Рішення № 18119053, 17.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/33817.08.11 За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт»

До відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвентіс»

Про: стягнення заборгованості в розмірі 20997 грн. 47 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники: Позивача:ОСОБА_1. дов. № б/н від 01.08.2011; Відповідача:ОСОБА_2. дов. № б/н від 28.03.2011

В судовому засіданні 17.08.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвентіс»про стягнення заборгованості в розмірі 20997 грн. 47 коп.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем здійснювалась поставка відповідачу Товару, що підтверджується видатковими накладними, а саме відміткою сторін в накладних, одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2011 порушено провадження у справі № 61/338, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 03.08.2011, зобовязано сторони виконати певні дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2011 відповідно до ст. 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору на пятнадцять днів, розгляд справи у звязку з неявкою представника відповідача було відкладено на 17.08.2011.

У судове засідання 17.08.2011 представник відповідача зявився, вимог ухвал суду не виконав, проти задоволення позову в усній формі заперечив.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать про те, що 06 квітня 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт»(далі-позивач) було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Адвентіс» (далі відповідач) рахунки-фактури № СФ-02334 на суму 25272 грн. 00 коп. та № СФ-02104 на суму 14172 грн. 00 коп. на оплату пакувальних матеріалів.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем 08 квітня 2009 платіжними дорученнями було перераховано на користь позивача передоплату за рахунком-фактурою № СФ-02334 від 06.04.2009 у сумі 12500 грн. 00 коп. та за рахунком-фактурою № СФ -02353 від 06.04.2009 у розмірі 7000 грн. 00 коп. (також підтверджується банківською випискою від 08.04.2009).

Зазначені обставини свідчать про те, що між сторонами відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України у спрощений спосіб було укладено господарський договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 6 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

На виконання усної домовленості, позивачем було здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 39444 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними:

№ РH-02104 від 09.04.2009 на суму 14172 грн. 00 коп. та № РН-02105 від 09.04.2009 на суму 25272 грн. 00 коп., а відповідач на підставі довіреностей № 1 від 09.04.2009 та № 233367 від 09.04.2009 прийняв товар, що підтверджується його підписом.

Зазначені обставини свідчать про те, що між сторонами відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України у спрощений спосіб було укладено господарський договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 6 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як зазначалося вище, за частину товару відповідач вніс передоплату на загальну суму 19500 грн. 00 коп., а товар на суму 19944 грн. 00 коп. залишився неоплаченим.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 10.11.2010 направив на адресу відповідача лист-вимогу № 04/11 від 01.11.2010 з вимогою сплати боргу, яка залишилася без задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд, розглянувши в судовому засіданні первинні документи, а також усні та письмові пояснення позивача, прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 19944 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, є обгрунтованими та законними та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Усні заперечення відповідача до уваги не приймаються, оскільки відповідачем не доведено суду належними засобами доказування своїх заперечень проти позову.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки в розмірі 817 грн. 69 коп. та три проценти річних в розмірі 235 грн. 78 коп.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд визнає позовні вимоги в цій частині обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвентіс»(04074, м. Київ, вул. Лугова, 12; код 35275230) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт»(02217, м. Київ, вул. Закревського, 22; 02002, м. Київ, вул. Каховська, 71 А; код 34343964) 19944 (девятнадцять тисяч девятсот сорок чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 235 (двісті тридцять пять) грн. 78 коп. 3 % річних, 817 (вісімсот сімнадцять) грн. 69 коп. інфляційних втрат, 209 (двісті девять) грн. 97 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.М.Івченко Дата підписання рішення: 22.08.2011