Рішення № 18120961, 12.07.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2011 Справа № 18/1765/11

за позовом Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3

до Головного управління Держкомзему у Полтавській області, 36038, м. Полтава, вул. Уютна, 23

про стягнення 7 633,01 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 658від 15.06.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2., довіреність № 2 (№07-01/1273) від 10.01.2011 р.(23.03.2011 р.).

12.07.2011 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", м. Київ про стягнення з Головного управління Держкомзему у Полтавській області, м. Полтава 7 633,01 грн. заборгованості, що виникла внаслідок порушення останнім укладеного між сторонами 03.04.2006 р. Договору № 17.27.00001 про надання платних послуг з ведення державного реєстру земель при видачі громадянам актів на право власності на земельну ділянку взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай), з яких: 3 645,00 грн. основна заборгованість, 336,28 грн. пеня, 498,32 грн. три відсотки річних та 3 153,41 грн. інфляційні нарахування.

Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.

Відповідач позов визнає в частині стягнення з нього 3 645,00 грн. основного боргу, про що зазначає у відзиві на позовну заяву № 2159/600 від 12.07.2011 р. (вх. № 1121д від 12.07.2011 р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд

встановив :

03.04.2006 р. між Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" (виконавець) та Головним управлінням Держкомзему у Полтавській області (замовник) було укладено Договір № 17.27.00001 про надання платних послуг з ведення державного реєстру земель при видачі громадянам актів на право власності на земельну ділянку взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) (далі - Договір) відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався виконати послуги з ведення державного реєстру земель при видачі громадянам актів на право власності на земельну ділянку взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай), а замовник зобов'язувався оплатити вартість наданих послуг протягом 10 днів згідно з актом виконаних робіт (п. 1.1 та п. 1.2 Договору).

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобовязань та приймання замовником результатів робіт на загальну суму 3 645,00 грн. підтверджується наявними у справі копіями актів виконаних робіт № 1 від 12.05.2006 р. (на суму 2 310,00 грн.), № 2 від 06.09.2006 р. (на суму 690,00 грн.) та № 3 від 31.07.2008 р. (на суму 645,00 грн.) (а.с. 12-14).

В порушення умов Договору відповідач не здійснив оплату отриманих послуг.

Між сторонами були проведені звірки розрахунків та складено відповідні акти, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, згідно яких за відповідачем станом на 01.08.2008 р. та станом на 01.11.2010 р. рахується заборгованість в розмірі 3 645,00 грн..

За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач зобов'язання по Договору, щодо оплати отриманих ним послуг не виконав, заборгованість останнього складає 3 645,00 грн.. Дані обставини відповідачем визнаються.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом стягнення з відповідача 7 633,01 грн. заборгованості, що виникла внаслідок порушення останнім укладеного між сторонами 03.04.2006 р. Договору № 17.27.00001 про надання платних послуг з ведення державного реєстру земель при видачі громадянам актів на право власності на земельну ділянку взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай), з яких: 3 645,00 грн. основна заборгованість, 336,28 грн. пеня, 498,32 грн. три відсотки річних та 3 153,41 грн. інфляційні нарахування.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України не сплатив вартість отриманих результатів робіт.

Заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 3 645,00 грн.. Дана обставина відповідачем визнається.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 645,00 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 3.21 Договору визначено, що у разі прострочення в оплаті замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5 % від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у той період.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 336,28 грн. пені (в т.ч. : 199,16 грн. за період з 23.05.2006 р. по 23.11.2006 р., 59,50 грн. за період з 17.09.2006 р. по 17.03.2007 р. та 77,62 грн. за період з 11.08.2008 р. по 11.02.2009 р.), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 498,32 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 3 153,41 грн. за період з 23.05.2006 р. по 25.05.2011 р. суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Згідно п. 25 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 зазначено, що частина третя статті 267 Цивільного кодексу України передбачає можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони, причому така заява має бути подана до винесення судового рішення. Господарський суд за власною ініціативою не має права застосовувати позовну давність.

Як вбачається з матеріалів справи заяви про застосування позовної давності відповідачем до суду не подавалось.

За викладеного, позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем при поданні позову судові витрати з оплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Головного управління Держкомзему у Полтавській області (36038, м. Полтава, вул. Уютна, 23), код ЄДРПОУ 22539581 на користь Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3), р/р 26004735048035 в АБ "Брокбізнесбанк", МФО 300249, код ЄДРПОУ 21616582 : 3 645,00 грн. боргу, 3 153,41 грн. інфляційних втрат, 498,32 грн. три проценти річних, 336,28 грн. пені, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у його вступній частині.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене : 15.07.2011 р..

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.