Рішення № 18123647, 28.02.2011, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2011 року лютого місяця „28” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Горбань В.В. Суддів: Курської А.Г. Любобратцевої Н.І. При секретарі: Савенко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Кримської республіканської спілки споживчих товариств, Чорноморського районного споживчого товариства, ОСОБА_6, відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, Чорноморської автоколони Кримспоживспілки, КП «Республіканське автотехнічне управління Кримського споживчого товариства /ПТО «Кримкоопавтомех»/ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої здоровю, за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та представника Кримської республіканської спілки споживчих товариств за довіреністю ОСОБА_7 на рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

28 січня 1999 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Кримської республіканської спілки споживчих товариств, Чорноморської автоколони про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої здоровю. Вимоги мотивовані тим, що вона знаходилась у трудових відносинах з Чорноморською автоколоною, з 1994 року працювала сторожем на підприємстві. Під час чергування 20.01.1998 року о 21 годині 30 хвилин нею було отримано виробничу травму, що підтверджується актом про нещасний випадок форми Н-1 від 22.01.1998 року. Уточнивши позовні вимоги в процесі розгляду справи, позивачка зазначила, що 20.01.1998 року, почувши звук автомобілю, який наближався до воріт підприємства, вона підійшла до воріт дізнатися мету приїзду автомобіля. В цей час від удару автомобілем воріт, останні різко відчинилися і позивачка була травмована. Керував автомобілем ОСОБА_8, який на підприємстві не працював. Висновком міжрайонної МСЕК м. Євпаторії від 21.10.1998 року їй встановлена ІІ група інвалідності і втрата професійної працездатності 80 %. З 21.10.1998 року їй припинено щомісячну виплату по відшкодуванню втраченого заробітку. З 22.10.2001 року по 22.10.2003 року ОСОБА_5 встановлена втрата професійної працездатності 35 %.

24 березня 1999 року ОСОБА_5 доповнила позовні вимоги вимогами про відшкодування моральної шкоди, обґрунтувані тим, що внаслідок отриманої травми вона залишилися інвалідом ІІ групи з втратою професійної працездатності 80 %, тривалий час знаходилась на лікуванні в лікарні, після отриманої травми пересувалася лише з допомогою милиць, усе це призвело до глибоких моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків.

Просила стягнути на її користь матеріальну шкоду, а саме втрачений заробіток в розмірі 4450 грн., витрати на лікування в розмірі 994 грн., одноразову допомогу в розмірі 5920 грн., витрати, повязані з наданням юридичної допомоги та моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

Справа була предметом неодноразового розгляду судів різних інстанції.

В процесі розгляду справи до участі у справі в якості відповідачів було залучено Чорноморське районне споживче товариство, ОСОБА_6, відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, КП «Республіканське автотехнічне управління Кримського споживчого товариства /ПТО «Кримкоопавтомех»/.

Рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Чорноморської автоколони Кримспоживспілки на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду: втрачений заробіток в загальній сумі 15222,56 грн., 222 грн. затрати на лікування, одноразову допомогу в сумі 8486,4 грн., витрати, повязані з наданням юридичної допомоги в сумі 1150 грн., а всього 25080,96 грн. Стягнуто з Чорноморської автоколони Кримспоживспілки на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 15000 грн. Стягнуто з Чорноморської автоколони Кримспоживспілки на користь держави судовий збір в розмірі 1000 грн. 81 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду змінити в частині стягнення на її користь моральної шкоди в розмірі 100000 грн., визнати співвідповідачем головне підприємство «Кримспоживспілку», стягнути солідарно з Чорноморської автоколони Кримспоживспілки та «Кримспоживспілки» суму шкоди. Посилається на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги при присудженні їй розміру моральної шкоди, що вона понад 11 років вимушена звертатися з позовами до суду, в результаті несплати підприємством відшкодування шкоди, нею не було отримано кваліфікованої медичної допомоги. Крім того, Чорноморська автоколона Кримспоживспілки є структурним підрозділом Кримської республіканської спілки споживчих товариств, фактично підприємство ліквідовано і не існує, ним не ведеться господарська діяльність, проте підприємство не знято з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій Чорноморського району. Вважає, що рішення суду про стягнення на її користь з Чорноморської автоколони Кримспоживспілки матеріальної та моральної шкоди є таким, що в подальшому не може бути виконаним, оскільки підприємство фактично не існує.

В апеляційній скарзі представник Кримської республіканської спілки споживчих товариств за довіреністю ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне зясування обставин, які мають суттєве значення для вирішення спору, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вислухавши пояснення представника позивачки, представників відповідачів, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що 20.01.1998 року при виконанні трудових обовязків позивачка отримала виробничу травму з вини підприємства Чорноморської автоколони Кримспоживспілки, яке не забезпечило її безпечними умовами праці. При цьому визнав встановленим, що підприємством, яке зобовязане відшкодувати позивачці матеріальну і моральну шкоду, є Чорноморська автоколона, яка до теперішнього часу не виключена з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Визначаючи розмір суми, яка підлягає виплаті ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з положень Закону України від 23.09.1999 року «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Проте з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі погодитися не можна.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що при виконанні трудових обовязків із позивачкою ОСОБА_5 20 січня 1998 року стався нещасний випадок. Факт отримання травми на виробництві встановлений актом про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 22 січня 1998 року.

За висновком МСЕК від 21 жовтня 1998 року ОСОБА_5 встановлено ІІ групу інвалідності у звязку з трудовим каліцтвом та встановлено 80% втрати професійної працездатності на час з 21.10.1998 року по 21.10.1999 року (а.с. 3 т. 1).

Висновком МСЕК від 19.11.2001 року ОСОБА_5 встановлено втрату 35 % професійної працездатності на час з 22.10.2001 року по 22.10.2003 року.

Наказом Чорноморської автоколони Кримспоживспілки № 65 від 17.12.1998 року ОСОБА_5 встановлено розмір виплати втраченого заробітку щомісячно в розмірі 80% від заробітної плати 60 грн. За період з 21.10.1998 року по 31.12.1998 року у розмірі 48 грн. щомісячно, а з 01.01.1999 року по 59 грн. 20 коп. щомісячно до проходження повторного МСЕК у жовтні 1999 року (80% від заробітної плати з 01.01.1999 року - 74 грн.). За період з 21.10.1998 року по 01.03.1999 року ОСОБА_5 підлягає виплаті у відшкодування втраченого заробітку 229 грн. 92 коп. та у відшкодування моральної шкоди 150 грн. (а.с. 37 т. 1).

Згідно з наказом Чорноморської автоколони Кримспоживспілки № 64-А від 16.12.1998 року ОСОБА_5 зменшено розмір одноразової допомоги у звязку з отриманою травмою на виробництві на 40 % (а.с. 38 т. 1)

ОСОБА_5, звернувшись з позовом до суду, посилалася на те, що Чорноморська автоколона неправомірно зменшила розмір одноразової допомоги у звязку з отриманою травмою на виробництві на 40 % та зупинила виплату сум у відшкодування втраченого заробітку, визначених наказом № 65 від 17.12.1998 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_5 отримала виробничу травму з вини підприємства Чорноморської автоколони Кримспоживспілки, яке не забезпечило її безпечними умовами праці.

Покладаючи обовязок по виплаті заборгованості з щомісячних виплат відшкодування частини втраченого заробітку, одноразової допомоги та відшкодування моральної шкоди на Чорноморську автоколону Кримспоживспілки, суд першої інстанції виходив з того, що на час вирішення спору Чорноморська автоколона, як юридична особа, не виключена з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, а позивачка знаходилася у трудових відносинах саме з Чорноморською автоколоною, тому остання повинна відшкодувати позивачці матеріальну шкоду.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

При апеляційному перегляді справи встановлено, ОСОБА_5 з 10.06.1994 року перебувала в трудових відносинах з Чорноморською автоколоною, яка входила до складу Кримспоживспілки (а.с. 36 т. 1).

Постановою Кримської республіканської спілки споживчих товариств (Кримспоживспілка) № 89 від 11.04.2000 року «Про реорганізацію окремих організацій і підприємств системи споживчої кооперації Криму» було дозволено реорганізацію Чорноморської автоколони шляхом приєднання з будівлями, обладнанням і автомобілями до Чорноморського районного споживчого товариства.

Правонаступником Чорноморської автоколони зазначено Чорноморське районне споживче товариство (а.с. 243 т. 1).

Згідно з актом прийому-передачі Чорноморської автоколони шляхом її приєднання до Чорноморського районного споживчого товариства від 04 травня 2000 року Чорноморському районному споживчому товариству було передано будівлі, споруди, обладнання, автомобілі, документація Чорноморської автоколони (а.с. 89-90 т. 2).

Відповідно до вимог ст. 37 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обовязки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

З аналізу зазначеної норми закону вбачається, що реорганізація це таке припинення діяльності юридичної особи, коли майно (у тому числі право вимоги і борги) передаються іншій організації, яка продовжує виконувати функції і задачі юридичної особи, яка припинила своє існування, і являється його правонаступником.

З огляду на наведене, та, виходячи з правил ст. 37 ЦК УРСР і встановивши, що все майно Чорноморської автоколони було передано Чорноморському районному споживчому товариству, яке є правонаступником Чорноморської автоколони з травня 2000 року, колегія судів вважає, що з цього моменту всі права та обовязки Чорноморської автоколони перейшли до Чорноморського районного споживчого товариства, зокрема і по відшкодуванню шкоди, спричененної здоровю ОСОБА_5 під час виконання нею трудових обовязків у Чорноморській автоколоні.

Посилання суду на те, що після реорганізації Чорноморської автоколони документи відносно нещасного випадку ОСОБА_5 та заборгованість з виплати їй сум у відшкодування шкоди у звязку з отриманою виробничою травмою не передавалися Чорноморському районному споживчому товариству, тому останнє не повинно відповідати по боргам Чорноморської автоколони, колегія суддів вважає помилковим.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції матеріали справи ОСОБА_5 відносно нещасного випадку на підприємстві 20 січня1998 року, яка була заведена Чорноморською автоколоною, були надані суду для огляду.

В засіданні суду першої інстанції сторони, зокрема і представник Кримспоживспілки, не заперечували що зазначені матеріали були надані суду представником Чорноморського районного споживчого товариства.

При розгляді справи у суді апеляційної інстанції матеріали зазначеної справи були оглянути і досліджені.

Так, у матеріалах даної справи знаходиться претензія на імя керівника Чорноморського районного споживчого товариства, яка надійшла від Кримського республіканського управління Пенсійного фонду України від 21.05.2001 року, зі змісту якої вбачається, що Чорноморському районному споживчому товариству було запропоновано в порядку регресу перерахувати суму витрачених коштів на пенсійне забезпечення ОСОБА_5 На даній претензії є резолюція керівника «бух.» і його під підпис.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що Чорноморському районному споживчому товариству як правонаступнику Чорноморської автоколони були передані документи відносно нещасного випадку, який стався з ОСОБА_5 під час виконання нею трудових обовязків у Чорноморській автоколоні.

Колегія суддів вважає, що сам по собі факт не внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення Чорноморської автоколони як юридичної особи, не може свідчити про те, що на теперішній час Чорноморська автоколона не припинила свою діяльність і може відповідати за спричинену позивачці матеріальну шкоду.

Як убачається з матеріалів справи, Чорноморська автоколона як юридична особа припинила свою діяльність з травня 2000 року, оскільки все її майно і документація, зокрема печатка і штамп, були передані Чорноморському районному споживчому товариству як правонаступнику. Також були закриті всі рахунки в банку.

Проти зазначених обставин у суді апеляційної інстанції не заперечував представник Кримської республіканської спілки споживчих товариств.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що правонаступником боржника Чорноморської автоколони у спірних правовідносинах слід вважати відповідача Чорноморське районне споживче товариство, до якого перейшли обовязки Чорноморської автоколони з відшкодування позивачці шкоди, завданої ушкодженням здоровя при виконанні трудових обовязків.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року та пункту 2 статті 7 закону України «Про страхові тарифи на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року передбачено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам /членам їх сімей/, які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідне підприємство передало в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників /членів їх сімей/ на такі страхові виплати, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Враховуючи, що особиста справа позивачки не передана до відповідного відділення ВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, то обовязок з відшкодування завданої шкоди до передачі документів до ВД ФССНВВ ПЗ покладається на підприємство-боржника Чорноморське районне споживче товариство.

Визначаючи розмір сум, які підлягають виплаті позивачці у відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоровя при виконанні трудових обовязків, суд першої інстанції виходив з положень Закону України від 23.09.1999 року «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненням) спори, що виникають із приводу заборгованості, повинні вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на відшкодування шкоди.

Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на вищезазначені розяснення постанови Пленуму Верховного Суду України.

Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли до 1 квітня 2001 року часу вступу в дію Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон № 1105 ХIV).

Таким чином, до спірних правовідносин повинні застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженого ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням ним трудових обовязків (далі Правила) та і Закон № 1105 ХIV.

Відповідно до п. 9 Правил розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоровя. Утрачений заробіток або його частина відповідно до ступеня втрати професійної працездатності виплачується власником у повному розмірі, тобто без урахування розміру пенсії по інвалідності.

Пунктом 22 Правил передбачено, що середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку (або відповідної його частини) визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву. Якщо працівник працював менше одного календарного місяця, то заробіток за весь відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на число робочих днів за місяць, обчислене в середньому за рік.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 20 січня 1998 року вийшла на роботу після відпустки по догляду за дитиною і в той же день отримала виробничу травму.

За таких обставин, оскільки позивачці було завдано ушкодження здоровя в перший день роботи, тому колегія суддів вважає, що середній заробіток ОСОБА_5 повинен бути розрахований виходячи з місячної тарифної ставки (окладу), розмір якої розраховано за місяць.

Згідно довідок, наданих Чорноморською автоколоною, заробітна плата сторожа в 1998 році складала 60 грн., а з 1 січня 1999 року 74 грн. (а.с. 47-48 т. 1).

За висновком МСЕК від 21 жовтня 1998 року ОСОБА_5 встановлено ІІ групу інвалідності у звязку з трудовим каліцтвом та встановлено 80% втрати професійної працездатності на час з 21.10.1998 року по 21.10.1999 року.

З урахуванням встановленої втрати професійної працездатності втрачений позивачкою заробіток становитиме 48 грн. (60 грн. х 80% : 100), а за період з 21 жовтня 1998 року по 31 грудня 1998 року - 113 грн. 03 коп. (за жовтень - 17,03 грн., за листопад - 48 грн., за грудень 48 грн.).

З 1 січня 1999 року середній заробіток сторожа складає 74 грн., тому з урахуванням встановленої втрати професійної працездатності втрачений позивачкою заробіток становитиме 59 грн. 20 коп. (74 грн. х 80% : 100), а за період з 01.01.1999 року по 21.10.1999 року - 570 грн. 99 коп. (за січень вересень по 59,20 грн., а жовтень 38,19 грн.).

Згідно видаткового ордеру № 3 від 12 лютого 1999 року Чорноморською автоколоною було виплачено втрачений заробіток в розмірі 229 грн. 92 коп. (а.с. 39 т. 1).

Таким чином, за період з 01.03.1999 року по 21.10.1999 року втрачений заробіток становитиме 454 грн. 10 коп. (684 грн. 02 коп. 229 грн. 92 коп.).

Висновком МСЕК від 19.11.2001 року ОСОБА_5 встановлено втрату 35 % професійної працездатності на час з 22.10.2001 року по 22.10.2003 року.

С 01.07.2000 року по 31.12.2001 року розмір мінімальної заробітної плати складатиме 118 грн.

З урахуванням встановленої втрати професійної працездатності втрачений заробіток позивачкою на 22.10.2001 року становитиме 41 грн. 30 коп. (118 грн. х 35: 100), а за період з 22.10.2001 року по 28.02.2002 року втрачений заробіток 178 грн. 52 коп. (жовтень 13 грн. 32 коп., листопад-лютий по 41 грн. 30 коп.).

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання», який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

На підставі зазначеної норми Правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків прийняті постанови про проведення перерахування сум щомісячних страхових виплат застрахованим особам на коефіцієнт зростання середньомісячної заробітної плати в галузях національної економіки, який за даними Державного комітету статистики України становить: у 2002 році 1,193; у 2003 році 1,182.

Таким чином, з 1 березня 2002 року підлягає перерахуванню втрачений заробіток 41 грн. 30 коп. на коефіцієнт 1, 193 і буде складатиме 49 грн. 27 коп. (41 грн. 30 коп. х 1,193), а за період з 01.03.2002 року по 28.02.2003 втрачений заробіток - 591 грн. 24 коп. (49 грн. 27 коп. х 12 місяців).

З 1 березня 2003 року також підлягає перерахуванню втрачений заробіток 49 грн. 27 коп. на коефіцієнт 1, 182 і буде складатиме 58 грн. 24 коп. (49 грн. 27 коп. х 1, 182), а за період з 01.03.2003 року по 22.10. 2003 року втрачений заробіток 447 грн. 13 коп. (з березня по вересень по 58 грн. 24 коп., жовтень 39 грн. 45 коп.).

Враховуючи, що відповідні суми відшкодування не були сплачені позивачці з вини відповідача, на її користь підлягає стягненню сума втраченого заробітку, що становить за період з 01.03.1999 року по 21.10. 1999 року та з 22.10.2001 року по 22.10. 2003 року 1670 грн. 99 коп. (454 грн. 10 коп. + 1216 грн. 89).

Відповідно до п. 10 Правил розмір одноразової допомоги потерпілому встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку потерпілому встановлена стійка втрата працездатності, одноразова допомога потерпілому має бути не менше суми, визначеної з розрахунку його середньомісячного заробітку за кожний процент втрати ним професійної працездатності.

Станом на 21.10.1998 року позивачці встановлено втрату 80 % професійної працездатності у звязку з трудовим каліцтвом, середньомісячний заробіток позивачки складав 60 грн., тому одноразова допомога становить 4800 грн. (60 грн. х 80%).

Щодо стягнення моральної шкоди, яка передбачена п. 11 Правил, то її розмір не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат.

За таких обставин, враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазначала позивачка та виходячи з вимог п. 11 Правил, колегія суддів вважає, що за необхідно визначити розмір моральної шкоди в сумі 2550 грн.

Крім того, підлягають задоволенню і вимоги позивачки щодо понесених нею витрат на придбання ліків в розмірі 222 грн.

Таким чином, в сукупності одноразово на користь ОСОБА_5 з Чорноморського районного споживчого товариства підлягає стягненню 9242 грн. 99 коп. (1670 грн. 99 коп. втрачений заробіток за період з 01.03.1999 року по 21.10.1999 року та з 22.10.2001 року по 22.10.2003 року + 4800 грн. одноразова допомога + 2550 грн. моральна шкода + 222 грн. витрати на придбання ліків).

Відповідно до вимог ст. 84 ЦПК України на користь позивачки з Чорноморського районного споживчого товариства підлягають відшкодуванню понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 1150 грн.

Згідно із ст. 88 ЦПК України з Чорноморського районного споживчого товариства в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 92 грн. 42 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 грн.

Що стосується решти позовних вимог, колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду в повному обсязі не відповідають обставинам справи та неправильно застосовані норми матеріально права, тому рішення суду на підставі п.п. 1, 3, 4 статті 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_5, представника Кримської республіканської спілки споживчих товариств за довіреністю ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2010 року скасувати і ухвалити нове.

Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з Чорноморського районного споживчого товариства Кримспоживспілки на користь ОСОБА_5 одноразову допомогу в розмірі 4800 грн.; заборгованість із втраченого заробітку за період з 01.03.1999 року по 21.10.1999 року та з 22.10.2001 року по 22.10.2003 року в сумі 1670 грн. 99 коп., у відшкодування моральної шкоди - 2550 грн., витрати на придбання ліків у сумі 222 грн., витрати, повязані з наданням юридичної допомоги в сумі 1150 грн., а всього 10392 грн. 99 коп.

Стягнути з Чорноморського районного споживчого товариства Кримспоживспілки на користь держави судовий збір у сумі 92 грн. 42 коп.

Стягнути з Чорноморського районного споживчого товариства Кримспоживспілки витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 грн. на рахунок № 31215263700002, одержувач держбюджет м. Сімферополя, код бюджетної класифікації доходів: 22050002, код ЄДРПОУ 34740405, банк ГУ Держказначейства України в АРК, МФО 824026.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: Горбань В.В. Курська А.Г. Любобратцева Н.І.