Рішення № 18118981, 22.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/9622.08.11 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська Консалтингова

Група»

простягнення 231323,59 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська Консалтингова Група» (далі відповідач, ТОВ «Європейська Консалтингова Група») про стягнення з відповідача на користь позивача за договором безвідсоткової позики від 18.04.2008 р. 231323,59 грн., з яких: 160000,00 грн. основного боргу, 13334,79 грн. 3 % річних та 57988,8 грн. - інфляційних втрат. Також позивач просить судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 2313,24 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неповернення суми позики за договором безвідсоткової позики від 18.04.2008 р., що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 160000,00 грн., яка станом на час звернення до суду не погашена й зумовило нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. порушено провадження у справі № 5/96 та призначено розгляд справи на 19.07.2011 р.

В судовому засідання 19.07.2011 р. представники сторін не зявились, незважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, в звязку з чим, суд на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відклав розгляд справи на 02.08.2011 р.

В судовому засіданні 02.08.2011 р. позивач позовні вимоги підтримала та заявила клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу для виконання ухвали про порушення провадження у справі.

Представник відповідача повторно не зявився, незважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, в звязку з чим, суд, врахувавши клопотання позивача про відкладення розгляду справи на підставі ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 22.08.2011 р.

У судове засідання, призначене на 22.08.2011 р., представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив, жодних заяв, клопотань від відповідача через відділ діловодства суду не надходило.

Позивач в судовому засіданні повністю підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов. Окрім того, позивач підтримала заяву про забезпечення позову, викладену в позовній заяві.

Згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з ЄДРПОУ щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська Консалтингова Група», наданим позивачем.

Таким чином, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Окрім цього, суд, розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, вважає за необхідне відмовити в її задоволенні з огляду на те, що позивачем в заяві не наведено обґрунтувань того, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення, а відтак згадана заява є необґрунтованою та непідтвердженою належними доказами.

У судовому засіданні 22.08.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2008 р. між позивачем (далі - Позикодавець) та відповідачем (далі - Позичальник) укладено договір безвідсоткової позики (далі-Договір), за умовами п. 1.1 якого Позикодавець в порядку і на умовах, визначених цим Договором, надає Позичальникові безвідсоткову поворотну позику, а останній зобов'язується повернути її у визначений цим Договором термін. У зв'язку з тим, що між Сторонами налагоджуються тісні взаємовигідні ділові відносини, позика надається Позичальникові на безвідсотковій основі.

Згідно з п. 2.1 Договору термін надання позики Позичальникові складає 69 календарних днів з моменту надходження засобів на розрахунковий рахунок Позичальника.

Термін, вказаний в п.2.1 цього Договору, може бути продовжений за згодою Сторін.

Розмір позики складає за цим Договором 160 000 грн. (п. 3.1 Договору).

Відповідно до Розділу 4 (п. п. 4.1-4.4) Договору Позикодавець зобов'язується надати позику в п'ятиденний термін з моменту підписання цього Договору.

Позика надається в безготівковому порядку шляхом переказу грошових коштів у розмірі позики на розрахунковий рахунок Позичальника.

Після закінчення терміну, вказаного в п. 2.1 цього Договору, Позичальник зобов'язується на протязі трьох банківських днів повернути суму позики.

Позика повертається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок Позикодавця.

Цей Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання, проте, в будь-якому випадку до 31.12.2008 р. (п. 7.1 Договору).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою даний Договір є договором позики.

У відповідності до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 1048 Цивільного кодексу України Договір позики вважається безпроцентним, якщо: він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання п. п. 4.1, 4.2 Договору було надано відповідачу позику в розмірі 160000,00 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією № 037КП22 від 08.04.2008 р.

Таким чином, судом встановлено факт надання позивачем суми позики в розмірі 160000,00 грн. відповідачу у справі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України жодних доказів на спростування позовних вимог й зокрема, погашення суми боргу в строк, встановлений п. 4.3 Договору суду не надано.

Приписами ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення заборгованості за позикою, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 160000,00 грн. нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача 13334,79 грн. 3 % річних та 57988,8 грн. інфляційних втрат за період з 21.06.2008 р. по 31.03.2011 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних за розрахунком позивача, дійшов висновку, що відповідачем в строк, встановлений п. 4.3 Договору позику не повернуто, тому у позивача виникло право на відшкодування інфляційних втрат та 3 % річних з 19.06.2008 р. Однак, враховуючи заявлений позивачем період, обґрунтованою за перерахунком суду є сума стягнення з відповідача у розмірі 52480,00 грн. інфляційних втрат та 13334,79 грн. 3 % річних.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші виграні, пов'язані з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська Консалтингова Група»(01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 18, ідентифікаційний код 33599192) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03170, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 160000 (сто шістдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 52480 (пятдесят дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 13334 (тринадцять тисяч триста тридцять чотири) грн. 79 коп. 3 % річних, 2258 (дві тисячі двісті пятдесят вісім) грн. 15 коп. державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складене 23.08.2011 р.