Постанова № 18128422, 04.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2011 р. справа № 2а/0570/6039/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12.15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хім Полімер»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі

м. Маріуполя

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

№ 0000042300/0 від 31.01.2011 року, № 0000052300/0 від 31.01.2011 року

за участі представника позивача Безуєвського Ю.М.

представників відповідача - Заїки О.С., Феданової О.О.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хім Полімер» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Донецька про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000042300/0 від 31.01.2011 року, № 0000052300/0 від 31.01.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у період з 26.11.2010 року по 10.01.2011 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010р. валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010р. За результатами перевірки був кладений акт № 20/23-111/32457689 від 13.01.2011р. У зазначеному акті були встановлені порушення ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог наведених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Хім Полімер» при придбанні інформаційних послуг. Також у акті перевірки зазначено про встановлене порушення п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 721 432,00 грн., п.п. 7.3.1, п. 7.3, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 572 664 грн.

На підставі цього акту, згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000042300/0 від 31.01.2011р., №0000052300/0 від 31.01.2011 року, якими визначено податкові зобовязання з податку на прибуток у розмірі 901 790,00 грн., у тому числі за основним платежем 721432,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 180 358,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 716 271,00 грн., у тому числі за основним платежем 572 664,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 143 607 грн. відповідно.

Позивач не згодний з вказаними рішенням в повному обсязі. Посилаючись на Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закон України «Про податок на додану вартість» вважає, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що договір здійснення інформаційних послуг без номеру від 16.01.2006р., та № 04/10 від 01.04.2010 року, які укладені між позивачем та ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг», ТОВ «ВКФ «Азов-Механік» відповідно, мають ознаки нікчемності.

Норми цивільного та господарського судочинства не розповсюджуються на податкові правовідносини.

Позивач зазначає, що згідно зазначених вище договорів виконавець зобовязується передати, а замовник сплатити інформаційні послуги, що полягають в зборі і наданні замовникові різного роду відомостей про потреби розташованих на території України металургійних підприємств в певних вогнетривких матеріалах. Виконання сторонами договорів їх умов підтверджується податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями.

Характер цих робіт не передбачає будь-якого зберігання, перероблення, транспортування, не вимагає складських приміщень, основних фондів, транспортних засобів, тощо. У той самий час позивач вказує, що такі послуги безпосередньо повязані з його господарською діяльністю, оскільки діяльність підприємства полягає у наданні аналогічних послуг підприємствам нерезидентам.

Тому він наполягає, що податковим органом неправомірно визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість та з податку на прибуток. У звязку з цим просить податкові повідомлення-рішення від № 0000042300/0 від 31.01.2011 року, № 0000052300/0 від 31.01.2011 року визнати протиправними та скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, які наведені у позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання зявилися, адміністративний позов не визнали з підстав, які викладені у письмових запереченнях від 11.05.2011р. № 656/10/10-013. Посилаються на те, що податкові накладні, за якими позивач сформував податковий кредит були видані на підставі нікчемних правочинів.

Згідно акту та довідки ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя проведені перевірки ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» від 29.06.2010р. №286/23-1/33504100 та від 12.08.2010р. №372/15/33504100 в ході яких встановлено, що вказане підприємство порушило ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СПД при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.662, 655, 756 Цивільного кодексу України. Також, перевірками встановлена відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Відповідно до довідки ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя від 09.08.2010 року №369/15/23608781 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «ВКФ Азов-механік» з питань підтвердження отриманих від платника податків згідно переліку в таблиці відомостей за червень 2010 року» підприємство не знаходиться за юридичною адресою (акт виходу від 23.06.2010р. № 36), остання довідка по формі 1ДФ щодо кількості працюючих на підприємстві була надана у 4 кварталі 2006 року та склала 10 осіб, у 1 кварталі 2010 року не надавалась. Також, довідкою встановлена відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

З урахуванням цього відповідачем зроблений висновок, що первинні та податкові документи (угоди, податкові накладні, тощо), отримані від ТОВ «ВКФ Азов-механік» та ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» не можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції по придбанню послуг. Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що позивачем неправомірно включені суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту а також сформовані валові витрати при здійсненні нікчемних правочинів, так як первинні документи, отримані від ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ТОВ «ВКФ Азов-механік» не можуть фіксувати факти здійснення господарських операцій. За таких обставин вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах, у звязку з чим просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хім Полімер» зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 07.05.2003р. як юридична особа, свідоцтво серії А00 №286206, код ЄДРПОУ 32457689.

У період з 26.11.2010 року по 10.01.2011 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Маріуполя була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010р. валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010р.

За результатами перевірки був складений акт № 20/23-111/32457689 від 13.01.2011р. (надалі Акт перевірки).

У акті (т.1 а.с. 59-60) відповідачем були відображені порушення:

·п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 721432,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року в сумі 59279,00 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 108704,00 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 159078,00 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 197904,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 124800,00 грн. за 2 квартал 2010 року в сумі 71667,00грн.;

·п. 4.1 ст.4, п.п. 7.3.1, п. 7.3, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 574428,00 грн., у тому числі за квітень 2008 року в сумі 1741,00 грн., за травень 2008 року у сумі 593,00 грн., за червень 2008 року у сумі 687,00 грн., за липень 2008 року у сумі 9091,00 грн., за січень 2009 року в сумі 11936,00 грн., за лютий 2009 року в сумі 6907,00 грн., за березень 2010 року в сумі 15897,00 грн., за квітень 2009 року в сумі 20116,00 грн., за травень 2009 року в сумі 16932,00 грн., за червень 2009 року в сумі 49212,00 грн., за липень 2009 року в сумі 16753,00 грн., за вересень 2009 року в сумі 103951,00 грн., за жовтень 2009 року в сумі 74642,00 грн., за листопад 2009 року в сумі 43107,00 грн., за грудень 2009 року в сумі 43009,00 грн., за січень 2010 року в сумі 61720,00 грн., за березень 2010 року в сумі 39602,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 24532,00 грн., за червень 2010 року в сумі 34000,00 грн. та завищено податок на додану варітьсь на загальну суму 1764,00 грн., в тому числі за вересень 2008 року у сумі 265,00 грн., за вересень 2008 року в сумі 282,00 грн., за жовтень 2008 року в сумі 467,00 грн., за листопад 2008 року в сумі 418,00 грн., за грудень 2008 року в сумі 332,00 грн.

На підставі цього акту, згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000042300/0 від 31.01.2011р., №0000052300/0 від 31.01.2011 року, якими позивачеві визначені податкові зобовязання з податку на прибуток у розмірі 901790,00 грн. (у тому числі за основним платежем 721 432,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 180 358,00 грн.) та з податку на додану вартість у розмірі 716271,00 грн. (у тому числі за основним платежем 572664,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 143 607 грн.) відповідно.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

1. Як вбачається з Акту перевірки, розрахунків податкових зобовязань та штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями (т.1 а.с. 146-247, т.3 а.с. 207), податок на прибуток у сумі 721432 грн., штрафні санкції, застосовані у звязку з визначенням цих податкових зобовязань у сумі 180358 грн., а також податок на додану вартість у сумі 572664 грн., штрафні санкції, застосовані у звязку з визначенням цих податкових зобовязань у розмірі 140579 грн. визначені позивачеві у звязку з порушеннями, повязаними з відображенням у податковому обліку господарських операцій з ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ТОВ «ВКФ «Азов-Механік».

На підставі досліджених у судовому засіданні копій декларацій з податку на додану вартість, додатків 5 до цих декларацій розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних судом встановлено, що позивачем за період з 22.10.2007 року по 08.04.2010 року та з 08.04.2010р. по 07.06.2010 року до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по господарським операціям з ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ТОВ «ВКФ «Азов-Механік» відповідно на зальну суму 572664,00 грн.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (надалі Закон «Про ПДВ») податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податку залежала від їх оплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва або одержання належним чином оформленої податкової накладної.

Тому предметом доказування у спорах щодо правомірності формування податкового кредиту з ПДВ є підтвердження сум податку податковими накладними та зв'язок придбання товарів та послуг з подальшим їх використанням у межах господарської діяльності платника податку.

Що стосується податку на прибуток, судом на підставі декларацій позивача з податку на прибуток та Акту перевірки встановлено, що позивач включив вартість придбаних у ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ТОВ «ВКФ «Азов-Механік» інформаційних послуг до складу валових витрат у розмірі 2885 726,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з у рахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно з нормами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Водночас у п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Зважаючи на наведене, предметом доказування у спорах щодо правомірності включення вартості придбаних товарів (послуг) до складу валових витрат є підтвердження таких витрат відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами, а також зв'язок придбання товарів та послуг з подальшим їх використанням у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть підтверджувати її здійснення, а тому вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Тому суд за допомогою належних та допустимих доказів має перевірити відповідність змісту господарської операції, що відображена у первинних документах, фактичним обставинам справи. При цьому суд має враховувати можливості конкретної особи до вчинення тих дій, які становлять фактичний зміст такої господарської операції. Наявність при цьому належним чином оформлених первинних документів не є беззаперечним доказом такої можливості.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» (виконавець) був укладений договір без номеру від 16.01.2006р. на здійснення інформаційних послуг (т.1.а.с. 204).

За даним договором виконавець зобовязується надати, а замовник - сплатити інформаційні послуги, що полягають в зборі і наданні замовникові різного роду відомостей про потреби розташованих на території України металургійних підприємств в наступних вогнетривких матеріалах: монолітне футерування головного жолоба доменної печі, вогнетривка цеглина, монолітне футерування основного сталерозливного ковша, вироби для проміжного ковша, стрічкова маса, маси для проміжного ковша, матеріали для безперервного розливання сталі. Орієнтовна ціна договору 100000 грн. Строк дії договору встановлений до 30.12.2006 року та може бути продовжений при наявності письмової згоди сторін.

Також, 16.08.2006 року між цими підприємствами була укладена додаткова угода № 1 до договору без номеру від 16.01.2006р., якою п. 2.1 Договору доповнено іншими обовязками виконавця надавати відомості про інших осіб, окрім підприємств, зацікавлених у придбанні продукції; надавати відомості про результати моніторингу стану галузі на ринку, у тому числі про наявність на ринку України субєктів, що реалізують аналогічні товари, їх асортимент, цінову політику та інші супутні відомості; надавати відомості про результати моніторингу кредитоспроможності підприємств та інших осіб, зацікавлених у придбанні продукції, у тому числі відомості про виникнення фінансових ускладнень у зазначених осіб а також наявність інших ризиків, що повязані з партнерськими відносинами з такими особами.

На підтвердження виконання даного договору позивачем були надані:

- податкові накладні: №209 від 22.10.2007р. на суму 33000,00 грн., у тому числі ПДВ 5500,00 грн., №216 від 30.11.2007 р. на суму 106000,00 грн., у тому числі ПДВ 1766,67 грн., №71 від 21.01.2008р. на суму 70000,00 грн., у тому числі ПДВ 11666,67 грн., № 27 від 10.01.2008р. на суму 73000,00 грн., у тому числі ПДВ 12166,67 грн., № 103 від 11.02.2008 р. на суму 28000,00 грн., у тому числі ПДВ 4666,67 грн. №228 від 11.03.2008р. на суму 85000,00 грн.. у тому числі ПДВ 14166,67 грн., №377 від 01.04.2008р. на суму 125000,00 грн., у тому числі ПДВ 20833,33 грн., №529 від 29.04.2008р. на суму 129000,00 грн., у тому числі ПДВ 21500,00 грн., № 621 від 22.05.2008р. на суму 98500,00 грн., у тому числі ПДВ 16416,67 грн., № 926 від 24.06.2008р. на суму 82500,00 грн., у тому числі ПДВ 13750,00 грн., № 1036 від 07.07.2008р. на суму 60000,00 грн., у тому числі ПДВ 10000,00 грн., № 1208 від 06.08.20008р. на суму 46000,00 грн., у тому числі ПДВ 7666,67 грн., №1375 від 09.09.2008р. на суму 57000,00 грн., у тому числі ПДВ 9500,00 грн., № 1546 від 01.10.2008р. на суму 138000,00 грн., у тому числі ПДВ 23000,00 грн., № 1828 від 03.11.2008р. на суму 151000,00 грн., у тому числі ПДВ 25166,67 грн., №1877 від 17.11.2008р. на суму 27500,00 грн., у тому числі ПДВ 4583,33 грн., № 2095 від 12.12.2008р. на суму 94000,00 грн., у тому числі ПДВ 15666,67 грн., № 2186 від 24.12.2008р. на суму 50000,00 грн., у тому числі ПДВ 8333,33 грн., № 39 від 12.01.2009р. на суму 141000,00 грн., у тому числі ПДВ 23500,00 грн. № 198 від 20.02.20009р. на суму 44000,00 грн., у тому числі ПДВ 7333,33 грн., ; 253 від 03.03.2009р. на суму 27500,00 грн., у тому числі ПДВ 4383,33 грн., № 388 від 19.03.2009р. на суму 75000,00 грн., у тому числі ПДВ 12500,00 грн., №565 від 14.04.2009р. на суму 75000,00 грн., у тому числі ПДВ 12500,0 грн., № 500 від 02.04.2009р. на суму 50000,00 грн., у тому числі ПДВ 8333,33 грн., №693 від 13.05.2009р. на суму 63000,00 грн., у тому числі ПДВ 10500,00 грн., № 7171 від 19.05.2009р. на суму 39000,00 грн., у тому числі ПДВ 6500,00 грн., № 868 від 17.06.2009р. на суму 247000,00 грн., у тому числі ПДВ 41166,67 грн., № 384 від 15.06.2009р. на суму 50000,00 грн., у тому числі ПДВ 8333,33 грн., № 1259 від 52000,00 грн. у тому числі ПДВ 8666,67 грн., № 1207 від 07.07.2009р. на суму 52000,00 грн., у тому числі ПДВ 8666,67 грн., № 1586 від 14.09.2009р. на суму 494000,00 грн., у тому числі ПДВ 82333,33 грн., № 1547 від 01.09.2009р. на суму 160400,00 грн., у тому числі ПДВ 26733,33 грн. № 1758 від 14.10.2009р. на суму 300000,00 грн., у тому числі ПДВ 50000,00 грн., № 1790 від 22.10.2009р. на суму 143000,00 грн., у тому числі ПДВ 23833,33 грн., № 1867 від 09.11.2009р. на суму 262000,00 грн., у тому числі ПДВ 43666,67 грн., № 2008 від 10.12.2009р. на суму 158000,00 грн., у тому числі ПДВ 26333,33 грн., № 1990 від 03.12.2009р. на суму 94000,00 грн., у тому числі ПДВ 15666,67 грн., № 9 від 05.01.2010р. на суму 275000,00 грн., у тому числі ПДВ 45833,33 грн., № 14 від 06.01.2010р. на суму 98000,00 грн., у тому числі ПДВ 16333,33 грн., № 223 від 01.0.3.2010р. на суму 90000,00 грн., у тому числі ПДВ 15000,00 грн., №238 від 09.03.2010р. на суму 144000,00 грн., у тому числі ПДВ 24000,00 грн., № 399 від 08.04.2010р. на суму 140000,00 грн., у тому числі ПДВ 23333,33 грн.;

- акти виконаних робіт від: 16.12.2007р., 30.11,2007р., 21.01.2008р., 10.01.2008р., 11.01.2008р., 11.03.2008р., 01.04.2008р., 29,04,2008р., 22.05.2008р., 24.06.2008р., 07.07.2008р., 06.08.2008р., 09.09.23008р., 01.10.2008р., 03.11.2008р., 17.11.2008р., 12.12.2008р., 24.12.2008р., 12.01.2009р., 20.02.2009р., 03.03.2009р., 19.03.2009р., 14.04.2009р., 02.04.2009р., 13.05.2009ро., 19.05.2009р., 17.06.2009р., 15.06.2009р., 21.07.2009р., 07.07.2009р., 14.09.2009р., 01.09.2009р., 14.10.2009р., 22.10.2009р., 09.11.2009р., 10.12.2009р., 03.12.2009р., 05.01.2010р., 06.01.2010р., 01.03.2010р., 09.03.2010р., 08.04.2010р.;

- платіжні доручення: від 22.10.2007р. на суму 33000,00 грн., від 30.11.2007р. на суму 106000,00 грн., 10.01.2008р. на суму 73000,00 грн., 21.01.2008р. на суму 24000,00 грн., від 04.02.2008 р. на суму 28000,00 грн., від 12.03.2008р. на суму 85000,00 грн., від 03.04.2008р. на суму 75000,00 грн., від 11.04.2008р. на суму 50000,00 грн., від 06.05.2008р. на суму 129000,00 грн., від 02.06.2008р. на суму 98500,00 грн., від 07.07.2008р. на суму 82500,00 грн., від 15.07.2008р. на суму 60000,00 грн., від 18.08.2008р. на суму 46000,00, від 25.09.2008р. на суму 57000,00 грн., від 16.10.2008р. на суму 54000,00 грн., від 29.10.08р. на суму 84000,00 грн., 10.11.2008р. на у суму 151000,00 грн., від 25.11.2008р. на суму 27500,00 грн., 17.12.2008р. на суму 94000,00 грн., 25.12.2008р. на суму 50000,00 грн., від 19.01.2009р. на суму 141000,00 грн., від 02.03.2009р. на суму 44000,00 грн., від 17.03.2009р. на суму 27500,00 грн., від 24.03.2009р. на суму 75000,00 грн., від 08.04.2009р. на суму 50000,00 грн., від 24.04.2009р. на суму 75000,00 грн., від 21.05.2009р. на суму 63000,00грн., від 27.05.2009р. на суму 39000,00 грн., від 19.06.09р. на суму 50000,00 грн., від 23.06.2009р. на суму 247000,00 грн., від 16.07.2009р. на суму 52000,00 грн., від 03.08.2009р. на суму 52000,00 грн., від 09.09.2009р. на суму 160400,00 грн., від 22.09.2009р. на суму 494000,00 грн., від 23.10.2009р. на суму 300000,00 грн., від 30.10.2009р. на суму 143000,00 грн., від 16.11.2009р. на суму 262000,00 грн., від 07.12.2009р. на суму 94000,00 грн., 22.12.2009р. на суму 158000,00 грн., від 14.01.2010р. на суму 275000,00 грн., від 25.01.2010р. на суму 98000,00 грн., від 12.03.2010р. на суму 90000,00 грн., від 15.03.2010р. на суму 144000,000 грн., від 19.04.2010р. на суму 140000,00 грн..

У той самий час, в матеріалах справи міститься акт ДПІ у Іллічівському районі м.Маріуполя № 286/23-1/33504100 від 29.06.2010р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2009р. по 31.03.2010р. та довідка ДПІ у Іллічівському районі м.Маріуполя від 12.08.2010р. № 372/15/33504100 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ПП «Азов-Бізнес-Трейдинг».

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/1120 та який був чинним на момент складання зазначеного вище акту Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Зважаючи на це акт перевірки може розглядатися як письмовий доказ в адміністративній справі.

У зазначеному акті та довідці ДПІ у Іллічівськом районі м. Маріуполя встановлені обставини, які викликають сумніви у можливості здійснення ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» господарських операцій з надання послуг, зокрема:

1. У ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» відсутні будь-які основні фонди. Тобто у власності останнього впродовж кількох років відсутнє майно, з використанням якого підприємство мало можливість збирати та обробляти відомості, які складають предмет спірного договору з позивачем (наприклад компютери, засоби звязку).

2. Довідки по формі 1ДФ за 2009 рік, за 1 квартал 2010 року та 1 півріччя 2010 року не надавались. З урахуванням обсягів інформації, яка підлягає збору, дослідженню, моніторингу на невизначеній кількості металургійних підприємств по всій території України та Угорщини, а також встановлених договором умов конфіденційності, кількість працівників на підприємстві складає 1 особу (директор).

Щодо даної обставини суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до статті 902 ЦК України «Виконання договору про надання послуг» виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Умови договору не містять положень, які б передбачали можливість залучати до виконання послуг інших осіб. Тобто ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» мало надавати послуги власними силами.

3. На вимогу ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя щодо надання пояснень та документальних підтверджень встановлених розбіжностей у додатку № 5 декларації з ПДВ від ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» необхідних для проведення перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку надано не було.

4.Підприємство не знаходиться за юридичною адресою, що підтверджується актом виходу від 23.06.2010р. № 40.

Щодо адреси ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» суд також вважає за необхідне зауважити, що за даними Єдиного державного реєстру (довідка серії АЕ № 732710) місцезнаходженням ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» на момент укладання спірного договору значиться: 87500, м.Маріуполь, вул. Олімпійська, б.177-А, у той час як відповідно до договору місцезнаходження ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» значиться: 87052, м. Маріуполь, пр.Перемоги,16/22.

Також, судом встановлено, що між позивачем (замовником) та ТОВ «ВКФ «Азов-Механік» був укладений договір про надання інформаційних послуг № 04/10 від 01.04.2010р.

За даним договором виконавець зобовязується надати, а замовник - оплатити інформаційні послуги, що полягають в зборі і наданні замовникові різного роду відомостей про потреби розташованих на території України металургійних підприємств в наступних вогнетривких матеріалах: монолітне футерування головного жолоба доменної печі, вогнетривка цеглина, монолітне футерування основного сталерозливного ковша, вироби для проміжного ковша, стрічкова маса, маси для проміжного ковша, матеріали для без перервного розливання сталі.

02.04.2010 року між цими підприємствами була укладена додаткова угода № 1 до договору без номеру від 01.04.2010р., якою п. 2.1 Договору доповнено іншими обовязками виконавця надавати відомості про інших осіб, окрім підприємств, зацікавлених у придбанні продукції; надавати відомості про результати моніторингу стану галузі на ринку, у тому числі про наявність на ринку України субєктів, що реалізують аналогічні товари, їх асортимент, цінову політику та інші супутні відомості; надавати відомості про результати моніторингу кредитоспроможності підприємств та інших осіб, зацікавлених у придбанні продукції, у тому числі відомості про виникнення фінансових ускладнень у зазначених осіб а також наявність інших ризиків, що повязані з партнерськими відносинами з такими особами.

На виконання даного договору позивачем були надані:

- податкові накладні: №39 від 08.04.2010р. на суму 73000,00 грн., у тому числі ПДВ 12166,67 грн., № 521 від 01.06.2010р. на суму 104000,00 грн. у том числі ПДВ 17333,33 грн., № 594 від 07.06.2010р. на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.;

- акти виконаних робіт від 08.04.2010р., від 01.06.2010р., від 07.06.2010р.;

- платіжні доручення: від 11.05.2010р. на суму 73000,00 грн., від 10.06.2010р. на суму 104000,00 грн., від 23.06.2010р. на суму 100000,00 грн.

У той самий час, в матеріалах справи знаходиться довідка ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя № 369/15/23608781 від 09.08.2010р. про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «ВКФ Азов-механік» з питань підтвердження отриманих від платника податків за червень 2010 року.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Зважаючи на це, довідка може розглядатися як письмовий доказ в адміністративній справі.

Даною довідкою встановлено, що:

1.У ТОВ «ВКФ Азов-механік» відсутні будь-які основні фонди. Тобто у власності останнього також, як і у попереднього, відсутнє майно, з використанням якого підприємство мало можливість збирати та обробляти відомості, що складають предмет спірного договору з позивачем (наприклад компютери, засоби звязку).

2. Довідки по формі 1ДФ за 1 півріччя 2010 року не надавались. Остання довідка подана за 4 квартал 2006 року. З урахуванням обсягів інформації, яка підлягає збору, дослідженню, моніторингу на невизначеній кількості металургійних підприємств по всій території України та Угорщини та встановлених договором умов конфіденційності, кількість працівників на підприємстві є недостатньою.

Щодо даної обставини суд також вважає за необхідне зауважити, що відповідно до статті 902 ЦК України «Виконання договору про надання послуг» виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Умови договору не містять положень, які б передбачали можливість залучати до виконання послуг інших осіб. Тобто ТОВ «ВКФ Азов-механік» мало надавати послуги власними силами.

3. Підприємство не знаходиться за юридичною адресою, акт виходу від 23.06.2010 року №36, у той час як позивач одержував послуги від ТОВ «ВКФ Азов-механік» у квітні та червні 2010 року.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Надані відповідачем та наведені вище докази викликають сумнів у реальності надання інформаційних послуг ТОВ «ВКФ Азов-механік» та ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» позивачеві.

З метою перевірки доводів відповідача суд запропонував позивачеві надати будь-які інші докази на підтвердження реальності отримання послуг, окрім актів, що були надані раніш. На вимогу суду позивач у якості доказів надав тільки документи, що підтверджують надання ним послуг компаніям «Vesuvius Skawina Materialu Ogniotrwale sp.» та «Vesuvius Deutschiand GMBH».

З цього приводу судом встановлено, що між позивачем (виконавець) та ТОВ «Vesuvius Skawina Materialu Ogniotrwale sp.» скорочена назва «VSMO», «BCMO» або «Vesuvius- Cкaвінa Вогнетривкі матеріали» (32-050, Республіка Польща) (замовник) був укладений агентський договір без номеру від 01.01.2006 року та додаткові угоди від 01.09.2008р., 01.01.2008р., 01.01.2009 року до цього договору. Згідно до додаткової угоди №4 від 01.08.2009р. змінено назву Везувіус на «Vesuvius POLAND Sh z o.o.».

Згідно п.п. 1.1 вищезазначеного договору Замовник покладає на виконавця функції свого торгового агента та території України, що передбачає сприяння виконавцем в просуванні на ринку продукції замовника.

Відповідно до п. 1.2 договору діяльність виконавця в інтересах замовника поширюється на наступні металургійні підприємства: ВАТ «Запоріжсталь», ЗАТ «Міні-металургійний завод «ІСТІЛ», ВАТ «Єнакіївський металургійний завод», ВАТ «Донецький металургійний завод», ВАТ «Донецький металургійний комбінат», ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», ВАТ «МК «Азовсталь».

Пунктом 1.3 цього договору передбачено, що діяльність замовника спрямована на просування та розповсюдження на ринку наступної продукції замовника: усі продукти ізостатичного пресування, усі вибори для металургійної промисловості; усі шиберні та вогнетривкі матеріали, матеріали для футеровок (монолітна футеровка ковшу, цегла та інші). Також цим пунктом передбачено, що діяльність замовника направлена на просування та розповсюдження на ринку наступної продукції замовника: МИР Монолітна футеровка головного жолоба доменної печі, цегла, монолітна футеровка основного сталерозливного ковша, вироби для проміжного ковшу, стрічкова маса, маса для проміжного ковшу.

Оплата послуг передбачена розділом 4 договору, згідно з яким оплата послуг виконавця здійснюється у відповідності до виставлених ним рахунків. Вартість послуг за конкретний місяць складає 4% від вартості продукції, що поставлена клієнтам замовника при сприянні виконавця за конкретний місяць.

До пункту 1.3 вказаного договору шляхом підписання додаткових угод були внесені зміни: відповідно до додаткової угоди №2 від 01.01.2009р. передбачено, що за усі вогнетривкі матеріали, які будуть продані замовником клієнту ВАТ «Металургійний завод «Азовсталь» вартість послуг позивача складе 4%;

відповідно до додаткової угоди №3 від 01.01.2009р. передбачено, що за усі вогнетривкі матеріали, які будуть продані замовником клієнту ВАТ «Запоріжсталь» вартість послуг позивача складе 6%.

На підтвердження виконання даного договору позивачем були надані акти виконаних робіт, виставлені позивачем вказаному нерезидентові рахунки, у яких визначена вартість продукції, що поставлена клієнтам замовника при сприянні позивача, перелічені конкретні металургійні підприємства України та придбаний ними товар.

Також, між позивачем (виконавець) та «Vesuvius Deutschiand GMBH», Німеччина (замовник) був укладений агентський договір № 17/06 від 14.08.2006р. За цим договором та угодою, згідно п. 1.1 замовник покладає на виконавця функції свого торгового агента та території Угорщини, що передбачає надання виконавцем сприяння в просуванні на ринку продукції замовника.

Відповідно до п. 1.2 цього договору, діяльність виконавця в інтересах замовника поширюється на наступні підприємства Угорщини: «Dunaferr Co. LTD» та «DAM Miskols».

Пунктом 1.3 цього договору передбачено діяльність замовника, яка направлена на просування та розповсюдження на ринку наступної продукції замовника: усі продукти ізостатичного пресування, усі вибори для металургійної промисловості; усі шиберні та вогнетривкі матеріали, матеріали для футеровок (монолітна футеровка ковшем, цегла та інші. Пункт 1.4. цього договору передбачає, що в сферу діяльності виконавця також входить проведення переговорів з переходу компанії «Dunaferr Co. LTD» на нову систему затвору типа LG22, яка включає в себе нову технологію, нові матеріали та нові механізми.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 21.09.2007р. п. 1.2 змінений та передбачає, що діяльність позивача розповсюджується на інші металургійні підприємства (у тому числі розташовані в інших країнах), перелічені у даному договорі та підписаних до нього угод. Договір доповнений п.1.5, згідно з яким в сферу діяльності позивача також входить проектування та розробка документації для цеха підготовки шиберного затвору ковша для «Оскольського електрометалургійного комбінату», включаючи: компоновочні креслення розташування стенду для ковшів та підготовчого обладнання шиберного затору; технологічні креслення стенду для ковшів, згідно стандартам ГОСТ, аналіз місцевого майдинчика та відповідні звіти технічних засідань з «ОЕМК».

Оплата послуг виконавця передбачена розділом 4 договору, згідно з яким вона здійснюється у відповідності до виставлених ним рахунків. Вартість послуг за конкретний місяць складає 4% від вартості продукції, що поставлена клієнтам замовника при сприянні виконавця за конкретний місяць.

На підтвердження виконання даного договору позивачем були надані акти виконаних робіт, виставлені позивачем вказаному нерезидентові рахунки, у яких визначена вартість продукції, що поставлена клієнтам замовника при сприянні позивача, перелічені конкретні металургійні підприємства України та придбаний ними товар.

Суд вважає, що надані позивачем договори з нерезидентами та акти виконаних робіт не спростовують тверджень відповідача про відсутність фактичного надання послуг ТОВ «ВКФ Азов-механік» та ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» позивачеві.

Як вже зазначалося, договори з цими підприємствами відносяться до договорів про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що обєкт даного договору є специфічним: по-перше, він має нематеріальний характер, а по-друге він нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача.

Такий висновок ґрунтується на тому, що споживання послуги відбувається одночасно з її наданням - за спірним договором споживання полягає у отриманні впродовж місяця інформації про потреби підприємств у певних матеріалах за результатами моніторингу.

Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару чи робіт, оскільки корисний ефект від діяльності з надання послуги не виступає у вигляді певного осяжного матеріального результату (як це має місце при виконанні роботи), а полягає в самому процесі надання послуги (у нашому випадку процесі моніторингу та інформування).

Наявні у матеріалах справи акти відповідають наведеним висновкам, оскільки містять вказівки про інформування та моніторинг у період певного місяця. Крім того, спірні договори позивача з ТОВ «ВКФ Азов-механік» та ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» не передбачають передання при наданні послуг будь-яких матеріальних носіїв інформації чи результатів моніторингу.

Таким чином, за договорами про надання послуг їх набувач (замовник) не може передати саме ці послуги будь-яким іншим особам. Як вже зазначалося, обєкт договору про надання послуг нероздільний з особою замовника, оскільки послуга споживається при її наданні.

Тому можливе надання позивачем агентських послуг нерезидентам не може бути беззаперечним доказом отримання інших послуг від ТОВ «ВКФ Азов-механік» та ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг».

Як вже зазначалося, відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Спірні договори позивача з ТОВ «ВКФ Азов-механік» та ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» не передбачають права виконавців залучати до надання послуг інших осіб. Крім того, відповідно до п. 4.3 цих договорів виконавець зобовязаний зберігати конфіденційність відомостей, що можуть стати відомі йому при виконанні договорів.

У той самий час, кількість фізичних осіб, що працювали на ТОВ «ВКФ Азов-механік» та ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» під час дії договорів з позивачем свідчить про неможливість надання послуг у приведених в актах обсягах.

Окрім актів виконаних робіт позивач на вимогу суду не надав жодного доказу, який би свідчив про зміст отриманої від ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» у період з 2006 по 2010 роки та від ТОВ «ВКФ Азов-механік» впродовж 2010 року інформації.

Зібрані судом у справі докази у їх сукупності свідчать про те, що фактично ТОВ «ВКФ Азов-механік» та ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» не надавали позивачеві інформаційні послуги. Отже документи, на підставі яких позивач визначав обєкти оподаткування з податку на прибуток та ПДВ, не можуть вважатися первинними та враховуватися у податковому обліку позивача.

Наведене обумовлює висновок про правомірність викладених у Акті перевірки висновків відповідача про заниження позивачем податкових зобовязань з ПДВ у сумі 572664 грн. та податку на прибуток у сумі 721432 грн.

2. Також, у Акті перевірки відповідачем відображено порушення п. 4.1 ст.4, п.п. 7.3.1, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за період з 01.10.2007р. по 31.12.2008р., в результаті чого позивачем було завищено суми ПДВ у розмірі 12112,00грн., в тому числі: за серпень 2008 року в сумі 1741,00 грн., за травень 2008 року у сумі 593,00 грн., за червень 2008 року у сумі 687,00 грн., за липень 2008 року у сумі 9091,00 грн. та занижено суми ПДВ у сумі 12112,00 грн., у тому числі за квітень 2008 року у сумі 1741,00 грн., за травень 2008 року у сумі 593,00 грн., за червень 2008 року у сумі 687,00 грн., за липень 2008 року у сумі 9091,00 грн. (т.1 а.с.45-46).

Згідно з розрахунком відповідача (т.1 а.с. 246, т.3 а.с. 207) дане порушення призвело до застосування відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкцій у сумі 3028 грн. за податковим повідомленням-рішенням №000005200/0 від 31.01.2011р.

У Акті перевірки відповідачем зазначено, що згідно даних, відображених у рядку 1 Декларацій з податку на додану вартість «Операції на митній території України, що оподатковується за ставкою 20%, крім імпорту товарів», позивачем було задекларовано за період з 01.07.2007р. по 30.09.2010р. податкові зобовязання на суму 967987,00 грн., у тому числі у 2007 році - 45431,00 грн., у 2008 році -224049,00 грн., у 2009 році 414935,00 грн., у 2010 році 283572,00 грн.

Підставою для формування таких показників є виконання договорів, які були укладені між позивачем та нерезидентами:

-ТОВ «Vesuvius Skawina Materialu Ogniotrwale sp.» скорочена назва «VSMO», «BCMO» або «Vesuvius- Cкaвінa Вогнетривкі матеріали» (32-050, Республіка Польща) (замовник) без номеру від 01.01.2006 року та додаткові угоди від 01.09.2008р., 01.01.2008р., 01.01.2009 року до цього договору;

- «Vesuvius Deutschiand GMBH», Німеччина (замовник) № 17/06 від 14.08.2006р.

Як вбачається зі змісту цих договорів та наявних у матеріалах справи рахунків фактур, актів приймання-передачі робіт та виписок руху коштів за банківськими рахунками позивача, вартість послуг позивача та оплата замовниками нерезидентами здійснювалася у іноземній валюті Євро.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що при обрахуванні податкових зобовязань з ПДВ вони виходили з комерційного курсу валюти по відношенню до гривні. Пояснив також, що надати докази на підтвердження курсу, який ним застосовувався, позивач не має можливості.

У свою чергу представники відповідача у судовому засіданні пояснили, що при визначенні податкових зобовязань позивача у серпні липні 2008 року вони застосовували валютний курс, який встановлювався Національним банком України.

Виходячи з цих пояснень суд зазначає, що причиною виникнення спору між сторонами у цій частині є застосування різних курсів при визначенні податкових зобовязань з ПДВ у перерахунку з Євро. За змістом позовної заяви та пояснень представника позивача у судовому засіданні судом не встановлені інші підстави його незгоди з висновками Акту перевірки у цій частині (як-то документальна необґрунтованість, недоведеність, тощо).

При вирішенні спору у цій частині суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 5.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за N702/10982(що був винним у 2008 році) суми обороту та податку в декларації проставляються в гривнях, без копійок, з відповідним округленням за загальноустановленими правилами.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 р. N 193 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000 р. за N 515/4736).

Згідно з п. 5 цього Положення операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат).

При цьому відповідно до п.4 того самого Положення валютний курс - установлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни; валюта звітності - грошова одиниця України; іноземна валюта - валюта інша, ніж валюта звітності.

Зважаючи на наведене суд дійшов висновку про те, що з метою декларування податкових зобовязань з ПДВ має застосовуватися відомості бухгалтерського обліку, у яких іноземна валюта перераховується у грошову одиницю України за встановленим НБУ курсом.

Враховуючи, що причиною виникнення спору у цій частині є різне тлумачення сторонами курсу, який має застосовуватися при обрахунку податкових зобовязань за операціями у валюті, суд вважає викладені у Акті перевірки висновки відповідача у цій частині правомірними.

Таким чином, надані позивачем докази не спростовують встановлених судом обставин, доводи, з яких він просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000042300/0 від 31.01.2011 року, № 0000052300/0 від 31.01.2011 року не ґрунтуються на нормах законодавства. Відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати зі сплати судового збору стягненню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Хім Полімер» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000042300/0 від 31.01.2011 року, № 0000052300/0 від 31.01.2011 року відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 04 липня 2011р. Постанова виготовлена в повному обсязі 11 липня 2011р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.