Рішення № 18121679, 22.08.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2011 р. Справа № 5023/5106/11

вх. № 5106/11

Суддя господарського суду Лаврова Л.С.

при секретарі судовогозасідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

позивача - Пузь Ю.А. 3-ї особи <Текст >відповідача - не з*явився 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом ТОВ "Кредмаш Сервіс", м. Кременчук 3-я особа <Текст >

до ФОП ОСОБА_1, м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення коштів 20 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача 20000 грн.боргу за послуги перевезення, 2000грн. витрат на оплату послуг адвоката, 200 грн. витрат по сплаті держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач в судове засідання не з*явився, відзив на позов та витребуваних судом документів не представив.

Про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, ухвалою суду.

Відповідно до Закону України № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", розділу XII Прикінцеві положення ч.3.3 п.14 “Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином”.

В матеріалах справи міститься ухвала про порушення провадження у справі від 24.06.2011р., яка була направлена на адресу відповідача, але повернута до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

За таких обставин справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача судом встановлено, що на підставі рахунку - фактури №41 від 02.07.2010 року позивачем на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2840 від 02.07.2010р. за транспортні послуги по перевезенню вантажу з м. Кременчука до м. Кустанай - Алмата р. Казахстан. В рахунку на оплату вказано який саме автомобіль виконуватиме вказані перевезення - НОМЕР_1.

02.07.2010 р. автомобіль Івеко д.н. НОМЕР_1 було подано під завантаження вантажем на склад ТОВ «Кредмаш сервіс» в м. Кременчуці. Водієм автомобіля був гр. ОСОБА_3 Після завантаження, автомобіль було подано на замитнення в Полтавську митницю в м. Кременчуці. Після замитнення товару та опломбування автомобіля, того ж дня він вирушив виконувати перевезення.

Господарськими судами встановлено, що факт завантаження вказаного автомобіля 02.07.2010 року матеріалами, зазначеними у видаткових ордерах підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №0155088 від 02.07.2010 року.

Як стало відомо позивачеві, перевезення за цим маршрутом виконано не було, автомобіль прибув до м.Полтава де водій загубив документи як на автомобіль так і на вантаж. Оскільки, вантаж не був доставлений за місцем призначення позивач звернувся з претензією за № У/1317 від 20.01.10 року до відповідача про повернення перерахованих грошових коштів ( а.с.19). Претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобовязань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Підстави виникнення цивільних прав та обовязків, серед яких вказано й договори, визначено статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 618 Цивільного кодексу України, боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

За ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом (ч.1 ст.41 ГПК України).

Згідно зі статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч.2 статті 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов*язку не встанолений або визнаний моментом пред*явлення вимоги, кредитор має право вимагати його у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов*язок у семиденний строк від дня пред*явлення вимоги.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного суд задовільняє вимоги позивача щодо стягнення 20000 грн. боргу за ненадані послуги з перевезння.

Щодо стягнення понесених витрат на правову допомогу ( послуги адвоката) в розмірі 2000 грн у відповідності до договору доручення від 01.06.2010 року

Стаття 44 ГПК України передбачає, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь - яким представникам.

Матеріали справи свідчать про те, що юридичні послуги надавав адвокат ОСОБА_2 про свідчить копія посвідчення адвоката № 420, яка додана до матеріалів справи. Крім того, до матеріалів справи доданий прибутковий касовий ордер № 1 від 17.01.11 року, відповідно якого позивач сплатив 2000 грн. послуг адвоката. Тому суд знаходить правові підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача платні за юридичне обслуговування у розмірі 2000 грн.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 15,16, 526,53 ЦК України,ст. 4,174,193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_2) на користь ТОВ"Кредмаш Сервіс" ( м.Кременчуг, вул.Жуковського, буд 47 код 36618647) суму 20000 грн, 2000 грн. адвокатських послуг, державне мито 200 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Лаврова Л.С.

рішення підписане 26.08.11 року.