Постанова № 18127234, 08.07.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/2071/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПавловського Д.П.

при секретаріБесчасові Д.В.

за участі представника позивачаУсика О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Компанія Ліон»до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

15 лютого 2011р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач просить податкове повідомлення-рішення № 0000132302/0 від 09 лютого 2011 року про визначення приватному підприємству «Компанія Ліон»суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 35672 гривні 50 копійок визнати протиправним та скасувати; податкове повідомлення-рішення № 0000142302/0 від 09 лютого 2011 року про визначення приватному підприємству «Компанія Ліон»суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 28537 гривень 50 копійок, що включає суму нарахованого податку в розмірі 22830 гривень та суму штрафної санкції в розмірі 5707 гривень 50 копійок визнати протиправним та скасувати.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 15.02.2011р.

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У матеріалах справи наявне заперечення на позовну заяву, долучене 07.04.2011р., у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог та яким обґрунтована така позиція.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи позивача, суд встановив наступні обставини.

24 січня 2011 року Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська було складено акт за № 30/232/34498292 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки приватного підприємства «Компанія Ліон»з питань дотримання податкового законодавства у взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс»за період з 01 січня 2010 року по 29 листопада 2010 року».

У висновку даного акту вказується на те, що приватним підприємством «Компанія Ліон»було порушено пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження у жовтні 2010 року податкових зобов'язань на 22830 гривень, та порушено пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження у третьому кварталі 2010 року податкових зобов'язань на 28538 гривень.

На підставі даного акту перевірки відповідач прийняв 2 податкових повідомлення-рішення:

1) податкове повідомлення-рішення № 0000132302/0 від 09 лютого 2011 року про визначення приватному підприємству «Компанія Ліон»суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 35672 гривні 50коп.;

2) податкове повідомлення-рішення № 0000142302/0 від 09 лютого 2011 року про визначення приватному підприємству «Компанія Ліон»суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 28537 гривні 50коп.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії акту № 30/232/34498292 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки приватного підприємства «Компанія Ліон»з питань дотримання податкового законодавства у взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс»за період з 01 січня 2010 року по 11 листопада 2010 року», податкового повідомлення-рішення № 0000132302/0 від 09 лютого 2011 року, податкового повідомлення-рішення № 0000142302/0 від 09 лютого 2010р., протоколу виїмки від 31.12.2010р., договору №08/10-2 від 02 серпня 2010р. із специфікаціями.

Так, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлюється презумпція правомірності правочину. Відповідно до даної статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, існує два шляхи спростування презумпції правомірності правочину: 1) визнання неправомірності, а отже, і недійсності правочину прямим приписом закону. У цьому випадку правочин є недійсним вже тому, що прямо визнаний як такий в законі. Він неправомірний і не створює правові наслідки, будучи недійсним вже в момент вчинення, оскільки, припис закону існує і забороняє такі дії зараз і на майбутнє. Такий правочин є нікчемним і спеціальне визнання його недійсним у судовому порядку не вимагається; 2) визнання неправомірності, а отже, і недійсності правочину судом. У цьому випадку презумпція правомірності правочину діє в момент укладення правочину, оскільки він не порушує заборони конкретної норми закону (або у момент укладення правочину- порушення закону залишається прихованим, невідомим іншим особам). Проте, його правомірність може бути оспорена однією із сторін або іншою заінтересованою особою, а відтак - правочин може бути визнаний судом недійсним.

Так, господарська діяльність приватного підприємства «Компанія Ліон», в тому числі в частині її взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс», не є такою, що заборонена законом, оскільки жодним нормативним актом України не забороняється укладати договори купівлі-продажу чи поставки. Отже, правочини, укладені між приватним підприємством «Компанія Ліон»та товариством з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс», не є нікчемними.

Відповідно до ч.1ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом вимагається.

Відповідно до ст. ст. 219, 220, 221, 224, 228 Цивільного кодексу України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонах вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалень батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу орган; опіки та піклування в порядку ст.71 Цивільного кодексу України, правочин, щ порушує публічний порядок, тобто, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади незаконне заволодіння ним.

Таким чином, за відсутності судових рішень щодо недійсності правочинів, укладених між приватним підприємством «Компанія Ліон»та товариством з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс», ці правочини є дійсними.

Що ж стосується посилання в акті Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська від 24 січня 2011 року на припис ст.228 Цивільного кодексу України варто зазначити наступне.

Твердження відповідача про безтоварність вказаної господарської операції, а також про те, що сторони за договором постачання товару прагнули виключно настання протиправних наслідків у вигляді несплати податків, не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується наступним.

Вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки, оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо) саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність правочинів, що були вчинені між приватним підприємством «Компанія Ліон»та товариством з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс»є безпідставним та необґрунтованим.

В акті Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська від 24 січня 2011 року зазначається, що операції між приватним підприємством «Компанія Ліон»та товариством з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс»не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

З огляду на наведені в акті доводи, очевидно, що нормативно-правового акту, який би містив вимогу про те, що для того щоб виконати умови договору поставки чи купівлі-продажу продукції обов'язково треба мати власні виробничі активи, щоб самостійно виготовити цю продукцію, власні складські приміщення, щоб зберігати її лише на своєму складі та власні транспортні засоби, щоб доставляти цю продукцію виключно на своєму транспорті, не існує.

Як вже зазначалося, усі правочини, вчинені між приватним підприємством «Компанія Ліон»та товариством з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс», є дійсними в силу презумпції правомірності правочину, за умов відсутності судових рішень про визнання їх недійсними чи інших належних доказів, щодо підтвердження обставин викладених у акті перевірки відповідача про підтвердження відсутності між приватним підприємством «Компанія Ліон»та товариством з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс»здійснення операцій, відповідного місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Тобто, щодо підтвердження своєї позиції, викладеній у акті перевірки на підставі якого виносились оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, відповідачем належних доказів суду не було надано.

Таким чином, висновок податкового органу про те, що приватним підприємством «Компанія Ліон»було порушено пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження у жовтні 2010 року податкових зобов'язань на суму 22830 гривень, є необґрунтованим, як і висновок податкового органу про те, що приватне підприємство «Компанія Ліон»було порушено пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження за 3 квартал 2010 року податку на прибуток на 28538 гривень є необґрунтованим.

Отже, за вищевикладених підстав, суд доходить висновку щодо протиправності винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень та вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000132302/0 від 09 лютого 2011 року про визначення приватному підприємству «Компанія Ліон» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 35672 гривні 50 копійок визнати протиправним та скасувати та податкове повідомлення-рішення № 0000142302/0 від 09 лютого 2011 року про визначення приватному підприємству «Компанія Ліон» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 28537 гривень 50 копійок, що включає суму нарахованого податку в розмірі 22830 гривень та суму штрафної санкції в розмірі 5707 гривень 50 копійок.

Присудити на користь приватного підприємства «Компанія Ліон» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 3 (три) грн. 40коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 31.05.2011р.

Суддя

Д.П. Павловський