Постанова № 18125984, 29.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2011 р. Справа №2а-810/11/16/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Александрова О.Ю., при секретарі Сидельової М.В., за участю:

представника позивача - Павленко С.Г., від 29.03.11, НОМЕР_1;

представника відповідача - Резніченко О.О., посвідчення №НОМЕР_2;

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Кард"

до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим

про визнання протиправною та скасування постанови, спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамант-Кард" звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання до виконання певних дій.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 07.12.2010р. та зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження згідно виконавчому листу по адміністративній справі 2а-7297/08/7, з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Окружним адміністративним судом АР Крим 22.07.2009 року по справі № 2а-7297/08/7 прийнято постанову якою частково задовільнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант - Кард». Визнано протиправним та скасовано частково у сумі 725928,00грн. за основним платежем та у сумі 220109,10 за штрафними (фінансовими санкціями) податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим від 14.11.08р. №0000422301/0. У решті позову відмовлено.

В частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант - Кард»(95000, вул. Толстого, 33/3, м. Сімферополь, ЄДРПОУ 34058954) судового збору у розмірі 3,40грн. та витрат на проведення судової експертизи у сумі 12996,10грн. Окружним адміністративним судом АР Крим 13.11.2010 року виданий виконавчий лист №2а-7297, згідно якого належить стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант - Кард» (95000, вул. Толстого, 33/3, м. Сімферополь, ЄДРПОУ 34058954) судовий збору у розмірі 3,40грн. та витрати на проведення судової експертизи у сумі 12996,10 гривень.

Головним державним виконавцем відповідача 07.12.2010 р. прийнято Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, згідно з якою відповідно до ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" позивачу відмовлено в прийнятті до виконання виконавчого листу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-7297/08/7.

Стаття19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У статті 1 Закону України “Про виконавче провадження”, який діяв на час виникнення спірних правовідносин визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 3 Закону України “Про виконавче провадження” встановлює, що органами державної виконавчої служби підлягають виконанню рішення, ухвали, постанови судів.

Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (ст. 5 Закону) .

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку (ст.7 Закону України “Про виконавче провадження”).

Згідно ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надана відстрочка виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення терміну відстрочки в межах строку, встановленого для пред'явлення цього виконавчого документа.

Підстави відмови у відкритті виконавчого провадження визначені у ст.26 даного Закону.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону; 7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Судом встановлено, що 02.12.2010р. позивач звернувся з заявою до відповідача про виконання виконавчого листа, який виданий Окружним адміністративним судом АР Крим по справі № 2а-7297/08/7.

Постановою державного виконавця від 07.12.2010р. відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, який виданий Окружним адміністративним судом АР Крим по справі № 2а-7297/08/7 на підставі ст. 19 та п.6.ч.1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”, що стало підставою звернення позивача до суду.

Дійсно, як вбачається із виконавчого листа у адміністративній справі №2а-7297/08/7, виданого Окружним адміністративним судом АР Крим, останній не містить адреси боржника у справі, оскільки у даному випадку боржником є Державний бюджет України.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (відповідного бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, законом передбачений особливий вид боржника, такий як Державний бюджет України та місцевий бюджет.

Відповідно до ст.1 Бюджетного кодексу України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду;

2) бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;

Статтею 5 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Із наведеного випливає, що боржник у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення, яким стягуються кошти із Державного бюджету України в апріорі не може мати адреси, оскільки бюджет це план формування та використання фінансових ресурсів.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 1 Конституції України Україна проголошено демократичною, соціальною, правовою державою. Ст. 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обовязком держави. Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

В силу викладеного, вивчивши заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що, не виконуючи рішення по справі № 2а-7297/08/7 року, Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим діє з порушенням вимог Конституції України, нехтуючи судовим рішення та встановленим в державі порядком.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

безсторонньо (неупереджено);

добросовісно;

розсудливо;

з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного субєкта, який вимагає від останнього враховувати як обставини, на обовязковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для реалізації цього принципу-критерію субєкт владних повноважень, в даному випадку державний виконавець, мав ретельно дослідити всі обставини, зокрема, особливість статусу боржника у виконавчому документі, якій в апріорі не може мати адреси.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що фактично вимагаючи зазначення адреси Державного бюджету України, державний виконавець діяв необґрунтовано, недобросовісно, фактично не маючи намір досягнути мети, а саме виконання рішення суду, без врахування усіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а відтак є протиправною.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувану постанову було отримано позивачем 05.01.2011 року. Зазначена обставина представником позивача у судовому засіданні не заперечувалася. Позивач звернувся з адміністративним позовом до суду 11.01.2010 року, про що свідчить вхідний штамп суду (а.с. 4).

Таким чином, позивачем не пропущено встановлений законом строк для звернення до суду з адміністративним позовом.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження згідно виконавчого листа по адміністративній справі 2а-7297/08/7, суд вважає їх не обґрунтованим, оскільки, задовольняючи таки вимоги, суд фактично підміняє повноваження Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 29.03.2011р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 04.04.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 07.12.2010р. про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-7297/08/7, виданого 13.11.09 року Окружним адміністративним судом АР Крим.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Кард" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.