт документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку.

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови.

Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Положенням п. 86.7. ст. 86 ПК України зазначено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що в своїх запереченнях до акта перевірки, які податковим органом не розглянуто, позивач посилається виключно на процедурні порушення здійснення перевірки, а не на «висновки перевірки чи факти та дані, викладені в акті перевірки».

Згідно з п. 86.8. ст. 86 Податкового кодексу податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що допущення окремих порушень вимог нормативно-правових актів, які регулюють порядок та процедуру прийняття акта перевірки, а також на його підставі рішень, може стати умовою для визнання такого акта чи рішень недійсними лише у тому випадку, коли відповідні порушення спричинили прийняття неправильного акта та рішень. В той же час, якщо зафіксовані в акті перевірки порушення вимог чинного законодавства, за які передбачено відповідальність, відповідають дійсності та обставинам, що склалися в ході господарської діяльності позивача, то і прийнятті на їх підставі повідомлення-рішення є обґрунтованими та законними, не зважаючи на порушення процедури їх прийняття.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, заслухавши позиції та аргументи представників сторін, беручи до уваги ту обставину, що, не зважаючи на допущення відповідачем ряду порушень здійснення процедури перевірки та прийняття за її результатами рішення, загалом податкові повідомлення-рішення № 000031702/0, №0000032300/0, № 0000042300/0 від 03.03.2011 р. прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства; наявність фактів порушення податкового законодавства позивачем не заперечена, а отже підстави для звільнення позивача від сплати донарахованих платежів згідно з спірними податковими повідомленнями-рішеннями відсутні; суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.

Оскільки стороні –не суб'єкту владних повноважень в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи, стягненню з державного бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                           Спиридонова В.О.

Постанова у повному обсязі виготовлена 22 липня 2011 року.