Постанова № 18125779, 13.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 липня 2011 р. Справа №2а-6603/11/0170/11 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Фурлетовій Г.Ю. розглянувши за участі:

представника позивача - Ігнатьєва О.О., протокол від 21.11.2007р. за №1,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «ТЕХНО ГРУПП»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ТЕХНО ГРУПП» звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004862301 від 20.05.2011р., яким позивачу визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 4525,68грн., в тому числі за основним платежем 3620,54грн., за штрафними санкціями 905,14грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених постачальникам, у звязку із встановленням за результатами автоматичного співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України тих обставин, що постачальником позивача - ПП «Комманд» відображено у складі податкового кредиту суми ПДВ по операціях, здійснених ним і юридичними особами ПП «Фрегат ХХІ» та ПП «Батьківщина ХХІ», яким в сою чергу присвоєний статус 23 «місцезнаходження не встановлено», внаслідок чого відповідач зробив висновок про безтоварність операцій між позивачем та ПП «Комманд». На думку позивача, відсутність контрагентів контрагента позивача за місцезнаходженням не є підставою для висновку про безтоварність операцій між ним та його контрагентом.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмових запереченнях, які залучені до матеріалів справи.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд вважає можливим розглядати справу на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 35593370, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи(а.с.15), є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва(а.с.26).

Посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПП «ТЕХНО ГРУПП» з питань взаємовідносин з ПП «Комманд» за грудень 2010р., за результатами перевірки складено акт від 10.05.2011 року №5772/23-2/35593370 (а.с. 28-39).

За висновками даного акту встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1., 7.4.5, 7.5.1 п.7.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі Закон №168), в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010р. у сумі 3620,54грн.(а.с.38).

На підставі даного акту, відповідно до пп.54.3 ст.54, 123.1 ст.123 Податкового кодексу України відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0004862301 від 20.05.2011 року про визначення позивачеві суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 4525,68грн., у тому числі: 3620,54 грн. за основним платежем, 905,14 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 40).

В основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладено наступні обставини, встановлені під час проведення перевірки.

Так, перевіркою встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту у грудні 2010 року суми податку, сплаченого у ціні товарів, придбаних у ПП «Комманд» (ідентифікаційний код 37081766). Сума ПДВ за вказаний період, яка включена позивачем до складу податкового кредиту та сплачена ПП «Комманд» складає 3620,54грн.

В акті перевірки зазначено, що за результатами автоматизованого співставлення податкового кредиту і податкових зобовязань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України виявлено, що ПП «Комманд»(продавець), ЄДРПОУ 35096833, стан 0, на суму 3620,54грн. сформувало податковий кредит ПП «ТЕХНО ГРУП»(покупець). ПП «Комманд» відобразило у своїй податковій звітності підприємства зі станом «23» місцезнаходження не встановлено: ПП «Фрегат ХХІ» (ЄДРПОУ 37172250); ПП «Родіна ХХІ»(ЄДРПОУ 37172287).

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку про те, що оскільки податковий кредит ПП «Комманд» за грудень 2010р. сформовано за рахунок постачальників, які не знаходяться за місцезнаходженням, це свідчить про фіктивність формування податкового кредиту у ПП «Комманд» та неможливість здійснення постачання товарів (робіт, послуг) у грудні 2010р. Таким чином, правочини між позивачем та ПП «Комманд», на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ у грудні 2010р., є нікчемними та не створюють правових наслідків.

Внаслідок зазначених фактів відповідач зробив висновок про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1., 7.4.5, 7.5.1 п.7.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.5,7, 207, 208 Господарського кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п. 19 статті 2 Бюджетного кодексу та про нікчемність правочинів, укладених позивачем із зазначеним субєктом господарювання.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Суд зазначає, що в акті перевірки не наведено жодних даних, які б свідчили про порушення позивачем саме цих норм, оскільки не зазначено жодного зауваження стосовно змісту і відповідності закону податкових накладних, виданих ПП «Комманд».

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виявлені порушення відповідач обгрунтовує відсутністю у платника податку права на податковий кредит через нікчемність укладених господарських зобовязань, які, на його думку, не можуть створювати насілідків у податковому обліку сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання контрагентами контрагента позивача порядку здійснення господарської діяльності, зокрема і відсутність їх за зареєстрованим місцезнаходженням, є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Так, позивачем надані видаткові накладні, акт виконаних робіт та податкові накладні (а.с.8,9,13), які підтверджують факт поставки позивачу Приватним підприємством «Комманд» запасних частин до автомобілів та надання послуг із відновлення інформаційної бази позивача.

Згідно довідки ЄДРПОУ основними видами діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям(а.с.16).

Крім того, позивачем надані копії платіжних доручень із відміткою банківської установи (а.с.14), якими підтверджується сплата позивачем контрагенту вартості поставлених товарів, в тому числі ПДВ.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

За таких обставин суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи висновок про задоволення позову суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

Під час судового засідання, яке відбулось 13.07.2011 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 18.07.2011 року.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0004862301 від 20.05.2011 року про визначення Приватному підприємству «ТЕХНО ГРУПП» суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 4525,68грн., у тому числі: 3620,54 грн. за основним платежем; 905,14 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ТЕХНО ГРУПП» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.