Постанова № 18130042, 27.07.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2011 року (11 год. 30 хв.) Справа № 2а-0870/2386/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Приймаку Є.О.,

за участі представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №67 від 28.04.2011

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 07-01-14-23/6156 від 19.10.10

розглядаючи у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»

до: Запорізької митниці

про: визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування рішень субєкта владних повноважень.

14.04.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (далі позивач) до Запорізької митниці (далі відповідач), в якому позивач просить: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у прийнятті ВМД №112030000/2010/030656 від 02.12.2010, №112030000/2010/031093 від 08.12.2010, №112030000/2010/031861 від 15.12.2010 та відмови у митному оформленні товару за вказаними ВМД за першим методом; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №112000006/2010/002474/2 від 03.12.2010 про визначення митної вартості товару за шостим методом; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №112000006/2010/002497/2 від 08.12.2010 про визначення митної вартості товарів за третім методом; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №112000006/2010/002554/2 від 16.12.2010 про визначення митної вартості товару за шостим методом.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не складались картки відмови у митному оформленні товару за жодною декларацією, що на думку позивача є порушенням вимог ст.ст. 80, 86 МК України та Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

При декларуванні товару за контрактом № 0403083434 позивач визначав його митну вартість, виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті відповідно до умов контракту, специфікацій, наданих інвойсів та інших документів постачальника.

Відмовляючи у митному оформленні товару за першим методом, відповідач послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що на думку позивача, не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до приписів Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку обєктивної неможливості та відсутності цих документів лист з поясненням причин їх ненадання.

Також позивач зазначив, що з дій відповідача та прийнятих рішень не вбачається наявності потреби відповідача у даних, що підтверджують правильність визначення заявленої позивачем митної вартості товару, у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості, наявності виникнення у нього обєктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

З рішень відповідача про визначення митної вартості товару за третім та шостим методом також не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за третім та шостим методом.

На підставі зазначеного позивач вважає, що відповідач відмовляючи у митному оформленні із застосуванням першого методу, не вказав жодної підставі для цього та проігнорував процедуру консультацій з позивачем для обґрунтованого вибору підстав визначення митної вартості. Рішення відповідача про визначення митної вартості не містять жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.

Ухвалою судді від 15.04.2011 року було відкрито провадження в адміністративній справі, судове засідання призначене на 27.04.2011.

Ухвалою суду від 27.04.2011 було задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 27.04.2011 за клопотаннями представників сторін провадження у справі було зупинено до 24.05.2011.

Ухвалою суду від 24.05.2011 провадження у справі було поновлено, судове засідання призначене на 24.05.2011.

У судовому засіданні 24.05.2011 було задоволено клопотання позивача про його заміну на правонаступника Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна», оголошено перерву до 08.06.2011.

Ухвалою суду від 08.06.2011, за клопотанням представника відповідача, провадження у справі було зупинено до 27.07.2011.

Ухвалою від 27.07.2011 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 27.07.2011.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до неї від 27.04.2011, 19.05.2011, 08.06.2011 та від 27.07.2011. просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товару - катоди нікелю електролітичного не різаного у звязках, заявленого до митного оформлення відповідно за ВМД від 02.12.2010 № 112030000/2010/030656, від 08.12.2010 № 112030000/2010/031093, від 15.02.2010 № 112030000/2010031861 було перевірено документи подані для підтвердження митної вартості товарів і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою КМУ від 20.12.2006 № 1766 (далі - Порядок).

Відповідачем було встановлено, що митна вартість ввезеного товару була значно меншою від мінімальної митної вартості на такі товари, що були імпортовані на митну територію України, у звязку з чим та у відповідності до п. 11 Порядку, були затребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: договір з третіми особами, що повязаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних (посередницьких) послуг, повязаних з виконанням умов договору (контракту); рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця; відповідна бухгалтерська документація; сертифікат про походження товару; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару, калькуляція фірми виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини; копія вантажної митної декларації країни відправлення.

Відповідач зазначає, що оскільки позивачем не надані додаткові документи, а відомості, зазначені в поданих ним документах, не можуть бути використані для підтвердження митної вартості товару, на підставі положень ст. 256 МК України, вимог п. 14 постанови КМУ від 20.12.2006 № 1766, було здійснено митну оцінку товару із застосуванням методів визначення митної вартості товару № 6 та № 3.

Також відповідач зазначає, що він не вчиняв дій щодо відмови у митному оформленні товару за вищезазначеними ВМД.

З наведених підстав відповідач стверджує, що він діяв відповідно до законодавства та просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 27.07.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2008 року між позивачем (покупець) і фірмою «INTERCOMMODITIES SA» (продавець) було укладено контракт № 0403083434, за яким продавець зобовязався поставити позивачу товар відповідно до специфікацій на умовах DDU Запоріжжя.

02.12.2010 позивачем для проведення митного оформлення поставленого товару (електролітичні катоди нікелю не різаного) до відповідача було подано вантажну митну декларацію (ВМД) № 112030000/2010/030656, яку прийнято до оформлення про що свідчить відмітка «під митним контролем».

У графі 43 ВМД № 112030000/2010/030656 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.ст. 266, 267 МК України.

Відповідно до даної ВМД платежі повинні були становити 0,00 грн. ввізного мита і 828144,69 грн. ПДВ. Ці дані підтверджені та відображені в гр. 47 «Нарахування мита та митних платежів» декларації.

При поданні ВМД позивачем було надано наступні документи: зовнішньоекономічний договір № 0403083434 від 11.02.2008, додаткова угода від 11.08.2008 до договору №0403083434 від 11.02.2008, додаток від 22.09.2008 до договору № 0403083434 від 11.02.2008, додаток від 30.12.2009 до договору № 0403083434 від 11.02.2008, додаток від 05.07.2010 до договору № 0403083434 від 11.02.2008, специфікація № 125 від 15.11.2010, рахунок-фактура (інвойс) № NІ-10-079 від 16.11.2010, сертифікат якості та інші документи, про що свідчить їх зазначення у гр.44 ВМД та доповненні до декларації ф. МД-6.

Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі ст.ст. 266, 267 МКУ, тобто за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Для підтвердження митної вартості товару 02.12.2010 відповідачем були витребувані додаткові документи, перелік яких зазначено на зворотному боці ДМВ-1, а саме: договір з третіми особами, що повязаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; відповідна бухгалтерська документація документ, згідно якого товар було відвантажено зі складу відправника товару (відвантажний ордер, накладна тощо); інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів; експортна вантажна митна декларація країни відправлення.

03.12.2010 позивач повідомив відповідача про наступне: договір з третіми особами, що повязані з договором про поставку нікелю за комерційним інвойсом № NI-10-079 від 16.11.2010, митна вартість якого визначається, надавався декларантом; пакувальний лист, який витребовувався митним органом, надавався на момент декларування як документ згідно якого було відвантажено матеріал зі складу відправника товару; про відсутність можливості надання експортної декларації на товар, оскільки товар знаходився на території Голландії в режимі транзиту і замість експортної декларації було надано транзитний документ Т-1; рахунки про здійснення платежів не надавались, оскільки між постачальником і 3-ю особою є домовленість про відстрочення платежів; додатково наданий рахунок від третьої особи постачальнику.

03.12.2010 відповідачем було прийнято рішення про визначення митної вартості товару № 112000006/2010/002474/2 за шостим методом.

03.12.2010 позивач подав відповідачу нову митну декларацію №112030000/2010/030765, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем». Платежі за ВМД №112030000/2010/030765 склали 0,00 грн. ввізного мита та 881508,96 грн. ПДВ. Таким чином, в результаті застосування відповідачем шостого методу визначення митної вартості товару переплата ПДВ склала 53364,27 грн.

08.12.2010 позивачем для проведення митного оформлення поставленого товару (катоди нікелю електролітичного не різаного у звязках) до відповідача було подано вантажну митну декларацію (ВМД) № 112030000/2010/031093, яку прийнято митним органом до оформлення про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».

У графі 43 ВМД № 112030000/2010/031093 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.ст. 266, 267 МК України.

Відповідно до даної ВМД платежі повинні були становити 829350,61 грн. ПДВ. Ці дані підтверджені та відображені в гр. 47 «Нарахування мита та митних платежів» декларації.

При поданні ВМД позивачем було надано наступні документи: зовнішньоекономічний договір № 0403083434 від 11.02.2008, додаток від 11.08.2008 до договору № 0403083434 від 11.02.2008, додаток від 22.09.2008 до договору № 0403083434 від 11.02.2008, додаток від 04.12.2009 до договору № 0403083434 від 11.02.2008, додаток від 05.07.2010 до договору №0403083434 від 11.02.2008, специфікація № 125 від 15.11.2010, рахунок-фактура (інвойс) № NІ-10-080 від 17.11.2010, сертифікат якості, лист № 121-847 від 29.11.2010, контракт № S 103848, рахунок № 141761, лист № 0224 від 08.11.2010, CMR № AB011107, реліз № 904276 та інші документи, про що свідчить їх декларування (графа 44 ВМД та доповнення до декларації ф.МД-6).

Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару ф. ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі ст.ст. 266, 267 МКУ, тобто за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Для підтвердження митної вартості товару 08.12.2010 відповідачем витребувані додаткові документи, перелік яких зазначено на зворотному боці ф. ДМВ-1, а саме: копія вантажної митної декларації країни відправлення; сертифікат про походження товару; відповідна бухгалтерська документація документ, відповідно до якого товар було відвантажено зі складу відправника товару; інші документи для підтвердження митної вартості товарів.

08.12.2010 позивач повідомив відповідача, що сертифікат про походження товару не надавався за умов того, що це не було передбачено контрактом з постачальником. Додаткового позивачем було надано транзитний документ ТI (10NL 566510ICA995D8) замість експортної декларації, оскільки товар знаходився на території Голландії у режимі транзиту та пакувальний лист б/н від 17.11.2010.

08.12.2010 відповідачем було прийнято рішення про визначення митної вартості товару № 112000006/2010/002497/2 за третім методом.

08.12.2010 позивачем було подано митному органу нову митну декларацію №112030000/2010/031148, яку прийнято до митного оформлення про свідчить проставлений штамп «Під митним контролем».

Платежі за ВМД № 112030000/2010/031148 склали 0,00 грн. ввізного мита та 882570,21 ПДВ.

Таким чином, в результаті застосування митним органом третього методу визначення митої вартості товару, за поданою декларацією № 112030000/2010/031148, податкове зобовязання позивача з ПДВ було збільшено на 53219,60 грн.

Для проведення митного оформлення поставленого товару (катоди нікелю електролітичного не різаного у звязках) позивачем до митного органу 15.12.2010 подана вантажна митна декларація № 112030000/2010/031861 яку було прийнято до оформлення митним органом про свідчить відбиток «Під митним контролем».

У графі 43 ВМД № 112030000/2010/031861 позивачем зазначено основний (перший) метод визначення митної вартості товару за ціною угоди, який передбачено ст. ст. 266, 267 МК України.

Відповідно до поданої ВМД платежі повинні становити 0,00 грн. ввізного мита та 746 315,17 ПДВ. Ці дані відображені в графі 47 «Нарахування мита та митних платежів» декларації.

При подані ВМД позивачем були задекларовані наступні документи: зовнішньоекономічний договір № 0403083434 від 11.02.2008, специфікацію № 126 від 24.11.2010, інвойс/рахунок № NI-10-081 від 25.11.2010, сертифікати якості, лист № 121-865 від 07.12.2010, контракт S 104193, рахунок № 141986, лист № 0231 від 20.11.2010, CMR №20101081, реліз 904322 від 22.11.2010 та інші документи, про що свідчить їх декларування в графі 44 ВМД та доповнення до декларації ф.МД-6.

Для підтвердження митної вартості товару 15.12.2010 відповідачем витребувані додаткові документи, перелік яких є тотожним переліку документів, які митний орган вимагав подати позивачу при поданні попередньої ВМД.

Позивачем, на підтвердження обґрунтування визначення митної вартості товару за першим методом, було додатково задекларовано наступні документи: транзитний документ Т-1 (10NL5665101CB70C24) замість експортної декларації, яку вимагав подати відповідач, оскільки товар знаходився на території Голландії у режимі транзиту. Позивачем було розяснено що, пакувальний лист надавався на момент декларування як документ, згідно якого було відвантажено матеріал зі складу відправника, а сертифікат про походження товару не надавався за тієї причини, що це не було передбачено умова контракту з постачальником. Вказані обґрунтовані причини наведені декларантом на зворотному боці ф.ДМВ-1.

16.12.2010 митним органом було прийнято рішення про визначення митної вартості товару № 112000006/2010/002554/2 за шостим методом, що відображено у графі 31 «Код МВВ митного органу».

17.12.2010 позивачем було подано до митного органу нову митну декларацію №112030000/2010/032067 яку було прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений штамп на ВМД «Під митним контролем».

Платежі за поданою декларацією № 112030000/2010/032067 склали 0,00 ввізного мита і 864985,65 ПДВ.

Отже, в результаті застосування відповідачем шостого методу визначення митної вартості товару переплата ПДВ склала 118670,48 грн.

Відносно вимог позивача з приводу визнання дій відповідача неправомірними щодо відмови у прийнятті ВМД № 112030000/2010/030656 від 02.12.2010, №112030000/2010/031093 від 08.12.2010, № 112030000/2010/031861 від 15.12.2010 суд зазначає наступне.

Статтею 80 МК України визначено, що у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобовязаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним розясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Проте, як було встановлено матеріалами справи Запорізька митниця фактично не відмовляла позивачу в митному оформленні товарів за ВМД № 112030000/2010/030656 від 02.12.2010, № 112030000/2010/031093 від 08.12.2010, № 112030000/2010/031861 від 15.12.2010 (не вчиняла дій щодо відмови в митному оформленні товару, не приймала картки відмови), а видала рішення про визначення митної вартості товарів, з якими позивач погодився, надавши нові ВМД для митного оформлення.

Оскільки митниця не вчиняла дій щодо відмови в митному оформленні товару, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вищезазначених рішень відповідача про визначення митної вартості товарів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 259 МК України митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень Митного кодексу (ч. 1 ст. 260 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.ст. 268, 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст. 268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати якщо неможливо застосувати метод 3 у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст. 266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст. 273 МК України.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Проте з позивачем таких консультацій відповідачем проведено не було, до того ж відсутні будь-які докази про послідовне застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість, виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, наданих інвойсів та інших документів постачальника.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобовязаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Також, суд зазначає, що відповідно до п. 1.1 Наказу Державної митної служби України № 1242 від 19.10.2010 органом митної служби в частині заповнення графи 33 «рішення про визначення митної вартості товарів» встановлено обовязок чіткого зазначення причин через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): наявність обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів (за винятком тих, що встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні, обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно), не впливають значною мірою на вартість товару); наявність умов або застережень стосовно продажу оцінюваних товарів, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; наявність умов, за якими частина виручки від подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; наявність відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів; відсутність операції продажу на експорт в Україну; наявність висновку, що визначена декларантом митна вартість товару нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару; неподання декларантом додаткових документів або відмова від їх подання з урахуванням Методичних рекомендації із застосування окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження; наявність сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості тощо.

Відповідно до п. 1.2 вищезазначеного наказу органом митної служби повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Також, у відповідності до п. 1.3 наказу проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 268, 269 Кодексу з обовязковим зазначення номера та дати вантажної митної декларації, яка була взята за основу визначення вартості, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо.

Судом, виходячи з матеріалів справи, не було встановлено обставин, які б, у свою чергу, підтверджували факт проведення консультацій із позивачем, а також дослідивши оскаржувані рішення відповідача про визначення митної вартості товарів у п. 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» не місять обґрунтування щодо відсутності обставин, які усувають можливість визначити митну вартість товару за першим методом.

Суд дійшов висновку, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).

Відповідач у своїх запереченнях зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи, подані для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було зясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. При цьому будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації тощо, відповідач не наводить.

В обґрунтування відповідачем обставин, щодо відсутності можливості проведення митного оформлення товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку обєктивної неможливості та відсутності цих документів пояснення причин їх ненадання.

Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями МК України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митної вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосування цих методів. Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.

З дій відповідача та прийнятих рішень не вбачається наявність потреби у відповідача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості, наявність виникнення у нього обєктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Також, суд зазначає, що ЄАІС Держмитслужби «Цінова інформація при визначені митної вартості» базується на ціновій інформації, що міститься в окремих графах електронних копій ВМД, і яка може бути використана як довідкова при прийнятті рішення з питань контролю за правильністю визначення митної вартості. Тому в ЄАІС Держмитслужби відсутня окрема база даних цінової інформації, а на момент кожного запиту формується інформаційний масив, який складається з відповідних граф ВМД, і обмежений вимогами листів Департаменту митних платежів (Управління митної вартості), в яких визначені критерії ризику та значення відповідних граф ВМД на час запиту.

Таким чином, суд зазначає, що обґрунтування відповідача з посиланням на дані ЄАІС Держмитслужби при визначенні митної вартості товару як основного джерела є хибними, а також зазначає, що відповідачем не було надано до суду даних станом на дату виникнення спірних правовідносин, а лиши не поточну дату.

З рішень відповідача про визначення митної вартості товару за шостим методом також не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за шостим методом.

В розділах 33 оскаржуваних рішень відповідач зазначив певні ВМД, на підставі яких ним було визначено митну вартість товару, проте доказів на підтвердження тієї обставини, що ці ВМД підтверджують правильність визначення відповідачем митної вартості, суду не надав, а з наданої Держмитслужбою України інформації неможливо встановити, чи містить ЄАІС Держмитслужби «Цінова інформація при визначені митної вартості» наведені в оскаржуваних рішеннях ВМД.

Крім того, в оскаржуваних рішеннях відповідачем не вказано чи бралися за основу ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до приписів ст.ст. 268, 269 МК України. Відповідачем не враховано, що обєктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у звязку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для незастосування первинно заявленого позивачем методу визначення митної вартості товару.

На підставі зазначеного судом встановлено, що відповідачем порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст. 266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень про визначення митної вартості товарів за шостим та третім методами, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішень обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Платіжним дорученням від 17.03.2011 № 6262 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 10,20 грн.

Проте належний розмір судового збору при зверненні до суду з немайновими вимогами, передбачений п. 3 Прикінцевих положень КАС України, складає 3,40 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість трьох з чотирьох заявлених позивачем немайнових вимог, розмір судових витрат, що підлягає присудженню позивачу становить 3,40/4*3 = 2,55 грн.

Щодо решти суми сплаченого судового збору, суд розяснює, що відповідно до ч. 2 ст. 89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» до Запорізької митниці про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування рішень субєкта владних повноважень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці №112000006/2010/002474/2 від 03.12.2010, №112000006/2010/002497/2 від 08.12.2010 та №112000006/2010/002554/2 від 16.12.2010.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати в розмірі 2,55 гривні (дві гривні 55 коп.) присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (код ЄДРПОУ 00186536, вул. Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль

Постанова у повному обсязі складена 01 серпня 2011 року.