Постанова № 18129153, 13.07.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2011 року 09:51                               Справа № 2а-0870/4564/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

при секретарі судового засідання Корольові О.О.,

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1 (довіреність від 04.01.2011 №10/16-3);

ОСОБА_2 (довіреність від 12.01.2011 №10/323-60);

ОСОБА_3 (довіреність від 04.01.2011 №10/63-35);

відповідача – ОСОБА_4 (довіреність від 12.07.2011 №б/н);

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дніпроенерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Дніпроенерго» (далі – ПАТ «Дніпроенерго», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (далі – СДПІ, відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2011 №0000820805.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та надали пояснення аналогічні викладений у позовній заяві. Зокрема зазначили, що оскаржуване рішення є неправомірним, оскільки придбання товарно-матеріальних цінностей відбувалось на конкурсній основі, на підставі Закону України «Про здійснення державних закупівель». Також вказують, що господарські операції підтверджуються первинними документами, передбаченими Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: видатковими накладними, податковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, книгою обліку довіреностей на отримання ТМЦ, товарно-транспортними накладними перевізників, книгою реєстрації заїзду та виїзду автотранспорту, актами вхідного контролю продукції по кількості та якості, картками складського обліку матеріалів тощо. Висновки податкового органу щодо нікчемності договорів вважають необґрунтованими, оскільки укладання таких договорів підтверджене всіма необхідними первинними документами. З урахуванням викладеного просять позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях на позов від 25.06.2011 №5373/10/10-013. Зокрема зазначив, що результати господарських операцій позивача з ТОВ «Авіа Січ» та ТОВ «Укрпромізол» мають ознаки нікчемності. Зазначає, що придбання товарів ТОВ «Авіа Січ» та ТОВ «Укрпромізол» здійснювалось не безпосередньо у виробника, а у посередників, що є невиправданим. Просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.

15.09.2010 позивачем проведено конкурсні торги щодо закупівлі електродвигунів та генераторів струму (електродвигун 4АРМ-8000/6000 УХЛ4 або еквівалент, далі – товар-1). Протоколом оцінки пропозицій конкурсних торгів №410 від 15.09.2010 акцептовано пропозицію ТОВ «ТД «Авіа Січ» на закупівлю товару-1 на загальну суму 4200000,00грн.

05.10.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ «ТД «Авіа Січ» (постачальник) укладений договір №1388 про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до якого постачальник зобов’язується поставити продавцеві товар-1. Вартість товару, відповідно до пп. 1.1 договору становить 4200000,00грн., у тому числі ПДВ 700000,00грн. Згідно умов договору (пп. 5.3, 5.4) постачання товару проводиться транспортом постачальника та транспортні послуги входять у вартість товару.

Виконання між сторонами умов указаного договору підтверджене документами, а саме: податковою накладною від 12.02.2011 №120111 на загальну суму 4200000,00грн., у тому числі ПДВ 700000,00грн., накладною від 12.0.2011 №12011 на загальну суму 4200000,00грн., у тому числі ПДВ 700000,00грн., прибутковим ордером від 12.01.2011 №1, платіжними дорученнями від 15.02.2011 №02850 на суму 3500000,00грн. (оплата за електродвигун, договір №1388 від 05.10.2010), від 15.02.2011 №02901 на суму 700000,00грн. (ПДВ). Указані документи досліджені судом та містяться у матеріалах справи.

12.01.2011 позивачем проведено конкурсні торги щодо закупівлі, зокрема, матів теплоізоляційних та звукопоглинаючих, полотно – лот 1 (далі – товар-2). Протоколом оцінки пропозицій конкурсних торгів №5 від 12.01.2011 щодо лотів 1, 2 акцептовано пропозицію ТОВ «НВП Українська ізоляція».

20.01.2011 на адресу позивача надійшов лист від ТОВ «НВП Українська ізоляція» від 20.01.2011 №26, у якому підприємство повідомило позивача про відмову від пропозиції за лотом 1. У зв’язку із указаним фактом на засіданні комітету з конкурсних торгів 26.01.2011 відкликано акцепт пропозиції конкурсних торгів ТОВ «НВП Українська ізоляція» за лотом 1 та акцептовано пропозицію за лотом 1 ТОВ «Укрпромізол» на суму 2149322,70грн. (з ПДВ та урахуванням транспортних витрат), про що ПАТ «Дніпроенерго» надіслано відповідні листи ТОВ «НВП Українська ізоляція» та ТОВ «Укрпромізол» (листи від 26.01.2011 №34/929).

15.02.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ «Укрпромізол» (постачальник) укладений договір №204 про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до якого постачальник зобов’язується поставити продавцеві товар-2. Загальна вартість товару, відповідно до пп. 1.1 договору становить 2149322,70грн., у тому числі ПДВ 358220,45грн. Згідно умов договору (пп. 5.3, 5.4) постачання товару проводиться транспортом постачальника та транспортні послуги входять у вартість товару.

Виконання між сторонами умов указаного договору підтверджене документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, прибутковими ордерами, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, карткою складського обліку матеріалів. Указані документи досліджені судом та містяться у матеріалах справи.

Посадовими особами СДПІ у період з 06.05.2011 по 10.05.2011 проводилась документальна невиїзна перевірка ПАТ «Дніпроенерго» щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків: ТОВ «ТД «Авіа Січ» та ТОВ «Укрпромізол» за період з 01.01.2011 по 31.01.2011. За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 17.05.2011 №117/08-05/00130872 (далі - Акт).

Проведеною перевіркою встановлені та у Акті зафіксовані порушення позивачем пп. 14.1.181 п.14.18 ст.14, п.п 198.2, 198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – ПК України), а саме, до складу податкового кредиту січня 2011 року включило суму ПДВ від постачальників, які виступають транзитерами ТОВ «ТД «Авіа Січ» та ТОВ «Укрпромізол» з залученням вигодо формуючих підприємств, якими не задекларовані податкові зобов’язання, не знаходяться за місцем реєстрації за січень 2011 року на суму ПДВ 939082,00грн.

Не погодившись із висновками акту позивач надав на нього заперечення від 23.05.2011 №06/6029, проте листом від 27.05.2011 №4317/10/08-05 відповідач повідомив позивача про те, що висновки акту є обґрунтованими та залишені без змін.

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 31.05.2011 №0000820805, яким визначено податкове зобов’язання з ПДВ у розмірі 939082,00грн. за основним платежем та 1,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи указане рішення протиправними позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що придбання ПАТ «Дніпроенерго» товарів відбувалось на конкурсній основі, на підставі Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 №2289 (далі Закон №2289).

Відповідно до ст. 2 Закону №2289 цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч гривень.

Як встановлено ст. ст. 20, 21 Закону №2289 відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення процедури відкритих торгів пропозиції конкурсних торгів мають право подавати всі зацікавлені особи. Оголошення про проведення процедури відкритих торгів безоплатно публікується в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель та безоплатно розміщується на веб - порталі Уповноваженого органу відповідно до статті 10 цього Закону.

Матеріали справи свідчать, що оголошення про проведення процедури відкритих торгів безоплатно було опубліковано в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель та безоплатно розміщується на веб - порталі Уповноваженого органу.

Вищенаведені норми Закону №2289 вказують, що про потребу ПАТ «Дніпроенерго» у певних товарах дізналося невизначене коло осіб, а тому до закінчення процедури відкритих торгів позивач не міг знати, яке саме підприємство буде здійснювати поставку товарів.

За результатами проведених конкурсних торгів було проведено конкурсну процедуру, яка оформлена відповідними протоколами, які містяться у матеріалах справи. Переможцями конкурсу стали ТОВ ТД «Авіа Січ» то ТОВ «Укрпромізол».

Згідно ст. 31 Закону №2289 у день визначення переможця замовник акцептує пропозицію конкурсних торгів, що визнана найбільш економічно вигідною за результатами оцінки. Замовник укладає договір про закупівлю з учасником, пропозицію конкурсних торгів якого було акцептовано, не пізніше ніж через 30 днів з дня акцепту пропозиції відповідно до вимог документації конкурсних торгів та акцептованої пропозиції.

Статтею 40 Закону №2289 встановлено, що договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з, урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналізуючи вищевикладені норми, суд вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством України не встановлено, що ПАТ «Дніпроенерго» було зобов'язано придбавати продукцію лише у підприємств-виробників, в зв'язку із чим твердження відповідача з цього приводу є необґрунтованим.

Також судом досліджені первинні бухгалтерські документи, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, прибуткові ордери, платіжні доручення, книга обліку довіреностей на отримання ТМЦ, товарно-транспортними накладними перевізників, книгою реєстрації заїзду та виїзду автотранспорту, актами вхідного контролю продукції по кількості та якості, картками складського обліку матеріалів тощо. Указані документи оформлені у відповідності до приписів законодавства та зауважень щодо правильності їх оформлення чи сумнівів у їх достовірності ні під час судового засідання, ні під час перевірки у посадових осіб СДПІ не виникало.

Пунктом 188.1. ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 14.1.181. п.14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

-          дата тієї події, що відбулася раніше:

-          дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-          дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-          придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-          придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено та представником відповідача не заперечувався факт того, що ТОВ ТД «Авіа Січ» та ТОВ «Укрпромізол» є діючими підприємствами, що звітують та по податковим накладним, виданим ПАТ «Дніпроенерго» суми ПДВ включені до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним податкової декларації з ПДВ за січень 2011.

Аналізуючи матеріали справи та зазначені норми ПК України, суд вважає. Що позивачем дотриманні встановлені цим кодексом приписи та правомірно здійснено формування податкового кредиту.

Суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача зроблені під час перевірки про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Авіа Січ», ТОВ «Укрпромізол».

Приписами Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю (ст.216).

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме:

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, згідно ст. 42 Закону №2289 договір про закупівлю є нікчемним лише у разі його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону, а також у разі його укладення з порушенням строків, передбачених абзацами 3, 4 ч. 2 ст.31, абзацом 4 ч. 5 ст. 36 та абзацом 1 ч. 3 ст. 39 цього Закону.

Зазначених фактів при укладенні договорів з ТОВ ТД «Авіа Січ» та ТОВ «Укрпромізол» не було, в зв'язку з чим укладені договори відповідають чинному законодавству та є чинними.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що правочини, укладені між ПАТ «Дніпроенерго» та ТОВ «Авіа Січ» та ТОВ «Укрпромізол» не мають ознак фіктивних правочинів, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами, які містяться у матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, зроблені відповідачем під час перевірки висновки є помилковими та не відповідають фактичним обставинам справи, а тому що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв’язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 31.05.2011 №0000820805.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпроенерго» (код ЄДРПОУ 00130872) судовий збір у розмірі 3,40грн. (три грн. 40коп.) Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі оформлена і підписана 20.07.2011.

Суддя                               (підпис)                               Ю.В.Калашник