Рішення № 18119178, 18.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/14418.08.11 За позовомПриватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" в особі

Київської дирекції

ДоПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська

страхова група"

про стягнення заборгованості 12 768,95 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. (дов. №11/2011 від 20.04.2011р.)

Від відповідача не зявився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 18.08.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" в особі Київської дирекції (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості 12 768,95 грн. в порядку регресу, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані положеннями ст. ст. 526, 1191 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 222 ГК України, ст. ст. 20, 27 ЗУ “Про страхування”.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/144, розгляд справи призначено на 10.08.2011 року.

04.07.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано додаткові матеріали по справі витребувані судом, заяву про розгляд справи без участі представника відповідача та відзив на позовну заяву, у відповідності до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на недоведеність позовних вимог позивачем шодо розміру завданої шкоди та факту сплати страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2011 року розгляд справи відкладено на 18.08.2011р., у звязку з неявкою відповідача в судове засідання та невиконанням позивачем вимог ухвали суду.

16.08.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем направлено телеграму, в якій зазначено про неможливість направлення представника в судове засідання, у звязку з чим відповідач просить суд відкласти розгляд справи.

Розглянувши подане клопотання суд відмовив у його задоволенні, враховуючи подане 04.07.2011 року клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача та враховуючи те, що відповідач як юридична особа не позбавлений права направити представника в судове засідання, а також враховуючи строки передбачені ст. 69 ГПК України., а також враховуючи те, що відповідач скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

В судовому засіданні 18.08.2011 року представником позивача надано додаткові матеріали ,усні та письмові пояснення по справі, підтримано позовні вимоги.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.10.2008 року між ОСОБА_2 та позивачем було укладено договір (поліс) страхування транспорту №23618, за яким позивачем було застраховано майнові інтереси ОСОБА_2., повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки “Мазда” державний номер НОМЕР_1.

Предметом договору є страхування автомобіля марки “Мазда”, державний номер НОМЕР_1, на випадок настання подій, перелік яких наведено у договорі. Відповідно до умов Договору, вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, зокрема, на випадок знищення, пошкодження або втрати внаслідок ДТП.

11 травня 2009 року в м. Києві по просп. Червонозаряному, 4-А, сталося ДТП за участю автомобіля “Деу” державний номер НОМЕР_3 під управлінням ОСОБА_3. та автомобіля “Мазда” державний номер НОМЕР_1 під управлінням водія ОСОБА_2.

Згідно довідки Державтоінспекції МВС автомобіль “ДЄУ Матіз”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження передніх правих дверей, капоту, переднього бамперу, переднього лівого крила, переднього лівого повторювача повороту, решітки радіатора, передньої панелі, передніх лівих дверей.

Постановою Соломянського районного суду м. Києва від 10.06.2009р. у справі № 3-4840/2009р. встановлено, що ОСОБА_3., керуючи автомобілем “Деу” д.н. НОМЕР_3, рухаючись заднім ходом не впевнився, що це буде безпечним, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Мазда»д.н. НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів, останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до Страхового акту №574\09\03\ТР25\00\3 від 14.08.2009р. та рахунку-фактури №86 від 18.05.2009р., сума збитку встановлена у розмірі 12768,95грн.

Позивач на підставі Страхового акту №574\09\03\ТР25\00\3 від 14.08.2009р. та розрахунку страхового відшкодування, здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 12768,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням №316 від 27.07.2009р. на суму 12193,95 грн. та видатковим касовим ордером №678 від 18.08.2009р. на суму 575,00 грн.

Позивач просить стягнути суму, сплачену потерпілій особі, в порядку регресу з відповідача, як особи, яка є страхувальником особи, винної у спричиненні збитку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно п. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 27 Закону “Про страхування”від 04.10.2001 року №2745-ІІІ, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України” від 27.03.1992 р. №6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3. як власника автомобіля “Деу”, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 була застрахована за договором, укладеним з відповідачем на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" (поліс обов'язкового страхування № ВВ/0791208) (тип договору 3-й). Строк дії полісу з 16.10.2008р. по 15.10.2009р. (п. 3)

Полісом № ВВ/0791208 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 25 500,00 грн. та франшизу у розмірі 510,00 грн.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі - Закон) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивачем предявлені вимоги про стягнення з відповідача 12768,95 грн. страхового відшкодування.

Згідно умов укладеного між ОСОБА_2. договіру страхування транспорту №23618, встановлено безумовну франшизу у розмірі 0,5% від суми страхового відшкодування.

Умовами договору добровільного страхування наземного транспорту № ВВ/0791208 встановлено франшизу у розмірі 510,00 грн.

За таких обставин, заявлена до стягнення сума страхового відшкодування у розмірі 12768,95 грн. підлягає перерахунку, враховуючи відмінусування розміру франшизи за полісом №ВВ/0791208 та договором №23618, а саме: 12768,95 510,00 63,84 = 12195,11 грн. (сума, що підлягає відшкодуванню).

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем в порядку виплати збитку в порядку регресу підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 12195,11 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»(03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-а; код ЄДРПОУ 30859524) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»в особі Київської дирекції (01004, м. Київ, вул. Горького, буд.9, кв. 2; код ЄДРПОУ 26052299) 12195 (дванадцять тисяч сто девяносто пять) грн. 11 коп. шкоди в порядку регресу, 121 (сто двадцять одна) грн. 95 коп. державного мита та 225 (двісті двадцять пять) грн. 39 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 23.08.2011 року