Постанова № 18128030, 29.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2011 р. справа № 2а/0570/8781/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретаріБарковій В.Ю.

за участю

представника позивача Дибко Т.О.

представника відповідача Гулєміній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Докучаєвське автотранспортне підприємство 11479” до Державної податкової інспекції у місті Докучаєвську про часткове скасування зайво нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0000051600 від 14 лютого 2011 року у сумі 15713,57 грн. та податкового повідомлення-рішення №0000111600 від 15 квітня 2011 року у сумі 2200,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ

Відкрите акціонерне товариство “Докучаєвське автотранспортне підприємство 11479” звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Докучаєвську про часткове скасування зайво нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0000051600 від 14 лютого 2011 року у сумі 15713,57 грн. та податкового повідомлення-рішення №0000111600 від 15 квітня 2011 року у сумі 2200,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що спірними податковими повідомленнями - рішеннями відповідачем до позивача застосовані штрафні санкції згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00р. за порушення граничних термінів сплати податку на додану вартість.

Позивач зазначає, що податковим органом безпідставно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки позивачем були сплачені платежі з податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2010, але відповідачем самостійно було змінено призначення цих платежів, в результаті чого були нараховані штрафні фінансові санкції. Крім того, вважає, що

Представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях від 24 червня 2011 року. Вважає, що податкові повідомлення-рішення за порушення граничних термінів сплати податку на прибуток податковим органом прийняте правомірно. Зазначає, що згідно з п.п. 5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вищезазначеного закону встановлено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до вимог п.п.7.7 ст.7 Закону України №2181- ІІІ при наявності податкового боргу він погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Згідно п.п.17.1.7. п.17.1 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Розгляд справи здійснювався за допомогою автоматизованої системи звукозапису та протоколювання судових засідань «Камертон».

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Докучаєвське автотранспортне підприємство 11479 ”, зареєстроване виконавчим комітетом Докучаєвської міської ради Донецької області як юридична особа, код ЄДРПОУ 03116358 та є платником податків.

Відповідач Державна податкова інспекція у місті Докучаєвську є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України “Про державну податкову службу в Україні ” повноваження.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", завданням органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно пункту 1 статті 8 вищевказаного Закону до функцій податкової інспекції відноситься здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Пунктом 2 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органам державної податкової служби надані повноваження у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

14 лютого 2011 року ДПІ у м. Докучаєвську було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000051600/0, на підставі акту перевірки №0000019/1600 від 14 лютого 2011 року, яким встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов*язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та на підставі п.п. 17.1.7 п.17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов*язання в розмірі 19315,2 грн. зобов*язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 3863 грн. 04 коп.

15 квітня 2011 року ДПІ у м. Докучаєвську було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000111600, на підставі акту перевірки № 75/1600/3116358 від 15 квітня 2011 року, яким встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов*язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та на підставі п.п. 17.1.7 п.17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 132 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов*язання в розмірі 11000 грн. зобов*язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 2200,00 грн.

Позивач не згоден з податковим повідомленням-рішенням №0000051600 від 14 лютого 2011 року частині нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість у сумі 15713,57 грн. та податковим повідомленням-рішенням №0000111600 від 15 квітня 2011 року в частині нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість у сумі 2200,00 грн.

Статтею 1 Закону України “Про систему оподаткування” передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст.9 цього Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з п.203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Виходячи з положень п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції, до яких відноситься відповідач, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, на них покладена функція із забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Здійснюючи ці повноваження відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення, яким застосував до позивача штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.7 п.17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Згідно із зазначеною нормою у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи податковий борг виник завдяки зміни призначення відповідачем платежів з податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2010 року, тобто до набрання чинності Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, на час сплати податкового зобовязання позивачем податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2010 та зміни призначення цих платежів був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був спеціальним законом про оподаткування.

Судом встановлено, що згідно з платіжними дорученнями №276 від 17 серпня 2010 року, №278 від 20 серпня 2010 року, №282 від 25 серпня 2010 року, № 289 від 31серпня 2010 року , № 29 від 20 вересня 2010 року, № 70 від 19 жовтня 2010 року, № 78 від 21 жовтня 2010 року ВАТ Докучаєвське АТП 11479 було сплачено податок на додану вартість за червень, липень, серпень 2010 року.

Відповідач використав зазначені платежі як джерело погашення податкового боргу та нарахував позивачу штрафні фінансові санкції.

Суд вважає, що дії відповідача не відповідають вимогам законодавства, яке діяло до набрання чинності Податковим кодексом України.

Частиною 1 статті 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Так, в платіжних дорученнях наданих позивачем, в графі «призначення платежу» зазначено «ПДВ» за відповідний період: червень, липень, серпень 2010 р.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Зважаючи на це, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення…» та інших наведених вище нормативно-правових актів дійсних до набрання чинності Податкового кодексу України.

Отже податковий борг позивача виник внаслідок протиправної зміни призначення платежів, які були сплачені позивачем.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7.7 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як вже зазначалося, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не був встановлений.

Між тим суд зазначає, що позивач зазначаючи у позовних вимогах про частково скасування податкового повідомлення-рішення №0000051600 від 14 лютого 2011 року в частині нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість необґрунтовано вказав суму штрафу - 15713,57 грн.. оскільки згідно з зазначеним повідомленням рішенням сума штрафу складає 3863,4 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з судового збору.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161. 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства “Докучаєвське автотранспортне підприємство 11479” до Державної податкової інспекції у місті Докучаєвську про часткове скасування зайво нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0000051600 від 14 лютого 2011 року у сумі 15713,57 грн. та податкового повідомлення-рішення №0000111600 від 15 квітня 2011 року у сумі 2200,00 грн. задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000051600 від 14 лютого 2011 року в частині нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість у сумі 3863,4 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000111600 від 15 квітня 2011 року в частині нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість у сумі 2200,00 грн.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 29 червня 2011р. у присутності представників сторін.

Постанова складена у повному обсязі 01 липня 2011р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.