Рішення № 18121660, 15.08.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2011 р. Справа № 5023/4709/11

вх. № 4709/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 15.09.10 р.;

відповідача- не з"явився;

3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд - Сервіс", м. Харків 3-я особа <Текст >

до Приватного підприємства "Н-КАН-СЕРВІС", м.Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 3051,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гуд - Сервіс", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Приватного підприємства "Н-КАН-СЕРВІС", м.Харків, 2915,64 грн. основного боргу, 135,80 грн. пені та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 340 від 01.01.10 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 червня 2011 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21 червня 2011 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 червня 2011 р. було відкладено розгляд справи на 02 серпня 2011 р.

29 липня 2011 р. позивач надав додаток до позовної заяви, в якому зазначив, що з початку року, тобто з 01 січня 2010 р. був підписаний договір № 340 з відповідачем, інших договорів в усній чи письмовій формі з відповідачем укладено не було. Позивач зазначає, що поставка товару та його прийняття підтверджується розрахунковими накладними, та сума по ним відрізняється від суми позову, оскільки відповідачем було частково оплачено за товар.

02 серпня 2011 р. позивач звернувся до суду з заявою про продовження строку розгляду справи № 5023/4709/11 на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 серпня 2011 р. було відкладено розгляд справи на 15 серпня 2011 р. Задоволено заяву позивача про продовження строку розгляду справи. Продовжено строк розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст. 69 ГПК України, на 15-ть календарних днів по 25 серпня 2011 р.

10 серпня 2011 р. позивач надав додаток до позовної заяви, в якій виклав розрахунок пені та просив суд стягнути з відповідача 235,20 грн. пені.

15 серпня 2011 р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 2915,64 грн. основного боргу та 135,80 грн. пені.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх -небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

15.08.2011 р. представник позивача у судовому засіданні підтримував уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

01 січня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гуд - Сервіс", м. Харків, (позивач) та Приватним підприємством "Н-КАН-СЕРВІС", м. Харків, (відповідач) був укладений договір № 340 (далі - договір), у відповідності до умов якого позивач зобов"язався поставити товари народного споживання (побутова хімія, парфюмерно- косметична продукція та інше), а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити їх. Найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю, кількість та асортимент товару зазначається у видаткових накладних або рахунках- фактурах, які є невід"ємною частиною договору. Пунктом 3.1 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок або готівкою у касу позивача на умовах відкладення платежу терміном 7 календарних днів, що зазначається у видаткових накладних. Пунктом 7.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2010 р. За умовами п. 7.3. договору припинення дії даного договору не звільняє покупця від виконання зобов*язань (за розділом 3 договору), які виникли до або після закінчення дії договору, але у зв*язку з ним.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3137,44 грн., що підтверджується видатковими накладними № № РН-0022424 від 07.06.10 р., РН-0023178 від 11.06.10 р., РН-0006587 від 11.06.10 р., РН-0034020 від 19.08.10 р., РН-0034182 від 19.08.10 р., РН-0034184 від 19.08.10 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Як було вищезазначено, сторони узгодили строк оплати товару- на умовах відкладення платежу терміном 7 календарних днів.

Таким чином, відповідач товар отримав, проте розрахувався за нього лише частково на суму 221,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату 2915,64 грн. заборгованості, що підтверджується поштовим повідомленням № 6100116987704.

Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти не перерахував.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 2915,64 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 2915,64 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В розумінні ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу вимог ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати товару відповідач відшкодовує позивачу пеню у розмірі 0,5% вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення , але не більше ніж 2 облікової ставки НБУ.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 135,80 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Н-КАН-СЕРВІС", м.Харків (61117, м. Харків, вул. Котлова, 106, р/р № 260093190103 в АБ "Діамант" м. Київ, МФО 320854, код ЄДРПОУ 336743420304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд - Сервіс", м. Харків (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, р/р № 26007310002901 в ХФАБ "Південний", МФО 350761, код ЄДРПОУ 32674305) 2915,64 грн. основного боргу, 135,80 грн. пені, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Смірнова О.В.

Повний текст Рішення підписано 18 серпня 2011 року.