Постанова № 18124347, 08.09.2009, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа № 2 „а" -3811 2009р.

ПОСТАНОВА

іменем України

08 вересня 2009 року Ленінський районний суд міста Луганська в складі:

головуючого - судді Лібстера А.С. при секретарі - Салмановій А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську в порядку письмового провадженння адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної у м. Луганську ради про визнання неправомірними дій у звязку з неналежною виплатою грошової допомоги до 5-го травня учаснику бойових дій за 2007, 2008 роки та зобовязання виконати перерахунок та виплату недоотриманої одноразової грошової допомоги до 5-го травня, -

ВСТАНОВИВ:

В обгрунтування позову позивач вказав, що він має право на пільги, встановлені законодавством України для інвалідів війни 3-ї групи, що підтверджується копією посвідчення за НОМЕР_1, виданим Луганським обласним війсковим комісаріатом від 09.06.2005 р. і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради.

Позивачу у 2007 і 2008 роках, як інваліду війни 3-ї групи, вказана щорічна грошова допомога виплачувалася відповідачем не в повному обсязі, який гарантований Конституцією України та ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року.

Позивач вважає, що всупереч чинному законодавству, відповідач здійснював неправомірні дії, обмежуючи конституційні та законні права позивача на отримання вказаної соціальної допомоги, виплата якої не відповідала діючому Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та відмовив в перерахунку недоплати одноразової грошової допомоги за вказаний період.

Позивач вважає, що таким чином, він має право на одержання недоотриманної суми щорічної разової допомоги до 5-го травня, в виплаті якої відповідачем йому було відмовлено: за 2007 рік у розмірі 7x41 0, 06 = 2870, 42 - 300 = 2570, 42 грн.; за 2008 рік у розмірі 7 х 481, 00 = 3367 - 350 = 3017 грн. Недоплата за вказані роки становила: 2590, 42 + 3057 = 5587, 42 грн.

В звязку з цим позивач просить суд визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради, щодо виплати йому, інваліду війни 3-ї групи, грошової допомоги до 5-го травня за 2007, 2008 роки у занижених розмірах за 2007 рік - 300 грн., за 2008 рік - 350 грн., як неналежні виплати згідно ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради зробити йому перерахунок та виплату за рахунок коштів державного бюджету України недоотриманої разової грошової допомоги до 5-го травня за 2007 та 2008 роки.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не зявився, однак до початку судового засідання надав до суду заяву в якой свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Також просив суд поновити йому строк на звернення до суду з даним позовом та розглянути справу за його відсутністю.

Представник позивача в судове засідання не зявився, однак до початку судового засідання надав до суду заяву в якой позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд поновити строк звернення до суду з даним позовом та просив суд розглянути справу за його відсутністю.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради в судове засідання не зявився, однак до початку судового засідання з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради надав до суду заперечення в якому зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Згідно ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку І звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, та згідно ч. 2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим кодексом. Позивач не вказує у позові поважну причину пропущення строку звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволення позовних вимог, щодо одноразової щорічної грошової і допомоги до 5 травня за 2007 рік.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни 3 гр. у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.. Але на підставі розділу III (преамбула перед статтею 12) Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законів України «Про Державний бюджет України» на 2007-2008 роки встановленій інший розмір виплати І щорічної разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни З гр., а саме:

на 2007 р. - 280 грн. (ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»); на 2008 р. - 310 грн. (згідно п. 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що І виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" інвалідам війни 3 гр. щорічна разова грошова допомога виплачувалась у вище зазначеному розмірі.

Крім того згідно п. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» рік зупинена дія частини пятої статей 12, 13, 14, 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.

Згідно ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік визначаються будь-які видатки держави, розмір і цільове спрямування цих видатків, виходячи з фінансових можливостей держави. Законами України «Про Державний бюджет України» визначались видатки держави на відповідний рік з урахуванням розмірів щорічної грошової допомоги до 5 травня. Після визначення суми, яка буде виділена на рік на щорічну грошову допомогу до 5 травня, кошти розподіляються між розпорядниками грошових. коштів та доходять до кінцевого розпорядника - управління праці та соціального захисту населення, яке буде дані кошти виплачувати громадянам. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього кодексу та Закону України «Про Державний бюджет України". Таким чином, винесення рішення про стягнення коштів з рахунків управління буде прямим порушенням Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно п. 8 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, а згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 23 цього кодексу будь-які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, яке встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Згідно ст. 1 Бюджетного кодексу України цим кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Згідно п. 9 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України та згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» управління виплачує щорічну грошову допомогу до 5 травня за рахунок коштів державного бюджету, які Міністерством праці та соціальної політики України згідно п. 2 ч. 1 ст. 97 та ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України у вигляді субвенцій виділяються управлінню для виплати ветеранам війни на виконання Законів України «Про Державний бюджет України» та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішеннями Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 09.07.2007 та Юрп/2008 від 25.05.2008, якими положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та пункту 20II розділу Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що встановлювали менший розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, ніж передбачено ч. 5 ст. 12, 13, 14, 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вищезазначені рішення. Але дані рішення були прийняті після проведення виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки, і на момент виплати діяли вимоги ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»" та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 № 183 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", а положення частини пятої статей 12, 13, 14, 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни були зупинені п. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та пункту 20 II розділу Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи; ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Дія ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та пункту 20II розділу Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в часі починаються з моменту набрання цими законами чинності і припиняються з втратою чинності даних статей законів, тобто відносно визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2007 та 2008 р. необхідно застосовувати положення ст. 29 та п. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від і 12.03.2008 № 183 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", під час дії яких була проведена виплата.

Таким чином, управління в повному обсязі виплатило щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у 2007- 2008 р. згідно діючого на момент виплати законодавства, а також згідно Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, і дії управління по виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2007-2008 роках є законними та правомірними.

Просили звернути увагу, що на сьогоднішній момент ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України, ні інший орган виконавчої влади не прийняли жодного правового акту відносно внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», виділення коштів, виплати, перерахунку або доплати до виплаченого розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, також кошти на виплату не передбачені в Законі України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». А вищезазначене рішення Конституційного Суду України не є підставою для доплати управлінням до виплаченого розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, оскільки у даному рішенні не вказується обовязок та порядок доплати, перерахунку та кошти, за рахунок яких їх проводити.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2004 p. N 177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірах, установлених Законом |і України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.

В даному випадку зобовязальною особою перед позивачем за розмір виплат з державного бюджету є держава, оскільки згідно ч. 1 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" управління здійснює лише щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня, нараховувати розмір допомоги управління не має права, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня визначає Верховна Рада України в Законах України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 7 Бюджетного і кодексу України кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу, І тобто відповідальною особою в даному випадку повинні бути державні органи, які встановлюють менший розмір щорічної разової грошової І допомоги до 5 травня, ніж передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та які виділяють кошти на І виплату в зменшеному розмірі. Управління може нести відповідальність тільки за невиплату або виплату в неповному обсязі виділених коштів на к виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, однак управління в повному обсязі виплачує ветеранам війни виділений розмір Б допомоги, тому дії управління по виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2007- 2008 роках є законними та правомірними.

Крім того управління є розпорядником державних коштів лише в межах затвердженого на рік кошторису, тому не має можливості виплатити допомогу у більшому розмірі, ніж виділяється для виплати, оскільки кошти надходять до управління згідно п. 2 ч. 1 ст. 97 Бюджетного кодексу України у вигляді субвенцій для виплати встановленого розміру допомоги ветеранам війни на виконання Законів України «Про Державний бюджет України» та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». За рахунок інших коштів державного бюджету, що передбачені на здійснення бюджетних програм соціального захисту, управління не має можливості виплачувати допомогу у розмірі, який вимагає позивач, оскільки це порушить, по-перше, права громадян на належні їм виплати, і, по-друге, п. 8 ст. 7 Бюджетного кодексу України, де зазначається, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, а згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 23 цього кодексу будь-які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, яке встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Згідно ч. 1 ст. 119 Бюджетного кодексу України нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим Законом України «Про Державний бюджет України», виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису, має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.

Управління не нараховує щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, а лише виплачує дану допомогу у розмірах, що виділялися управлінню для виплати у відповідності з розділом НІ Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Законами України «Про Державний бюджет України» і постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 № 183 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про і жертви нацистських переслідувань" на відповідні роки, тому дії управління не можуть бути визнані неправомірними, оскільки повністю відповідають вимогам вищезазначеного закону.

Просили суд прийняти до уваги, що грошові кошти управління є цільовими та використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями в межах затвердженого на рік кошторису, а накладення арешту та стягнення коштів з рахунків перешкодить використанню грошових коштів за їх цільовим призначенням, і, таким чином, зупинить діяльність управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради, що призведе до напруженої соціальної обстановки в Ленінському районі м. Луганська: ветерани війни, малозабезпечені громадяни, постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи, одинокі матері, інваліди та інші соціально незахищені громадяни Б не зможуть отримувати кошти, на які мають право та за рахунок яких вони існують. Це порушить ч. 1 ст. 24 Конституції України, якою передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Представник третьої особи Головного управління Державного казначейства України у Луганській області в судове засідання не зявився, однак до початку судового засідання надав до суду заперечення на позов в якому зазначив, що органи Державного казначейства у своїй діяльності керуються Конституцією, Бюджетним кодексом України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну, Положенням «Про Державне казначейство України». Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно із пунктом 12 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби. Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України та пункту З Положення про Державне казначейство, затвердженого Постановою КМУ від 21 грудня 2005 року № 1232, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення казначейством операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобовязань та проведені платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету. Позивач вірно зазначив відповідача по даній справі Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у М.Луганську ради. Бюджетним Кодексом України встановлено, що повноваження на здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету надаються розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення. Згідно з ч. 2 ст. 21 Бюджетного кодексу України кошти бюджету, які отримують фізичні особи надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів. Міністерство праці та соціальної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, соціального обслуговування населення та згідно ст. 22 Бюджетного Кодексу України головним розпорядником бюджетних коштів. Звертаємо увагу суду на порушення строку звернення до суду з вимогими щодо стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2007рік.

Відповідно до положення статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (частина перша статті 100 КАС України). Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Оскільки позивач міг та повинен був дізнатися про норми, введені законами України про Державний бюджет на відповідний рік (2007р.), які обовязково оприлюднюються у офіційних виданнях, то вимоги позивача є безпідставними. У звязку з тим, що позивач пропустив строк звернення до суду, Головне управління Державного казначейства України у Луганській області наполягає на застосуванні судом зазначеної норми при вирішенні спору.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2. має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни 3-ї групи, що підтверджується копією посвідчення за НОМЕР_1, виданим Луганським обласним війсковим комісаріатом від 09.06.2005 р. і состоїть на обліку в Управлінні праці та соціального захисте населення Ленінської районної у м. Луганську ради.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року позивачу щорічно, до 5-го травня, повинна надаватися одноразова грошова допомога у розмірі 7-ти мінімальних пенсій за віком.

Згідно із ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічна виплата разової грошової допомоги до 5-го травня здійснюється органами праці та соціального захисту населення.

Згідно із ст. 2 Закону України № 488/95 від 22.12.1995 року нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів, передбачені цим Законом - є недійсними.

Позивачу у 2007 і 2008 роках, як учаснику бойових дій інваліду війни 3-ї групи, вказана щорічна грошова допомога виплачувалася відповідачем не в повному обсязі, який гарантований Конституцією України та ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року.

Відповідач, за рахунок бюджетних коштів в 2007 році сплатив позивачу вказану щорічну грошову допомогу у розмірі розмірі - 300 грн., а в 2008 році, згідно з п. З постанови КМУ від 12 березня 2008 р. № 183 сплатив у розмірі - 350 грн.

Всупереч чинному законодавству, відповідач - здійснював неправомірні дії, обмежуючи конституційні та законні права позивача на отримання вказаної соціальної допомоги, виплата якої не відповідала діючому Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та відмовив в перерахунку недоплати одноразової грошової допомоги за вказаний період.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 15.03.2007 г., №749, прожитковий мінімум у 2007 році, на момент виплати з

1. 01.04.2007 року становив - 410, 06 грн., а відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007р., прожитковий мінімум у 2008 році, на момент виплати з року становив - 481, 00 грн.

Статтею 28 Закону України „Про загальнообовязкове соціальне державне страхування" розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позивач має право на одержання недоотриманної суми щорічної разової допомоги до 5-го травня, в виплаті якої відповідачем йому було відмовлено: за 2007 рік у розмірі 7 х 410, 06 = 2870, 42 - 300 = 2570, 42 грн. за 2008 рік у розмірі 7 х 481, 00 = 3367 - 350 = 3017 грн. Недоплата за вказані роки становила: 2590, 42 + 3057 = 5587, 42 грн. Фінансування витрат, повязаних з введенням в дію Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до ч. 5 ст. 12 здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів, а виплату разової щорічної грошової допомоги до 5-го травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення, тому позивач вважає, що третьою особою без заявлений самостійних вимог в межах спірних правовідносин необхідно залучити Головне управління Державного казначейства України у Луганській області, на рахунках якого знаходяться кошти для здійснення відповідних виплат, згідно Положення «Про Державне Казначейство України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 г. (№ 8рп/2005), зазначено, що пільги, компенсації і гаранти - є видом соціальної допомоги і невідємною частиною конституційного права на належний життєвий рівень, тому звуження змісту і обєму цього права шляхом ухвалення нових Законів або змін в діючі Закони, згідно статті 22 Конституції України (254к/96ВР) не допускається.

В рішенні Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007р зазначено: визнати такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР)(є неконституційними), такі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007рік" (489-16): - пункту 13 статті 71 (498-16), яким зупинено на 2007 рік дію частини пятої статей 12, 13, 14, 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

В рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №1 Орп/2008 зазначено: визнати такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення статті 67 розділу І- пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту З розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України па 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

За таких підстав позивач обгрунтовано звернувся до суду з даним позовом до відповідача, оскільки відповідач повинен зробити йому перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 5-го травня за 2007 та 2008 роки як учаснику бойових дій.

Крім того, суд вважає, що позивач пропустив процесуальний строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом з поважних причин та вважає можливим, відповідно до ст. 100 КАС України поновити позивачу процесуальний строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

На підставі наведеного, керуючись Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; ст. ст. 69, 86, 158-163, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_2 процесуальний строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради щодо виплати інваліду війни 3-ї групи ОСОБА_2 грошової допомоги до 5-го травня за 2007, 2008 роки у занижених розмірах за 2007 рік - 300 гривень та за 2008 рік - 350 гривень.

Зобовязати Управляння праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради зробити інваліду війни 3-ї групи ОСОБА_2 перерахунок та виплату за рахунок коштів державного бюджету України недоотриманої разової грошової допомоги до 5-го травня за 2007 та 2008 роки: за 2007 рік - у розмірі 2570 гривень 42 копійки; за 2008 рік - у розмірі 3017 гривень, а всього на загальну суму 5587 /пять тисяч пятсот вісімдесят сім/ гривень 42 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в Донецькому апеляційному адміністративному суді через районний суд протягом десяти днів з дня складання постанови суду в повному обсязі шлюхом подачі заяви про апеляцйне оскарження, після чого протягом двадцяти днів повинна бути подана апеляційна скарга.