Рішення № 18118938, 22.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/24222.08.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова

компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артфікс"

про стягнення 165154,88 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача ОСОБА_1. дов. № 944 від 15.08.2011 р.

від відповідача не зявились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артфікс" 123447, 66 грн., із яких: 103585,16 грн. заборгованості за договором лізингу, 1675,29 грн. збитків від інфляції, 6887,21 грн. 3% річних, 11 300 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2011р. порушено провадження у справі №36/242, розгляд справи призначено на 22.08.2011р.

У судовому засіданні представник позивача надав витребувані судом документи та підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання повноважного представника не направив. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, суд-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія" (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Артфікс” (надалі - відповідач) було укладено договір фінансового лізингу від 17.07.2008р. № 214/08-авт (надалі - Договір).

Відповідно до умов договору позивач 11.12.2008р. за актом приймання-передачі передав відповідачу у фінансовий лізинг майно вказане в специфікації (додаток № 2 до Договору).

Відповідач в свою чергу зобов'язався в т.ч. своєчасно сплачувати лізингові платежі за отримане майно відповідно до графіку платежів (додаток № 1 до Договору) та умов ст. 3 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до Договору).

Свої зобов'язання позивач належним чином виконав повністю, однак відповідач не виконує свої фінансові зобов'язання, має хронічну прострочену заборгованість, чим порушує умови договору та законодавства України.

Станом на день розгляду справи розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становить 103585,16 грн. (за період з 05 травня 2010р. по березень 2011р.).

Незважаючи на неодноразові звернення позивача погасити заборгованість, відповідачем не застосовуються заходи щодо погашення простроченої заборгованості і розмір її постійно збільшується.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем обовязку та строків оплати лізингових платежів судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по договору фінансового лізингу № 01-214/08-авт від 17.07.2008 р. в розмірі 103585,16 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Крім того, згідно з позовними вимогами, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за весь час прострочення, три відсотки річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та пеню.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, згідно п. 9.2 Договору лізингоодержувач без відповідної письмової згоди не має права змінювати місцезнаходження та місце експлуатації предмету лізингу.

Відповідно до п. 4.2.5. Договору, за порушення умов п. 9.2. договору лізингоодержувач несе відповідальність, а саме сплачує лізингодавцю штрафні санкції: штраф у розмірі 5 (п'яти) відсотків від загальної вартості предмету лізингу, вказаної в специфікації, за кожен випадок такого порушення.

Згідно з розрахунком Позивача розмір збитків від інфляції становить 1675,29 грн., 3% річних 6887,21 грн. та штрафу 11 300 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача збитків від інфляції в розмірі 1675,29 грн., 3% річних 6887,21 грн. та штрафу 11 300 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артфікс" (04070, м. Київ, вул. Ярославська, 26, літера «А», код ЄДРПОУ 32620736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12; код ЄДРПОУ 30575865) 103585 грн. 16 коп. заборгованості за договором лізингу, 1675 грн. 29 коп. - збитків від інфляції, 6887 грн. 21 коп. - 3% річних, 11300 грн. штрафу, 1234 грн. 48 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяТ.Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

23.08.2011р.