Рішення № 18121769, 29.08.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2011 р. Справа № 5023/1513/11

вх. № 1513/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 11 від 27.12.2010 р.

3-ї особи <Текст >відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № б/н від 22.07.2011 р. 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тракавто", м. Харків 3-я особа <Текст >

до Приватної фірми "Віка", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 135306,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тракавто" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватної фірми "Віка" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь основної суми боргу в розмірі 115734,92 грн., 8540,43 грн. пені, 9258,79 грн. збитків від інфляції та 3% річних в сумі 1772,23 грн., а всього - 135306,37 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що згідно договору № ДГ-10 від 12.08.2008 р. та № ДГ-11 від 25.12.2009 р. позивач виконав роботи по ремонту та обслуговуванню автотранспортної техніки, яка належить відповідачеві, в обємі та по цінах, узгоджених з відповідачем, що підтверджується підписаними протоколами домовленості про договірну ціну робіт та актами виконаних робіт. Згідно п.4.2 вище вказаних договорів, відповідач повинен був заплатити за роботи на протязі двох банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Борг по оплаті за виконані роботи станом на 01.03.2009 р. , згідно акту звірки взаєморозрахунків, становив 8341,32 грн. За період з 01.03.2009 р. по 31.12.2010 р. обєм виконаних робіт становить 1317446,77 грн., але обєм сплачених коштів за ці роботи (включаючи і борг в сумі 8341,32 грн.) становить лише 1201711,85 грн., що і сформувало основний борг відповідача, як різницю між сумою виконаних робіт та сумою сплачених коштів за ці роботи, а саме 115734,92 грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому вказував, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з тих підстав, що позивачем не надано до суду документального обґрунтування позовних вимог, що суперечить вимогам ст. ЗЗ ГПК України, та тим, що Договір № ДГ-10 від 12.08.2008 р. припинив свою дію 31 грудня 2009 року, як це зазначено у п.9.1. договору, а додаткові угоди про продовження строку дії договору не укладалися.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 10.05.2011 року була призначена по справі № 5023/1513/11 судова економічна експертиза та матеріали справи направлені до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса для проведення судової економічної експертизи.

11.08.2011 року матеріали справи № 5023/1513/11 були повернуті на адресу господарського суду Харківської області з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса без виконання у зв'язку з тим, що вартість експертизи не була оплачена відповідачем.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 22.08.2011 року було поновлено провадження у справі, розгляд справи призначити на "29" серпня 2011 р. о 10:30 год.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 29.08.2011 р. за вх. № 1580, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 29.08.2011 р. за вх. № 16387, надав заяву згідно якої просив суд залучити до матеріалів справи розрахунок пені за півроку, яка господарським судом задовольняється та вказаний розрахунок судом залучається до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Згідно договору на виконання сервісного технічного обслуговування та ремонтних робіт автотранспортних засобів № ДГ-10 від 12.08.2008 р. та № ДГ-11 від 25.12.2009 р. (надалі договори) позивач виконав роботи по ремонту та обслуговуванню автотранспортної техніки, яка належить відповідачеві, в обємі та по цінах, узгоджених з відповідачем, що підтверджується підписаними протоколами домовленості про договірну ціну робіт та актами виконаних робіт копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно п. 4.2 вищевказаних договорів, відповідач повинен був заплатити за роботи на протязі двох банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Борг відповідача по оплаті за виконані роботи перед позивачем станом на 01.03.2009 р., згідно акту звірки взаєморозрахунків, становив 8341,32 грн.

У позові позивач посилається на те, що за період з 01.03.2009 р. по 31.12.2010 р. вартість виконаних робіт позивачем становить 1317446,77 грн., але обєм сплачених коштів за ці роботи (включаючи і борг в сумі 8341,32 грн.) становить лише 1201711,85 грн., у зв'язку з чим основний борг відповідача перед позивачем становить 115734,92 грн.

Разом з цим суд зазначає, що сума основного боргу відповідача перед позивачем у розмірі 115734,92 грн. за вищевказаними договорами підтверджується наступним: актом звірки розрахунків за договором № ДГ-10 від 12.08.2008 р., відповідними актами приймання результатів робіт за договорами, протоколами узгодження про договірну ціну на виконання робіт та рахунками фактурами, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому судом встановлено, що в матеріалах справи не міститься доказів сплати відповідачем позивачу суми основного боргу у розмірі 115734,92 грн. за вищевказаними договорами.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що сума основного боргу відповідача перед позивачем за вищевказаними договорами становить 115734,92 грн., а в матеріалах справи відсутні докази зворотного, господарський суд приходить до висновку, що сума основного боргу у розмірі 115734,92 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пунктом 6.1. вищевказаних договорів було передбачено, що у випадку затримання повної оплати виконаних робіт, вартості встановлених матеріалів та запасних частин у встановлені терміни, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу до моменту повного розрахунку.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства, положення викладені у пунктах 6.1. вищевказаних договорів, та перевіривши нарахування позивачем пені, інфляційних та 3% річних, та те, що відповідачем не було надано до суду відповідних контррозрахунків вказаних сум, господарський суд визнає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 8540,43 грн., 9258,79 грн. збитків від інфляції та 3% річних в сумі 1772,23 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 1353,06 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної фірми "Віка" (61125, м. Харків, вул. Мало-мясницька, 9/11, код ЄДРПОУ 24666882, р/р 26009016814625 в ВАТ „Укрсоцбанк”, філія в м. Харкові, МФО 351395) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тракавто" (61035, м. Харків, вул. Матросова, 1А, код ЄДРПОУ 35973016, р/р 26006200100103 в ВАТ „ВіЕйБі Банк”, МФО 380537) суму боргу в розмірі 115734,92 грн., 8540,43 грн. пені, 9258,79 грн. збитків від інфляції, 3% річних в сумі 1772,23 грн., 1353,06 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Доленчук Д. О.

Рішення підписано 05.09.2011 р.