Рішення № 18119009, 15.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/28515.08.11 За позовом Дочірнього підприємства «БІК України» до Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «І.Т.Е.М.»

про стягнення 38620,50 грн.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність № 14/04/11 від 14.04.2011р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 15 серпня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство «БІК України»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «І.Т.Е.М.»(відповідач) про стягнення грошових коштів в розмірі - 38620,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором поставки № 11-01/10/01 від 11 січня 2010 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 2.06.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 25.07.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2011 року за клопотанням позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 15.08.2011 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2010 року між позивачем (надалі Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено договір поставки № 11-01/10/01 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого у відповідності з умовами Договору, протягом строку його дії, Продавець зобовязується поставляти, у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати товари згідно з асортиментом, який визначений в Додатку № 1, який є невідємною частиною Договору.

Позивач зазначає, що в період з січня 2010 року по квітень 2011 року Продавець передавав товар, що підтверджується накладними: № 2618850 від 06.02.2010р. на суму 20 140,85 грн.; № 2622293 від 11.02.2010р. на суму 5 327,02 грн.; № 2627437 від 19.02.2010р. на суму 5 133,38 грн. та № 2634768 від 01.03.2010р. на суму 11 019,25 грн. (належним чином засвідчені копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи), а Покупець приймав зазначений відповідних накладних товар.

Загальна сума поставленого Продавцем товару Покупцю, за розрахунками позивача, становить 41 620,50 грн.

Позивач вказує, що у встановлені Договором строки Покупець в повному обсязі за товар не розрахувався, при цьому, позивач зазначив, що Покупець частково оплатив товар на загальну суму 20032,73 грн., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за Договором в розмірі 38620,50 грн., тобто 17032,73 грн. (сальдо станом на 1.01.2010р.) + 41620,50 грн. (загальна сума поставленого товару) 20032,73 грн. (часткова оплата товару).

Судом встановлено, що між сторонами був складний акт звірки розрахунків з якого вбачається, що заборгованість Покупця перед Постачальником становить 38620,50 грн. (копія акту міститься в матеріалах справи).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з п. 1.1. Договору встановлено, що протягом строку його дії, Продавець зобовязується поставляти, у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати товари згідно з асортиментом, який визначений в Додатку № 1, який є невідємною частиною Договору.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю вартість товару у вигляді попередньої оплати в строк, визначений в рахунку-фактурі, якщо інший порядок не визначений в окремій угоді сторін.

У відповідності до п. 2 Додаткової угоди N 1 від 11 січня 2010 року Покупець здійснює оплату за поставлений товар по Договору поставки в строк зазначений в рахунку-фактурі але у будь-якому випадку не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару (належним чином засвідчена копія угоди міститься в матеріалах справи).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар, що підтверджується накладними: № 2618850 від 06.02.2010р. на суму 20 140,85 грн.; № 2622293 від 11.02.2010р. на суму 5 327,02 грн.; № 2627437 від 19.02.2010р. на суму 5 133,38 грн. та № 2634768 від 01.03.2010р. на суму 11 019,25 грн., а всього, на загальну суму 41620,50 грн., а відповідач, в свою чергу, прийняв визначений у накладних товар, що підтверджується підписами та відбитками печатки Отримувача на відповідних накладних, довіреностями на отримання товару: №№ 466, 473, 483 та 492 відповідно і, лише частково оплатив наданий йому Продавцем товар на суму 20 032,73 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (копії платіжок містяться в матеріалах справи).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що Покупець в повному обсязі за поставлений йому Продавцем товар не розрахувався та боргу за Договором, незважаючи на складення акту звірки взаєморозрахунків, не повернув.

Зважаючи на викладене, дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо повернення боргових коштів за Договором за неоплачений товар по накладним: № 2618850 від 06.02.2010р. на суму 20 140,85 грн.; № 2622293 від 11.02.2010р. на суму 5 327,02 грн.; № 2627437 від 19.02.2010р. на суму 5 133,38 грн. та № 2634768 від 01.03.2010р. на суму 11 019,25 грн., станом на серпень 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором є обґрунтованими в частині 21587,77 грн., що становить різницю між - 41620,50 грн. (сумою поставленого товару за накладними: № 2618850 від 06.02.2010р. на суму 20 140,85 грн.; № 2622293 від 11.02.2010р. на суму 5 327,02 грн.; № 2627437 від 19.02.2010р. на суму 5 133,38 грн. та № 2634768 від 01.03.2010р. на суму 11 019,25 грн.) та 20 032,73 грн. (частково оплачений за відповідними накладними товар).

При цьому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з основного боргу в частині 17032,73 грн. є необґрунтованими з огляду на наступне.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 38620,50 грн., а відтак, позивач, в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, повинен довести наявність обставин щодо заявлених ним вимог про стягнення з відповідача грошових коштів на відповідну суму коштів.

Так, на підтвердження поставки відповідачу товарів на суму 41620,50 грн. позивачем було надано до матеріалів справи належними чином засвідчені копії накладних: № 2618850 від 06.02.2010р. на суму 20 140,85 грн.; № 2622293 від 11.02.2010р. на суму 5 327,02 грн.; № 2627437 від 19.02.2010р. на суму 5 133,38 грн. та № 2634768 від 01.03.2010р. на суму 11 019,25 грн., при цьому, позивач вказує, що поставив відповідачу товар на загальну суму 58653,23 грн., що підтверджується та вбачається з доданого позивачем до матеріалів справи акту звірки заборгованості між сторонами, який, в свою чергу, на думку суду, не може вважатися доказом наявності обов'язку у відповідача сплатити грошові кошти або ж відсутності у нього такого обов'язку, а у розумінні ст. ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін повинні підтверджуватися первинними документами, договором, накладними, рахунками тощо.

Ознакиж первинних бухгалтерських документів наводиться у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Первинні документи, це документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Поняття господарської операції наводиться у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Окрім цього, суд зазначає, що підставою для звернення позивача до суду є заборгованість відповідача по накладним: № 2618850 від 06.02.2010р. на суму 20 140,85 грн.; № 2622293 від 11.02.2010р. на суму 5 327,02 грн.; № 2627437 від 19.02.2010р. на суму 5 133,38 грн. та № 2634768 від 01.03.2010р. на суму 11 019,25 грн., а всього на суму - 41620,50 грн., які подані останнім до матеріалів позовної заяви та є предметом дослідження суті спору та оцінки їх судом, як доказу, при цьому, часткова сума заборгованості відповідача вирахувана позивачем починаючи з - 01.01.2010р., тобто за певний час до укладення між сторонами Договору (11.01.2010р.), на підставі якого здійснювалася поставка товару від позивача до відповідача та яка підтверджена лише актом звірки взаєморозрахунків.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Такими чином, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатися належним доказом проведення цих операцій та наявності заборгованостіу суб'єкта господарювання.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що не обґрунтованими та недоведеними є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яка утворювалась в останнього починаючи з 1.01.2010р. в частині 17032,73 грн., як існуючого у відповідача сальдо, сума боргу за яким не рахується та не утворилася внаслідок неоплати товару за Договором поставки.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення грошових коштів в сумі 21587,77 грн.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 348,44 грн. (216,28 грн. державного мита та 132,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «І.Т.Е.М.»(ідентифікаційний код: 30177315, адреса: 03110, м. Київ, проспект Червонозоряний, буд. 51, кім. 410, р/р 26007021122881, в Залізничном відд. КГФ УСБ м. Києва, МФО 322012 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Дочірнього підприємства «БІК України»(ідентифікаційний код: 31408782, адреса: 01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 15. офіс 62, р/р 26009001300490 в ЗАО «ОТП Банк»м. Києва, МФО 300528, ІПН 314087826592, Свідоцтво ППДВ 39066428) грошові кошти: основного боргу 21587,77 грн. (двадцять одну тисячу пятсот вісімдесят сім гривень 77 копійок) та судові витрати в сумі 348,44 грн. (триста сорок вісім гривень 44 копійки). Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 22.08.2011р.