Постанова № 18127463, 12.07.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/5854/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника Віталія Валерійовича при секретаріПетранцрві О.Ю. за участю: представника позивача Гаркуши Т.Г. представника позивача Салькової Н.І. представника відповідача Парфенюк І.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровської обласної санітарної - епідеміологічної станції до Державної інспекції з контролю за цінами в Дніпропетровській області про визнання рішення нечинним, - ВСТАНОВИВ: До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулася з адміністративним позовом Дніпропетровська обласна санітарно - епідеміологічна станція до Державної інспекції з контролю за цінами в Дніпропетровській областіпро визнання протиправним та скасування рішення № 120 від 05.05.11 року Державної інспекції з контролю за цінами в Дніпропетровській області. Позовні вимоги обґрунтовано у адміністративному позові від 19.05.11р.

У судове засідання зявилися представники позивача, надали пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві, та просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що Обласною санепідемстанцією платні послуги здійснюється за фіксованими тарифами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 № 1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби»із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 № 662 та від 17.10.2007 № 1235. До затверджених граничних тарифів додається податок на додану вартість в розмірі 20%, так як CEC являється платником податку, та має свідоцтво № 04498299 НВ № 434578 про реєстрацію платника податку на додану вартість. Згідно ст. 197.1.5 Податкового Кодексу України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2856-VI (2856-17) від 23.12.2010), послуги, які надає Обласна санепідемстанція не звільняються від оподаткування. Проведеною перевіркою договорів, рахунків, які були сплачені через касу або установи банку, актів виконаних робіт, журналів реєстрації проб та обліку результатів досліджень були встановлені порушення постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 № 1351 (зі змінами та доповненнями) при наданні платних послуг по деяким пунктам переліку робіт та послуг, а саме при наданні послуги з дослідження на визначення фотоколориметричним методом каламутності та кольоровості питної води п.п.1 п.51 установою стягувалася плата у розмірі 20,92 грн. без ПДВ як за дослідження кожного показника, замість 10,46грн. без ПДВ. за одне дослідження. Теж саме спостерігається при наданні послуги з дослідження води при визначенні запаху органолептичним методом (п.п.1 п.65): Установою стягувалась плата як за два дослідження одного об'єкту у розмірі 6,06грн. без ПДВ, замість одного дослідження 3,03 грн. без ПДВ, як передбачено чинним законодавством. Твердження Позивача, що визначення запаху води органолептичним методом вважається як два дослідження, так як воно проводиться при різних температурах і визначено методикою проведення дослідження ГОСТ3351-74. Проте, в методичному посібнику ГОСТ3351-74 дослідження на визначення запаху води органолептичним методом визначається як одне дослідження, а саме, «2. Органолептичні методи визначення запаху». В результаті цього порушення за перевіряємий період з квітня 2010р. по квітень 2011р. сума необґрунтовано отриманої виручки становить 987,78грн. без ПДВ. Також, відповідач зазначив, що інспекцією при перевірці були встановлені порушення пп.8, 7 п. 86 тарифів, оскільки при наданні послуг з проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи сировини, продуктів харчування, напівфабрикатів, до складу якої входило проведення одного дослідження з визначення вмісту мікотоксинів методом високоефективної рідинної хроматографії та аналогічно методом тонкошарової хроматографії, із замовників стягувалась плата як за дослідження кожного виду мікотоксину одного об'єкту. Наприклад, за два види мікотоксину при дослідженні одного об'єкту стягувалася плата в розмірі 263,12грн. без ПДВ та відповідно 158,66грн. без ПДВ., замість 131,56грн. без ПДВ та 79,33грн. без ПДВ. Всього, установою за період з квітня 2010 року по квітень 2011 року по даній послузі необґрунтовано отримана виручка складає 8019,73 грн. без ПДВ. В результаті встановлених порушень, в цілому за період з 01.04.2010 по 01.04.2011 сума необґрунтовано отриманої виручки становить 12 438,39 грн. без ПДВ. За таких обставин представник відповідача просив суд відмовити у позові у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року N1819 затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами. Відповідно до цього Положення Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому.

Згідно з п. 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами Держцінінспекція має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

Таким чином, Державна інспекція по контролю за цінами в АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктом владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Статтею 13 Закону України "Про ціни та ціноутворення" № 507 XII від 03.12.1990 року (у редакції, чинній на момент здійснення перевірки) державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Відповідальність за порушення державної дисципліни цін передбачена статтею 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення", де зазначено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 772870 Дніпропетровська обласна санітарно - епідеміологічна станція зареєстрована виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 05.07.1995 року, ідентифікаційний код 01984033, відповідно до довідки з ЄДРПОУ серії АА № 327942 від 24.11.2010 року Дніпропетровська обласна санітарно - епідеміологічна станція є юридичною особою.

В пункті 1.1. розділу 1 "Загальні положення" Статуту Дніпропетровської обласної санітарно - епідеміологічної станції вказано, що Дніпропетровська обласна санітарно - епідеміологічна станція є закладом санітарно гігієнічного профілю та входить до системи державної санітарно епідеміологічної служби Міністерства охорони здоровя України.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що Дніпропетровська обласна санітарно - епідеміологічна станція відноситься до підконтрольних відповідачу установ, Державна інспекція з контролю за цінами в Дніпропетровській області має повноваження з проведення перевірки Дніпропетровської обласної санітарно - епідеміологічної станції щодо порядку встановлення та застосування тарифів на платні послуги, що надаються позивачем.

Судом встановлено, що з 12.04.2011 по 26.04.2011 Державною інспекцією з контролю за цінами в Дніпропетровській області була проведена перевірка щодо дотримання вимог законодавчих і нормативних актів при застосуванні тарифів на платні послуги, які надавалися Дніпропетровською обласною санітарно-епідеміологічною станцією за період з квітня 2010 року по квітень 2011 року. За результатами перевірки було складено акт перевірки від 26.04.2011 (без номеру).

5 травня 2011 року за результатами акту перевірки відповідачем було винесено рішення № 120 про вилучення у Позивача в дохід державного бюджету суму у розмірі 12 438 гривень 39 копійок за необґрунтоване стягнення плати за фактично невиконані послуги, а також суму штрафу у розмірі 24876,78 грн.

29.04.2011. Позивачем було надано протокол розбіжностей на акт від 26.04.2011, який до уваги Відповідачем при винесенні рішення № 120 не було прийнято.

Суд зазначає, що при проведенні перевірки, складанні, наданні акту перевірки, винесенні рішення № 120, відповідачем були порушені вимоги чинного законодавства, а саме - Закону України від 05.04.2011 № 877 «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»(далі - Закон № 877), постанов Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819 «Питання Державної інструкції з контролю за цінами», від 27.08.2003 № 1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби»(далі - постанова КМУ 1351), наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519 «Про затвердження Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами»(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 за № 1047/6238).

По- перше, спірне рішення № 120 винесене з порушенням п. 9 ст. 7 Закону 877, а саме - у рішенні відсутні: відомості при тип заходу (плановий чи позаплановий), який проводився стосовно позивача, відсутні посади, прізвище, ім'я та по батькові посадових осіб, які проводили захід (перевірку), прізвище, ім'я та по батькові керівника або уповноваженої особи позивача, не вказано термін усунення порушень, відсутні прізвища, ім'я та по батькові представників позивача, які брали участь у перевірці.

По- друге, спірне рішення № 120 було винесене на підставі акту перевірки від 26.04.2011 (без номеру), який оформлено з порушенням вимог ч. 9 п. 6 Закону № 877, а саме - позивачу не вручено два примірника акту перевірки для ознайомлення та підпису. Працівником позивача ОСОБА_6 26.04.2011 (близько 16.00) отримано від відповідача акт (без номеру) від 26.04.2011 планової перевірки на предмет дотримання вимог законодавчих і нормативних актів при застосуванні тарифів на платні послуги тільки у одному примірнику. Другий примірник акту на підпис позивачу відповідачем не надавався. Таким чином, з примірником акта перевірки, який знаходиться у відповідача та на підставі якого винесене спірне рішення № 120, позивач не знайомився і його не підписував.

Крім того, примірник акту вручено на 8 сторінках без додатків (крім додатку 5), при цьому у тексті акту на сторінці 7 зафіксовано про перелік документів, що додаються до акту на 45 аркушах.

Невідомо на підставі яких висновків відповідач прийняв рішення № 120, так як акт не обґрунтовує порушення з боку позивача вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 № 1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби».

Так, як порушення у акті зазначається наступне.

Згідно додатку 5 акту перевірки пункту 1 «Визначення фотоколориметричним методом кольоровості та каламутності» відповідає п.51 постанови КМУ «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно - епідеміологічної служби»від 27.08.2003р. №1351 з ціною 10,46 грн. за одне дослідження.

Здійснення визначення кольоровості, каламутності - різні види досліджень, за різними фізико-хімічними показниками, що характеризують якість та властивості води питної хімічного (кольоровість) та мікробіологічного (каламутність) показників та мають різні одиниці виміру та допустимі величини, в одному випадку це градуси платиново-кобальтової шкали, у другому кількість в одиниці об'єму (мг/л), а саме:

кольоровість - дослідження, яке проводиться шляхом порівняння проби води з забарвленими еталонами (стандартними розчинами, які імітують колір природної води). Дослідження проби проводиться фотометричним методом з синім світлофільтром довжина хвилі якого (А,-413нм), у процесі дослідження для приготування стандартних розчинів використовуються калій двохромовокислий, кобальт сірчанокислий, сірчана кислота; будується шкала кольоровості та градуювальний графік;

каламутність - інше дослідження, яке проводиться шляхом порівняння проби води з стандартними суспензіями. Дослідження теж здійснюється фотометричним методом, але з зеленим світлофільтром довжина хвилі якого (к -530нм), у процесі дослідження для приготування основної та робочих стандартних суспензій, використовують інші (ніж чим при дослідженні кольоровості) хімічні реактиви (коалін, трепел, сулема), будується інший градуювальник графік тощо.

Крім цього, витрати робочого часу на проведення одного дослідження згідно методичного листа Центральної санепідстанції України від 11.12.2000р №05.2/1806 «Орієнтовних показників витрат робочого часу на проведення досліджень, які виконуються спеціалістами лабораторій санітарно-гігієнічних відділів санепідустанов України»різна, а саме для дослідження «кольоровість»-3,0 лабораторні одиниці, для дослідження «каламутність»- 15,0 лабораторних одиниць (1 лабораторна одиниця = 10хв.).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про ціни та ціноутворення" державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Ціни і тарифи на житлово-комунальні послуги (в тому числі на електроенергію і природний газ для комунально-побутових потреб населення України), послуги громадського транспорту і зв'язку встановлюються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи). Зміна державних фіксованих та регульованих цін і тарифів може здійснюватись у зв'язку із зміною умов виробництва і реалізації продукції, що не залежать від господарської діяльності підприємств (стаття 10 Закону України "Про ціни та ціноутворення").

Отже тарифи на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, відносяться до державних регульованих тарифів, які повинні встановлюватися державними органами.

Така позиція суду також підтверджується статтею 4 Закону України "Про ціни та ціноутворення", якою до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення віднесено:

-забезпечення здійснення в республіці державної політики цін;

-визначення переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій;

-визначення повноважень органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року № 1351 "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" (з наступними змінами та доповненнями).

В підпункті 1 пункту 51 даної Постанови № 1531 вказано, що визначення фотоколориметричним методом каламутності та кольоровостікоштує 10,46 грн. за одне дослідження.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що в Тарифах (прейскурантах) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року № 1351 "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" (з наступними змінами та доповненнями), тариф на здійснення дослідження каламутності та кольоровості вказано як 10,46грн. за одне дослідження, таким чином, відповідач робить висновок, що виявлення рівня каламутності та кольоровості робиться в одному дослідженні, а тому неправомірно стягувати за нього подвійну ставку за дослідження у розмірі 20,92 грн. (без урахування ПДВ). Але суд не погоджується із вказаною позицією відповідача та зазначає наступне.

Дослівно в підпункті 1 пункту 51 постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року № 1531 з наступними змінами та доповненнями вказано, що вартість визначення фотоколориметричним методом каламутності та кольоровостіскладає 10,46грн. за одне дослідження (без урахування ПДВ). Таким чином, відповідно до граматичного та телеологічного тлумачення, суд вказує, що йдеться про вартість одного дослідження або каламутності, або кольоровості, та вартість одного такого дослідження складає 10,46 грн. без урахування ПДВ.

Вказаний висновок суду підтверджується тим, що відповідно до державного стандарту - № 3351-74 "Вода питна. Методи визначення смаку, запаху, кольоровості та каламутності" методика визначення кольоровості визначається пунктом 4 "Фотометричний метод визначення кольоровості", а методика визначення каламутності пунктом 5 "Фотометричний метод визначення каламутності". Кольоровість води визначають фотометрично шляхом порівняння досліджуваної рідини із розчинами, що імітують колір природної води. Каламутність води визначають фотометрично шляхом порівняння проб досліджуваної води із стандартними суспензіями. Для здійснення зазначених досліджень у державному стандарті визначені різні реактиви та приладдя для визначення рівня кольоровості фотоелектроколориметр із синім світлофильтром, кювети з товщиною світлопоглинаючого слою 5-10 мм, калій двохромокислий, кобальт сірковокислий, сірчана кислота, дистильована вода та мембранні фільтри, а для дослідження каламутності - фотоелектроколориметр із зеленим світлофільтром, кювети з товщиною світлопоглинаючого слою 50 і 100 мм, лабораторні ваги, сушильна шафа, центрифуга, порцелянові тиглі, пристрій для фільтрування через мембранні фільтри з водострумним насосом, збагачений для парфумерної промисловості каолін, пірофосфат калію, гідразінсульфат, гексаметілентетрамін для монокристалів, хлорна ртуть, формалін, хлороформ та вода дистильована. Крім того, на дослідження каламутності витрачається 15 лабораторних одиниць, тобто 150 хвилин робочого часу, а на дослідження кольоровості 3 лабораторні одиниці, тобто 30 хвилин робочого часу.

Таким чином, враховуючи пояснення представника позивача, надані докази по справі та результати аналізу судом текстуальних положень Постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року № 1531 та пояснення Міністерства охорони здоровя України, суд вказує, що стягування плати за проведення досліджень на каламутність та кольоровість має провадитися за одне, окреме дослідження каламутності або кольоровості у розмірі 10,46 грн. за одне таке дослідження. Таким чином, суд в цій частині не приймає до уваги протилежну думку відповідача.

Щодо пункту 2 додатку 5 вказаного акту, то вартість послуги з «Визначення запаху органолептичним методом» у воді передбачена п.65.1 постанови КМУ «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби»від 27.08.2003р. №1351 та складає 3,03 грн. за одне дослідження (без ПДВ).

Але згідно з ГОСТу 3351-74 «Вода питьевая. Методы определения вкуса, запаха, цветности и мутности»робота (послуга) з визначення запаху складається з проведення двох досліджень, а саме п. 2.3.2. ГОСТу визначення запаху при темп. 20°С та п.2.3.3 ГОСТу - визначення запаху при темп. 60°С.

Результати цих двох досліджень окремо вносяться у протокол досліджень, оцінюються у балах для кожного показника, мають різні нормативи інтенсивності запаху при темп. 20°С та темп. 60°С (Державні санітарні правила та норми «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»ДСанПіН 2.2.4-171-10.

Відповідно до пунктів 3а та 36 додатку 5 вказаного акту послуга (робота) з «Визначення вмісту мікотоксинів (афлатоксину В1, МІ, дезоксиніваленолу, патуліну, зеараленону) методом високоефективної рідинної хроматографії» та «Визначення вмісту мікотоксинів (афлатоксину В1, МІ, дезоксиніваленолу, патуліну, зеараленону) методом тонкошарової хроматографії» передбачені п.86.7 та 86.8 постанови КМУ від 27.08.2003р. №1351 - з ціною 131,56грн та 79,33грн за одне дослідження відповідно.

Однак, згідно «Медико-биологических требований и санитарных норм качества продовольственного сырья и пищевых продуктов»від 01.08.89р., №5061-89, затверджених міністерством охорони здоров'я СРСР (у подальшому МБТ), у харчових продуктах нормується від одного до шести мікотоксинів (афлатоксини В1 та МІ, патулін, зеараленон, Т-2 токсин, дезоксиніваленол) різними за хімічним складом та властивостями, дією на організм та здоров'я людини, так, у хлібі та хлібобулочних виробах визначаються: афлатоксин В1, дезоксиніваленол, зеараленон; борошно-крупяних виробах: афлатоксин В1, дезоксиніваленол, Т-2 токсин, зеараленон; молоці та молочних продуктах: афлатоксин В1, афлатоксин МІ; тощо.

На кожний мікотоксин встановлені окремі гігієнічні нормативи, окремо для різних видів продуктів харчування. На підставі МБТ ці показники обов'язково ураховуються у відповідних, на конкретний вид продукції, нормативних документах - ДСТУ, ГОСТ, РСТ, ГСТ, ТУ У тощо.

Проведення досліджень мікотоксинів здійснюється двома методами.

Методом тонкошарової хроматографії за «Методическими рекомендациями по обнаружению, идентификации и определению содержания афлотоксинов в пищевых продуктах»утверждены зам. начальника Главного санитарно-эпидемиологического управления Министерства здравоохранения СССР А.И. Заиченко от 10.12.1980г. №2273-80, «Методическими указаними по обнаружению, идентификации и определению содержания дезоксиниваленола (вомитоксина), ацетилдезоксиниваленола и зеараленола в зерне и зернопродуктах»утверждены санитарно-профилактическим управлением Минздрава СССР от 27.06.1990г. № 5177- 90, ДСТУ 4947:2008 «Фрукти, овочі та продукти їх перероблення. Методи визначення вмісту мікотоксину патулуну».

Методом високоефективної рідинної хроматографії за МВУ 01984033.001:2009 «Методика выполнения измерений массовой доли микотоксинов в пищевых продуктах и продовольственном сырье методом высокоефективной жидкостной хроматографии»атестована ДП «Кривбасстандартметрологія»(свідоцтво про атестацію методики виконання вимірювань №АМ 002.050-2009 від 25.05.2009р.), МВУ 01984033.002:2009 «Определение массовой концентрации микотоксинов в продовольственном сырье и продуктах питания. Подготовка проб методом твердофазной экстракции»атестована ДП «Кривбасстандартметрологія»(свідоцтво про атестацію методики виконання вимірювань №АМ 002.049-2009 від 25.05.2009р.).

Кожний мікотоксин досліджується окремо (за назвою та за харчовим продуктом), при цьому використовуються різні хімічні речовини та державні стандартні зразки мікотоксині (афлатоксини В1 та МІ, патулін, зеараленон, Т-2 токсин, дезоксиніваленол). У процесі проведення досліджень процедури, що передбачені методиками вимірювань відрізняються за умовами підготовки проби до аналізу, режимами екстрагування, побудови градуювальних графіків, обрахування результатів досліджень тощо.

Кожний досліджений мікотоксин вноситься до протоколу з результатами лабораторних досліджень з вказуванням фактичного вмісту та гігієнічного нормативу.

Тлумачення стягнення плати за проведення вищезазначених лабораторних аналізів за як за одне дослідження взагалі по всьому переліку чи за проведення дослідження по кожному конкретному аналізу у постанові прямо не вказується. Усі вище перелічені методики чітко визначають необхідність проведення індивідуальних конкретних аналізів у кожному випадку.

Відповідно до вимог п. 7 ст. 4 Закону 877 - у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов'язків суб'єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб'єкта господарювання.

Крім того, пунктом 3.2. Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519 «Про затвердження Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами»визначається, що в акті перевірки «зазначаються нормативні акти, які порушено суб'єктами господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення; детально відображається механізм скоєння порушення; визначається сума необґрунтовано одержаної виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються». У наданому акті від 26.04.2011 усі перелічені вимоги до обґрунтованого складання акту відсутні.

Отже, у висновках до акту перевірки від 26.04.2011 (без номеру) та у рішенні № 120, винесеному на підставі висновків акту, чітко не доказується і не обґрунтовується порушення вимог постанови КМУ від 27.08.2003 № 1351.

Щодо суми необґрунтованої виручки у розмірі 12438,39 грн., то суд зазначає, що у ході проведеного аналітичного вивчення рахунків встановлено, що вони не можуть бути підставою для прийняття висновку про обґрунтованість стягнення плати, оскільки: рахунки не завірені, не має підпису керівника чи працівника Позивача, якому дано право засвідчувати копії, немає дати засвідчення, немає печатки Позивача, що засвідчила б ці підписи. Відповідачем у наданих ним доказах не доведено, що надані ним, як доказ, рахунки оплачені, існують відповідні акти, що засвідчують виконані послуги і проведену оплату з боку замовників, оскільки рахунки це тільки намір на оплату, а не факт самої оплати. У акті взагалі відсутня інформація про чітке посилання на відповідну кількість укладених договорів, кількість фактично наданих послуг за цими договорами, не визначена кількість актів прийому-передачі виконаних послуг, які б дійсно свідчили про достовірну суму грошей, отриманих позивачем за результатами проведених досліджень, на підставі чого і могло бути винесене відповідне рішення про застосування економічних санкцій.

За наданими відповідачем рахунками, що долучені до справи (всього таких рахунків 8) у загальному підрахунку сума складає 12 297 гривень 70 копійок, а у спірному рішенні вказується 12 439 гривень 39 копійок - різниця 141 гривня 69 копійок.

Крім того, проаналізувавши текст долучених до справи рахунків, слід зазначити наступне:

-Рахунок В2/5, 6902 від 10.11.2010 - загальна сума до сплати складає 3 983 гривень 18 копійок, але сума по визначенню вмісту мікотоксинів (афлатоксин В1, афлатоксин МІ, зеаралінон, дезоксинівалеон і патулін) методом тонкошарової хроматографії з усього рахунку становить тільки 952 грн. 96 копійок, інші дослідження визначені у рахунку ніякого відношення до спірних досліджень не мають;

-Рахунок 2/5, 3627 від 22.06.2010 - загальна сума до сплати складає 522 гривні 68 копійок, сума по визначенню фотоколометричним методом каламутності та кольоровості складає 20 грн. 92 копійки, визначення присмаку органолептичним методом 6 гривень 6 копійок, інші дослідження визначені у рахунку ніякого відношення до спірних досліджень не мають;

-Рахунок 2/5, 4907 від 20.08.2010 - загальна сума до сплати складає 1913 гривень 04 копійки, сума по визначенню вмісту мікотоксинів (афлатоксин В1, афлатоксин МІ, зеаралінон, дезоксинівалеон і патулін) методом високоефективної рідинної хромотографії з усього рахунку складає тільки 789 гривень, 35 копійок, сума по визначенню фотоколометричним методом каламутності та кольоровості складає 20 гривень 92 копійки, визначення присмаку органолептичним методом 3 гривні 3 копійки, інші дослідження визначені у рахунку ніякого відношення до спірних досліджень не мають;

-Рахунок 2/1, 6566 від 01.11.2010 - загальна сума до сплати складає 419 гривень 18 копійок, сума по визначенню фотоколометричним методом каламутності та кольоровості складає 83 гривні 68 копійок, визначення присмаку органолептичним методом 36 гривень 36 копійок, інші дослідження визначені у рахунку ніякого відношення до спірних досліджень не мають.

Таким чином, загальна сума по вмісту мікотоксинів (афлатоксин В1, афлатоксин МІ, зеаралінон, дезоксинівалеон і патулін) складає 1742 гривні 31 копійки, по визначенню фотоколометричним методом каламутності та кольоровості 125 гривень, 52 копійки, визначення присмаку органолептичним методом 45 гривень 45 копійок - всього 1913 гривень 28 копійок.

Стосовно рахунків 3/2, 7268 від 25.11.2010, 3/2, 6820 від 08.11.2010, 3/2, 3570 від 18.06.2010, 3/2, 7487 від 03.12.2010, які також додані до матеріалів справи, вбачається, що ніякого відношення до спірних досліджень вони не мають, таких досліджень у наданих рахунках просто немає.

Таким чином, жодним наданим до суду документом, відповідач не довів, що Позивачем дійсно необґрунтовано стягнута сума 12 438 гривень 38 копійок за проведені лабораторні дослідження при наданні послуг, передбачених постановою КМУ від 27.08.2003 № 1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби».

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цим кодексом визначені основні засади господарювання в Україні та регулюються господарські відносини, що виникають в процесі організації та здійснення господарської діяльності між учасниками відносин у сфері господарювання. Згідно зі ст.2 ГК України до учасників відносин у сфері господарювання відносяться, зокрема, органи державної влади.

Політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення (ст. 192 ГК України).

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організації контролю за їх дотримання визначені у законі України "Про ціни і ціноутворення". У статті 14 зазначеного закону встановлено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету, крім того в позабюджетні фонди місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів № 298/519 від 03.12.2001 року затверджена Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами ( далі - Інструкція), яка зареєстровано в Мінюсті України 18.12.2001 року за № 1047/6238.

У п. 1.4 Інструкції визначено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання субєктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними порядку встановлення та застосування цін і тарифів. Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, на які накладаються економічні санкції, є, зокрема, нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються.

Між тим, у законодавстві, а саме у статті 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення", п. 1.4. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів № 298/519 від 03.12.2001 року, встановлено, що предметом перевірки державним органом з контролю за цінами є саме одержання субєктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними порядку встановлення та застосування цін і тарифів, а не встановлені ним ціни на послуги, що надаються населенню за плату.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 71, 86, 160, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним рішення про застосування економічної санкції за порушення державної дисципліни цін державної інспекції за цінами в Дніпропетровській області від 05.05.2011р. № 120.

Стягнути на користь Дніпропетровської обласної санітарної - епідеміологічної станції з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 гри. (три грн. 40 коп.).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 10.07.11р.

Суддя В.В. Кальник