Рішення № 18121859, 30.08.2011, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 698-166, факс 77-44-62

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 серпня 2011 року справа № 6/79

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Мясопереробний комбінат „Традиція”,

вул. С. Сагайдака, 114А, офіс 111, м. Київ, 02002;

вул. Щербакова, 49А, офіс 91, м. Київ, 04111,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Ексім-Чернігів”,

просп. Перемоги, 129, м.Чернігів, 14038;

вул. Старобілоуська, 71, м. Чернігів, 14021,

про стягнення 82742,22 грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №03/08/11-1 від 03.08.2011 року,

від відповідача: Герасименко О.О. - директор.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Мясопереробний комбінат „Традиція” подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Ексім-Чернігів” про стягнення заборгованості 102742,22 грн., в тому числі 101750 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору поставки №29 від 04.02.2011 року, 590,80 грн. інфляційних нарахувань та 401,42 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог на 20000 грн. основної суми боргу, в звязку зі сплатою даної суми відповідачем і просить стягнути 81750 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору поставки №29 від 04.02.2011 року, 590,80 грн. інфляційних нарахувань та 401,42 грн. 3% річних, всього 82742,22 грн.

Суд приймає зменшення розміру позовних вимог, оскільки ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї небудь права та охоронювані законом інтереси.

Директор ТОВ „Ексім-Чернігів”, присутній в судовому засіданні, подав клопотання про відкладення розгляду справи в звязку з хворобою представника ОСОБА_2

Представник позивача заперечує щодо даного клопотання представника відповідача.

Вислухавши учасників процесу, суд доходить висновку про наступне.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 уповноважений у встановленому законодавством порядку представляти інтереси відповідача і директором Герасименко О.О. в судовому засіданні не надані відповідні докази, а також враховуючи, що в судовому засіданні присутній директор товариства, при цьому ухвалою явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, клопотання директора ТОВ „Ексім-Чернігів” про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню і справа може бути розглянута в даному судовому засіданні.

Представник відповідача визнає наявну заборгованість перед позивачем.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши повноважних представників позивача та відповідача, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №29.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобовязується поставляти покупцеві мясну продукцію (далі по тексту товар), а покупець зобовязується прийняти і оплатити товар на умовами даного договору.

Асортимент, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість, умови та строки поставки кожної партії товару, що поставляється, погоджується сторонами кожного разу окремо на умовах зазначених в даному договорі (п. 1.2 договору).

Відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки №29 від 04.02.2011 року сторони внесли зміни до п. 6.5 договору, а саме: „Оплата товару здійснюється покупцем на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки кожної партії товару (підписання уповноваженою особою видаткової накладної). Оплата здійснюється за кожною поставкою окремо. Зобовязання покупця з оплати товару вважається виконаним з моменту списання з розрахункового рахунку покупця грошових коштів банківською установою”.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткової накладної №ТР-100511/02 від 10.05.2011 року на загальну суму 151750 грн.

Даний товар отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача, яка діяла на підставі довіреності №А-00000128 від 10.05.2011 року.

Як зазначає позивач, відповідач частково оплатив вартість отриманого товару на 70000 грн. і загальна сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 81750 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за вищевказаною накладною, виходячи з вищевикладених норм законодавства та договору, у відповідача виникло зобовязання сплатити вартість отриманого товару.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення борг по оплаті відповідачем отриманого товару на суму 81750 грн.

Позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, також просить стягнути з відповідача 590,80 грн. інфляційних нарахувань за травень-червень 2011 року (за 7 днів травня 2011 року 183,80 грн., за червень 2011 року 407 грн.) та 401,42 грн. 3% річних за період з 25.05.2011р. по 11.07.2011р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобовязати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Господарський суд Чернігівської області здійснив перевірку розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, заявлених до стягнення позивачем та дійшов висновку про наступне.

Поставка товару згідно видаткової накладної проводилась 10 травня 2011 року.

Відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до договору, яким сторони внесли зміни до п. 6.5 договору, оплата товару здійснюється покупцем на протязі 14 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару (підписання уповноваженою особою видаткової накладної).

Отже, строк виконання зобовязання по оплаті вартості отриманого товару закінчився 24 травня 2011 року. З 25 травня 2011 року починається перебіг строку прострочення зобовязання по оплаті вартості отриманого товару.

Позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні нарахування за період травень-червень 2011 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання.

Згідно з Законом України „Про індексацію грошових доходів населення” індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державним комітетом статистики і щомісячно публікується, зокрема, в газеті „Урядовий курєр”. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України „Про інформацію” є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.

За таких обставин, враховуючи те, що строк прострочення платежу за вищевказаним договором поставки починається з 25 травня 2011 року, то інфляційні нарахування за 7 днів травня місяця 2011 року в сумі 183,80 грн. позивачем заявлені безпідставно.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково лише за червень 2011 року в сумі 407 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобовязання по оплаті вартості отриманого товару за договором поставки №29 від 04.02.2011 року, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст. 625 ЦК України підлягає стягненню інфляційні нарахування в сумі 407 грн. за червень 2011 року та 401,42 грн. 3% річних за період з 25.05.2011 року по 11.07.2011 року.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 82558,42 грн., в тому числі 81750 грн., що становить основну суму боргу за отриманий відповідачем товар згідно договору поставки №29 від 04.02.2011р., 407 грн. інфляційних нарахувань та 401,42 грн. 3% річних.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки даний спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ексім-Чернігів” (просп. Перемоги, 129, м. Чернігів; вул. Старобілоуська, 71, м. Чернігів, р/р 2600701302498 в АТ „БМ Банк” у м. Києві, МФО 380913, ідентифікаційний код 33259568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мясопереробний комбінат „Традиція” (вул. С. Сагайдака, 114А, офіс 111, м. Київ; вул. Щербакова, 49А, офіс 91, м. Київ, р/р 26009105869101 в АТ „КБ „ЕКСПОБАНК”, МФО 322294, ідентифікаційний код 36002442) 81750 грн. боргу, 407 грн. інфляційних нарахувань, 401,42 грн. трьох відсотків річних, 825,58 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Ж.В. Блохіна

30.08.11