Рішення № 18119160, 18.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/17918.08.11 За позовомПриватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Соверен”

ДоПриватного акціонерного товариства „Народна фінансово-страхова

компанія „Добробут”

про відшкодування матеріальної шкоди 5183,31 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. (дов. б/н від 03.11.2010р.)

Від відповідача ОСОБА_2 (дов. №08/08/11 від 08.08.2011р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 18.08.11р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Соверен” (далі по тексту позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства „Народна фінансова-страхова компанія „Добробут” про стягнення 5183,31 грн., з яких 4873,00 грн. шкоди в порядку регресу, 173,83 грн. пені, 33,64 грн. трьох відсотків річних та 102, 84 грн. інфляційних збитків, а також просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 625, 993, 1166, 1172, 1187, 1188 ЦК України, ст. 27 ЗУ “Про страхування”, ст. ст. 22, 37 ЗУ “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2011р. порушено провадження у справі № 9/179, призначено справу до розгляду на 18.08.2011р.

15.08.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано письмові підтвердження та додаткові матеріали витребувані ухвалою суду про порушення провадження.

Представником позивача надано додаткові письмові пояснення по справі, повідомлено суд про часткове погашення заборгованості відповідачем на суму 4363,00 грн., на підтвердження чого додано витяг з банківської виписки.

Представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву та усні пояснення по суті поданого відзиву, повідомлено суд про сплату відповідачу суми в порядку регресу у розмірі 4363, 00 грн., проти задоволення позовних вимог в іншій частині заперечено повністю.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.04.2010 року між ОСОБА_3. та позивачем укладено Договір страхування транспортного засобу №1-105-005\10, за яким позивачем було застраховано майнові інтереси ОСОБА_3, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки “Мазда” державний номер НОМЕР_1.

Предметом договору є страхування автомобіля марки “Мазда”, державний номер НОМЕР_1, на випадок настання подій, перелік яких наведено у договорі.

27 вересня 2010 року в м. Києві по вул. Малиновського, 32-А сталося ДТП за участю автомобіля “Тойота” державний номер НОМЕР_2 під управлінням ОСОБА_4 та автомобіля “Мазда” державний номер НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_3

Відповідно до Звіту автотоварознавчого дослідження №376 від 06.10.2010 року сума збитку встановлена у розмірі 6675, 59 грн.

29.09.2010 року ОСОБА_3 подав позивачу заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Встановивши обставини події позивач страховим актом №11\10-19 Т від 22.11.2010р. визнав подію страховою та визначив суму відшкодування 5673,00 грн.

Суму спричиненого збитку було зменшено на суму франшизи 800,00 грн. Розрахунок суми відшкодування, згідно страхового акту: 5673,00 800,00 = 4873,00 грн.

Відповідно до умов договору страхування №1-105-005\10 позивачем було виплачено страхове відшкодування власнику автомобілю ОСОБА_3 в сумі 4873,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 651 від 26.11.2010року.

Позивач просить стягнути суму, сплачену потерпілій особі, в порядку регресу з відповідача, як особи, яка є страхувальником, винної у спричиненні збитку особи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно п. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 27 Закону “Про страхування”від 04.10.2001 року №2745-ІІІ, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України” від 27.03.1992 р. №6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Особою винною в ДТП є ОСОБА_4., вину особи встановлено Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 27.10.2010 року у справі №3-11263/10 та притягнуто ОСОБА_4. до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340, 00 грн.

ОСОБА_4. як власник транспортного засобу “Тойота” державний номер НОМЕР_2 застрахував свою цивільно-правову відповідальність в ПАТ „НФСК „Добробут”, відповідно до умов договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/2763762. Поліс укладено на умовах визначених Законом України “Про обов'язкове страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. Строк дії визначено п.3 полісу з 10.03.2010р. по 09.03.2011р. включно.

Відповідно до п.4 полісу №ВЕ/2763762, страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом, є ОСОБА_5

Вказаним договором (поліс № ВЕ/2763762) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25500,00 грн., франшиза 510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі - Закон) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач регресною вимогою вих. №524 від 15.02.2011р., звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 4873,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач погасив заборгованість на суму 4363, 00 грн. На підтвердження погашення заборгованості відповідача перед позивачем, позивач надав суду виписку з банківського рахунку за 17.08.2011р.

Оскільки зобов'язання відповідача перед позивачем в цій частині припинились, то відповідно в цій частині відсутній предмет спору.

Пункт 1-1 ч.1 статті 80 ГПК України передбачає, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, між сторонами відсутній предмет спору, тобто відсутні спірні матеріально-правові відносини.

Відповідно до ч.2 статті 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, суд припиняє провадження по справі №9/179 в частині стягнення 4363,00 грн. основного боргу у звязку з відсутністю предмету спору.

Вимоги позивача щодо відшкодування відповідачем 510,00 грн., як страховиком винної особи франшизи не підлягають задоволенню, оскільки відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та обмежується укладеним договором страхування.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 173,83 грн. пені, 102,84 грн. збитків від інфляції та 33,64 грн. трьох відсотків річних.

Розрахунок позивача судом не прийнятий, так як здійснений виходячи з суми 4873,00 грн., в той час як розрахунок мав проводитись з суми 4363,00 грн., оскільки відповідальність відповідача обмежується укладеним договором страхування (4863,00 грн. 510,00 грн. (франшиза)).

До стягнення з відповідача позивачем заявлено суму пені 173,83 грн. за період з 29.03.2011р. по 20.06.2011р., нарахування якої передбачено п. 37.2 Закону «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у звязку з наявним простроченням виплати суми за заявою від 15.02.2011 року, яка отримана відповідачем 28.02.2011 року (поштове повідомлення про вручення наявне у матеріалах справи).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сума пені згідно розрахунку суду складає 155, 63 грн. та підлягає стягненню з відповідача у вказаному розмірі.

При цьому заперечення відповідача про те, що оскільки між сторонами у справі відсутні договірні відносини, а отже відсутні і грошові зобов'язання, суд вважає помилковими та відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Отже, зобов'язання між сторонами можуть виникати як з договірних, так і з позадоговірних відносин. В даному випадку зобов'язання відповідача перед позивачем щодо сплати коштів в порядку регресу є позадоговірним.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й на інших підставах, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання майнової шкоди іншій особі, а отже між сторонами у справі існує саме грошове зобов'язання, яке виникло з позадоговірних відносин - делікту.

Норми пункту 37.2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» містять положення щодо стягнення неустойки, та не містить обмежень щодо застосування такої неустоки тільки до договірних зобов'язань. Разом з тим, оцінюючи норми п. 37.2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в сукупному аналізі з нормами ст. 549 ЦК України та частин 3, 4 ст. 231 ГК України, суд приходить до висновку, що притягнення до такого виду відповідальності як штрафні санкції у вигляді неустойки можливо у разі встановлення розміру таких штрафних санкцій законом чи договором, і щодо порушення виконання грошових позадоговірних зобов'язань.

За таких обставин, вимога про стягнення пені пядлягає задоволенню у розмірі 155, 63 грн. згідно розрахунку проведеного судом.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних згідно розрахунку суду складає 30,12 грн., сума інфляційних збитків складає 109,07 грн. та підлягають стягненню з відповідача у вказаному розмірі.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати повязані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України та пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі № 9/179 в частині стягнення 4363,00 грн. припинити.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»(04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 А; код ЄДРПОУ 31093336) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен»(01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 24, оф. 5А; код ЄДРПОУ 25264645) 155 (сто пятдесят пять) грн. 63 коп. пені, 109 (сто девять) грн. 07 коп. інфляційних втрат, 30 (тридцять) грн. 12 коп. 3% річних, 91 (девяносто одна) грн. 66 коп. державного мита, 212 (двісті тридцять шість) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко Рішення підписано 23.08.2011 року