Рішення № 18121642, 30.08.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2011 р.

Справа № 17/52/5022-909/2011

Господарський суд Тернопільської області у складі

судді Андрусик Н.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромтех", м. Миколаїв

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", м. Збараж Тернопільської області

про стягнення 541916,10 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпромтех", м. Миколаїв, звернувся 30.06.2011р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", м. Збараж Тернопільської області, про стягнення 530067,82 грн. заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору №006/2008 від 20.02.2008р., з яких: 375000,00 грн. основного боргу, 125170,56 грн. інфляційних нарахувань та 29897,26 грн. –3% річних.

Позов обґрунтовується копією договору №006/2008 від 20.02.2008р.; розрахунком позовних вимог; копією акту здачі-прийняття робіт № ОУ-0000072; копією вимоги №05470-юр від 06.05.2011р.; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 01.07.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 18.08.2011р. Судове засідання відкладалося на 30.08.2011р. у зв’язку з заявленим відповідачем клопотанням та через неподання сторонами необхідних для розгляду справи документів.

В ході розгляду спору позивачем подано заяву №08537-юр від 09.08.2011р. в порядку ст. 22 ГПК України про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої нараховано інфляційні втрати за червень 2011р. та 3% річних станом на 30.06.2011р., відтак, згідно розрахунку позивач просить стягнути з відповідача 375000,00 грн. основного боргу, 136125,00 грн. інфляційних нарахувань та 30791,10 грн. –3% річних, а всього: 541916,10 грн.

Судом дана заява прийнята до розгляду як така, що подана в межах прав сторони в господарському процесі, визначених ст. 22 ГПК України, не порушує права та інтереси іншої сторони, оплачена державним митом, тому, розгляд справи здійснюється з урахуванням розміру збільшених позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання 30.08.2011р. не з'явилися.

До початку судового засідання від позивача згідно листа №08541-юр від 25.08.2011р. надійшов розрахунок суми боргу та клопотання про розгляд справи без участі його представника у зв’язку з неможливістю прибути в судове засідання.

Від відповідача до початку судового засідання 30.06.2011р. надійшло клопотання №420 від 29.08.2011р. про відкладення розгляду справи у зв’язку з зайнятістю представника в іншому судовому процесі в господарському суді Львівської області.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи вважає, що останнє не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Обставиною, що зумовлює відкладення розгляду справи є неможливість вирішення справи в даному судовому засіданні з урахуванням також підстав, зазначених у ст. 77 ГПК України. Вказані підстави оцінюються судом з метою реалізації передбаченого процесуальним законодавством права на відкладення розгляду справи.

З врахуванням приписів с. 77 ГПК України, строку розгляду справи, встановленого ст. 69 ГПК України, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов’язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, а брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за правилами ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

При цьому, суд враховує, що в силу вимог ст. 69 ГПК України передбачено, що господарський спір повинен бути вирішений у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. При цьому, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява Товариства надійшла на адресу господарського суду Тернопільської області 30.06.2011р. (вх. номер 1046(н)), відтак, 30 серпня 2011р. закінчується передбачений ст. 69 ГПК України строк для розгляду даного спору, а тому відкласти судове засідання на більш тривалий строк, з огляду на відсутність клопотання сторони, не вбачається за можливе.

Окрім того, господарський суд звертає увагу, що право на представлення інтересів в суді згідно ч.1, 3 ст. 28 ГПК України надано також керівникам юридичних осіб, повноваження яких підтверджуються відповідними документами. За даних обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши додатково подані докази, суд встановив:

20.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпромтех", як Виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", як Замовником, укладено договір за №006/2008 (далі –Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов’язався виконати, а Замовник, в свою чергу, зобов’язався прийняти та оплатити роботи з монтажу технологічних трубопроводів.

Згідно п. 2.1 договору, загальна вартість робіт за Договором склала 375000,00 грн. (в тому числі ПДВ –62500,00 грн.).

Згідно розділу 4 Договору, роботи Виконавцем виконуються в м. Збараж з матеріалів Замовника; строк виконання –в термін до 75 календарних днів з моменту отримання передоплати.

Порядок розрахунків між сторонами визначено у п. 3.1. Договору, а саме: 37500,00 грн. –передоплата; 17.03.2008р. –оплата здійснюється згідно актів приймання-передачі виконаних робіт; подальша оплата здійснюється згідно актів прийому-передачі виконаних робіт, що будуть підписуватися сторонами в ході виконання робіт 01 та 15 числа кожного місяця. Оплата проводиться протягом трьох банківських днів з дати підписання кожного акту прийому-передачі виконаних робіт.

Датою виконання зобов’язань Замовника по оплаті за надані послуги вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку Замовника при безготівковій формі (п. 3.2. Договору).

Як випливає з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов’язання щодо виконання монтажних робіт за Договором №006/2008 від 20.02.2008р. виконав належним чином, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000072 від 01.10.2008р., підписаним представниками сторін без зауважень та не заперечено відповідачем у встановленому законом порядку.

Разом з тим, відповідач вартість виконаних робіт у строки, визначені договором №006/2008 від 20.02.2008р. та в розмірі, зазначеному в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000072 від 01.10.2008р. не оплатив, у зв’язку з чим станом на 29.06.2011р. (дата оформлення позовної заяви) допустив заборгованість в сумі 375000,00 грн.

Надіслана 06.05.2011р. на адресу відповідача вимога щодо виконання зобов'язання №05470-юр від 06.05.2011р. з пропозицією терміново погасити борг в розмірі 375000,00 грн., залишена Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", м. Збараж Тернопільської області, без відповіді та задоволення.

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, в силу зобов’язання, яке виникає між сторонами, одна сторона (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а інший кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов’язання, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обов’язок по перерахуванню грошових коштів за виконані роботи встановлено розділом 3 Договору та випливає із змісту загальних положень про зобов'язання цивільного законодавства та Господарського кодексу України від 16.01.2003р., які суд застосовує до спірних правовідносин (ст.ст. 526, 509 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України).

Статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов’язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як стверджує позивач і це підтверджується матеріалами справи, в порушення умов договору, ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, відповідач не виконав своїх договірних зобов’язань та не провів розрахунків за надані послуги у порядку, визначеному розділом 3 Договору, внаслідок чого станом на 29.06.2011р. (дата оформлення позовної заяви) виник борг у розмірі 375000,00 грн.

Укладений між сторонами договір підлягає виконанню належним чином і в установлений строк, що випливає із положень ст.526 ЦК України. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов’язань по оплаті проведених робіт в повній мірі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 375000,00 грн. основного боргу підлягають до задоволення судом як обґрунтовані та документально підтверджені.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з тим, що грошові зобов’язання відповідачем не виконані в строк, обумовлений Договором № 006/2008 від 20.02.2008р., тому правомірними є вимоги, котрі ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України і надають право позивачу вимагати від боржника сплати боргу з урахуванням трьох відсотків річних та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оцінивши подані позивачем розрахунки трьох відсотків річних в розмірі 30791,10 грн. (нараховані за період з 04.10.2008р., оскільки акт № ОУ-0000072 підписано 01 жовтня 2008р., по 30.06.2011р.) та інфляційних нарахувань в розмірі 136125,00 грн. (за період з жовтня 2008р. по червень 2011р. включно), господарський суд, здійснивши власний розрахунок, встановив, що стягненню підлягають 30789,10 грн. 3% річних та 138007,79 грн. втрат від інфляції, однак, враховуючи, що ст. 83 ГПК України господарському суду не надано право виходити за межі позовних вимог, тому позовні вимоги задовольняються в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача у справі. Разом з тим, зайво сплачене в дохід Державного бюджету України державне мито в сумі 1,51 грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерпромтех", м. Миколаїв згідно ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України.

З огляду на наведене, керуючись ст. 7 Закону України «Про судоустрій України і статус суддів», ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 901 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 42-47, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 47, 49, 75, 811, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", м. Збараж Тернопільської області, вул. Шолом-Алейхема, 1, ідентифікаційний код 35068869, - 375000,00 грн. основного боргу, 136125,00 грн. інфляційних нарахувань, 30791,10 грн. –3% річних та 5655,16 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромтех", м. Миколаїв, Корабельний район, вул. Айвазовського, 15-К, ідентифікаційний код 32655884.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерпромтех", м. Миколаїв, Корабельний район, вул. Айвазовського, 15-К, ідентифікаційний код 32655884, з Державного бюджету України –1,51 грн. надмірно сплаченого згідно платіжного доручення №572 від 11.08.2011р. державного мита.

Наказ та довідку видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "05" вересня 2011 року, через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -7758

Суддя Н.О. Андрусик