Постанова № 18128716, 19.07.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-0770/715/11

Ряд стат. звіту № 8.2.1

Код - 12

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2011 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Плеханової З.Б.

за участю секретаря судового засідання Немеш Ю.С. та сторін , які беруть участь у справі :

позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільний санаторій «Теплиця»- представник ОСОБА_1

відповідача: Державна податкова інспекція у Виноградівському районі- представник Сігетій Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді адміністративну справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільний санаторій «Теплиця»до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Виноградівському районі від 18.02.2011 року № 0000242351/0,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільний санаторій «Теплиця»звернулося в Закарпатський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Виноградівському районі від 18.02.2011 року № 0000242351/0.

Позовні вимоги обгрунтовують наступним.

07 лютого 2011 року відповідачем був складений акт № 8/23-0112/33129840 «Про результати виїзної планової перевірки ТзОВ «Багатопрофільний санаторій «Теплиця»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2010 року», на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення про донарахування податкових зобовязань з ПДВ на суму 262415,89 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 65603,98 грн.

Позивач зазначає, що ним з ТОВ «Оптдевайс»були укладені договори з озеленення території санаторію, на виконання ремонтних робіт, поставки та надання послуг, реальність яких стверджується актами прийому передач, податковими накладними, квитанціями про повну оплату послуг, а придбані товари та послуги використані позивачем у господарській діяльності з надання послуг санаторнокурортного лікування відпочиваючим. Відсутність контрагентаплатника податків за місцем реєстрації та несплата податків не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування чи податкового кредиту , задекларованого позивачем- платником податку, а право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами , оскільки позивач не міг бути обізнаний щодо можливого протиправного характеру діяльності ТОВ «Оптдевайс».

Крім того, позивач вказує, що службове приміщення в м.Києві орендується позивачем з 2006 року згідно наказу № 31 від 27.01.2006 року з метою стабільної цілорічної роботи санаторію, участі виставково-ярмаркових заходах, активізації пошуку потенційних споживачів послуг санаторію та укладення з ними договорів, участі у державних закупівлях послуг з оздоровлення, що проводяться центральними органами влади. На роботу в місті Києві були переведені начальник відділу маркетингу Сметаніна Н.О., Третьякова Ю.Б., менеджери по туризму Пархоменко С.В. та Омельченко А.В., прийнятий юрисконсульт ОСОБА_1, а тому висновки Акту про відсутність звязку між господарською діяльністю позивача та витратами на оренду службового приміщення в м. Києві є безпідставними.

Також позивач зазначив у позові , що контролюючий орган помилково здійснював нарахування ПДВ за ставкою 20 % без урахування наданих позивачу пільг щодо оподаткування операцій з надання послуг з охорони здоровя і не зменшив податкові зобовязання у сторону зменшення.

Прийняте податкове повідомлення-рішення позивач вважає нечинним також із тієї підстави, що до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 25% від суми донарахованого податкового зобовязання в сумі 65603,98 грн. на підставі Податкового кодексу України , що суперечить положенню Конституції щодо того , що закони не мають зворотної сили, оскільки вказані порушення здійснені до набрання чинності Податковим кодексом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів викладених у позові.

Представник відповідача заперечив проти позову та пояснив, що актом перевірки та матеріалами проведеної зустрічної перевірки ТОВ "Оптдевайс" договори між позивачем та ТОВ "Оптдевайс" визнані нікчемними. Також представник відповідача зазначив, що за фактом фіктивного підприємництва відносно ТОВ "Оптдевайс" порушена кримінальна справа, а за даними з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Київської області внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою. Крім того, відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки щодо ТОВ "Оптдевайс" встановлено, що для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників товариство не мало достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень. Результатами проведеної відповідачем перевірки в повному обсязі зменшено податкові зобов'язання ТОВ "Оптдевайс" сформованого за рахунок контрагентів покупців, в тому числі ТОВ "БПС"Теплиця" (травень 2010 року - 186 159,75 грн., червень 2010 року- 120 967 грн.) Відповідач також зазначає, що беручи до уваги дані автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, суми податкового кредиту ТОВ "БПС Теплиця" по взаємовідносинах з ТОВ "Оптдевайс" зменшено на загальну суму 250709,89 грн., в тому числі за травень - 157666,93 грн., червень - 44976,29 грн. та серпень - 48066,67 грн., а оскільки угоди поставки є нікчемними , нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а тому у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту. На підтвердження своїх заперечень відповідач вказує на невідповідність актів виконаних робіт як первинних документів, які фіксують здійснення господарських операцій Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини по справі на підставі допустимих та належних доказів, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільний санаторій «Теплиця»внесено в державний реєстр як юридична особа Виноградівською районною державною адміністрацією 11.10.2004 року з ідентифікаційним кодом 33129840 та місцезнаходженням Закарпатська область, Виноградівський район, м.Виноградів, вул.Копанська, 265-А, що стверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 385960 ( а.с. 12).

Зборами засновників Товариства 10.11.2010 року директором призначено Гоголя Дмитра Дмитровича.( а.с. 13).

30.11.2004 року ТзОВ «Теплиця»ДПІ у Виноградівському районі видано Свідоцтво № 10357763 про реєстрацію платника податку на додану вартість. ( а.с. 14).

24.11.2008 року Головною акредитаційною комісією Міністерства охорони здоровя України Товариству з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільний санаторій «Теплиця»як закладу охорони здоровя видано Акредитаційний сертифікат Серія МЗ № 007513 з терміном дії до 29.10.2011 року.( а.с. 15).

16.08.2010 року Міністерством охорони здоровя України Товариству «Теплиця»видано ліцензію серія АВ № 554243 з медичної практики із зазначенням переліку лікарських спеціальностей. Строк дії з 30 червня 2010 року( а.с. 16).

07.02.2011 року Державною податковою інспекцією у Виноградівському районі складено Акт № 8/23-0112/33129840 «Про результати виїзної планової перевірки ТзОВ «Багатопрофільний санаторій «Теплиця», код ЄРДПОУ 33129840 з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2010 року».

Перевіркою зроблено висновок про порушення позивачем пп.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та частини 1,5 ст. 203 , п. 1,2 ст. 215 ст. 228 Цивільного кодексу України :

-встановлено його заниження всього в сумі 262415,89 грн., в тому числі: жовтень 2009р.-975,5 грн., листопад 2009р.- 975,5 грн., грудень 2009 р.- 975,5 грн., січень 2010р.-975,5 грн., лютий 2010р.-975,5 грн., березень 2010 р.-975,5 грн., квітень 2010 р.- 975,5 грн., травень 2010р.-158642,43 грн., червень 2010р.-45951,79 грн., липень 2010 р.-975,5 грн., серпень 2010 р.-49042,17 грн., вересень -975,5 грн. ( а.с. 18-73).

На підставі встановлених порушень ДПІ у Виноградівському районі винесено повідомлення-рішення від 18.02.2011 року № 0000242351/0, яким ТзОВ «Багатопрофільний санаторій «Теплиця»збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на 262415,89 грн. за основним платежем та на 65603,98 грн. штрафних санкцій.( а.с.74)

Як встановлено матеріалами перевірки, між ТзОВ «Багатопрофільний санаторій «Теплиця»та ТОВ «Оптдевайс» були укладені договори :

15.03.2010 року - щодо виконання робіт з озеленення території санаторію, на підставі якого ТОВ «Оптдевайс»з 16.05.2010 року по 31.05.2010 року здійснювало підготовку клумб та газонів, висадку розсади квітів, поточний догляд за квітами тощо на загальну суму 305825,58 грн., що стверджується актом прийому - передачі послуг від 31.05.2010 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру № 790 від 30.06.2010 року про повну оплату виконаних робіт. Вказана господарська операція була оформлена податковою накладною № 3014 від 31.05.2010 року (а.с.77).

05.04.2010 року договір № 8/10 на виконання ремонтних робіт , на підставі якого в травні 2010 року були виконані ремонтні роботи в спальних корпусах та літніх будиночках, належних позивачу на загальну суму 640176,00 грн., що стверджується актами виконаних будівельних робіт за травень 2010 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру № 699 від 24.06.2010 року про повну оплату виконаних робіт. Дана господарська операція була оформлена податковою накладною № 3013 від 31.05.2010 року, зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, локальними кошторисами із зазначенням кошторисної вартості , кошторисної трудомісткості, кошторисної заробітної плати, а також актами приймання виконаних будівельних робіт ( а.с. 140-173).

17.05.2010 року- договір поставки, на підставі якого була здійснена поставка рушників та постільної білизни на загальну суму 170956,94 грн., що було оплачено та стверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 699 від 24.06.2010 року. Вказана поставка була оформлена податковою накладною № 3012 від 31.05.2010 року за підписами уповноважених осіб з відбитками печаток продавця та покупця .( а.с. 76)

29.06.2010 року договір послуг технічного обслуговування, на підставі якого ТОВ «Оптдевайс»протягом липня-серпня 2010 року здійснювало поточне технічне обслуговування бальнеокомплексу санаторію: зовнішнього басейну № 1, внутрішнього басейну № 2, дитячого басейну № 3, термального басейну № 4, сауни, відділень мінеральних, термальних вод та фонтану. Дані послуги були надані на суму 288400,00 грн., що стверджується актом прийому-передачі наданих послуг від 31.08.2010 року, та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 22 від 16.09.2010 року та № 25 від 17.09.2010 року, а також податковою накладною № 31024 від 31.098.2010 року. ( т.2.а.с.75-83)

Оплату по вищевказаним договорам проводив ОСОБА_8 на підставі договору поруки від 10.06.2010 року, 11.06.2010 року, 16.06.2010 року, 13.09.2010 року.

27.05.2010 року договір поставки продуктів харчування на загальну суму 269857,74 грн., що стверджується накладними , заявками , списанням по калькуляції. Право вимоги оплати заборгованості за поставлені продукти харчування ТОВ «Оптдевайс»відступило ПП «Курортсервісгруп »на підставі Договору про відступлення права вимоги від.20.07.2010 року, про що було повідомлено позивача листом № 124 від 20.07.2010 року. Згідно угоди від 22.10.2010 року, укладеної між позивачем та ПП «Курортсервісгруп, грошове зобовязання було припинено.( т.2. а.с.1-62)

Надані послуги та товари були оформлені податковими накладними , на підставі яких вищевказані суми в розмірі 250709,89 грн. були віднесені позивачем до податкового кредиту.

ДПІ в акті перевірки зазначає, що позивач безпідставно відніс до податкового кредиту вказану суму, в т.ч. за травень 2010 року- 157666,93 грн., червень 2010 року 44976,29 грн., серпень 2010 року 48066,67 грн. Відповідач обгрунтовує свої висновки нікчемністю укладених угод, зокрема: встановленим фактом відсутності ТОВ «Оптдевайс»за місцезнаходженням та висновками актів перевірки податковим органом Товариства «Опдевайс»від 26.11.2010 року та від 21.02.2011 року, якими встановлено нікчемність всіх господарських договорів, порушенням кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва відносно посадових осіб ТОВ «Оптдевайс», встановлення факту недостатності виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень у ТОВ «Оптдевайс», невідображення позивачем у складі валових витрат відповідних звітніх періодів суми витрат по придбаним у ТОВ «Оптдевайс»товарам та послугам .

12 березня 2010 року Васильківською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс»видано Свідоцтво № 100274134 НБ № 182366 про реєстрацію платника податку на додану вартість із зазначенням місцезнаходження платника податку: Київська область, Васильківський район, с. Рославичі, вул.Гоголя,15-а (а.с. 75).

З пояснень відповідача вбачається, що за фактом фіктивного підприємництва відносно посадових осіб ТОВ «Оптдевайс»порушена кримінальна справа. В обгрунтування позовних вимог та заперечень судом були витребувані та досліджені в судовому засіданні копії протоколів осіб, які були допитані в рамках даної кримінальної справи, зокрема і працівників ТзОВ "Теплиця". ( т.2 а.с.122-127,168 -176)

Частиною 4 статті 72 КАСУ визначено , що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У відповідності до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Як встановлено в судовому засіданні, вироку по кримінальній справі, порушеній за ст.ст. 205 ч. 2, ст. 212 ч. 3 КК України станом на день розгляду даної адміністративної справи немає, а тому суд не може вважати належними та допустимими доказами посилання відповідача в обгрунтування своїх заперечень на матеріали вищевказаної кримінальної справи як на належний та допустимий доказ, пов'язаний з правомірністю оскаржуваного рішення.

В судовому засіданні встановлено , що перевіркою зроблено висновок про порушення позивачем пп.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як встановлено в судовому засіданні, всі товари та послуги, які були отримані позивачем від ТОВ «Оптдевайс»використовувались в господарській діяльності платника податків -позивача.

Крім того, в акті перевірки відповідач також зробив висновок про порушення позивачем частини 1,5 ст. 203 , п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України .

Так статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: ч.1- Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам., ч. 5.- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В ч.1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а в ч.2 даної статті зазначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Оскільки на час даного судового розгляду ніяких судових рішень щодо фіктивності, неправомірної господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ «Оптдевайс»суду не надано, то посилання на вищевказані положення закону є передчасними, а тому не можуть бути належним доказом для зменшення суми бюджетного відшкодування чи податкового кредиту, заявленого позивачем.

Органи державної податкової служби на підставі п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу" подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач не звертався з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з ч.2 статті 33 вказаного Закону юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Як вбачається з інформації від 09.06.2011 року № 12/1-7/2825, наданої за запитому суду Головним міжрегіональним управлінням статистики у м.Києві станом на 1 червня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптдевайс" внесено до реєстру із місцезнаходженням, зазначеним у свідоцтві про його реєстрацію (т.3 а.с.146). На підставі наведеного суд піддає критичній оцінці обгрунтування своєї позиції відповідачем та встановлення нікчемності укладених позивачем договорів з ТОВ "Оптдевайс" у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням юридичної особи, оскільки позивач не знав і не міг знати, що на момент перевірки контрагента буде встановлена його відсутність за місцезнаходженням. Згідно положень ст. 55-1 Господарського кодексу України відсутність за місцезнаходженням є ознакою фіктивності, що дає підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи.

Дана позиція узгоджується з Інформаційний листом ВАСУ від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби (підготовлено на підставі аналізу вивчення та узагальнення причин скасування Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, переглянутих за винятковими обставинами у 2009 році), в якому зазначено, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Аналіз норм Закону України “Про податок на додану вартість” дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця податкової накладної. Як убачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі податкових накладних , виданих йому продавцем ТОВ "Оптдевайс". Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві. Податкові накладні підписані уповноваженою особою із зазначенням її підпису та завіреної печаткою підприємства, що узгоджується з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Перевірка повноважень, ідентифікація підпису особи , яка оформляла вказані накладні та яка представляла продавця, не входить до обов'язків покупця та не вимагається законом, у зв'язку з чим посилання відповідача на невідповідність первинної документації встановленим нормам не знайшло свого підтвердження.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач є закладом охорони здоров'я, який надає санаторно-курортні послуги і має відповідну ліцензію та сертифікат. В листі першого заступника Міністра охорони здоров'я № 04.03.31-1/5010500, який був надісланий позивачу 05.07.2011 року на підставі аналізу нормативних актів було дано роз'яснення, що санаторії є санаторно-курортними закладами, а санаторно-курортне лікування- комплексом послуг з охорони здоров'я, які спрямовуються на забезпечення умов для повноцінного лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювання шляхом прийняття громадянами лікувальних процедур, а також забезпечення належних умов їх проживання, харчування, одержання культурно-побутових послуг, з використанням природних лікувальних ресурсів курортів (лікувальних грязей та озокериту, мінеральних та термальних вод тощо) та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури. та інших методів санаторно-курортного лікування.

У відповідності до п.п. 5.1.8.п. 5.1. ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість" звільняються від оподаткування операції з надання послуг з охорони здоров'я згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, закладами охорони здоров'я, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг, на підставі чого при проведенні перевірки та винесенні оскаржуваного рішення відповідачем мали бути взяті до уваги зазначені пільги надані позивачу як закладу охорони здоров'я.

В Акті ДПІ відповідач посилається на безпідставність віднесення до валових витрат витрати позивача, пов'язані із строковим платним користуванням службового приміщення за адресою в місті Києві, вул. Патріса Лумумби ,4/6 на підставі Договору від 01.10.2009 року № 065-09, укладеного з ТОВ "Будівельна компанія "Основа" в розмірі 11 706 грн., в т.ч. за жовтень -грудень 2009 року в сумі 2926,50 грн., за січень-вересень 2010 року в сумі 8779,5 грн. у зв'язку з непов'язаністю вказаних витрат з веденням господарської діяльності. ( т.1 а.с. 54). Дані висновки відповідача спростосувуються тим, що вказане приміщення використовується позивачем з 2006 року на підставі виданого наказу № 31 з метою забезпечення стабільної цілорічної роботи санаторію, участю у виставково-рекламних закладах. Вказані обставини стверджуються відповідними наказами керівництва закладу, зокрема: наказом № 31 від 27 січня 2006 року "Про роботу відділу маркетингу", Наказом ВК від 25 травня 2009 року "Про особовий склад" , Наказом від 05 липня 2010 року № 80-ВК "Про прийняття на роботу". ( а.с. 84,85,86 ).

Статтею 3 ГКУ дано визначення поняття господарської діяльності - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність у розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як вбачається з Акту перевірки , основним покупцем послуг у позивача є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за місцезнаходженням в м. Київ, вул. Боричів Тік,28, який придбав послуги у позивача за вказаний період на суму 10 803 751 грн., що свідчить про доцільність оренди приміщення у місті Києві. ( т.1 а.с.23).

У відповідності до статті 159 КАСУ судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 86 КАСУ встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом, відповідач заперечує позовні вимоги, а тому повинен довести правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого за наслідками проведеної перевірки, що встановлено ч. 2 ст.71 КАСУ , а саме: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд у судовому засіданні, з'ясувавши обставини по даній справі прийшов до висновку, що доказів, які б стверджували про обгрунтованість та законність винесеного повідомлення рішення від 18.02.2011 року № 0000242351/0, яким позивачу донараховано податкові зобовязання з ПДВ на суму 262415,89 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 65603,98 грн. є недостатньо, а ті, якими відповідач обгрунтовував свої заперечення є неналежними у розумінні ст. 70 КАСУ, в якій зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування, а обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На підставі наведеного суд прийшов до висновку, що оскаржуване повідомлення - рішення не відповідає вимогам ч.3 ст. 2 КАСУ, а саме: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення .

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України суд,

-ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільний санаторій "Теплиця" до державної податкової інспекції у Виноградівському районі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.02.2011 року № 0000242351/0.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Плеханова З.Б.