Постанова № 18129493, 25.07.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2011 року <Текст >Справа № 2а-0870/4639/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

при секретарі судового засідання Корольові О.О.,

за участю представників :

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 04.07.2011);

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 20.11.2010 №11608/10-024);

третьої особи ОСОБА_3 (довіреність від 01.02.2011 №777/10/10-010)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Запорізький асфальтобетонний завод»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

третя особа Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року Приватне акціонерне товариство «Запорізький асфальтобетонний завод» (далі ПАТ «Запорізький асфальтобетонний завод», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя (далі ДПІ у Шевченківському районі, відповідач), третя особа Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Запоріжжя (далі ДПІ у Жовтневому районі, третя особа), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі від 02.06.2011 №0002261502 про збільшення суми грошового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 117155,21грн., як таке, що є протиправним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові. Зокрема зазначив, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки у його основу відповідачем взяті дані декларацій, які в подальшому позивачем були уточнені як помилкові. Пояснює, що орендна плата за земельну ділянку визначена у додаткових угодах, після укладання яких подавалися уточнені декларації. Вважає помилковою думку відповідача, що до укладання додаткових угод позивач повинен сплачувати орендну плату, яка базується на даних грошової оцінки на поточний рік. З урахуванням викладеного просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях на позов від 12.07.2011 №17804/10-024. Зокрема вказав, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки додаткові угоди укладені відповідно у квітні 2009 року та у лютому 2010 року. Вважає, що до набрання чинності додатковими угодами позивач з січня місяця повинен сплачувати оренду плату у розмірі, який зазначений у розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечив та зазначив, що під час перевірки перевірялися декларації позивача та встановлено, що позивачем занижено суму орендної плати за земельну ділянку. Просить відмовити у позові.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.

06.01.2005 між позивачем (орендар) та Запорізькою міською радою (орендодавець) укладений договір оренди землі №040526100004 (далі - Договір), у відповідності до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування виробничої бази (п.1 Договору). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 27578,34грн. за календарний рік в цінах 2004 року (п.9 Договору). Розмір орендної плати переглядається один раз на рік, у разі, зокрема, прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати (п. 12 Договору). Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (п.34 Договору).

16.09.2008 між ПАТ «Запорізький асфальтобетонний завод» та Запорізькою міською радою укладено додаткову угоду до Договору, якою внесено зміни до Договору, зокрема, викладено у новій редакції викладено п.9: «Орендна плата вноситься у грошовій формі та в розмірі 285178,40грн., що складає 3% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2008р.» Додаткова угода набуває чинності після її підписання сторонами та державної реєстрації та є невідємною частиною договору оренди землі.

У січні 2009 року позивач надав ДПІ у Шевченківському районі декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, у якій визначив суму орендної плати за 2009 рік у розмірі 328525,83грн. (27377,15грн. щомісяця).

04.04.2009 між ПАТ «Запорізький асфальтобетонний завод» та Запорізькою міською радою укладено додаткову угоду до Договору, якою внесено зміни до Договору, зокрема, викладено у новій редакції викладено п.9: «Орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 114983,91грн., що складає 3% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2009р. із врахуванням часткового звільнення орендаря від плати на 2009 рік, згідно рішення Запорізької міської ради №6 від 19.11.2008р. та Запорізької обласної ради від 27.11.2008р. №7». До указаної додаткової угоди додано розрахунок 2 розміру орендної плати за земельну ділянку, відповідно до якого розмір орендної плати на 01.01.2009 становить 328525,47грн., орендна плата на 2009 рік, відповідно до рішення Запорізької міської ради №6 від 19.11.2008р. та Запорізької обласної ради від 27.11.2008р. №7 становить 114983,91грн. Додаткова угода набула чинності після її підписання сторонами та державної реєстрації та є невідємною частиною договору оренди землі. Державна реєстрація додаткової угоди здійснена 21.04.2009.

Після укладення додаткової угоди позивач надав до ДПІ у Шевченківському районі уточнюючу декларацію, у якій визначив суму орендної плати за 2009 рік у розмірі 114983,91грн. (9581,99грн.щомісяця).

У січні 2010 року позивач надав до ДПІ у Шевченківському районі декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, у якій визначив суму орендної плати за 2010 рік у розмірі 347917,68грн. (28993,14грн. щомісяця).

16.02.2010 між ПАТ «Запорізький асфальтобетонний завод» та Запорізькою міською радою укладено додаткову угоду до Договору, якою внесено зміни до Договору, зокрема, викладено у новій редакції викладено п.9: «Орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 156562,95грн., що складає 3% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2010р. із врахуванням часткового звільнення орендаря від плати на 2010 рік, згідно рішення Запорізької міської ради №6 від 19.11.2008р. та Запорізької обласної ради від 27.11.2008р. №7» До указаної додаткової угоди додано розрахунок 2 розміру орендної плати за земельну ділянку, відповідно до якого розмір орендної плати на 01.01.2010 становить 347917,65грн., орендна плата на 2010 рік, відповідно до рішення Запорізької міської ради №6 від 19.11.2008р. та Запорізької обласної ради від 27.11.2008р. №7 становить 156562,95грн. Додаткова угода набуває чинності після її підписання сторонами та державної реєстрації та є невідємною частиною договору оренди землі. Державна реєстрація додаткової угоди здійснена 23.02.2010.

Після укладення додаткової угоди позивач надав до ДПІ у Шевченківському районі уточнюючу декларацію, у якій визначив суму орендної плати за 2010 рік у розмірі 156562,95грн. (13046,91грн.щомісяця).

Посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі у період з 07.04.2011 по 10.05.2011 проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Запорізький асфальтобетонний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2010, за результатами якої складений акт від 17.05.2011 №131/23-2/03327144 (далі - Акт).

Під час перевірки встановлено та у Акті зафіксовані порушення, зокрема, ст.ст.1, 2, 13, 14, 17,18, 19, 27 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 №2535-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2535), в результаті чого позивачем занижено суми орендної плати за земельні ділянки всього у сумі 93724,16грн., у тому числі по періодах: за 2009 рік у розмірі 65248,78грн., за 2010 рік у розмірі 28475,38грн.

У Акті вказано (таблиці на стор.39), що під час перевірки виявлено відхилення між даними декларацій та даними перевірки в розмірі орендної плати, а саме, за періоди:

з січня по березень 2009 року у розмірі 17795,13грн.;

за квітень 2009 року у розмірі 11863,42грн.;

за січень 2010 року у розмірі 15946,23грн.;

за лютий 2010 року у розмірі 12529,18грн.

Всього відхилення складає 93724,16грн, у тому числі за 2009 рік 65248,78грн., за 2010 28475,38грн.

Із пояснень представника третьої особи встановлено, що указані розбіжності виявлені внаслідок співставлення даних між первинно наданими позивачем деклараціями та уточнюючими деклараціями.

На підставі матеріалів перевірки та зафіксованих у акті порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02.06.2011 №0002261502, яким збільшено суму грошового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 117155,21грн, у тому числі за основним платежем 93724,16грн., за штрафними санкціями (25%) 23431,05грн.

Вважаючи указане рішення протиправним позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначались Законом №2535, який був чинним на момент спірних правовідносин.

Статтею 27 Закону №2535 встановлено, що контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Статтею 1 Закону №2535 визначені основні поняття, зокрема, оренда - засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата (ст..2 Закону №2535).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач сплачує оренду плату за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності.

У відповідності до ст.. 13 Закону №2535, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно із приписами ст.14 Закону №2535 платники орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (ст.17 Закону №2535).

Приписами ст.19 Закону №2535 встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

З урахуванням вищевикладених норм суд дійшов висновку, що основним джерелом для визначення розміру орендної плати є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV (далі Закону №161) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (ст.5 Закону №161).

Відповідно до ст. 13 Закону №161 договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст.15 Закону №161)

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст.ст.18, 20 Закону №161).

Відповідно до ст.21 Закону №161 орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доЗакону України "Про плату за землю").

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Судом встановлено, що позивачем укладалися додаткові угоди, у який визначався розмір орендної плати, відповідно у квітні 2009 року та у лютому 2010 року. До укладання таких додаткових угод позивач самостійно обраховував розмір орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції та відображав їх у наданих по податкового органу декларацій, проте, після укладання додаткових угод позивач надавав до ДПІ у Шевченківському районі уточнюючі декларації, у яких визначав розмір орендної плати, відповідно до сум, встановлених у додаткових угодах.

Суд вважає, що у даному випадку подання уточнюючих декларацій суперечить законодавству України. Так, Законом №161 чітко встановлено, що договір оренди (тому числі і додаткові угоди до нього) набирають чинності після державної реєстрації. Оскільки державна реєстрація додаткової угоди від 04.04.2009 здійснена, зокрема, 21.04.2009, то застосування до цього моменту розміру орендної плати, визначеної у такій додатковій угоді є необґрунтованим. Аналогічна позиція суду і щодо додаткової угоди від 16.02.2010, державна реєстрація якої здійснена 23.02.2010.

Проте, суд не погоджується і з позицією податкового органу, яким нарахування грошового зобовязання здійснено на підставі декларацій, які позивач надавав ДПІ у Шевченківському районі до укладення податкових угод.

Так, нормами Законів №2535, №161 встановлено, що розмір орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Із матеріалів справи вбачається, що до розділу «Орендна плата» (п.п.9, 10, 11) договору оренди землі вносилися зміни шляхом підписання між позивачем та Запорізькою міською радою додаткових угод. Так, 16.09.2008 підписано додаткову угоду, якою встановлений розмір орендної плати на 2008 рік 285178,40грн., 21.04.2009 зареєстрована додаткова угода, якою встановлений розмірі орендної плати на 2009 рік 114983,94грн., а 23.02.2010 зареєстрована додаткова угода, якою встановлений розмір орендної плати відповідно 2010 рік 156562,95грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки зазначеними вище додатковими угодами вносилися зміни до договору оренди у розділ «Орендна плата», то позивач повинен був вплачувати визначену такими додатковими угодами орендну плату до моменту державної реєстрації нової додаткової угоди.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що додаткові угоди є чинними до моменту укладання нової додаткової угоди. Таким чином, розмір орендної плати, встановлений у додатковій угоді від 16.09.2008 діє до набрання чинності додатковою угодою від 04.04.2009, яка в свою чергу діє до набрання чинності додатковою угодою від 16.02.2010.

Тобто, до державної реєстрації додаткової угоди від 04.04.2009 позивач мав сплачувати оренду плату, відповідно до додаткової угоди від 16.09.2008, а до державної реєстрації додаткової угоди від 16.02.2010 позивач мав сплачувати орендну плату, розмір якої визначений у додатковій угоді від 04.04.2009.

У судовому засіданні суд зобовязав представника третьої особи здійснити розрахунок суми орендної плати, яку повинен був сплатити позивач, відповідно до додаткових угод від 16.09.2008 та 04.04.2009, проте вимога суду не належним чином не виконана. Представник третьої особи вказав, що іншого розрахунку, ніж у акті перевірки надати не можливо.

Аналізуючи зазначене, не погоджується із розрахунками податкового органу та наводить власний розрахунок, з урахуванням розміру орендної плати, встановленої додатковими угодами.

Так, у перевіряємому періоді з січня 2009 року до моменту державної реєстрації додаткової угоди 21.04.2009 орендна плата повинна обраховуватися відповідно до додаткової угоди від 16.09.2008 (285178,40грн., 23764,86грн. щомісяця), а саме:

січень 23764,86грн.;

лютий 23764,86грн.;

березень 23764,86грн.;

квітень (23764,86/30 х 20) + (9581,99/30 х 10) = 19037,23грн., де 9581,99грн. розмір щомісячної орендної плати, визначений додатковою угодою від 04.04.2009.

Оскільки за указані місяці позивач надав уточнюючі декларації, у яких зазначив розмір орендної плати у сумі 9581,99грн., то позивачем занижено суму орендної плати у розмірі 52003,85грн. Проте, податковий орган, взявши за основу первино подані позивачем декларації, дійшов висновку про недоплату орендної плати у розмірі 65248,78грн.

Аналогічно суд вважає за необхідне обрахувати спірний період з січня 2010 року до державної реєстрації додаткової угоди 23.02.2010, відповідно до розміру орендної плати, встановленої додатковою угодою від 04.04.2009 (114983,91грн., 9581,99грн. щомісяця), а саме:

січень 9581,99грн.;

лютий (9581,99/28 х 22) + (13046,91/28 х 6) = 10324,46грн., де 13046,91грн. розмір щомісячної орендної плати, визначений додатковою угодою від 16.02.2010.

Оскільки за указані місяці позивач надав уточнюючі декларації, у яких зазначив розмір орендної плати у сумі 13046,28грн., то, на думку суду, позивачем переплачено орендну плату за указані місяці у розмірі 6187,37грн. Проте, податковий орган, взявши за основу первино подані позивачем декларації, дійшов висновку про недоплату орендної плати у розмірі 28475,38грн.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем помилково та всупереч приписам чинного законодавства винесено оскаржуване рішення, яким збільшено суму грошового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 117155,21грн, у тому числі за основним платежем 93724,16грн., за штрафними санкціями (25%) 23431,05грн.

Так, суд дійшов висновку, що позивач занизив суму орендної плати за період січень-квітень 2009 року на 52003,85грн. та зависив суми орендної плати за період січень-лютий 2010 року на 6187,37грн., а тому сума грошового зобовязання з орендної плати за земельну ділянку у ці періоди повинна становити: 52003,85-6187,37=45816,48грн. за основним платежем та 11454,12грн. штрафних санкцій (45816,48 х 25%).

Статтею 11 КАС України встановлено, що суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін.

Згідно ст.162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення частковому скасуванню у частині 47907,68грн. за основним платежем (93724,16 45816,48), та у частині 11976,93грн. за штрафними санкціями (23431,05-11454,12).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем у повній мірі не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішень, у звязку із чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст.11,161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя від 02.06.2011 №0002261502 в частині нарахування грошового зобовязання за основним платежем у розмірі 47907,68грн., та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11976,39грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Запорізький асфальтобетонний завод» (код ЄДРПОУ 033271441) судовий збір у розмірі 1,70грн. (одна грн.70 коп.) Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі оформлена і підписана 28.07.2011

Суддя Ю.В.Калашник