Постанова № 18125982, 18.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2011 р. о 16:22 Справа №2а-7074/11/0170/4 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Шевцовій Г.В., за участі представників сторін: від позивача - Зубехіна Н.М., Сиротинин О.Г.; від відповідача - Говоруха А.Г.; розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Алушта"

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Алушта" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000812301 від 03.06.2011 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу про безтоварний характер господарських операцій позивача із ПП "Ротонда Торг". Позивач зазначає, що господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені усі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, придбані товари (продукти харчування) використані в господарській діяльності позивача.

Ухвалами суду від 17.06.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких вказав, що проведеною відповідачем перевіркою встановлено завищення позивачем задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість через віднесення до його складу сум податку, сплачених ПП "Ротонда Торг", у якого відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності (відсутні персонал, основні засоби, виробничі активи та складські приміщення, транспортні засоби). Представник відповідача стверджує, що позивач проводив транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. З наведених підстав, посилаючись на порушення положень частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу та керуючись приписами статті 228 ЦК України представник відповідача зазначає про нікчемність правочинів позивача із вказаним контрагентом.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 02651032, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Алушта АР Крим.

Посадовими особами податкового органу на підставі наказу від 13 травня 2011 року №294 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, за результатами перевірки складено акт від 23.05.2011 року №566/23/02651032. За висновками даного акту встановлено порушення позивачем частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України: правочини з постачальником ПП "Ротонда Торг" не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Згідно із висновком за актом перевірки встановлені також порушення пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинний на час виникнення спірних відносин, далі - Закон №168), що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 164521,80 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2011 року №0000812301 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 164521,80 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), застосованими на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України - 82261,00 грн.

Розглядаючи справу суд встановив порушення відповідачем чинного законодавства щодо порядку проведення невиїзної документальної перевірки.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України обов'язковою умовою проведення невиїзної перевірки є надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що наказом від 13.05.2011 року №294 передбачено проведення перевірки з датою її початку - 13.05.2011 року. Копія наказу і повідомлення про проведення перевірки направлені позивачу 13.05.2011 року поштою, поштове відправлення отримано позивачем лише 17.05.2011 року.

Суд вважає, що вимоги пункту 79.2 статті 79 ПК України зобов'язують податковий орган розпочати проведення невиїзної перевірки лише після отримання повідомлення про вручення поштового відправлення або вручення копії наказу особисто уповноваженій особі платника податків (самому платнику податків). Початок перевірки у день видання наказу та направлення копії наказу та повідомлення про проведення перевірки поштою позбавляє положення пункту 79.2 статті 79 ПК України будь-якого практичного значення та порушує право платника податку надавати матеріали, які можуть бути підставами для висновків під час проведення перевірок.

Досліджуючи правомірність висновків податкового органу, покладених в основу оскарженого податкового повідомлення-рішення суд встановив наступне.

Згідно із розділом 3 акту від 23.05.2011 року №566/23/02651032 при проведення перевірки використані відомості, отримані від особи, яка мала правові відносини із позивачем - Приватного підприємства "Ротонда Торг" (ідентифікаційний код 36165656), а саме акт перевірки ПП "Ротонда Торг" від 18.03.2011 року №2741/23-7/36165656. За даними актів перевірок ПП "Ротонда Торг" зареєстровано у якості юридичної особи та у якості платника ПДВ, знаходиться за юридичною адресою.

У 2010 році ПП "Ротонда Торг" мало господарські відносини із іншими юридичними особами, а саме ТОВ "ОПТ Гарант", ТОВ "АПК Улан", ВКП "Укравіаресурс". Згідно із актом перевірки господарські операції з даними підприємствами носили безтоварний характер: по ТОВ "ОПТ Гарант" посадовими оосбами ПП "Ротонда Торг" не було надано накладних, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, матеріальних звітів, актів прийому-передачі товарів та інших первинних документів, які б підтверджували отримання товару, його зберігання та подальшу реалізацію. Інші контрагенти ПП "Ротонда Торг" мають "неосновний стан платника податку" (не підтверджено відомості про юридичну особу, анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість).

В акті перевірки від 23.05.2011 року №566/23/02651032 зазначено про те, що ПП "Ротонда Торг" є суб'єктом господарювання, який значиться у розшифровках податкового кредиту контрагентів та формує податкову звітність вигодонабувачам.

Позивачем із ПП "Ротонда Торг" 01.06.2010 року укладено договір поставки товару, за яким останнє зобов'язувалось здійснити поставку товарів (продуктів харчування) позивачу.

Факт передачі та отримання товару позивачем підтверджується наданими ним для перевірки накладними та податковими накладними (перелік наведено у пункту 3.1 акту перевірки), копії яких долучено до матеріалів справи.

Сплата вартості поставлених товарів підтверджується наданими позивачем виписками про рух коштів на банківському рахунку і відповідачем не заперечується, подальший рух активів (продуктів харчування) підтверджується наданими позивачем внутрішніми накладними (копії документів долучено до матеріалів справи).

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Твердження відповідача про порушення позивачем правил оподаткування повязується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод із ПП "Ротонда Торг".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи справу в межах доводів відповідачів щодо нікчемності правочинів, судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагента для укладання та виконання правочинів, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Відповідно до статті 228 ЦК України (у редакції, чинній до 01.01.2011 року) правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом постачальниками контрагента позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в звязку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальнику, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Для підтвердження права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у позивача мети використовувати придбані продукти харчування у межах його господарської діяльності, а саме діяльності санаторно-курортного закладу, відповідачем не спростована.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Саме ж по собі припущення контролюючого органу щодо можливої несплати постачальниками підприємства по ланцюгу необхідних сум ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в його праві на податковий кредит.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Застосування санкцій у цьому податковому повідомленні-рішенні обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи висновок про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

В судовому засіданні 18.07.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 21.07.2011 року.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим від 03 червня 2011 року №0000812301 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Алушта" (ідентифікаційний код 02651032) грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 246782,80 грн., у тому числі за основним платежем - 164521,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 82261,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Алушта" 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.