Постанова № 18125917, 27.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2011 р. 17:22 Справа №2а-2413/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі Кузміній Ю.В. розглянувши за участю представників: від позивача ОСОБА_1 дов. № 7 від 15.09.2009р.; від відповідача ОСОБА_2 дов. № 11/10 від 16.03.2011р., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Платан»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Приватне підприємство «Платан» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0010331502/3 від 21.02.2011р.

Вимоги ґрунтуються на положеннях ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та мотивовані тим, що датою виникнення права у платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної, строк давності для включення якої до складу податкового кредиту складає 1095 днів.

Заявою від 18.02.2011р. позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0010331502/0 від 14.07.2010р., № 0010331502/1 від 08.10.2010р., № 0010331502/2 від 10.12.2010р., № 0010331502/3 від 22.02.2011р. про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 70944,00 грн., у тому числі 47296,00 грн. основного платежу та 23648,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. У судовому засіданні 27.04.2011р. представник позивача надав суду заяву, в якій зазначив, що у заяві про уточнення позовних вимог від 18.03.2011р. допущена друкарська помилка, та просить визнати протиправним та скасувати зокрема податкове повідомлення-рішення № 0010331502/3 від 21.02.2011р.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, в обґрунтування правової позиції надав суду письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких вказав, що підстав для задоволення позову немає, оскільки податкові повідомлення рішення прийняти з додержанням норм податкового законодавства. Відповідач зазначає, за результатами перевірки уточнюючих розрахунків з ПДВ позивачем за лютий 2009року, листопад 2008 року, за вересень 2008 року, за січень 2009 року, за травень 2008 року, за червень 2008 року, за грудень 2008 року, за липень 2008 року, за жовтень 2008 року, за серпень 2008 року, наданих до органу державної податкової служби, в яких до розділу 2 «податковий кредит» неправомірно включені в звітний період по гр.. 3 «період виписки податкових накладних» податкові накладні від постачальників за періоди, перевірені актом документальної перевірки № 11047/23-2 від 13.11.2009р., у звязку з чим встановлено заниження податкових зобовязань, що підлягають сплаті до бюджету у розмірі 47296,00 грн., у звязку з чим застосовані штрафні (фінансові) санкції та прийняти оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.07.2010р. відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань правомірності нарахування податкового зобовязання та повноти нарахування податку на додану вартість за лютий 2009 року, за листопад 2008 року, за вересень 2008 року, за січень 2009 року, за травень 2008 року, за червень 2008 року, за грудень 2008 року, за липень 2008 року, за жовтень 2008 року, за серпень 2008 року.

За результатами проведення вказаної перевірки 02.07.2010р. складений Акт № 9456/15-2/30645832 (а.с.23-39).

У висновках зазначеного акту зафіксовано, що на підставі п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податкових зобовязань, які підлягають сплаті до бюджету у сумі 47296,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 14.07.2010р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010331502/0, яким позивачу визначене податкове зобовязання з ПДВ на загальну суму 70944,00 грн., у тому числі 47296,00 грн. за основним платежем та 23648,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у порядку передбаченому Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, але усі скарги були залишені без задоволення, а сума визначеного податкового зобовязання з ПДВ без змін. За результатами розгляду скарг відповідачем були прийняти податкові повідомлення-рішення № 0010331502/1 від 08.10.2010р., № 0010331502/2 від 10.12.2010р., № 0010331502/3 від 21.02.2011р

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів) був Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (редакція якого діяла на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) (далі Закон № 2181).

Законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (редакція якого діяла на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) (далі Закон № 168)

Відповідно до пунктів 1.6-1.7 статті 1 Закону № 168 податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 закріплено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем були отримані наступні податкові накладні: № G838151597 від 31.07.2008р. сума ПДВ 9752,99 грн.; № 55573/5 від 31.07.2008р. сума ПДВ 3042,82 грн.; № G836638186 від 31.05.2008р. сума ПДВ 9136,90 грн.; № 43052/5 від 31.05.2008р. сума ПДВ 1717,18 грн.; № 47749/5 від 30.06.2008р. сума ПДВ 1999,85 грн.; № G837355841 від 30.06.2008р. сума ПДВ 9395,37 грн.; № G838779373 від 31.08.2008р. сума ПДВ 10657,00 грн.; № 60390/5 від 31.08.2008р. сума ПДВ 6317,90 грн.; № G839491750 від 30.09.2008р. сума ПДВ 11018,80 грн.; № 67682/5 від 30.09.2008р. сума ПДВ 5250,19 грн.; № G840196770 від 31.10.2008р. сума ПДВ 10442,81 грн.; № 73868/5 від 31.10.2008р. сума ПДВ 4380,30 грн.; № G840904798 від 30.11.2008р. сума ПДВ 8376,86 грн.; № 85021/5 від 30.11.2008р. сума ПДВ 5414,75 грн.; № G841606380 від 31.12.2008р. сума ПДВ 7320,56 грн.; № 2-0059047-316 від 13.12.2008р. сума ПДВ 972,23 грн.; № 2-0069973-316 від 13.06.2008р. сума ПДВ 715,70 грн.; № 845/г від 30.06.2009р. сума ПДВ 97,38 грн.; № 6201/5 від 31.01.2009р. сума ПДВ 4909,81 грн.; № 0000000868 від 14.04.2009р. сума ПДВ 563,00 грн.; № G943021885 від 28.02.2009р. сума ПДВ 6915,60 грн. (Оригінали всіх податкових накладних судом досліджені, належним чином завірені копії залучені до матеріалів справи).

Отже, отримавши податкові накладні від постачальників за травень 2008 року, червень 2008 року, липень 2008 року, серпень 2008 року, вересень 2008 року, жовтень 2008 року, листопад 2008 року, грудень 2008 року, січень 2009 року, лютий 2009 року, квітень 2009 року, червень 2009 року, позивачем відповідачу були надані уточнюючи розрахунки у звязку із самостійним виправленням помилок за періоди: травень 2008 року, червень 2008 року, липень 2008 року, серпень 2008 року, вересень 2008 року, жовтень 2008 року, листопад 2008 року, грудень 2008 року, січень 2009 року, лютий 2009 року, квітень 2009 року, червень 2009 року (а.с. 113-160), оскільки позивач у податкових періодах (за лютий 2009 року, за листопад 2008 року, за вересень 2008 року, за січень 2009 року, за травень 2008 року, за червень 2008 року, за грудень 2008 року, за липень 2008 року, за жовтень 2008 року, за серпень 2008 року) завишав податкові зобовязання, сплачуючи більші суми до бюджету, не включаючи до складу податкового кредиту суми ПДВ, що зазначені у вищезазначених податкових накладних, що не було заборонено нормами податкового законодавства.

Але, суть спору полягає у тому, що відповідач вважає, що позивачем неправомірно було включено за зазначеними податковими накладними суми ПДВ до складу податкового кредиту за грудень 2009 року, оскільки податкові накладні виписані в інших податкових періодах, які були охоплені перевіркою від 13.11.2009р. Акт № 11047/23-2, у звязку з чим відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобовязань у розмірі 47296,00 грн. за періоди: за лютий 2009 року, за листопад 2008 року, за вересень 2008 року, за січень 2009 року, за травень 2008 року, за червень 2008 року, за грудень 2008 року, за липень 2008 року, за жовтень 2008 року, за серпень 2008 року.

На думку відповідача включення ПДВ до складу податкового кредиту у грудні 2009р. за податковими накладними, які видавались у періодах, що вже були охоплені перевіркою від 13.11.2009р здійснено позивачем у порушення вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому що відповідно до даної норми Закону визначено дату виникнення права платника податку на податковий кредит з урахуванням дати здійснення першої з подій: або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дати виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оскільки позивач не звернувся до податкового органу з заявою зі скаргою на постачальників товарів (послуг) про те, що ними не надано податкові накладні у порядку, визначеному підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону, то у позивача немає право на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту за грудень 2009р.

Суд вважає помилковими такі висновки відповідача, оскільки положення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 встановлює не обовязок платника податку щодо звернення з відповідною заявою та скаргою на постачальника товарів (послуг), а його право на таке звернення, що у свою чергу обумовлює його право на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у відповідному податковому періоді без отримання податкової накладної.

Позивач у вищезазначених податкових періодах завищував податкові зобовязання, не включивши до складу податкового кредиту суми ПДВ з вищезазначених податкових накладних, тим самим сплативши більші суми ПДВ до бюджету у ті періоди, але із фактичним отриманням цих податкових накладних, останній відкоригувавши всі суми ПДВ уточнюючими розрахунками.

Матеріали справи свідчать про наступне.

Отримавши 29.12.2009р. податкові накладні № G836638186 від 31.05.2008р. сума ПДВ 9136,90 грн. та № 43052/5 від 31.05.2008р. сума ПДВ1717,18 грн., позивач уточнюючим розрахунком (а.с.113-114) відкоригував суму податкового зобовязання за травень 2008 року, зменшив суму, яка підлягала сплаті до бюджету на (-)6526,00 грн. та збільшив суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 1983,00 грн.; отримавши 29.12.2009р. податкові накладні № 47749/5 від 30.06.2008р. сума ПДВ 1999,85 грн. та № G837355841 від 30.06.2008р. сума ПДВ 9395,37 грн., позивач уточнюючим розрахунком (а.с.117-118) відкоригував суму податкового зобовязання за червень 2008 року, зменшив суму, яка підлягала сплаті до бюджету на (-)5348,00 грн. та збільшив суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 3367,00 грн.; отримавши 28.12.2009р. податкові накладні № G838151597 від 31.07.2008р. сума ПДВ 9752,99 грн. та № 55573/5 від 31.07.2008р. сума ПДВ 3042,82 грн. позивач уточнюючим розрахунком (а.с.121-122) відкоригував суму податкового зобовязання за липень 2008 року, зменшив суму, яка підлягала сплаті до бюджету на (-) 6068,00 грн. та збільшив суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 3201,00 грн.; отримавши 28.12.2009р. податкові накладні № G838779373 від 31.08.2008р. сума ПДВ 10657,00 грн. та № 60390/5від 31.08.2008р. сума ПДВ 6317,90 грн., позивач уточнюючим розрахунком (а.с.125-126) відкоригував суму податкового зобовязання за серпень 2008 року, зменшив суму, яка підлягала сплаті до бюджету на (-)6096,00 грн. та збільшив суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 3579,00 грн.; отримавши 28.12.2009р. податкові накладні № G839491750 від 30.09.2008р. сума ПДВ 11018,00 грн. та № 67682/5 від 30.09.2008р. сума ПДВ 5250,19 грн., позивач уточнюючим розрахунком (а.с.129-130) відкоригував суму податкового зобовязання за вересень 2008 року, зменшив суму, яка підлягала сплаті до бюджету на (-)9053,00 грн. та збільшив суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 782,00 грн.; отримавши 28.12.2009р. податкові накладні № G840196770 від 31.10.2008р. сума ПДВ 10442,81 грн. та № 73868/5 від 31.10.200р. сума ПДВ 4380,30 грн., позивач уточнюючим розрахунком (а.с.133-134) відкоригував суму податкового зобовязання за жовтень 2008 року, зменшив суму, яка підлягала сплаті до бюджету на (-)6790,00 грн. та збільшив суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 3224,00 грн.; отримавши 29.12.2009р. податкові накладні № G840904798 від 30.11.2008р. сума ПДВ 8376,86 грн. та № 85021/5 від 30.11.2008р. сума ПДВ 5414,75 грн., позивач уточнюючим розрахунком (а.с.137-138) відкоригував суму податкового зобовязання за листопад 2008 року, зменшив суму, яка підлягала сплаті до бюджету на (-)7245,00 грн. та збільшив суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 2319,00 грн.; отримавши 29.12.2009р. податкові накладні № G841606380 від 31.12.2008р. сума ПДВ 7320,56 грн. та № 2-0059047-316 від 13.12.2008р. сума ПДВ 972,23 грн., позивач уточнюючим розрахунком (а.с.141-142) відкоригував суму податкового зобовязання за грудень 2008 року, зменшив суму, яка підлягала сплаті до бюджету на (-)70,00 грн. та збільшив суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 7221,00 грн.; отримавши 25.12.2009р. податкову накладну № 6201/5 від 31.01.2009р. сума ПДВ 4909,81 грн., позивач уточнюючим розрахунком (а.с.145-146) відкоригував суму податкового зобовязання за січень 2009 року, зменшив суму, яка підлягала сплаті до бюджету на (-)30,00 грн. та збільшив суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 2216,00 грн.; отримавши 25.12.2009р. податкову накладну № G943021885 від 28.02.2009р. сума ПДВ 6915,60 грн., позивач уточнюючим розрахунком (а.с.149-150) відкоригував суму податкового зобовязання за лютий 2009року, зменшив суму, яка підлягала сплаті до бюджету на (-)70,00 грн. та збільшив суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 4446,00 грн.; отримавши 25.12.2009р. податкову накладну № 0000000868 від 14.04.2009р. сума ПДВ 563,00 грн., позивач уточнюючим розрахунком (а.с.153-154) відкоригував суму податкового кредиту за квітень 2009 року та збільшив суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 563,00 грн.; отримавши 28.12.2009р. податкові накладні № 2-0069973-316 від 13.06.2009р. сума ПДВ 715,70 грн. та № 845/г від 30.06.2009р. сума ПДВ 97,38 грн., позивач уточнюючим розрахунком (а.с.157-158) відкоригував суму податкового кредиту за червень 2009 року та збільшив суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 813,00 грн.

Факт отримання податкових накладних № G838151597 від 31.07.2008р.; № 55573/5 від 31.07.2008р.; № G836638186 від 31.05.2008р.; № 43052/5 від 31.05.2008р.; № 47749/5 від 30.06.2008р.; № G837355841 від 30.06.2008р.; № G838779373 від 31.08.2008р.; № 60390/5 від 31.08.2008р.; № G839491750 від 30.09.2008р.; № 67682/5 від 30.09.2008р.; № G840196770 від 31.10.2008р.; № 73868/5 від 31.10.2008р.; № G840904798 від 30.11.2008р.; № 85021/5 від 30.11.2008р.; № G841606380 від 31.12.2008р.; № 2-0059047-316 від 13.12.2008р.; № 2-0069973-316 від 13.06.2008р.; № 845/г від 30.06.2009р.; № 6201/5 від 31.01.2009р.; № 0000000868 від 14.04.2009р.; № G943021885 від 28.02.2009р. підтверджується Реєстром отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2009 року (який залучений до матеріалів справи).

Аналізуючи вищевикладене вбачається, що позивачем за перевіряє мий період, а саме за лютий 2009 року, за листопад 2008 року, за вересень 2008 року, за січень 2009 року, за травень 2008 року, за червень 2008 року, за грудень 2008 року, за липень 2008 року, за жовтень 2008 року, за серпень 2008 року були завищені податкові зобовязання перед бюджетом на 47296,00 грн., але відповідач безпідставно та необґрунтовано дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобовязання на цю суму лише з тих підстав, що податкові накладні отримані від постачальників за періоди, які вже були охоплені перевіркою від 13.11.2009р.

Але суд звертає увагу на те, що таке посилання є неспроможнім, оскільки податкові накладні отримані позивачем у грудні 2009 року, тобто на момент перевірки від 13.11.2009р. їх не було у позивача.

Тому, коригування позивачем сум податкових зобовязань, що підлягають сплаті до бюджету та сум податкового кредиту виходячи з дати отримання податкових накладних повністю відповідає положенням підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону.

Відповідачем не надано суду доказів того, що зазначені податкові накладні були отримані позивачем не у грудні 2009 року, а будь в якому іншому податковому періоді.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування покладається в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен подати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи, що всі дії позивача підтверджені належними доказами - податковими накладними, реєстром отриманих податкових накладних, факт здійснення господарських операцій відповідачем не спростовується, у суду немає правових підстав для висновку про відсутність у позивача права на податковий кредит за вищезазначеними податковими накладними у податковому періоді грудень 2009р. та заниження податкових зобовязань на суму 47296,00 грн. у податкових періодах: лютий 2009 року, листопад 2008 року, вересень 2008 року, січень 2009 року, травень 2008 року, червень 2008 року, грудень 2008 року, липень 2008 року, жовтень 2008 року, серпень 2008 року.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181 якого податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Дані положення Закону встановлюють право платників податків на виправлення показників раніше поданої податкової декларації протягом 1095 днів шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період.

Тобто, позивач за наявністю у нього відповідних податкових накладнихмає право на коригування сум податкових зобовязань перед бюджетом та включення ПДВ у склад податкового кредиту протягом 1095 днів і даний строк станом на період, що перевірявся перевіркою від 02.07.2010р., не минув.

Аналогічна позиція міститься в Листі ДПА України № 10787/6/15-1416 від 29.11.04р., де зафіксовано, що відповідно до частини другої п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. На підставі викладеного, такий платник, який самостійно виявив помилки у показниках раніше поданих декларацій, має право надати уточнюючий розрахунок.

Отже, висновок відповідача, що зафіксований в акті перевірки № 9456/15-2/30645832 від 02.07.2010р. щодо порушення позивачем п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податкових зобовязань, які підлягають сплаті до бюджету у сумі 47296,00 грн. є безпідставним та таким, що не відповідає нормам законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин, у звязку з чим безпідставним та необґрунтованим є застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 23648,00 грн.

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

безсторонньо (неупереджено);

добросовісно;

розсудливо;

з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0010331502/0 від 14.07.2010р., № 0010331502/1 від 08.10.2010р., № 0010331502/2 від 10.12.2010р., № 0010331502/3 від 21.02.2011р. про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 70944,00 грн., у тому числі 47296,00 грн. основного платежу та 23648,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями не можуть бути визнані такими, що прийняти на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В ході судового засідання, яке відбулось 27.04.2011р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 04.05.2011р.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 94, 98, 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0010331502/0 від 14.07.2010р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0010331502/1 від 08.10.2010р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0010331502/2 від 10.12.2010р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0010331502/3 від 21.02.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Платан» (95022, АР Крим, вул. Глінки/Дерюгіної, 57Б/2) 3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.