Постанова № 18129076, 14.07.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2011 року /15 год. 55 хв./ Справа № 2а-0870/4686/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

при секретарі Тєтєрєвій К.О.

за участю представників позивача Комарова А.Н., Печеного О.П.;

представників відповідача Аксьонової А.А., Калініченка В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Асоціації фермерських господарств «Агро»

до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування податкового повідомлення рішення від 31.05.2011 №0000082320

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року Асоціація фермерських господарств «Агро» (далі АФГ «Агро», позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі Бердянська ОДПІ, відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2011 №0000082320.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та обґрунтуваннях адміністративного позову (від 04.07.2011 №23070, від 14.07.2011 №24808). Зокрема вказують, що документальну позапланову виїзну перевірку було проведено відповідачем за відсутності підстав проведення такої перевірки, визначених ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки на запит відповідача від 19.04.2011 №4788/10/26-34 була надана вичерпна і розгорнута відповідь у листі від 26.04.2011 №26/04-02 з додатками. Вважає безпідставними висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту у звязку із тим, що договір АФГ «Агро» з ПП «ВКФ Укрпромснаб» від 23.02.2011 №000149 є нікчемним, оскільки позивач має всі необхідні первинні документи, а саме: договір, видаткові та прибуткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, що підтверджують реальність укладеного договору. Крім того, вказує, що на час здійснення господарських операцій ПП «ВКФ Укрпромснаб» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, позивач не може нести відповідальність за несплату податків своїм контрагентом та за можливу недостовірність відомостей про нього у ЄДР. З урахуванням викладеного вважають спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили із підстав, наведених у наданих запереченнях (вх. від 04.07.2011 №23179). Зокрема зазначають, що дані перевірки позивача ґрунтуються на висновках документальної невиїзної перевірки ПП «ВКФ Укрпромснаб», проведеної Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Лугагську. Вказують, що фактично згідно проведених заходів встановлено відсутність у підприємства трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торговельних приміщень, транспорту та торговельного обладнання для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того, зазначає, що ПП «ВКФ Укрпромснаб» не знаходиться за юридичною адресою та не виконує свої обовязки із сплати податкових зобовязань, а тому угоди з підприємствами-покупцями ПП «ВКФ Укрпромснаб» у лютому 2011 року є нікчемними. Вказує, що під час перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в звязку з відсутністю (не наданням для перевірки) документального підтвердження, а саме: актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. З урахуванням викладеного, вважають, що спірне рішення є правомірним та просять у задоволені позову відмовити.

На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

23.02.2011 між позивачем та ПП «ВКФ Укрпромснаб» укладений договір №000149, згідно якого продавець (ПП «ВКФ Укрпромснаб») зобовязується передати, а покупець (АФГ «Агро») прийняти та оплатити нафтопродукти, найменування, кількість, асортимент і ціна яких вказана у видаткових накладних. Ціна і кількість товару встановлюється за домовленістю сторін згідно рахунку та видаткової накладної. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставленого продавцем рахунку.

Після підписання договору від 23 лютого 2011 р. № 000149 продавцем були направлені АФГ «Агро» рахунки-фактури від 23.02.2011 № УП-23021116, від 24.02.2011 №УП-24021119 та від 28.02.2011 № УП-28021102, № УП-28021103, які були оплачені АФГ «Агро» платіжними дорученнями № 1709 від 24.02.2011 на суму 292600,00 грн., № 1719 від 25.02.2011 на суму 228674,60 грн., № 1721 від 28.02.2011 на суду 279000,00 грн., № 1722 від 28.02.2011 на суму 279000,00 грн.

Отримання паливно-мастильних матеріалів за договором від 23.02.2011 №000149 було здійснено за виданими продавцем видатковими накладними (№№ УП-230211010 від 23.02.2011, № УП-230211012 від 24.02.2011, № УП-280211001 від 28.02.2011, № УП-280211002 від 28.02.2011). Факт транспортування паливно-мастильних матеріалів і відповідно їх доставки від продавця до покупця підтверджено товарно-транспортними накладними:

1)по видатковій накладній № УП-230211010 від 23.02.2011 товарно-транспортна накладна № УП-230211010 від 23.02.2011 р. у кількості 38000,00 л на суму 292600,00 грн. (з ПДВ).

2)по видатковій накладній № УП-240211012 від 24.02.2011 товарно-транспортна накладна № УП-240211012 від 24.02.2011 у кількості 29698,00 л на суму 228674,60 грн. (з ПДВ).

3)по видатковій накладній № УП-280211001 від 28.02.2011 товарно-транспортна накладна № УП-28021101 від 28.02.2011 у кількості 36000,00 л на суму 279 000,00 грн. (з ПДВ).

4)по видатковій накладній № УП-280211002 від 28.02.2011 товарно-транспортна накладна № УП-280211002 від 28.02.2011 у кількості 36000,00 л на суму 279000,00 грн. (з ПДВ).

Бердянською ОДПІ на адресу позивача листом від 11.04.2011 №4373/10/23-212 направлено запит стосовно надання у 10-денний строк з дня отримання запиту письмових пояснень та документальних підтверджень взаємовідносин АФГ «Агро» з ПП «ВКФ Укрпромснаб» з питання придбання товару (робіт, послуг) від даного контрагента за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 та формування податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року на суму ПДВ у розмірі 179879,10 грн., а саме: господарські договори, податкові накладні, фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів за вчиненим правочином, документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином (товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання ТМЦ, акти приймання-передачі

26.04.2011 позивачем до Бердянської ОДПІ разом із супровідним листом від 26.04.2011 №26/04-03 надано копії документів для підтвердження взаємовідносин АФГ «Агро» у лютому 2011 року з ПП «ВКФ Укрпромснаб», а саме: договір, податкові накладні, платіжні доручення, рахунки фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акт звірки станом на 28.02.2011, звіт обсягу реалізації за лютий 2011 року.

28.04.2011 начальником Бердянської ОДПІ видано наказ №585 «Про проведення позапланової виїзної перевірки».

Відповідно до вказаного наказу посадовим особам Бердянської ОДПІ необхідно було провести перевірку АФГ «Агро» - терміном на

5 робочих днів.

З 29.04.2011 по 10.05.2011 відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка АФГ «Агро» з питань дотримання норм податкового законодавства по нарахуванню та сплаті до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «ВКФ Укрпромснаб» за лютий 2011 року.

За результатами перевірки Бердянською ОДПІ складений відповідний акт від 17.05.2011 №075/23-208/22136898 (далі - Акт), у якому зазначається, що перевіркою встановлено порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: завищення податкового кредиту згідно податкової декларації за лютий 2011 року у розмірі 179879,00 грн., в результаті чого встановлено факт заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2011 року у розмірі 179879,00 грн. Із змісту Акта вбачається, що висновок щодо завищення позивачем суми податкового кредиту зроблений відповідачем у звязку із проведенням позивачем операції з придбання нафтопродуктів від ПП «ВКФ Укрпромснаб», оскільки у вказаного підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не виконані обовязки зі сплати податкових зобовязань, у звязку із чим угоди з підприємствами-покупцями ПП «ВКФ Укрпромснаб» у лютому є нікчемними. Інших фактів порушення позивачем норм законодавства відповідачем у Акті не вказано. Дані перевірки ґрунтуються на висновках невиїзної документальної перевірки ПП «ВКФ Укрпромснаб», викладених у Акті від 13.04.2011 №515/16-34202109 про результати проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки з питань взаємовідносин з контрагентами, яким сформовані податкові зобовязання за лютий 2011 року.

24.05.2011 позивачем на адресу відповідача листом №24/05-01 були направлені заперечення до Акту, проте відповідно до листа від 30.05.2011 №6860/10/23-212 «Про надання відповіді», заперечення позивача до Акту Бердянською ОДПІ не прийняті.

На підставі висновків Акта та виявленого порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2011 №0000082320, направлене на адресу позивача супровідним листом від 31.05.2011 №6944/7123-212, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання із податку на додану вартість у розмірі 179880,00 грн., у тому числі за основним платежем 179879,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00грн.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України).

У відповідності до ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Підпункт 78.1.1. п.78.1 ст.78 ПК України передбачає, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Із матеріалів справи вбачається, що Бердянською ОДПІ на адресу позивача листом від 11.04.2011 №4373/10/23-212 направлено запит стосовно надання у 10-денний строк з дня отримання запиту письмових пояснень та документальних підтверджень взаємовідносин АФГ «Агро» з ПП «ВКФ Укрпромснаб». 26.04.2011 позивачем до Бердянської ОДПІ разом із супровідним листом від 26.04.2011 №26/04-03 надано копії документів для підтвердження взаємовідносин АФГ «Агро» у лютому 2011 року з ПП «ВКФ Укрпромснаб». 28.04.2011 начальником Бердянської ОДПІ видано наказ №585 про проведення позапланової виїзної перевірки позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що організація Бердянською ОДПІ перевірки позивача є правомірною, оскільки позивачем не було надано письмові пояснення та документальне підтвердження, вказані у п. п. 5, 6 запиту від 11.04.2011 №4373/10/23-212.

Твердження представника позивача стосовно передчасності винесення наказу про проведення перевірки суд вважає необґрунтованим та недоведеним, оскільки під час судового розгляду позивачем не надано суду жодного доказу, з якого можливо встановити дату отримання запиту АФГ «Агро».

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно визначення, що міститься у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.199 № 996 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону№996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-ХІV встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до п.2.15 та 2.16 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, складені контрагентом, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту (договір, видаткові та прибуткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення тощо).

Твердження відповідача про те, що первинні документи, видані ПП «ВКФ Укрпромснаб», не мають юридичної сили та не можуть бути підтвердженням факту виконання робіт, а правочини є нікчемними, суд вважає, необґрунтованими та недоведеними з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Так, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України ); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6 ст.203 ЦК України).

Згідно із ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували зроблені в Акті висновки щодо нікчемності і безтоварності договору, укладеного між позивачем і ПП «ВКФ Укрпромснаб», та доказів, що вказують на недодержання позивачем та його контрагентом під час укладення відповідного договору вимог ст.203 ЦК України, а тому твердження відповідача щодо нікчемності правочинів є лише його припущенням.

Крім того, на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Зазначений факт відповідачем спростовано не було.

Так, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Доказів обізнаності позивача щодо певних обставин здійснення господарської діяльності ПП «ВКФ Укрпромснаб» (не знаходження за місцем реєстрації, сплати ним податків, штатна чисельність працівників тощо) відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд вважає, що підприємство не може нести відповідальність ні за несплату податків своїх контрагентів, ні за можливу недостовірність відомостей про них, ні за будь-які інші дії підприємств під час здійснення ними господарської діяльності, за умови необізнаності щодо них.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем у відповідності до приписів податкового законодавства було сформовано податковий кредит у відповідному періоді.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що твердження відповідача ґрунтуються виключно на фактах, що викладені в Акті перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, суду надано не було.

На підставі аналізу наведеного вбачається, що висновки, зроблені відповідачем в Акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановленого Актом порушення, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2011 року №0000082320, прийняте Бердянською обєднаною державною податковою інспекцією Запорізької області.

Присудити з Державного бюджету України на користь Асоціації фермерських господарств «Агро» судові витрати в розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя(підпис)І.В. Батрак

Постанова виготовлена та підписана у повному обсязі 15.07.2011.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя І.В. Батрак