Постанова № 18125806, 25.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2011 р. 14:19 Справа №2а-5315/11/0170/12 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді

Котаревої Г.М., при секретарі Лиган М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення

позивача ОСОБА_2, довіреність №б/н від 27.12.10р.;

відповідача ОСОБА_3, довіреність №12/10-0 від 18.03.11р.;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій №0024542303 від 28.04.11р., мотивуючи свої вимоги тим, що перевірка, за результатами якої відповідачем було прийняте рішення, проведена із порушенням чинного законодавства.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.05.11р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав. Наведених у запереченні на позов від 18.07.11р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим 22.04.11р., на підставі направлень та плану-графіку, було проведено перевірку дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, господарської одиниці маршрутного таксі, державний номер АА1402АА (маршрут №54 «Марьино - 7-ая Гор.больница»), що належить ТОВ «Сімферопольська транспортна компанія».

За результатами перевірки було складено акт №000702, в якому зафіксовано порушення п. 5, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (а.с. 8-9).

На підставі акту перевірки №000702 Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим було прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.04.11р. №0024542303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1367,50 грн. за порушення п. 5, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (а.с. 7).

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України «Про державну податкову службу в України», відповідно до ст.4 якого Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються зокрема Державна податкова інспекція в АРК .

Частиною 1,3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» 265/95-ВР.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (зі змінами і доповненнями) (далі Закон № 265) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Пунктом 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були отримані копії наказу про проведення фактичної перевірки від 21.04.11р. №1248 та направлення на проведення перевірки №18/23-3 від 21.04.11р. (а.с. 22-23).

Стаття 1 Закону №265/95-ВР передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами-субєктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та субєктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно з п.1 ст.3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до пунктів 2, 5 та 13 ст. 3 Закону №265/95-ВР Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

- у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України;

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.4 ст.9 Закону про РРО реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Позивач надає послуги з перевезення пасажирів на автомобільному транспорті з видачею квитків, позивач здійснює розрахункові операції із застосуванням квитково-облікового листа та відривних квитків.

Таким чином, позивач відповідно до п.4 ст.9 Закону про РРО звільняється від застосування реєстратора розрахункових операцій та розрахункової книжки у випадку видачі квитків.

Судом встановлено, що до позивача застосовані фінансові санкції за порушення встановленого порядку використання розрахункової книжки у розмірі 340,00грн. (17 грн. (неоподатковуваний мінімумів доходів громадян) та 1027,50грн. за невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у розрахункових операціях (205,50 грн. (сума невідповідності сумі готівкових коштів на місці проведення розрахунків) х 5 (розмір фінансової санкції).

Суд зауважує, що застосування відповідачем штрафних санкцій за надання позивачем послуги без використання розрахункової книжки на підставі п.3 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є неправомірним, з приводу чого суд зазначає наступне.

Пунктом2статті 3 Законупро РРО встановлено обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності видаватиособі, яка отримує послугу,розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції, у даному випадку - квиток на проїзд у маршрутному такси.

Згідно Положенню про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.00р. №614 і зареєстрованого у Мін'юсті України 05.02.01р. за №105/5296, квітки на приміські автомаршрути - це розрахункові документи, бланки яких виготовлені друкарським способом з урахуванням вимог, установлених відповідними центральними органами виконавчої влади, та які видаються при реєстрації розрахункових операцій за разові послуги з перевезення пасажирів у міському автотранспорті.

Відповідно до статті 2 Закону про РРО розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосуються реєстратори розрахункових операцій.

Таким чином, Закон не ототожнює поняття розрахунковий документ, яким є квіток на проїзд у маршрутному таксі, і розрахункова книжка, рівно як квіток і розрахункова квитанція, оскільки вони є різними за формою і змістом.

При цьому суд виходить з того, що штрафна санкція, яку застосував відповідач за дане порушення, передбачена за невикористання розрахункової книжки, а не за відсутність розрахункового документу.

З урахуванням того, що, відповідно до п.1 ст.9 Закону про РРО, суб'єкт господарювання звільняється від застосування РРО та розрахункових книжок при продажу проїзних і перевізних документів на автомобільному транспорті, відсутність встановлення факту порушення позивачем саме невикористання при здійсненні розрахункової операції розрахункової книжки, суд дійшов до висновку, що ДПІ в м. Сімферополі АРК невірно визначено правопорушення позивача із відповідним застосуванням штрафних санкцій, так як за порушення п.2 ст. 3 Закону про РРО законом передбачена інша відповідальність, ніж встановлена п.3 ст. 17 Закону про РРО, яку застосував відповідач.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можутьпідтверджуватись іншими засобами доказування (ст.70 КАСУ).

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів обґрунтованості спірного рішення у частині застосування штрафних санкцій в сумі 340,00грн., відповідачем суду не надано. Суд вважає безпідставними висновки, зроблені в акті перевірки та неправомірним застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 340,00грн. рішенням ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №0024542303 від 28.04.11р.

Щодо правомірності застосування до позивача фінансових санкцій на суму 1025,50грн. за невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у розрахункових операціях, судом встановлено наступне.

Відповідно до квітково-касового листа серії ААА №008733, виписаного на транспортний засіб «Богдан», державний номер АА1402АА, маршрут №54а (а.с. 26), протягом робочого дня було продано 232 квитки на загальну суму 638,00 грн.

Під час судового розгляду, зазначені обставини не було спростовано.

При проведені перерахунку суми коштів, яка знаходилась на місці проведення розрахунків, сума коштів склала 401,50грн., а сума грошових коштів за розрахунковими квитанціями, враховуючи розмінну монету в сумі 30,00грн., становила 196,00грн., а отже, невідповідність сум готівкових коштів склала 205,50грн.

Згідно з п.13 статті 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

За порушення відповідачем п. 13 ст. 3 Закону України № 265/95 від 06.07.1995 року відповідачем застосована фінансова санкція у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність відповідно до ст.22 вищезазначеного Закону, яка склала 1025,50 (205,50грн. (сума невідповідності готівкових кошт на місці проведення розрахунків) х 5 (розмір фінансової санкції).

Проте, статтею 17 Закону встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня.

Відповідно до пояснень відповідач, наданих в судовому засіданні, зазначене порушення позивачем було вчинене вперше.

З наведеного вище вбачається, що відповідачем сам факт порушення законодавства позивачем був встановлений вірно, проте, враховуючи, що це порушення було здійснено вперше, сума штрафних санкцій відповідачем була застосована невірно.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним, визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0024542303 від 28.04.11р. на суму 1367,50грн.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач при зверненні до суду сплатив 3,40 грн. судового збору за нематеріальну вимогу, який і підлягає поверненню.

В судовому засіданні 25.07.11р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 01.08.11р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0024542303 від 28.04.11р. на суму 1367,50грн.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» (і.к. 30691999, АР Крим, Сімферопольський район, с. Фонтани, вул. Чкалова, 65) 3,40грн.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі з дня отримання нею копії постанови).

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження..

Суддя Котарева Г.М.