Постанова № 18126530, 25.07.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2011 року Справа № 2а/0370/1711/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМЦ-ЕКСІМ» до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМЦ-ЕКСІМ» звернулося в суд із позовом до державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 травня 2011 року за №0003761501 та №0003771501, якими збільшено суму грошового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб на суму 170 грн. та 923,89 грн. відповідно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державною податковою інспекцією у Скадовському районі Херсонської області проведено 12 травня 2011 року документальну невиїзну перевірку податкової звітності по земельному податку з юридичних осіб, про що складено акт за №139/15-33448900. Перевіркою встановлено, що ТзОВ «ТМЦ-ЕКСІМ» не подано до ДПІ у Скадовському районі податкову декларацію з плати за землю на 2011 рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями до 1 лютого 2011 року в результаті чого за період з 01.01.2011р.-30.04.2011р. платником не задекларовано до сплати земельний податок в сумі 922,89 грн. На підставі вказаного акту перевірки 27 травня 2011 року державною податковою інспекцією у Скадовському районі Херсонської області сформовані податкові повідомлення-рішення за №0003761501 та №0003771501, якими збільшено суму грошового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб на суму 170 грн. та 923,89 грн. відповідно. Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення №0003761501 та №0003771501 від 27 травня 2011 року винесені з порушенням норм чинного законодавства України та підлягає скасуванню, оскільки товариство «ТМЦ-ЕКСІМ» не є власником чи користувачем земельної ділянки, а остання знаходиться у власності територіальної громади м. Скадовськ.

Відповідач в запереченні проти позовної заяви від 6 липня 2011 року №2014/10/10-005 пред’явлені позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що оздоровчий комплекс «Нафтовик», розташований за адресою: Херсонська область, Скадовський район, місто Скадовськ, вул. Поповича, буд. 2-Г, належить на праві приватної власності товариству «ТМЦ-ЕКСІМ» на підставі договору купівлі-продажу від 13 листопада 2008 року та враховуючи вимоги Податкового кодексу України позивач зобов’язаний сплачувати земельний податок. Просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою суду від 25 липня 2011 року відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Державною податковою інспекцією у Скадовському районі Херсонської області проведена документальна невиїзна перевірка податкової звітності по земельному податку з юридичних осіб, про що було складено 12 травня 2011 року акт за №139/15-33448900. Перевіркою встановлено, що ТзОВ «ТМЦ-ЕКСІМ» не подано до ДПІ у Скадовському районі податкову декларацію з плати за землю на 2011 рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями до 1 лютого 2011 року в результаті чого за період з 1 січня 2011 року по 30 квітня 2011 року платником не задекларовано до сплати земельний податок в сумі 922,89 грн. На підставі акту перевірки 27 травня 2011 року державною податковою інспекцією у Скадовському районі Херсонської області сформовані податкові повідомлення-рішення за №0003761501 та №0003771501, якими збільшено суму грошового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб на суму 170 грн. та 923,89 грн. відповідно.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено платне використання землі в Україні. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів належать плата за землю.

Плата за землю справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За загальним правилом підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також з постійних землекористувачів. Тобто необхідною умовою для виникнення у особи обов'язку сплачувати земельний податок є наявність у такої особи права власності на землю або права постійного користування землею.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 Податкового кодексу України). Момент виникнення у особи прав на землю визначений в статті 125 Земельного кодексу України, відповідно до якої право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Порядок проведення державної реєстрації вказаних речових прав, органи державної реєстрації та їх компетенція визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частини 1 статті 6 вказаного Закону органами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (в тому числі права власності, права постійного користування та права оренди земельної ділянки) є територіальні органи Міністерства юстиції України.

Однак, відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України закріплено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Аналогічна норма міститься і в частині першій статті 377 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, оздоровчий комплекс «Нафтовик», розташований за адресою: Херсонська область, Скадовський район, місто Скадовськ, вул. Поповича, буд. 2-Г, належить на праві приватної власності товариству «ТМЦ-ЕКСІМ» на підставі договору купівлі-продажу від 13 листопада 2008 року.

Отже, враховуючи положення Податкового кодексу України, власник будівлі (споруди) сплачує земельний податок незалежно від оформлення/реєстрації прав на землю.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб’єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам позивач належним чином не довів, що сформовані державною податковою інспекцією у Скадовському районі Херсонської області податкові повідомлення-рішення є нечинними і протиправними та не надав суду доказів, які б належним чином підтверджували підставність позовних вимог.

Відповідач в свою чергу довів, що сформовані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись частиною 4 статті 122, статтями 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                            А.Я. Ксензюк